7. Перерахувати випадки використання кернера, порядок роботи, заточування.

Наведення рисок для розмітки

1. Вибрати кернер і перевірити кут заточування робочої поверхні (60 градусів) та його довжину (125 мм).

2. Взяти кернер лівою рукою і поставити його гострим кінцем на рис­ку. Нахиливши кернер в сторону від себе, притиснути до наміченої точки, швидким рухом поставити його вертикально і нанести легкий удар.

3. Глибина кернення - 0,2 - 0,4 мм.

4. Відстань між кернами:

• на довгих лініях - 10-15 мм,

• на коротких лініях, закругленнях та кутах - 5 -10 мм;

• керн наноситься обов'язково на перехрестях та закругленнях.

Прийоми заточування кернера:

• розмістити кернер на бокову поверхню заточувального круга під не­великим кутом нахилу, і, витримуючи кут нахилу, легким натисканням рів­номірно обертати кернер пальцями правої руки.

- кут заточування 60 градусів

• для запобігання відпуску робочої поверхні при перегріванні періодично потрібно охолоджувати кернер водою.

8. прийоми правки кутового прямокутного та круглого профілю. Особливість правки такого металу. Слюсарна операція, за допомогою якої зігнутій або покоробленій заготовці або деталі надають правильну геометричну форму, називається правкою. Правити можна заготовки або деталі з пластичних металів (сталь, мідь). Заготовки або деталі з крихких матеріалів правити не можна. Правка може виконуватися 2 способами: ручним із застосуванням молотка, кувалди на сталевій або чавунній плиті; та машинним із застосуванням правильних валиків, пресів і різних пристосувань. При ручній правці найкраще користуватися молотком з круглим бойком (а не з квадратним). Молоток повинен мати добре насаджену ручку без сучків і тріщин. Поверхня бойка повинна бути гладкою і добре відполірованою. При правці кутового прямокутного або круглого профілю, тобто з остаточно обробленою поверхнею, а також сталевих заготовок або виробів з кольорових металів і сплавів застосовуються молотки з вставками з м’яких матеріалів (міді, латуні, свинцю) або дерева. Для правки тонкого листового і смугового металу користуються металевими і дерев’яними гладилками і брусками. В окремих випадках правку оброблених поверхонь проводять слюсарним молотком, але тоді на місце, яке підлягає правці, накладають прокладку з м’якого металу і по ній наносять удари. Круглий прокат правиться в спеціальних машинах, де роль правила виконуються спеціальні правильні касети.

9. Розмічувальні роботи

Перш ніж приступити до монтажу електропроводів слід визначити місця встановлення щитка з лічильником, вимикачів, розеток, роз’єднувальних коробок, світильників; а також розмітити місце встановлення електрообладнання і місце введення проводів у будівлю.

Після розмітки електрообладнання відразу розмічають лінії прокладки електропроводів. Висота установки розеток і вимикачів залежить від різних факторів: призначення приміщення, зручності підключення електроприводів(все повинно узгоджуватися з правилами техніки безпеки).

Стандартна ВИСОТА ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ РОЗЕТКИ становить 50-100 см від підлоги. Техніка безпеки не допускає розміщення розеток біля газопровідних труб, батарей центрального опалення, газових і електричних плит(мінімальна відстань від таких пристроїв до розетки 50 см).

Для установки ВИМИКАЧІВ існує два стандарти: 50-80 см і 150 см від підлоги.

Далі визначають місце установки лічильника з щитком. Як правило його встановлюють на 1,5-1,7 м від підлоги.

Наступний етап підготовчої стадії – заготівельний, що включає в себе збір і підготовку необхідних для роботи проводів, кабелів, електродеталей.

Далі проводиться розкрій проводів, їх нарізають відрізками, довжина яких в ідеалі повинна бути рівною між коробкою споживача і роз’єднувальною коробкою. До чистої довжини кожного відрізка додають 10-15 см для здійснення з’єднання проводів між собою і приєднання до контактів електродеталей. Якщо довжина окремої ділянки електропроводки перевищує довжину наявного проводу і відрізок доводиться складати з кількох шматків, то місце їх з’єднань між собою поміщають у спеціально встановлені сполучні коробки.