4. Магнітні пускачі

Магнітний пускач містить в собі електромагніт змінного струму, контактну групу, теплове реле і' кнопкову станцію. В свою чергу електромагніт складається з нерухомої частини, па якій розміщена котушка, та рухомої частини, підпертої пружиною.

Якір електромагніта з'єднаний з групою рухомих контактів, які при подачі напруги на котушку з'єднуються з нерухомими, і замикають таким чином необхідне коло. При відключенні напруги контакти розмикаються. Для усунення вібрації електромагніта в місці зіткнення рухомої і нерухомої частин в магнітопроводі розташований короткозамкнєний виток.

Теплове реле - це розподільна складова частина пускача, де на двох фазах розташовані пагрівачі з біметалевими пластинами, які при протіканні струму більшого за номінальний, нагріваються і відхиляючись, розмикають коло котушки. На всіх нагрівачах {вставках теплових реле) вказують струми (струми -„ перевантаження), при перевищені яких спрацьовує теплове реле.

При значному зниженні напруги на котушці пускача, а також при втраті напруги, якір відпадає, виключаючи при цьому пускач, завдяки чому не відбувається перекидання ("опрокидьівание") асинхронних двигунів і вихід з ладу, це ж відвертає його при відновлені напруги. Котушка магнітних пускачів надійно спрацьовує при зниженні напруги не більш як па 15 відсотків номінальної.

5. Підготовка деталей до розмітки

1 Вибір компонентів фарбування, виходячи із чистоти обробки пове- рхонь:

• необроблені - фарбують меленою крейдою, розведеною у воді зі сто­лярним клеєм;

- чисто оброблені поверхні покривають розчином мідного купоросу (2-3 ложки на склянку води);

• точно оброблені поверхні покривають лаками, що швидко сохнуть;

- кольорові метали не фарбуютьліічим.

2 Раціональний вибір креслярки залежно від матеріалу деталі, на яку наносять розмітку:

-при розмітці .грубих і попередньо оброблених деталей використовують сталеву креслярку;

-для відшліфованих поверхонь готових деталей використовують латунні креслярки;

-дія тонких, кінцево оброблених поверхонь використовують м'які олівці. 23 Кути нахилу креслярок:

• в протилежщ сторону лінійки 75-80 градусів;

• а сторону руху креслярки 75-80 градусів;

УВАГА ! Риску проводять тільки один раз, якщо риска погано нане­сена, стару зафарбовують і наносять нову. .-. 2.4 Порядок розмітки:

• наносять основні центральні риски;

• наносять вісі;

• наносять горизонтальні риски;

• наносять вертикальні риски;

• наносять риски відмінні від кута 90 гратусів.

6. Правила заточування слюсарських інструментів, кути заточування

1 Перевірити заточувальний станок:

• наявність заземлення;

• наявність і цілісність захисної огорожі абразивного крута;

• міцність і точність встановлення абразиву;

• проміжок між кругом і підставкою (2-3 мм);

• міцність кріплення підставки і її цілісність;

• наявність захисного екрана і міцність його кріплення, а при його відсут­ності використовувати окуляри.

УВАГА!

• дозвіл на ввімкнення станка необхідно отримати в учбового майстра чи викладача;

• при виявленні неполадок станок не вмикати, а про неполадки попереди­ти учбового майстра або викладача;

• без скранчика чи захисних окулярів працювати заборонено.

2. Прийоми заточування креслярки:

• розмістити креслярку на бокову поверхню заточувального круга під не­великим кутом нахилу, і, витримуючи кут нахилу, легким натисканням рів­номірно обертати креслярку пальцями правої руки.

Кут заточування креслярки 15-20 градусів;

• для запобігання відпуску робочої поверхні при перегріванні періодично потрібно охолоджувати креслярку водою.

2. Прийоми зат очування кернера:

• розточування кернера і технологія заточування аналогічні креслярці;

• кут заточування 60 градусів.

2. Прийоми заточування циркуля:

• звести ніжки циркуля до повного контакту;

• циркуль взяти лівою рукою за стопорний гаинт, правою - за шарнірне з'єднання, заточити спочатку кінець однієї ніжки, потім другої, витри­муючи кут заточування, однакову висоту ніжок і повний контакт їх ро­бочих частин;

• доводку виконати на бруску, і обережно зняти задирки з внутрішньої сторони.

5 Прийоми заточування зубила і крейцмейселя:

• правою рукою взяти зубило так, щоб голівка впиралась в долоню, великий палець був зверху, а інші пальці міцно обхвачували зубило або пальцями лівої; руки взяти зубило ближче до леза так, щоб великий палець був зверху;

• положити зубило на. підставку фаскою до заточувального крута. Обережно наблизити зубило до круга і зняти фаску рівним шаром з одні­єї і другої сторін під потрібним кутом, витримавши однакову шириігу обох фасок;

• не допускати перегрівання і відпуску зубила.