- •Держава і право
- •Глава 1 Держава
- •1.1 Основні теорії виникнення держави
- •1.2 Передумови та умови виникнення держави
- •1.3 Основні шляхи виникнення держави
- •1.4 Поняття функцій держави
- •1.5 Класифікація функцій держави
- •1.6 Форми і методи здійснення функцій держави
- •1.7 Поняття форми держави
- •1.8 Форма державного правління
- •1.9 Форма державного устрою
- •1.10 Державний режим
- •1.11 Соціально-правова держава
- •1.12 Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні
- •1.13 Основні етапи розвитку української державності
- •Глава 2 Право
- •2.1 Виникнення права
- •2.2 Поняття і ознаки права
- •2.3 Поняття і види соціальних норм
- •2.4 Поняття і ознаки норм права
- •2.5 Структура норм права
- •2.6 Джерела права
- •2.7 Поняття і структура системи права
- •2.8 Поділ права на галузі й інститути
- •2.9 Поняття системи законодавства та її структура
- •2.10 Поняття і ознаки нормативно-правового акта
- •2.11 Чинність нормативно-правових актів
- •2.12 Систематизація нормативно-правових актів
- •2.13 Поняття і ознаки правової поведінки. Правомірна поведінка
- •2.14 Протиправна поведінка
- •2.15 Склад правопорушення. Види правопорушень
- •2.16 Юридична відповідальність
- •2.17 Ознаки юридичної відповідальності
- •2.18. Мета і функції юридичної відповідальності
- •2.19 Класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою
- •Розділ другий
- •3.2 Акт проголошення незалежності України
- •3.3 Референдум 1 грудня 1991 року
- •Глава 4 Конституція України
- •4.1 Конституція України - Основний Закон держави
- •4.2 Основні засади конституційного ладу України
- •4.2.1 Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму України
- •4.2.2 Державна символіка України
- •4.2.3 Державна мова в Україні
- •4.2.4 Конституційний статус мов національних меншин
- •Глава 5 Правовий статус особи
- •5.1 Єдність і відмінність понять «людина», «особа», «громадянин»
- •5.2 Поняття громадянства України
- •5.3 Конституційні права та свободи людини і громадянина
- •5.4 Конституційні обов'язки людини та громадянина
- •5.5 Рівноправність громадян
- •5.6 Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- •5.7 Конституційне закріплення права на освіту
- •5.8 Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадські організації відповідно до законодавства України
- •5.9 Право громадян на свободу світогляду та віросповідання
- •5.10 Конституційний обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України
- •5.11 Поняття військового обов'язку
- •Глава 6 Вибори в Україні
- •6.1 Поняття виборчої системи і виборчого права
- •6.2 Загальна характеристика виборчої системи та її принципи
- •6.3 Правова регламентація порядку організації та проведення виборів народних депутатів України
- •Глава 7 Референдуми в Україні
- •7.1 Основні форми безпосередньої демократії
- •7.2 Поняття і види референдумів
- •Глава 8 Конституційна система державних органів України
- •8.1 Поняття державного органу України і його конституційний статус
- •8.2 Принцип поділу влади
- •8.3 Система органів державної влади
- •8.4 Верховна Рада в механізмі державної влади
- •8.5 Народний депутат України
- •8.6 Конституційно-правовий статус Рахункової палати
- •8.7 Президент України – Глава української держави
- •Глава 9 Виконавча влада в Україні
- •9.1 Система органів державної виконавчої влади
- •9.2 Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •9.3 Центральні органи виконавчої влади
- •9.4 Конституційно-правовий статус державної виконавчої влади на місцях
- •Розділ перший. Держава і право
- •Глава 1 Держава….………………………………………... 5
- •1.1 Основні теорії виникнення держави…………......... 5
- •1.13 Основні етапи розвитку української державності.....................................................................43 Глава 2 Право…………………………………………….......48
- •Розділ другий Основи конституційного права України
- •Глава 3 Конституційне право як галузь права…………...97
- •Глава 4 Конституція України……………………………...101
- •Глава 5 Правовий статус особи…………………………....109
- •Глава 6 Вибори в Україні…………………………………..139
- •Глава 7 Референдуми в Україні……………………….......146
- •Глава 8 Конституційна система державних органів України…………………………….....………………151
- •Глава 9 Виконавча влада в Україні……………………....167
- •Основи правознавства
1.10 Державний режим
Вивчення не лише форм державного правління або устрою, але й методів і способів, за допомогою яких держава здійснює свою владу, сукупність яких утворює політичний режим, стає об'єктивно необхідним для комплексного розуміння форми держави.
Державний режим — це характеристика форми держави, що вказує на сукупність методів, прийомів, способів і засобів, якими здійснюється влада в державі.
Основні режими виділяють на основі таких критеріїв: ступінь врахування інтересів народу при здійсненні державної влади; ступінь участі народу в державному управлінні; ступінь колегіальності у прийнятті офіційних рішень; ступінь політичного та ідеологічного плюралізму та існування опозиції владі; ступінь обмеження проявів протиправного насильства з боку держави щодо громадян; ступінь забезпеченості прав і свобод людини і громадянина, переважні методи здійснення державної влади та ін.
Державний режим є історично обумовленим. Протягом усієї історії людства з моменту виникнення держави існувало чимало різних режимів. При вирішенні питання про класифікацію державних режимів на різних етапах розвитку суспільства доцільно підходити до розв'язання цієї проблеми з погляду необхідності найбільш загальної класифікації державних режимів, а саме їх поділу на два види — демократичні і недемократичні. Кожен з них може поділятися на окремі різновиди.
Так, сучасні недемократичні режими поділяються на тоталітарні, авторитарні, військово-диктаторські тощо.
Тоталітарний режим характеризується всебічним і всеохоплюючим контролем держави над суспільством, підкоренням останнього державою, наявністю загальнообов'язкової державної ідеології та репресивних методів управління. Тоталітарна держава є всеохоплюючою владою. Тоталітарний режим відрізняється, як правило, наявністю однієї офіційної ідеології, що формується і задається політичною партією, політичним лідером, вождем народу. Тоталітарний режим допускає тільки одну правлячу партію. Відбувається зрощування партійного і державного апаратів.
Центром тоталітарної системи є вождь. Його особистість обожнюється, будь-яке критичне ставлення до нього забороняється. На тлі цього відбувається посилення виконавчих органів, виникає всевладдя номенклатури. Тоталітарний режим постійно застосовує терор, репресії, що мають масовий характер, щодо населення як головний засіб для зміцнення і здійснення влади.
За тоталітаризму встановлюється абсолютний контроль над усіма сферами життя суспільства. Держава прагне повністю підпорядкувати суспільство, цілком його одержавити. Контроль пронизує навіть сферу особистого життя людей. Поширюються ідеї необхідності боротьби з ворогами народу. Мілітаризація — також одна з основних рис тоталітарного режиму. Агресія за тоталітарного режиму може поєднуватися з ідеєю світового панування, світової революції. Цей режим спирається на військово-промисловий комплекс, армію.
Фашистський режим представляє одну з крайніх форм тоталітаризму, що характеризується насамперед націоналістичною ідеологією, уявленнями про перевагу одних націй над іншими (панівної нації), крайньою агресивністю.
Авторитарний режим проявляється в дещо інших формах. Цей режим відрізняє концентрація влади в руках одного чи кількох органів державної влади, можливість застосування насильства, непідконтрольність влади, відсутність рівних, таємних та демократичних виборів державних органів.
Порівняно з тоталітарним цей режим відрізняється певними ознаками пом'якшення: політичні репресії не мають масового характеру, існують представницькі органи, хоча насправді вони значної ролі в житті суспільства не відіграють. В авторитарній державі управління здійснюється, як правило, жорстко централізовано, життя у країні спрямовується політичною елітою (представниками правлячої партії).
Переважне використання методів примусу, придушення опозиції та боротьба з інакодумцями є характерним для авторитарного режиму. Така держава не може існувати без опори на поліцейський і військовий апарат. Опозиція при авторитаризмі не допускається. У політичному житті можуть брати участь і кілька партій, однак усі вони повинні орієнтуватися на лінію правлячої партії, інакше їх заборонять.
Особистість в авторитарній державі фактично не може повною мірою користуватися правами і свободами, навіть якщо вони і проголошуються формально, оскільки відсутні їхні гарантії. Найчастіше проголошується пріоритет інтересів держави над особистими.
Але дуже часто авторитарні режими у відносно "м'якій", стабілізаційній формі створюються для проведення радикальних реформ, зміцнення держави, її цілісності, єдності, попередження сепаратизму, економічного розвалу.
Авторитарному і тоталітарному режиму протистоїть демократичний режим. Демократичний режим (від грецьк. — народовладдя) — це режим, що ґрунтується на визнанні принципу рівності та свободи всіх людей, принципу народного суверенітету, рівної і вільної участі народу у формуванні державного апарату, в управлінні державою. Державна влада реалізується в інтересах народу демократичними методами, розмежовуються сфери державного управління та діяльності громадянського суспільства. Держава у своїй діяльності підпорядковується суспільству, їй притаманна підконтрольність та підзвітність перед народом.
Надаючи своїм громадянам широкі права і свободи, демократична держава не обмежується тільки їх проголошенням, вона всебічно їх забезпечує за допомогою системи юридичних та загальносоціальних гарантій.
У політологічній літературі виділяють такі специфічні різновиди демократичного режиму, як ліберально-демократичний, соціально-демократичний, національно-демократичний, консервативно-демократичний, радикально-демократичний.