5.4 Конституційні обов'язки людини та громадянина

Конституційні обов'язки людини та громадянина – це закріплені в Конституції України вимоги до необхідної поведінки кожної особи, яка постійно або тимчасово перебуває на території України.

Здійснення прав і свобод є невіддільним від виконання гро­мадянином своїх обов'язків, тому Конституція України за­кріплює і ряд обов'язків громадян України. Основний обов'язок громадянина України - це встановлені Конституцією держави вид і міра його необхідної обов'язкової поведінки.

За Конституцією України ними є:

- захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності (ст.65);

- шанування державних символів України (ст.65);

- незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині та відшкодування завданих збитків (ст.66);

- сплачування податків і зборів (ст.67);

- щорічне подання до податкових інспекцій за місцем прожи­вання декларації про свій майновий стан та доходи за ми­нулий рік (ст.67);

- неухильне додержання Конституції і законів України (ст.68);

- не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68).

Основні права, свободи та обов'язки громадян, що закріплені у Конституції, конкретизуються в окремих законах та галузях права.

5.5 Рівноправність громадян

Рівно­правність громадян є одним з найважливіших принципів конституційного статусу особи в Україні.

Ст. 24 Конституції встановлює, що «громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом», а частина перша ст. 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах». Тому кожний громадянин Украї­ни має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб. Обмеження або утиск прав називається дискримінацією.

Конституція виділяє два основні аспекти конституційного принципу рівноправності громадян:

а) рівність громадян перед законом;

б) рівність жінки і чоло­віка.

Всі громадяни рівні перед законом. Це означає, що обов'язок додержуватися закону, його виконувати,право використовувати закон в своїх інтересах, а та­кож юридична відповідальність перед законом за йо­го порушення є рівною для всіх громадян. Не може бути винятків з цього правила, зважаючи на будь-які особливі заслуги особи, її соціальний статус тощо.

Принцип рівноправності затверджує неприпустимість привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжен­ня, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівноправність жінки і чоловіка чітко визначена в частині третій ст. 24 Конституції України, яка встановлює, що рів­ність жінки і чоловіка забезпечується: а) наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підго­товці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсій­них пільг; б) правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і ма­терям. Ця конституційна нор­ма спрямована на забезпечення правового захисту прав жінок від будь-яких форм дискримінації за ознакою статі. У відповідності до міжнародної Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок 1979 р. дискримінація щодо жінок означає будь-яке розрізнення, виняток або обмежен­ня за ознакою статі, спрямоване на ослаблення чи зведення нанівець визнання, користування або здій­снення жінками, незалежно від їх сімейного стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини і основних свобод у політичній, економічній, соціаль­ній, культурній, громадській або будь-якій іншій сфері.