- •Держава і право
- •Глава 1 Держава
- •1.1 Основні теорії виникнення держави
- •1.2 Передумови та умови виникнення держави
- •1.3 Основні шляхи виникнення держави
- •1.4 Поняття функцій держави
- •1.5 Класифікація функцій держави
- •1.6 Форми і методи здійснення функцій держави
- •1.7 Поняття форми держави
- •1.8 Форма державного правління
- •1.9 Форма державного устрою
- •1.10 Державний режим
- •1.11 Соціально-правова держава
- •1.12 Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні
- •1.13 Основні етапи розвитку української державності
- •Глава 2 Право
- •2.1 Виникнення права
- •2.2 Поняття і ознаки права
- •2.3 Поняття і види соціальних норм
- •2.4 Поняття і ознаки норм права
- •2.5 Структура норм права
- •2.6 Джерела права
- •2.7 Поняття і структура системи права
- •2.8 Поділ права на галузі й інститути
- •2.9 Поняття системи законодавства та її структура
- •2.10 Поняття і ознаки нормативно-правового акта
- •2.11 Чинність нормативно-правових актів
- •2.12 Систематизація нормативно-правових актів
- •2.13 Поняття і ознаки правової поведінки. Правомірна поведінка
- •2.14 Протиправна поведінка
- •2.15 Склад правопорушення. Види правопорушень
- •2.16 Юридична відповідальність
- •2.17 Ознаки юридичної відповідальності
- •2.18. Мета і функції юридичної відповідальності
- •2.19 Класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою
- •Розділ другий
- •3.2 Акт проголошення незалежності України
- •3.3 Референдум 1 грудня 1991 року
- •Глава 4 Конституція України
- •4.1 Конституція України - Основний Закон держави
- •4.2 Основні засади конституційного ладу України
- •4.2.1 Конституційна форма правління, державного устрою й політичного режиму України
- •4.2.2 Державна символіка України
- •4.2.3 Державна мова в Україні
- •4.2.4 Конституційний статус мов національних меншин
- •Глава 5 Правовий статус особи
- •5.1 Єдність і відмінність понять «людина», «особа», «громадянин»
- •5.2 Поняття громадянства України
- •5.3 Конституційні права та свободи людини і громадянина
- •5.4 Конституційні обов'язки людини та громадянина
- •5.5 Рівноправність громадян
- •5.6 Міжнародні стандарти в галузі прав людини
- •5.7 Конституційне закріплення права на освіту
- •5.8 Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадські організації відповідно до законодавства України
- •5.9 Право громадян на свободу світогляду та віросповідання
- •5.10 Конституційний обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України
- •5.11 Поняття військового обов'язку
- •Глава 6 Вибори в Україні
- •6.1 Поняття виборчої системи і виборчого права
- •6.2 Загальна характеристика виборчої системи та її принципи
- •6.3 Правова регламентація порядку організації та проведення виборів народних депутатів України
- •Глава 7 Референдуми в Україні
- •7.1 Основні форми безпосередньої демократії
- •7.2 Поняття і види референдумів
- •Глава 8 Конституційна система державних органів України
- •8.1 Поняття державного органу України і його конституційний статус
- •8.2 Принцип поділу влади
- •8.3 Система органів державної влади
- •8.4 Верховна Рада в механізмі державної влади
- •8.5 Народний депутат України
- •8.6 Конституційно-правовий статус Рахункової палати
- •8.7 Президент України – Глава української держави
- •Глава 9 Виконавча влада в Україні
- •9.1 Система органів державної виконавчої влади
- •9.2 Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •9.3 Центральні органи виконавчої влади
- •9.4 Конституційно-правовий статус державної виконавчої влади на місцях
- •Розділ перший. Держава і право
- •Глава 1 Держава….………………………………………... 5
- •1.1 Основні теорії виникнення держави…………......... 5
- •1.13 Основні етапи розвитку української державності.....................................................................43 Глава 2 Право…………………………………………….......48
- •Розділ другий Основи конституційного права України
- •Глава 3 Конституційне право як галузь права…………...97
- •Глава 4 Конституція України……………………………...101
- •Глава 5 Правовий статус особи…………………………....109
- •Глава 6 Вибори в Україні…………………………………..139
- •Глава 7 Референдуми в Україні……………………….......146
- •Глава 8 Конституційна система державних органів України…………………………….....………………151
- •Глава 9 Виконавча влада в Україні……………………....167
- •Основи правознавства
2.8 Поділ права на галузі й інститути
Питання про критерії поділу права на галузі й інститути постійно перебуває в центрі уваги вчених-юристів і є предметом обговорення ряду наукових дискусій.
У ході першої дискусії (1938-1941) була відзначена важливість виділення об'єктивного критерію розподілу права на галузі й інститути, яким є предмет правового регулювання, тобто певна сукупність однорідних суспільних відносин. Предмет правового регулювання — це та сфера, на яку поширюється право. Це — матеріальний критерій розподілу права на структурні елементи.
Однак класифікація галузей права тільки за предметом регулювання зводить дискусію про систему права лише до питання про систему суспільних відносин. Тому в ході другої дискусії (1955-1958) було визнано необхідним, крім основного критерію (предмета правового регулювання), виділити додатковий юридичний критерій — метод правового регулювання, під яким розуміється сукупність прийомів, способів і засобів впливу права на суспільні відносини. Специфіка суспільних відносин, регульованих нормами однієї галузі права, обумовлює необхідність використання при цьому певного методу, що у кожній окремій галузі буде специфічним.
Метод правового регулювання — це система юридичних засобів і прийомів, за допомогою яких держава впливає на поведінку людей. Якщо предмет правового регулювання відповідає на запитання, що регулює право, то метод — на запитання, як воно регулює. Метод поєднує об'єктивні й суб'єктивні моменти і має щодо предмета додатковий характер.
Основними методами правового регулювання є імперативний (наказовий, авторитарний, централізований) і автономний (диспозитивний, децентралізований, ґрунтується на добровільності, юридичній рівності й вільному волевиявленні). Вони мають універсальний характер.
До неосновних методів відносять заохочувальні, рекомендаційні, переконання і примусу, методи дозволу, зобов'язання і заборони. Усі зазначені методи при усій своїй розмаїтості і відносній самостійності взаємозалежні і, як правило, використовуються у поєднанні один з одним, їхнє застосування залежить від змісту відносин, розсуду законодавця, правозастосовчої практики, рівня правової культури населення.
В адміністративному і конституційному праві діє метод субординації і владного наказу, що дозволяє ефективно регулювати управлінську, службову, оперативну й іншу діяльність державних органів і посадових осіб. Виконавська дисципліна, підпорядкованість одних суб'єктів іншим, обов'язковість рішень і розпоряджень вищестоящих ланок держапарату для нижчестоящих — основні риси зазначеного методу.
Методи заохочення притаманні в основному трудовому праву, де діють різного роду преміальні системи, спрямовані на стимулювання моральної і матеріальної зацікавленості в зростанні продуктивності праці, підвищенні працівниками своєї кваліфікації, здобутті нових професій тощо. Норми, що встановлюють порядок нагородження громадян орденами і медалями, присвоєння почесних звань, також вважаються заточувальними, але вони належать до адміністративного права.
Метод автономії і рівності сторін типовий для процесуальних галузей права, де позивач і відповідач, інші учасники судового процесу перебувають в однаковому процесуальному становищі. Рівністю суб’єктів відрізняються також цивільні відносини.
У сільськогосподарському праві застосовується метод рекомендацій, обумовлений тим, що фермерські господарства в умовах ринкової економіки — недержавні організації і стосовно них імперативні засоби впливу не прийнятні.
Співвідношення предмета і методу правового регулювання полягає у наступному. Предмет є головним матеріальним критерієм розмежування норм права за галузями, оскільки він має об'єктивний зміст. Метод є додатковим, юридичним критерієм, бо він похідний від предмета, самостійного значення він не має. Однак у сполученні з предметом він сприяє точнішій градації права на галузі й інститути. Адже наявність різних видів суспільних відносин ще не створює саму по собі систему права, не породжує його галузей. Саме предмет насамперед диктує необхідність виділення тієї чи іншої галузі, а коли галузь виділяється, з'являється відповідний метод регулювання, що значною мірою залежить від волі законодавця.