5.2 Поняття громадянства України

Громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Близьким до поняття громадянства є поняття підданства, що означає належність особи до держави з монархічною формою правління.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, За­конами України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991р., «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р. і прийнятими до них відповідними законодавчими актами України.

Конституція України закріплює положення щодо існування в Україні єдиного громадянства і зазначає, що громадянин Украї­ни не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі держави або виданий іншій державі.

Закон України «Про громадянство України» (в ред. від 18 січня 2001р.) відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та при­пинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових і службових осіб.

Громадянами України є:

- усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

- особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігій­них та інших переконань, статі, етнічного та соціального поход­ження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

- особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колиш­нього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ Ук­раїни зроблено запис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

- особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Вирішення питань, пов'язаних з громадянством, належить до ком­петенції Президента України, при якому діє Комісія з питань грома­дянства. Виконання рішень з питань громадянства покладається на органи внутрішніх справ та органи реєстрації актів громадянського стану щодо осіб, які постійно проживають в Україні, та на Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські установи України щодо осіб, які проживають за кордоном.

5.3 Конституційні права та свободи людини і громадянина

Конституційні права і свободи - це передбачені Конституцією Укра­їни міри можливої поведінки людини і громадянина, які становлять основу правового статусу особистості в Україні.

Конституційним правам і свободам громадян України присвячено розділ II Конституції України, який називається "Права, свободи та обов'язки людини й громадянина".

Права та свободи людини і громадянина прийнято поділяти на: особисті, політичні, економічні, соціальні та культурні. Останнім часом як окрему групу прав виділяють також і екологічні права.

Особисті права і свободи людини. Особисті права і свободи людини безпосередньо пов'язані із самою сутністю людини як фізич­ної особи.

До особистих прав людини належать:

• право на вільний розви­ток своєї особистості (ст.23);

• невід'ємне право на життя (ст. 27);

• право на повагу до її гідності (ст. 28);

• право на свободу та особисту недоторканість (ст.29);

• право на недоторканість житла (ст. 30);

- право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

• право на не­втручання в особисте і сімейне життя (ст. 32);

• право на свободу пересування (ст. 33);

• право вільного вибору місця проживання (ст. 33);

• право вільно залишати територію України (ст. 33);

• право на свободу думки і слова (ст. 34);

• право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст. 34);

• право на свободу світогляду і віро­сповідання (ст.35).

Політичні права і свободи

Політичні права і свободи – це гарантовані державою права особи брати участь у державному і суспільно – політичному житті. Особливість політичних прав і свобод полягає насамперед у тому, що їх носіями, суб'єктами є лише громадяни України, а не всі особи, які проживають на її те­риторії.

До політичних прав громадян належать права:

- право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36);

- право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах (ст. 38);

- право вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38);

- право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ст.38);

- право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39);

- право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40).

Економічні права

Економічні права – це права у сфері економічних відносин людини і громадянина. До них відносять:

- право власності та право громадян України користуватися об’єктами права державної та колективної власності (ст. 41);

- право на підприємницьку діяльність, не заборонену зако­ном (ст. 42);

- право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці (ст. 43);

- право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом (ст. 43);

- право на захист від незаконного звільнення (ст. 43);

- право на своєчасне одержання нагороди (ст. 43);

- право на страйк (ст. 44);

- право на відпочинок (ст. 45).

Соціальні права

Соціальні права і свободи стосуються підтримання і нормативного закріплення гідного рівня життя людини та її соціальної захищеності. Згідно з Конституцією України - це насамперед:

- право на соціальний захист (ст. 46);

- право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття, втрати годувальника, у старості (ст. 46);

• право на житло (ст. 47);

• право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї

(ст. 48).

- право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49).

Культурні (духовні) права і свободи

Культурні (духовні) права і свободи являють со­бою гарантовані державою можливості доступу людини до духовних здобутків своєї нації та всього людства. Конституція України такими правами визнає:

- право на освіту (ст.53);

- право на користування досягненнями вітчизняної і світової культури (ст. 54);

- право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54);

- право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяль­ності тощо (ст.54).

Екологічні права – це:

- право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50);

- право на екологічно безпечні продукти харчування та предмети побуту (ст. 50);

- право на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50).

Конституція України кожному надає право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Конституція України закріпила комплекс гарантій прав і свобод людини і громадянина. Вони поділяються на дві групи:

- загальні гарантії, які стосуються всіх або більшості прав і свобод;

- спеціальні гарантії, які стосуються окремих прав і свобод.

Серед загальних гарантій розрізняють політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні), юридичні гарантії тощо.

Юридичними гарантіями є насамперед невідчуженість і непорушність прав і свобод, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, право на правову допомогу та захист, а також юридична відповідальність за порушення прав і сво­бод інших осіб тощо.