30. Спортивний літопис Києва

Спорт як соціально-культурний феномен у його сучасному вигляді існує понад сто років. У царській Росії спорт не був у ве­ликій пошані. Звісно, народ у величезній країні любив традицій­ні фізичні забави на кшталт гри в городки, плавання, усіляких атлетичних змагань, кулачних боїв. Освіченіша публіка охоче каталася на ковзанах, улаштовувала змагання з веслування та вітрильні регати, кінські перегони, скачки, а трохи пізніше – гонки на велосипедах, мотоциклах та автомобілях. Наприкінці дев’ятнадцятого – на початку двадцятого століття засвідчено й сплеск зацікавлення до боротьби, хоча це був радше цирковий жанр, а не спорт у сучасному розумінні. Регулярні ж заняття фізичними вправами вважали здебільшого забавкою диваків.

Завдяки зусиллям окремих ентузіастів в останні півтора десятиліття позаминулого століття в ставленні широкої громад­ськості до фізичного вдосконалення сталися зміни. У Києві головним пропагандистом фізичного виховання став Євген Гарнич-Гарницький – відомий у місті лікар. Програма занять у заснованому ним 1895 року гуртку включала вправи з гантелями, на гімнастичних снарядах, підняття ваги, боротьбу. Тренування проводили також із фехтування, стрільби, бігу. Часто організо­вували спортивні вечори, які збирали щоразу більше учасників і глядачів. Сучасники охрестили Гарнича-Гарницького «бать­ком київської атлетики», а фактично він очолив увесь київський спортивний рух. Не менш відомим серед киян був іще один аматор спорту, який дуже багато зробив для його популяризації в країні, – лікар Олександр Анохін (псевдонім Росс). До речі, він розробив систему вправ для розвитку сили, так звану вольову гімнастику, досить популярну серед любителів бодибілдингу й донині, а книжка з її описом за життя автора витримала сім пе­ревидань.

Спортом активно цікавилася молодь, а надто ним захоплю­валися студенти. Саме київські політехніки створили першу в Києві футбольну команду, до складу якої входили місцеві гравці. Уперше футбольний матч кияни побачили на початку 1900-х років у районі Шулявки, на полі навпроти цехів заводу Гретера і Криванека (нині ВАТ «Більшовик»). У 1910-і роки в Києві існувало вже десять команд, які й створили Київську футболь­ну лігу. Популярність спорту зростала, почали організовувати спортивні клуби. Саме в Києві 1913 року було проведено Першу всеросійську олімпіаду. То була непересічна подія в спортив­ному житті Російської імперії. Змагання проводили за програ­мою Міжнародного олімпійського комітету. Вони мали стати відправною точкою на шляху до перемог в Олімпійських іграх, у яких до того Росія або не брала участі, або виступала не дуже успішно.

Перебіг і результати Першої всеросійської олімпіади в Києві змусили не лише киян, а й усю імперію усвідомити, що спорт є важливим соціально-культурним явищем, значення якого вихо­дить далеко за межі юнацьких забав. І ставитися до нього треба серйозно, оскільки це не лише потужний засіб фізичного вихо­вання молоді, а й безпосередньо пов’язана з культурними, економічними, соціальними й навіть політичними аспектами життєдіяльності країни сфера, яка водночас здатна активно впливати на повсякденне життя суспільства.

427 слів За В. Янковим