- •Народження пісні
- •Княгиня Ольга
- •Анна — королева Франції
- •Лики вінценосних дочок Ярослава Мудрого
- •Гавань у степовому океані
- •Як образили ікону та що з того вийшло
- •Палац «Ластівчине гніздо»
- •Мусиш побувати в Чигирині
- •Забуття – доля великих?
- •Світова слава пісні Семена Климовського
- •Чоловік з ароматом кави
- •13. Таємниці Кліо
- •Увічнити красу
- •Порцелянова казка
- •Про химерний будинок та його творця
- •Шевченкіана Івана Марчука
- •Листи щастя
- •445 Слів За л.Нікітенко
- •Змієві вали
- •Геній з моєї вулиці
- •Людина планети
- •Ніч перед стартом
- •Легенда українського футболу
- •Сергій Лифар — українець до кінця
- •25. Небо і земля Леоніда Бикова
- •Вічна загадка любові
- •Музичний подарунок світу
- •Краса і сила, або Цирульники-каноніри
- •29. Перегук віків
- •Лесина подорож до пірамід
- •Його доброта
- •Музей модерної скульптури
- •Що по собі лишаєш, людино?
- •Роздуми за робочим столом
- •Відтінки сміхової енергії
- •Розповідають експонати
- •Щоденник для роздумів
- •Вишивка: мистецтво і традиція
- •Від серця до серця
- •Спортивний літопис Києва
- •Майстриня
- •Коляда на краю світу
- •Одержимий
- •Як дівчина козака врятувала
- •Війна закінчилася
- •Провісники ранку
- •Любити – і в розлуці
- •Вино з троянд
- •Михайлова гора
- •53. Володимир Івасюк
Анна — королева Франції
Ніколи раніше кияни не бачили подібних видовищ, як того весняного дня. Гриміла й двиготіла від веселощів княжа гора. Рікою лилися вино й меди, не згасали вогнища, не змовкали музики.
Князівна Анна покидала отчий дім і виїздила до нареченого. Уже були готові вози з багатими скринями – золото, срібло, персидські килими, грецькі шовки, хутрові кожухи й Аннине вишивання – червоно-чорним і сонячно-зеленим. Анна бере це на згадку про теплу й привітну батьківську землю.
Вона стоїть, зіпершись на одвірок, окидає посмутнілими очима задніпровські луки. Чи є там, на далекій Сені, отакі зелені й квітучі кручі? Чи співають таких ніжних веснянок? Що чекає її там, за глухими лісами, серед невідомих людей? Кому поскаржиться? Кому повідає свою тугу?
Князівна нишком витерла долонею сльозину, зняла з різьбленої полиці книжку. Візьме із собою Євангеліє. Адже це для неї переписав його найкращий писець, а майстер-чудотворець виготовив узори окладу із золота... Візьме ще багато книжок, читатиме їх, і їй буде здаватися, що вона вдома. Князівна навчить і дітей своїх читати й любити книги.
Сірими журавлиними ключами спливали роки. Сумовито хлюпала хвиля холодної Сени. Нагадувала про бистроплинний Славутич і про зелені прибережні кручі, на яких п’ялися до неба стрімкі бані храмів. Не було для Анни вороття на ту землю. 4 серпня 1049 року вона вінчалася з французьким королем Генріхом Першим. Того дня Анна подарувала єпископу своє Євангеліє. Воно було переписане давнім руським письмом. І донині зберігається цей унікальний витвір давньоруської писемності.
Ні, Анна не могла повернутися на батьківщину, але перенесла сюди, у Францію, куточок рідної землі. Королева будує кілька церков, фрески й мозаїки яких нагадували київські. Одна з тих будов, споруджена в 1060 році в місті Санлісі, збереглася до наших днів.
Через одинадцять років Анна овдовіла. Придворна знать оголосила її регентшею малолітнього спадкоємця трону Філіппа Першого. Анна стала фактичною правителькою країни: утверджувала державні закони, підписувала – теж кирилицею – найважливіші державні акти. Кирилицею зроблені й написи на стіні церкви в Санлісі. То Аннина туга за рідним краєм уписала світлий спогад у муровані стіни храму. То дочка Ярослава Мудрого залишила слід високої освіченості й культури, що жила в її роду.
Життя Анни Ярославни було нелегким. Французькі хроніки пов’язують її ім’я з іменем графа Рауля де Крепі-і-Валуа. Після смерті Генріха Анна офіційно вийшла за нього заміж, хоча церква заборонила цей шлюб. 1075 року вона востаннє підписала разом із сином державний документ.
На старому забутому кладовищі в далекому французькому місті Вільєрі знаходиться загадкова могила із зображенням на кам’яній плиті жінки в короні. Латинський напис повідомляє, що там упокоїлась Агнес. Легенди доповнюють це надто скупе повідомлення: то могила достопам’ятної дочки Ярослава Мудрого – Анни, королеви Франції. Вона принесла на галльську землю книжки, любов до науки, побудувала прекрасні храми й палаци.
433 слова За Р. Іванченко