ЛЕКЦІЯ 7. ОБЛIК ПРОЦЕСУ ЗБУТУ

ТА ВИЗНАННЯ ДОХОДIВ

1. Облік витрат операцiйної та iншої дiяльностi

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає певних витрат, пов’язаних із споживанням капіталу, праці та матеріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одиницю продукції за нормою і фактичним витрачанням за певний період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство отримує економію, що позитивно впливає на формування прибутку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну годину роботи устаткування, норми загальновиробничих, адміністративних, збутових та інших витрат.

Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі види продукції є першим принципом раціональної організації обліку витрат. Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності». Він зазначав, що в облiку необхiдно вiдображати нормальну i дiйсну собiвартiсть. Вiдношення нормальної собiвартості операцiй до дiйсної виражає ефективнiсть або продуктивнiсть витрат.

Знаючи наперед теоретичнi норми собiвартостi й середню ефективнiсть витрат, бухгалтер може визначити i передбачити дiйсну (фактичну) собiвартiсть, напруженiсть норм, вiдхилення вiд норм та цiлеспрямовано вести пошук резервiв зниження собiвартості продукцiї.

Порiвняння фактичних витрат з нормами дозволяє органiзувати контроль за рівнем собівартості. Така система контролю попереджує апарат управлiння про небезпеку для пiдприємства.

Рiзниця мiж фактичними i нормативними витратами називається вiдхиленням (позитивним чи негативним, що означає економію або перевитрати) або дисперсією. Аналiз дисперсiї дозволяє: використати данi для уточнення цiни на готову продукцію, визначення впливу вiдхилень на прибуток тощо.

140

Якщо дiючi нормативи не дозволяють успішно вести бiзнес, то необхiдно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах, де є значна дисперсiя. Норми переглядаються при змiнi органiзацiї виробництва, впровадженнi нової технiки й технологiї. Вони повиннi бути нацiленi на майбутнє, а не вiдображати минулий досвiд роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є виділення підрозділів пiдприємства — цехiв основного i допомiжного виробництва, вiддiлiв та служб заводоуправлiння тощо. Таке видiлення необхiдне для локалiзацiї витрат у розрiзi структурних пiдроздiлiв з метою визначення дисперсiї та оперативного прийняття управлiнських рiшень iз питань управлiння собiвартiстю й прибутком.

Витрати узагальнюються в розрiзi видiлених структурних пiдроздiлiв (окремо за кожним iз них) у спецiальних вiдомостях iз подальшим їх зведенням у журналi № 5 в цiлому по пiдприємству.

Процес видiлення структурних пiдроздiлiв залежить вiд технологiчних особливостей галузей промисловостi, масштабiв виробництва, органiзацiї працi, рiвня економiчної грамотностi менеджерiв, iнформацiйної системи та iнших факторiв.

Третiм принципом є групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрiзi деталей, вузлiв, виробiв, операцiй, робiт, послуг та iнших носіїв витрат.

Вiднесення тих чи iнших витрат на деталi, вузли, вироби є складною справою, оскiльки однi витрати можна вiднести безпосередньо на окремi види продукцiї, а iншi — розподiляються опосередковано — пропорцiйно до певної бази. У зв’язку з цим виникає необхiднiсть класифiкацiї витрат за рiзними ознаками, використання рiзних критерiїв розмежування витрат iз метою вивчення закономiрностей формування собiвартостi продукції залежно вiд поведiнки окремих груп витрат.

Групування витрат виробництва здiйснюється за певними критерiями (табл. 7.1).

Як видно з табл. 7.1, однi й тi ж витрати групуються за рiзними ознаками залежно вiд мети користувачiв цiєї iнформацiї. В одних випадках витрати групують, наприклад, за статтями витрат — для визначення собiвартостi продукцiї, в других — за постiйними i змiнними витратами — для знаходження точки беззбитковостi, у третiх — за нормами i наднормативними витратами — для визначення рiвня ефективностi використання факторiв виробництва.

141

142

Наведена класифiкацiя витрат не вичерпує всiх можливих варiантiв їх групування i може бути доповнена відповідно до конкретних ситуацiй i потреб користувачiв.

Найважливiше значення серед наведених критерiїв класифікації витрат на виробництво є подiл витрат за економiчним змiстом i статтями калькуляції.

Витрати операцiйної дiяльностi за економічним змiстом поділяються на елементи. До таких елементiв, які в своїй основi далi не дiляться, вiдносяться:

–матерiальнi витрати;

–витрати на оплату працi;

–вiдрахування на соцiальне страхування;

–амортизацiя;

–інші операцiйнi витрати.

Така класифiкацiя вiдiграє надзвичайно важливу роль, оскiльки за її допомогою складаються кошториси витрат на виробництво, здiйснюється планування необхiдних факторiв виробництва, визначаються запаси, необхiднi для виробництва, розробляються калькуляцiї витрат, проводиться аналіз динамiки i структури витрат, визначається нацiональний дохід тощо.

До складу матеріальних включаються витрати на виробництво за таким перелiком:

–сировина (продукція добувної промисловостi, сiльського, лiсового, рибного господарства, яка не пройшла обробку на промислових пiдприємствах);

–матерiальнi витрати (матеріали, що пройшли певну обробку на промислових пiдприємствах);

–куповані напівфабрикати і комплектуючi вироби;

–паливо (всi види — вугілля, нафта, газ, дрова, торф, мазут, сланці);

–енергія (електрична, теплова, холод, пара, стиснуте повiтря);

–вода на технологічнi та господарські потреби;

–будiвельнi матерiали;

–запаснi частини;

–тара і тарнi матерiали;

–допомiжнi матеріали;

–вiдходи виробництва;

–інші види матерiальних ресурсів.

До складу витрат на оплату працi відносять заробiтну плату за тарифами i розцiнками, премiї та заохочення, компенсацiйні витрати, оплату відпусток та iншого невiдпрацьованого часу, iншi витрати на оплату.

143