ЛЕКЦІЯ 4. ОБЛІК КРЕДИТІВ БАНКУ

1.Організація банківського кредитування

Усвоїй діяльності промислові підприємства не можуть задовольнятися лише власним капіталом, оскільки його не вистачає, тому потрібно шукати позиковий капітал. Одним із джерел залучення позикового капіталу може виступати банківський кредит.

Основними принципами кредитування підприємств, прийнятими у світовій практиці, є:

– забезпеченість (видається кредит при наявності активів);

– платність (встановлюється процент за користування кредитом);

– строковість (видається кредит на обумовлений строк);

– поверненість (після закінчення строку кредит погашається);

– цільовий характер (використання лише за призначенням). Кредитні взаємовідносини між банком і клієнтом ґрунтуються на договірних засадах. Позики видаються для забезпечення потреб сфери виробництва, обігу та інвестування всіх підприємств будь-яких форм власності та видів діяльності, але тільки платоспроможним клієнтам, які мають власні оборотні кошти і само-

стійний баланс.

Із таких операцій, як формування статутного капіталу, покриття збитків, погашення раніше отриманих позик, придбання цінних паперів інших організацій та отримання кредиту без майнового забезпечення, надання кредитів забороняється.

Для функціонування кредитного механізму (розглядається як способи, прийоми забезпечення функціонування кредиту та дотримання його принципів) необхідна наявність таких елементів:

– суб’єкти кредитування (банк і клiєнт);

– об’єкти кредитування (пiдприємство, сфера виробництва, обiгу);

– форми кредитування (простий, спецпозичковий, за конкретним рахунком, за овердрафтом);

– кредитна угода (договiр iз зазначенням прав і зобов’язань клiєнта банку).

Оскiльки надання кредиту пов’язано з ризиком неповернення, банк ретельно вивчає документи клiєнта, якi включають:

– заяву на видачу кредиту;

– фiнансово-економiчну інформацiю про клiєнта;

– основнi форми фiнансової звiтностi;

87

–суми дебiторської та кредиторської заборгованостi;

–розрахунок економiчної окупностi кредиту;

–спосiб забезпечення позики;

–iншi показники для об’єктивної оцiнки фiнансового становища клієнта.

Для оцiнки фiнансового становища використовується звiтнiсть та iнформацiя з рiзних джерел про обсяги, структуру продажу, рiвень рентабельностi продукцiї в цiлому й окремих видiв, прибутки i збитки, лiквiднiсть активiв, рух грошових коштiв, собiвартiсть продукції тощо. Такi показники аналiзуються в динаміцi. Аналiз робить установа банку, проте клiєнт також зацiкавлений у проведеннi аналiзу фiнансового стану для впевненостi, що отриманий кредит в майбутньому буде погашений. В принципi клiєнт повинен сам визначити, яка сума кредиту йому потрiбна, цiльове призначення, термiн погашення, об’єкт кредитування і його забезпечення, розмiр процента за користування кредитом.

Представники банку здійснюють контроль за виданими пiдприємству позиками не тiльки при вiдображеннi господарських операцiй на поточних рахунках, а й методом безпосереднiх перевiрок. На пiдприємствi вивчається цiльове використання позики за даними бухгалтерського облiку: коли, на якi цiлi, яка сума була використана. За даними перевiрки складається акт, в якому зазначаються виявленi порушення та заходи впливу на винних осiб. Один примірник акта залишається на пiдприємствi для ознайомлення з ним керiвництва та розробки заходiв щодо виправлення допущених недоліків у цiльовому використаннi позик банку.

Забезпечення позики здiйснюється методом вивчення фiнансового стану пiдприємства на основі фiнансової звiтностi, яку подають до установи банку. Аналiз балансу та інших форм звiтностi дає можливiсть зробити висновок про збiльшення чи зменшення ступеня ризику неповернення позики.

Отриманi пiдприємством позики використовують лише на тi цілi, якi зазначаються у кредитнiй угодi. Отриманi гроші необхiдно використати швидко i рацiонально, адже, незалежно вiд ступеня використання позики, її треба повертати у зазначений термiн. За кожен день простроченої заборгованостi банку сплачується пеня або штрафи, а при достроковому погашеннi на скорочений час зменшуються платежi процентів за користування позикою.

Банкiвський процент — це плата за надані в борг гроші, цiна грошей, винагорода, яку приносять заощадження тим, хто дає

88

гроші в борг. Розмiр процентної ставки визначається спiввiдношенням попиту і пропозицiї кредитних ресурсiв, а також полiтикою центрального емiсiйного банку (НБУ), циклiчними та сезонними коливаннями кон’юнктури, темпами iнфляцiї, змiною валютного курсу, станом платіжного балансу та iншими факторами.

При визначеннi потреби пiдприємства в кредитi необхiдно робити розрахунки його окупностi. Залучення кредиту вимагає значних коштiв на сплату процентiв, тому необхiдно враховувати повернення кредиту разом iз процентами. Якщо придбанi з допомогою залученого кредиту активи не принесуть економiчних вигод, якi перевищують суму кредиту i сплачених кредитiв за нього, то залучення кредитiв є економічно невигiдним i збитковим. Так не тiльки не змінюється фiнансовий стан пiдприємства, навпаки — погiршується.

Отже, отримання кредитiв — це не технiчна операцiя з укладання угоди з банком про позику на певний термiн, а досить вiдповідальна юридична подiя, яка викликає змiни в активах i пасивах балансу пiдприємства та визначає поведiнку менеджерiв щодо пiдвищення рiвня економiчної ефективностi прийнятих рiшень.

2. Облік довгострокових позик банку

Довгостроковi позики видаються на строк понад 12 мiсяцiв iз дати балансу, але в обмежених масштабах, що пояснюється ентропiєю ринку (невизначенiстю законодавчих, правових, податкових та iнших вiдносин в Українi на даному етапі її розвитку). З усіх кредитних ресурсiв частка довгострокових не перевищувала в 1999 р. 18 % у промисловостi загалом.

Довгостроковi кредити пов’язанi, як правило, з iнвестуванням коштiв на технiчне переозброєння (нова технiка і технологiя), реконструкцiю, модернiзацiю, розширення діючих пiдприємств i виробництв.

Банкiвський кредит є основною формою кредиту, за якою банк надає клiєнтовi у тимчасове користування частину власного або залученого капiталу на умовах повернення зi сплатою процентiв.

Довгостроковi кредити за характером погашення подiляються на такi, що погашаються одноразовим внеском, i такі, що пога-

89

шаються на виплат (частинами, поступово). Розмiри і термiн повернення коштів обумовлюються кредитним договором.

Банкiвський процент сплачується в момент одержання кредиту, пiд час його повернення або рiвними частками упродовж термiну кредиту. Банкiвський процент залежить вiд рiвня виконання позичальником його зобов’язань, форми кредиту, загальноекономічної ситуації, термiну користування кредитом, змiни вартостi кредитiв на кредитному ринку, змiни рiвня цiн на товари, невизначеностi умов фінансової діяльності пiдприємства та iн.

Надання довгострокових позик характеризується пiдвищеним ризиком, тому банки у своїх дiях керуються джерелами iнформацiї щодо існуючих інвестицiй, пропозицiй i проектiв не тiльки конкретних пiдприємств, а й iнших органiзацiй:

–державних адмiнiстрацій регiонiв;

–фонду державного майна i майна комунальної власностi;

–науково-дослiдних, проектних i навчальних закладiв;

–мiнiстерств та вiдомств;

–окремих пiдприємств й органiзацiй.

Можливiсть отримання довгострокового кредиту залежить вiд таких факторiв, якi повиннi враховувати позичальники при контактах з персоналом банків:

–вартiсть проекту;

–термiн реалiзації проекту;

–строк окупностi витрат;

–термiн кредиту;

–довiра до клiєнта (форма власностi, частка власних коштiв на iнвестування, забезпеченiсть кредиту, чи є акцiї пiдприємства

уволодiннi банком, величина клiєнта, фiнансово-економічний стан підприємства та його стабiльнiсть);

–пiдтримка (хоча б моральна) проектів державними і регiональними органами влади;

–наявнiсть проектно-кошторисної документації та її експертизи;

–інші фактори.

Банки при наданні кредитiв вiдбирають найбiльш ефективнi проекти, що забезпечують випуcк і збут продукцiї на внутрiшньому та зовнiшньому ринках, знижують собiвартiсть продукції, пiдвищують продуктивнiсть працi, збiльшують прибутки, забезпечують зайнятiсть населення та iнші позитивнi зрушення у роботi підприємств i органiзацiй. Проекти повиннi пройти обов’язкову експертизу незалежних спецiалiстiв, якi беруть за

90

послуги 0,2—1 % вiд кошторисної вартостi розглянутого проекту.

Наданi банком довгострокові кредити облiковуються на рахунку 50 «Довгостроковi позики», до якого вiдкриваються такi субрахунки:

–501 «Довгостроковi кредити банкiв у нацiональнiй валютi»;

–502 «Довгострокові кредити банкiв у iноземнiй валюті»;

–503 «Вiдстроченi довгостроковi кредити банкiв у нацiональнiй валютi»;

–504 «Вiдстроченi довгостроковi кредити банкiв в iноземний валютi»;

–505 «Іншi довгостроковi позики в нацiональнiй валютi»;

–506 «Іншi довгострокові позики в iноземнiй валютi».

Укредитi рахунка 50 «Довгостроковi позики» вiдображається сума отриманих кредитiв iз строком погашення бiльше одного року, а також вiдстрочених (переведених з короткострокових) позик банку в національній та iноземній валютi.

Удебетi рахунка показується погашення зобов’язань виплатою грошима, передачею необоротних i оборотних активiв, наданням робiт i послуг, замiною одних видiв зобов’язань іншими, перетворенням зобов’язань у капітал та iншими операцiями.

На субрахунках 501 і 502 ведеться облiк заборгованостi за наданий вiтчизняними та зарубiжними банками кредит; на субрахунках 503 i 504 — за простроченими кредитами, наданими вітчизняними та зарубіжними банками; на субрахунках 505 i 506 — залучених кредитiв банкiвських органiзацiй.

Вiдображення господарських операцiй при отриманнi довгострокових позик банку наводиться у табл. 4.1.

Операції, що показують рук позикових коштiв, вiдображаються на основi виписок банку та прикладених до них первинних документiв. Виписки обробляються методом зазначення кореспонденцiї рахункiв облiку.

Данi оброблених виписок записуються в журналi 1. Аналiтичний облiк ведеться в оборотнiй вiдомостi, де повиннi знайти вiдображення банки, що надають позики, види кредитів, сума, строки погашення, проценти сплаченi та інші данi, необхiднi для розкриття iнформацiї у фiнансовiй звiтностi.

91

92

93

94

95