–заяви працiвникiв (на утримання та перерахування частини заробiтної плати);

–платiжнi вiдомостi (на видачу авансiв);

–iнші документи.

Кожний запис у розрахунковiй вiдомостi повинен бути обґрунтований первинними документами. Пiсля її складання вiдкривають платiжну вiдомість, в яку переносять суму до видачі. Вiдомiсть мiстить такi данi: iдентифiкаційний номер працiвника, прiзвище, iм’я, по батьковi, суму до видачi, розписку особи про отримання грошей. На вiдомостi є розпорядчий напис про видачу грошей та зазначена загальна сума до видачi. Її пiдписує керiвник пiдприємства та головний бухгалтер, вказується строк виплати (як правило, протягом трьох днiв). Пiсля його закiнчення касир зобов’язаний перевiрити пiдписи, суми виданої i невиданої (депонованої) заробiтної плати, а проти прiзвищ працiвникiв, які не отримали заробiтної плати, у графi «пiдпис» поставитиштамп або записати «депоновано».

Касир закриває відомість пiдсумковим записом, зазначаючи, яку суму видано і депоновано. Депонованi суми необхiдно записати в реєстр депонованої заробiтної плати, в якому зазначається табельний номер, найменування цеху (вiдділу), номер платiжної вiдомостi, прiзвище, ім’я, по батьковi, дата виникнення заборгованостi, сума, вiдмiтка про списання (дата, № документа). Реєстр пiдписує касир та головний бухгалтер.

На суму виданої заробiтної плати виписується видатковий касовий ордер з вiдображенням його у касовiй книзi. Суми депонованої заробiтної плати необхiдно здати в банк для зарахування на поточний рахунок, при цьому в об’явi на внесення готiвки вказується «депоновані суми», що важливо для банку, оскiльки вiн зобов’язаний цю суму видати клiєнту на його вимогу.

Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером з вiдображенням факту видачi в реєстрi депонованої заробiтної плати (№ касового ордера, дата). Депонована заробiтна плата зберігається протягом трьох років, пiсля чого перераховується в бюджет.

8. Синтетичний облiк заробiтної плати

Для вiдображення операцiй iз перерахування заробiтної плати та утримань з неї призначено рахунок 66 «Розрахунки з оплати працi», який має субрахунки:

–661 «Розрахунки за заробітною платою»;

–662 «Розрахунки з депонентами».

134

На субрахунку 661 «Розрахунки за заробiтною платою» у кредитi показується нарахування заробiтної плати. Для визначення рахункiв, що дебетуються, необхiдно знати категорiю працюючих та мiсце (функцію) їх роботи. Так, якщо вони вiдносяться до категорiї «робiтники», то для складання проводки з нарахування заробiтної плати треба обов’язково знати де вони зайнятi (цех, дiльниця) та їх функції (наладник, черговий слюсар заводоуправлiння, черговий слюсар цеху № 1 тощо).

Нарахуваннязаробiтноїплатиробiтникамвiдображеноутабл. 6.1.

Таблиця 6.1

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКАМ

135

Отже, для визначення кореспонденції рахункiв з нарахування заробiтної плати необхiдна деталiзацiя складу робiтникiв за мiсяцями роботи та конкретними функцiями у загальному циклi виробництва.

Це ж стосується iнших категорiй — керiвникiв та спецiалiстiв, коли треба не тільки визначити рахунки, а й субрахунки i статтi загальновиробничих, адмiністративних та збутових витрат. Так, якщо спецiалiсти i керiвники зайнятi в цехах, то їх заробiтна плата відноситься в дебет рахунка 91 «Загальновиробничi витрати», але на рiзнi статтi (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ НАРАХУВАННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ КЕРІВНИКАМ

І СПЕЦІАЛІСТАМ

Якщо спецiалiсти i керiвники зайнятi в заводоуправлiннi, то заробiтна плата відноситься в дебет рахунка 92 «Адміністративні витрати» на певнi статті, залежно вiд посад i виконуваних функцiй. При цьому дебетуються рахунки 92 «Адмiнiстративнi витрати», 93 «Витрати на збут», а кредитується рахунок 661 «Розрахунки за заробiтною платою».

Утримання із заробiтної плати вiдображається так, як це показано у табл. 6.3.

Пiдставою для складання проводок з нарахування та утримання з заробiтної плати служать пiдсумковi данi розрахункових вiдомостей в розрiзi цехiв, вiддiлiв тощо, якi необхiдно згрупувати в цiлому по підприємству.

136

Таблиця 6.3

ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ РІЗНИХ ВИДІВ УТРИМАНЬ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

9. Створення i використання резерву на оплату вiдпусток

Унаслiдок нерiвномiрностi надання вiдпусток працiвникам протягом календарного року та їх значної тривалості (як правило, відпустки надаються в теплий перiод року) виникає необхiднiсть створення резерву на оплату вiдпусток з метою усунення негативного фактора, пов’язаного з додатковими витратами на оплату працi та її включенням у собiвартiсть продукцiї. Створення резерву вiдбувається за рахунок рiвномiрного включення у собiвартiсть продукції витрат на оплату вiдпусток.

Законом України «Про вiдпустки» 15 листопада 1996 р. №504/96-ВР гарантує право на вiдпустки, визначає умови, тривалiстьi порядокїхнаданнявсiмпрацiвникамузручнийдлянихчас.

Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки становить не менше 24 календарних днiв за вiдпрацьований рiк. Законом регулюється надання вiдпусток в окремих галузях промисловостi та для окремих категорій працівників (осіб до 18 рокiв, iнвалiдiв, пра-

137

цiвникiв освiти i науки, працiвникiв з ненормованим робочим днем тощо). Отже, для оплати вiдпусток необхiднi значнi кошти, віднесення яких на собiвартiсть продукцiї може значно вплинути на рiвень рентабельностi. Для забезпечення рiвномiрного включення таких витрат у собiвартiсть продукцiї використовується прийом створення резерву.

Для нарахування резерву на вiдпустки необхiдно визначити норматив у процентах до фонду оплати працi. Для розрахунку процента вiдрахувань на створення резерву оплати вiдпусток необхiдно згрупувати всіх працюючих (резерв створюється на всі їх категорiї) за тривалiстю вiдпусток у днях, визначити кiлькiсть людино-днiв відпустки для кожної групи та в цiлому по пiдприємству. Способом складання вiдношення людино-днiв вiдпустки до планового фонду робочого часу всього персоналу знаходиться процент вiдрахувань у резерв оплати вiдпусток.

Визначений процент відрахувань у резерв застосовується до фактичного фонду оплати працi за мiсяць. Шляхом множення фонду на процент вiдрахувань знаходимо фактичну суму створеного резерву за місяць.

Резерв створюється не лише на заробiтну плату за час відпустки, а й на передбачені законодавством відрахування у Пенсійний фонд (32 %), на соцiальне страхування (2,9 %) та страхування з безробiття (2,1 %).

При наданнi вiдпусток нарахування заробiтної плати працiвникам здiйснюється на пiдставi вiдповiдного наказу, в якому зазначається початок та закiнчення термiну вiдпусток.

Для нарахування вiдпускних необхiдно взяти підсумок заробiтку за повнi 12 календарних мiсяцiв або за менший фактично вiдпрацьований перiод (якщо працівник звiльняється або не працював через хворобу тощо), поділити на кількість календарних днiв за рiк або менший фактично вiдпрацьований перiод (за мiнусом святкових i неробочих днiв, визначених законодавством).

Шляхом дiлення заробiтної плати на кiлькiсть календарних днів, за винятком святкових, знаходимо середньоденну заробiтну плату.

Способом множення середньоденної заробiтної плати на число календарних днiв вiдпустки визначається заробiтна плата за час відпустки.

На суму заробiтної плати, нарахованої за рахунок резерву на оплату відпусток, складається запис:

Д 471 «Забезпечення виплат вiдпусток»;

138

К 661 «Розрахунки за заробiтною платою».

Отже, за кредитом рахунка 471 «Забезпечення виплат вiдпусток» показується створення резерву вiдпусток а за дебетом — його використання. Сальдо кредитове свідчить про суму невикористання резерву на кінець перiоду.

Оскiльки необхідно забезпечити реальнiсть балансу, то виникає необхiднiсть проведення iнвентаризацiї забезпечення виплат. У кiнцi року треба скласти список осiб, якi не використали вiдпустки, кiлькiсть людино-днiв вiдпустки.

Наприклад, виявлено, що у відпустках не були робiтники основного виробництва — 30 осiб з тривалiстю вiдпустки 24 календарних днi та 20 осiб з тривалістю — 28 календарних днiв.

Для розрахунку резерву оплати вiдпусток потрiбно зробити такі дiї:

1.Визначити кількість людино-днів невикористаних відпусток за групами працюючих.

2.Визначити середньоденну суму оплати відпусток робiтникiв. Для цього треба взяти фактично нараховану заробiтну плату за рiк i роздiлити на середньорiчну чисельнiсть робiтникiв. Таким чином знайдемо заробiтну плату робiтника за рiк. Дiленням середньорiчної заробiтної плати на середньорiчне фактичне число вiдпрацьованих кожним робiтником днiв визначається середня заробiтна плата за день.

3.Потім визначається резерв на невикористанi вiдпустки. Знайдена сума резерву порiвнюється з фактичним залишком, що показаний на рахунку 471 «Забезпечення виплат вiдпусток». Якщо є вiдхилення фактичної суми вiд розрахункової, то потрiбно внести корективи: донарахувати або стернувати зайво нараховану суму.

Наприклад, кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат вiдпусток» показане в Головнiй книзi в сумi 18400 грн, а розраховано потребу в 14 131 грн, що означає зайвi нарахування

всумi 4269 грн. Цю суму треба стернувати проводкою:

Д 23 «Виробництво»;

К 471 «Забезпечення виплат вiдпусток».

Отже, приводиться у відповiдність залишок забезпечення виплат вiдпусток до фактичної потреби в коштах на оплату вiдпусток.

139