
- •2.Осьове обертання Землі та його географічні наслідки. Час. Календар.
- •3.Будова і склад земної кори та її типи.
- •4. Головні тектонічні структури літосфери.
- •5. Ланки загальної циркуляції атмосфери.
- •6.Тепловий режим атмосфери
- •7. Озера і болота суходолу.
- •8.Динамічні зміни в ландшафтах інваріант.
- •9. Світовий океан,його структура.
- •10.Найпоширеніші ґрунти в Україні.
- •11. Ареали рослинного та тваринного світу і центри походження культурних рослин та приручення свійських тварин.
- •12. Біоми суші та географічні закономірності їх поширення.
- •13. Флористичне районування суші
- •14. Ендогенні процеси та рельєфоутворення
- •15. Еолові процеси,форми їх рельєфу та поширення
- •16. Морфологічна та компонентна структура ландшафтів
- •17. Обєкт та предмет дослідження ландшафтознавства та організація ландшафтних досліджень
- •18. Географічна карта,основні елементи її змісту, види та напрямки використання у географічних дослідженнях.
- •19. Умовні позначення топографічних карт та їх класифікація
- •20.Спільні та відмінні риси Волинського та Житомирського Полісся
- •21. Географічне розміщення родовищ корисних копалин в Україні та їх використання
- •22. Вплив Атлантичного океану на формуанняприроди Європи
- •23. Поверхневі води Південної Америки:сучасний стан і використання
- •24. Природна зональність Північної Америки
- •25. Спільні та відмінні риси природи Тихого,Атлантичного, Індійського та Північнольодовитого океанів.
- •27. Загальні особливості рекреаційних зон світу та проблеми їх використання
- •28. Вплив основних агрометеорологічних чинників на розвиток і продуктивність рослинного світу
- •29.Регіональні відмінності країн Африки
- •30. Типологія країн що розвиваються
- •31. Основні риси структури і географії промисловості Російської федерації.
- •32. Країни «великої сімки» у міжнародному територіальному поділі праці
- •33. Вплив науково-технічної революції на галузеву структуру промисловості.
- •34. Машинобудівний комплекс України та його структура,розвиток і розміщення.
- •35.Особливості структури і розміщення чорної металургії України та проблеми і перспективи розвитку.
- •36. Моніторинг довкілля як галузь природоохоронної діяльності.
- •37. Становлення і розвиток соціальної географії України
- •38. Особливості чинників, що впливають на народжваність, смертність та природний приріст населення
- •39.Особливості національної системи розселення в Україні
- •40. Географічні інформаційні системи (гіс) та їх компоненти,структура, класифікація і функціональні можливості
- •41. Екологічний аудит та його види
- •42. Географічні закономірності топоніміки
- •43. Вплив науково-технічної революції на розвиток міст
- •1. Машинобудування
- •2.Літейне виробництво
- •II. Розвиток науки
- •44. Кліматичні особливості Волинської області
- •45.Основні етапи географічних досліджень
- •46. Стаціонарні і напівстаціонарні дослідження в географії
- •47.Принципи навчання географії
- •48. Принципи навчання географії
- •49.Здоровя людини.Негативні чинники впливу на організм людини.
- •50.Географічне прогнозування та сутність його понять, методів, етапів, принципів.
- •52. Поняття “форм знаходження “ хімічних елементів.
- •1. Гірські породи та мінерали.
- •2. Жива речовина (біогенна форма).
- •3. Магматичні розплави.
- •4. Стан розсіювання.
- •53. Взаємозвязок хімічного складу земної кори і біосфери.
- •54. Використання і охорона атмосферного повітря.
- •1.2.Поговримо детальніше про штучне забруднення атмосфери.
- •56 . Охорона і раціональне використання земельних ресурсів
- •57. Значення лісових ресурсів та напрямки їх охорони.
- •58.Визначення за топокартою гідрографічних х-тик річки та її басейну.
- •61.Кліматичні особливості Антарктиди.
- •62.Тектоніка і рельєф Азії. Землетруси і вулкани.
- •63.Визнечення дольової участі джерел живлення річки.
- •64.Поняття про водні ресурси та способи їх підрхунку для великих і малих територій.
- •65.Підрахунок середніх багаторічних обємів повеневого і паводкового стоку з водозбору малої річки ( балки ).
- •66.Теоретичні основи організації природоохоронної діяльності в Україні.
- •67.Географічні вчення і теорії та їх вплив на розвиток природоохоронної діяльності.
- •68. Еколого-геоморфологічні проблеми України.
- •69. Природно-заповідний фонд України
- •71. Небезпечні явища погоди в Україні
- •72.Організаційно-правові заходи щодо охорони атмосферного повітря
- •74. Синоптична метеорологія та прогноз погоди
- •74. Аналіз метеорологічної інформації глобальних атмосферних процесів
- •75. Антропогенний вплив на коливання клімату планети.
22. Вплив Атлантичного океану на формуанняприроди Європи
Сучасний облік рослинного та тваринного світу, а також земного покриву на території Європи сприяє атлантика.
На захід від Європи розташований Атлантичний океан, звідки потоки повітря переносяться потужними атмосферними вихорами — циклонами і антициклонами. Вони виникають на арктичному і помірному кліматологічних фронтах.
Відносно тепле й вологе атлантичне повітря, яке просувається майже через увесь європейський суходіл, вирівнює температуру повітря у північних і південних областях. Ось чому взимку контрасти температури більш відчутні між західними і східними районами Європи.
Виняток становлять південні райони, які влітку відчувають вплив тропічних повітряних мас, а також північ континенту, де переважають арктичні повітряні маси з Північного Льодовитого океану.
Циклони, які прямують із західними потоками повітря, визначають також кількість опадів та режим їх випадання. В цілому річна сума опадів у Європі закономірно зменшується з північного заходу на південний схід. Це пояснюється послабленням активності циклонів у тому ж напрямку. Окрім того, на сході більш помітний вплив континентальних повітряних мас з внутрішніх областей Євразії.
Значно підвищується кількість опадів на навітряних гірських схилах. Найбільше опадів на навітряних схилах Скандинавських гір, гірських масивів Британських островів, на окремих ділянках яких випадає понад 4000 мм. А в Чорногорії зареєстрована максимальна річна кількість опадів для Європи — понад 6000 мм.
У західних районах рясні опади випадають рівномірно впродовж усього року. Це пов'язано з постійним виникненням тут атмосферних фронтів і частою повторюваністю циклонів. У Східній Європі максимум опадів припадає на теплу пору року. В цей час тут спостерігаються як фронтальні, так і конвективні опади, часто бувають зливи з грозами й градом. У північних районах утворюється значний сніговий покрив.
На півдні Європи, у субтропіках, максимум опадів припадає на зиму, що зумовлено активною циклонічною діяльністю. Влітку дуже сухо, оскільки в цей час тут панують сухі тропічні повітряні маси.
23. Поверхневі води Південної Америки:сучасний стан і використання
Положення Південної Америки переважно в низьких широтах обумовлює великий приплив сонячного тепла: радіаційний баланс майже усюди дорівнює 60-90 ккал/см2 на рік; у Патагонії він зменшується до 30-40 ккал/см2. На північ від південних тропіків середні місячні температури коливаються в основному від 20 до 28 °С (максимальна температура 49 °С у Гран-Чако), знижуючись влітку, у січні, у Патагонії до 10 °С, а взимку, у липні, до 12-16 °С на Бразильському плоскогір'ї, до 6-10 °С в Пампі і до 1 °С - на крайньому півдні (на високих плоскогір'ях і на півдні мінімум до -30 °С). Південна Америка лежить у 6 кліматичних поясах: екваторіальному, північному і південному субекваторіальних, тропічному, субтропічному і помірному.
Особливості рельєфу і клімату Південної Америки визначили її виняткове багатство на поверхневі і підземні води, значну величину стоку, наявність найбільш повноводної річки земної кулі - Амазонки. Займаючи 12% площі суші Землі, Південна Америка одержує приблизно у 2 рази більше (1643 мм) середньої кількості опадів на одиницю площі. Повний річковий стік складає 27% усього стоку Землі, середній шар стоку (58 см) також майже в 2 рази більше середньої величини для всієї суші. Але величина стоку різко коливається по території материка - від декількох мм до сотень см. Нерівномірно розподілені і ріки між басейнами океанів: басейн Тихого океану у 12 разів менший від басейну Атлантичного (вододіл між ними проходить в основному по хребтах Анд); крім того, близько 10% території Південної Америки відноситься до області внутрішнього стоку, що перетинає материк від затоки Гуаякіль через Центральноандське нагір'я до південної Пампи. Переважають ріки дощового, а на крайньому півдні - також снігово-льодовикового живлення.
Найбільшої величини середній річний стік 150-400 см (до 90% опадів) досягає на півдні Чилі, що обумовлюється літніми повенями, у тому числі й у "транзитних" ріках Патагонії; частка підземного живлення рік Південних Анд не більш 20-25. Подібні характеристики стоку й Амазонії, що зменшується в її центральній і південній частинах до 40-60 см. Режим великих річок, як і самої Амазонки, залежить від сезону дощів у верхній і середній течії її приток. Аналогічний режим стоку і на рівнинних територіях субекваторіальних і тропічних поясів з дощовим живленням рік (Льянос-Оріноко, рівнини Бені-Маморе, Гран-Чако). Різко виражена сезонність у випаданні опадів призводить до мінливості стоку (середній стік зменшується від 50-80 до 15- 20 см) і режимів рік: узимку місцями стік припиняється і навіть великі водотоки (Ріо-Бермехо, Ріо-Саладо й інші) розбиваються на окремі плеса з засоленими водами, улітку ж паводки затоплюють великі простори; регуляторами стоку рр. Парагваю і Парани служать болотно-озерні низини Пантаналу і Лаплатська низовина. Найменший стік (3-5 мм) належить пустельному тропічному заходу Південної Америки, де навіть талі снігові води з високогір'їв накопичуються в передгірних шлейфах і тектонічних депресіях, підвищуючи до 50% частку підземного живлення епізодичних рік (лише р. Лоа має постійний стік в океан). Значна кількість опадів, принесених з Атлантики, великі плоскогір'я, що збирають стік і з прилягаючих схилів Анд, сприяли формуванню на позаандійському сході Південної Америки великих річкових систем: Амазонки, Оріноко, Парани з Парагваєм. В Андах найбільшою є система р. Магдалена, що тече у подовжній западині вологих Північних Анд. Для судноплавства придатні в основному лише річки низовин. Гірські річки Анд і плоскогір'їв, що буяють порогами і водоспадами (Анхель, 1054 м, Кайєтур, 226 м, Ігуасу, 72 м, та інші), а також повноводні водостоки постійно вологих рівнин володіють величезним гідроенергетичним потенціалом (понад 300 млн. квт). Великі озера, головним чином льодовикового походження (кінцеві басейни), зосереджені переважно в Патагонських Андах (Лаго-Архентіно, Буенос-Айрес Лі) і на півдні Середнього Чилі (Льянкіує й інші). У Центральних Андах лежить найбільш високогірне з великих озер Землі - Тітпкака, там же багато залишкових озер (Поопо й інші) і великих солончаків. Останні також типові для западин між Пампанськими сьєрами (Салінас-Грандес). Великі лагунові озера знаходяться на півночі (Маракайбо) і на південно-сході Південної Америки (Патус, Лагоа-Мірін). Поверхневі води використовуються для судноплавства, промисловості у с/г.