15.Погляди маркса

З ім’ям Карла Маркса (1818-1883) пов’язано виникнення філософського та соціально-економічного вчення, яке відіграло величезну теоретичну і практи чну роль у житті людства. Це вчення – марксизм. Основні твори К. Маркса – «Капітал», «До критики політичної економії», «Тези про Фейєрбаха», «Економічно – філософські рукописи 1844 р.». У створенні та популяризації вчення К. Маркса активну участь брав його друг та соратник Ф. Енгельс. Разом вони написали такі відомі праці:

«Німецька ідеологія», «Маніфест Комуністичної партії», «Святе сімейство». Перш ніж надати характеристику філософському вченню Марса, розгляньте передумови Виникнення марксизму: • ідеї мислителів німецької класичної філософії; • теоретична спадщина представників англійської класичної політичної економії; • соціально-економічне та політичне життя Європи початку ХІХст. Особливу роль у формуванні філософії марксизму відіграли досягнення у природознавстві (відкриття закону збереження та перетворення енергії, створення клітинної теорії живої речовини, теорія Ч. Дарвіна). Філософія історії Маркса є суміш гегельянства і англійських економічних концепцій. Подібно Гегелю, він вважає, що світ розвивається згідно діалектичної формулою, але абсолютно розходиться з Гегелем щодо рушійної сили цього розвитку. Гегель вірив у містичну сутність, звану «Духом»,що направляє людську історію по шляху розвитку, стадіями якого є категорії з «Логіки» Гегеля.

16.Філософія позитивізму

У 30— 40 роки XIX ст. починають лунати радикальні заклики докорін-ної реконструкції самого типу філосо-фування, зміни самої пара-дигми філософського знання. І одним із перших таке гасло було висуну-те позитивізмом. Основні ідеї позитивізму сформульовані францу-зьким філософом О. Контом. Реальність у позитивістському «баченні» є лише «фактуальність» відчутного існування. Все, що виходить за межі такого існування, оголошується невідповідним ознакам «позитивного», тобто реаль-ного. Воно трактується як химерне, непотрібне, сумнівне, невиразне, негативне, тобто нереальне. Інакше кажучи, позитивне за своїми істотними ознаками виявляється тотожним змісту «відчутно-фактичного» існування. Ідеї Конта виявилися співзвучними з ідеями англійських філософів Дж С. Мілля і Г. Спенсера. Погляди останніх (разом з поглядами Конта) склали ту початкову форму позитивістської філософії, яка дістала назву «першого позит-ивізму». Проте вже в другій половині XIX ст. виникають ситуації, нібито сприятливі для відновлення позитивістських настроїв. Розпочи-нається етап «другого позити-візму», або емпіріокритицизму, творцями якого стали Е. Мах і Р. Авенаріус. в середині 30-х років здійснюється поворот, що приводить неопозитивізм до наступного його етапу — «семантичного позитивізму». На цьому етапі неопозитивісти відмов­ляються від розуміння «безпосередньо даної реальності» як сукупності чуттєвих даних і переходять до розуміння реальності як сукупності «значень». Звідси й назва етапу «семантика» (від гр. — означальний).