41. Структура свідомості.

Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям і пов'язана з їхньою психікою, абстрактним мисленням, світоглядом,самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки. Стосовно буття свідомість демонструє свою пізнавальну функцію, що полягає в побудові певного образу світу, який несе в собі ступінь освоєння людиною буття.

Свідомість є своєрідним поєднанням усіх простіших форм відображення дійсності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), узагальнюючою формою відображення дійсності, у якій з найбільшою повнотою відображено те, що є специфічним для людини порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов'язана з мовою.

Властивості свідомості:

1. Ідеальність відображення

2. Універсальність відображення

3. Об'єктивність відображення

4. Предметність відображення

5. Цілеспрямованість

6. Активність свідомості

7. Суспільність свідомості

8. Знарядність свідомості

Функції свідомості

1. пізнавальна, яка реалізується в придбанні і накопиченні знань про природу, суспільстві і самій людині.

2. творчо-конструктивна, що виявляється у випереджаючому відображенні, в уявному моделюванні майбутнього і в цілеспрямованому перетворенні на цій основі дійсності, у створенні, зокрема, предметних форм, не існуючих в природі. Природа не будує літаків, не пече хліб, не пише романи. Все це продукти людського розуму і людських рук. Інколи, окремо виділяють прогностичну (людина до певної межі з деякою вірогідністю може передбачати майбутнє, прогнозувати свої дії, будувати плани і здійснювати їх), проте це не доцільно.

3. регулятивно-управлінська, що забезпечує розумне регулювання і самоконтроль поведінки і діяльності людини, його взаємини із зовнішнім світом.

Сфера свідомості:

• когнітивна

• мотиваційна

• нормативно-проективна сфера.

42. Мислення і мова.Проблема ідеального

Свідомість нерозривно пов’язана з мовою, як своєю артикуляцією, тобто мислить людина за допомогою мови, а мова – це дім буття (Гайдеггер). За його вченням не людина мислить через мову, а мова мислить через людину. У нього мова має онтологічний характер.

Існує також внутрішня мова, яка може мати редукований характер і часто формулюється на рівні підсвідомого.

Мова – це є тілесна оболонка думки.

Розрізняють 2 типи мови:

1. природна мова (мова народу, міміка, жестикуляція);

2. штучна мова, яка пов’язана із знаково-символічними системами в науці, мистецтві…

Мова є носієм свідомості і культури, це її першоджерело, фундамент. Звичайно, для формування національної свідомості і культури треба знати мову.

Природні мови – це мови, які сформувалися в результаті історичних подій на основі існуючих здавна мов і діалектів. Штучні ж мови придумані людьми. Однак, як би не була велика різниця між ними, все-таки досить чіткого розмежування не існує, і досить важко годиною визначити до якої групи належить тієї або інша мова: до природних або до штучних мов. Штучні мови люди створюють спеціально, для якихось цілей: для міжнародного спілкування (есперанто, інтерлінгва, ідо, ложбан), для запису необхідної інформації з певних галузей науки.

Приміром, якщо розглядати штучні мови есперанто й воляпюке, ті до складу першого входять запозичення із природних мов: зі слов'янських, німецьких мов, а також з романської язикової групи. А слова мови воляпюке є по своїй суті повністю вигаданими.

Природні мови функціонують на різних рівнях і в різних формах, як то: мова буденна і наукова, народно-розмовна і літературна, мова засобів масової інформації і професійна і т.д. Усі природні мови історично розвиваються, тобто, в історичному часі змінюються лексика і структура побудови речень.

Штучні (формалізовані) мови – це особливі системи знаків і символів, які створюються людьми з певною метою: для скорочення запису текстів, здійснення математичних та логічних операцій із знаками, уникнення багатозначності (полісемії) природної мови.

До штучних або формалізованих мов належать різноманітні системи знаків-сигналів (наприклад, знаки дорожнього руху), кодових систем (наприклад, азбука Морзе), мова формул або наукова мова, яка створюється в різних науках вченими (формули у математиці, логіці, фізиці, хімії та ін.), мова програмування (Алгол, Фортран, Кобол та ін.) Основна особливість штучних мов – їх допоміжна роль у відношенні до природних мов, вузькофункціональний характер використання, більша умовність виразу.