145. Галузева структура експортоорієнтованої промисловості України

Промисловий потенціал України є одним з фундаментальних елементів національної економічної системи та суспільства загалом. Вітчизняна промисловість забезпечує в українській економіці високий відсоток валового випуску та робочих місць. Промисловість виступає суттєвим фактором інтеграції України у світову економіку. Її експортно-імпортний оборот дорівнює майже 80% валового випуску промислової продукції. В умовах економічної незалежності це вагомий аргумент на користь промислового потенціалу і перспектив його розвитку. Завдяки промисловості держава отримує 2/3 валютних надходжень від загального експорту товарів та послуг.

Україна має великий інтелектуальний і технічний потенціал майже в усіх провідних галузях промисловості. Однак соціально-економічна ситуація в державі залишається складною. Складність зумовлена незавершеністю реформ структурної перебудови, негативним впливом деформації у відтворювальних процесах, які нагромаджувались протягом багатьох років, фізичним та моральним старінням виробничого потенціалу, що знижує конкурентну спроможність вітчизняної продукції, звужує ринки збуту та зменшує дохідність виробництва.

Галузева структура експорт орієнтованої промисловості України скалдається з: чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, електроенергетики, паливної промисловості, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, машинобудування та металообробки.

Стратегія промислової політики полягає у забезпеченні випереджаючих темпів зростання наукоємної продукції, в тому числі машинобудування, для якого є характерним високий рівень технологій. В той же час існує необхідність зберегти темпи зростання в металургійній та хімічній як експортоорієнтованих галузей. Ця стратегія спрямована на усунення недосконалої структури матеріального виробництва, де значну питому вагу займають важкі, сировинні, енергоємні галузі (металургія, хімія). Щодо пріоритетних напрямів експорт орієнтованої промисловості України, то це: літакобудування, суднобудування, ракетно-космічна галузь, інформаційніта телекомунікаційні системи, сільськогосподарське машинобудування, легка та деревообробна промисловость.

146. Охарактеризуйте пріоритети експортної діяльності України

Світ рухається до єдиного економічного простору. Але молодій незалежній Україні непросто ввійти в нього. Західні країни і фірми вже поділили або спільно встановили сфери впливу на світових ринках, створили досить стійкі структури міжнародного поділу праці і технологічної взаємодії. Крім того, низька якість та застарілість основної маси промислового потенціалу України в ряді випадків не дозволяє застосовувати сучасні західні технології, досягти якісних характеристик виробів.  Існування структурних проблем на вітчизняному ринку вимагає від суб’єктів ринку пошуку більш ефективних напрямів і методів збуту своєї продукції, використання комплексу міжнародного маркетингу як дієвого інструменту розширення зовнішніх ринків під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Нестабільна економічна та політична ситуація, яка склалася в нашій країні, лише погіршує розвиток експорту та продаж вітчизняних товарів за кордон, відбувається зниження попиту з боку іноземних покупців, що стримує розвиток економіки України загалом. Також потрібно зазначити що зі вступом України до СОТ відбулося погіршення ситуації,щодо просування українських товарів на світовий ринок, неспроможність їх конкурування поряд зі світовими лідерами як і по якості, так і по ціні продукції.

Структура економіки України характеризується високою часткою видобувних галузей і аграрного комплексу, на розвиток яких витрачаються значні кошти. Через те що українська економіка протягом довгого часу розвивалася у відриві від впливу світової господарської кон'юнктури, у власній системі цінових пропорцій, то вона і виробляє в основному продукти, що не знаходять попиту на зовнішньому ринку, а частина продукції переробної промисловості у світових цінах збиткова - через високу собівартість, яка перевищує світові ціни.

Таким чином, основними орієнтирами України можуть стати:

- вдосконалення сировинного експорту;

- відновлення обсягу традиційного експорту продукції машинобудування як з використанням зовнішньої торгівлі, так і виробничої кооперації та технологічного сприяння;

- використання інвестиційного співробітництва з іншими країнами в галузі енергетики, металургії і об'єктів транспортування газу, реконструкції і модернізації раніше побудованих за кордоном підприємств. Інвестиції у ці проекти забезпечують ринкові ніші для українських технологій і машин;

- використання факту тимчасової дешевизни основних факторів виробництва - виробничих фондів, робочої сили, технологій. Цьому сприятиме і прагнення ряду країн звільнитися від трудомісткого виробництва. В Україні ще довго рівень заробітної плати буде нижчим, ніж у розвинутих країнах, і ми можемо з високою ефективністю для себе розміщувати на своїй території низку виробництв;

- використання унікальних високих технологій низки секторів промисловості з високим експортним потенціалом. Інтеграція цих секторів у світогосподарські зв'язки є пріоритетним завданням. Ці сектори можуть започаткувати структурну перебудову;

- концепцію захисту вітчизняного товаровиробника слід замінити на концепцію сприяння підвищенню конкурентоспроможності продукції. Стратегічною метою має стати досягнення конкурентоспроможності як економіки України в цілому, так і її господарюючих суб'єктів на внутрішньому і зовнішньому ринках, в активному включенні на цій основі у світогосподарські процеси міжнародного промислового співробітництва.

- слід спрямувати українські інвестиції у країни, що розвиваються, створюючи на їх територіях спільні підприємства. При цьому варто орієнтуватися на створення підприємств, що виготовляють продукцію з меншими, ніж в Україні, витратами, і здійснювати її імпорт замість власного виробництва.