40. Україна в міжнародній торгівлі високотехнологічними товарами та послугами

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

Сальдо в торгівлі високотехнологічними товарами і послугами усталюється на користь розвинутих країн. Структура українського експорту засвідчує неефективне використання науково-технологічного потенціалу. У 2010 р. металургійна продукція у світовому експорті становила 2,3%, продукція машинобудування - 40,5%, в Україні ці показники становили, відповідно, 39,7 і 13,6%

Країни	Експорт ВТП
	% в світовому експорті	% в експорті промисловості
США	17,1	32,0
Японія	9,77	24,0
Франція	5,11	19,0
Півден. Корея	5,97	33,0
Фінляндія	0,84	21,0
Росія	0,27	9,0
Україна	0,05	5,0

Динаміка експорту-імпорту високотехнологічних товарів в Україні *

	Частка товарів в експ (%)	Частка товарів в імп(%)	Коефіцієнт покриття Е/І
2009 р. у тч:	1,47	2,23	0,7
Європа	0,38	1,26	0,32
США	0,04	0,09	0,5
2010 р. у т ч :	1,58	2,48	0,63
Європа	0,58	1,39	0,42
США	0,08	0,10	0,9

Динаміка експорту-імпорту науково-технічних послуг в Україні 

	Частка послуг в експ (%)	Частка послуг в імп (%)	Коефіцієнт покриття Е/І
2009 р. у т. ч:	1,28	1,95	2,23
Європа	0,23	0,56	1,4
США	0,11	0,58	0,62
2010 р. у т ч :	1,34	3,14	1,31
Європа	0,23	1,17	0,6
США	0,1	0,65	0,49

 

Обсяги реалізованої високотехнологічної продукції в Україні у 2009 році

(млн. дол. США)* ПОДИВИТИСЯ ПО ТОРГіВЕЛЬНОМУ БАЛАНСУ

Фармацевтичне виробництво 361,6

Продукція космічної промисловості 233,9

Продукція авіаційної промисловості 440,6

Медичні, точні та оптичні інструменти 531,1

Комунікаційне устаткування 151,4

Офісне та комп'ютерне обладнання 61,0

Всього 1779,6

41. Регулювання міжнародних ринків інтелектуальної власності

Див. пит. 36

Регулювання відносин, пов'язаних з питаннями інтелектуальної власності в міжнародному праві, має тривалу історію. Протягом багатьох років держави робили спроби захистити інтелектуальну власність своїх громадян і підприємств на території інших країн. Спільно виробляли міжнародно-правовий механізм універсального захисту правовласників від несанкціонованого і несумлінного використовування результатів інтелектуальної діяльності.

Активізація міжнародної співпраці в цьому питанні була реалізована в ухваленні угоди ТРІПС у рамках СОТ - міжнародної організації, в ході діяльності якої було вироблено найефективніший міжнародно-правовий механізм з протидії порушенням у сфері правової охорони інтелектуальної власності, заснований на систематизації та вдосконаленні всіх попередніх досягнень, закріплених в укладених раніше міжнародних угодах.

На сьогоднішній день у міжнародному праві (йдеться про договір TRіPs, 1993 і Всесвітній Договір про Авторське Право (WCT), 1996; DMA15, 1998) чітко зафіксовано лише “пропрієтарне” розуміння інтелектуальної власності. Норми TRіPs та ВОІВ здебільшого спрямовані на захист майнових прав авторів інтелектуальних здобутків з позиції їх “пропрієтарного” тлумачення, і саме на це спрямовано також міри захисту, передбачені даними міжурядовими угодами. Тому нинішня боротьба з неліцензійною (контрафактною) продукцією являє собою застосування адекватних заходів для охорони лише одного типу інтелектуальної власності - “пропрієтарної”.

Вільна ж інтелектуальна власність (ліцензії “Сopyleft” та похідні) фактично знаходиться за межам дії згаданих норм за визначенням, оскільки ліцензії copyleft спрямовані на захист лише немайнових прав16 на відміну від пропрієтарних ліцензій copyrіgt (або ж, у деяких випадках, патентів) з їхньою спрямованістю на захист всіх можливих прав, і особливо майнових. Внаслідок цього застосування до продуктів copyleft пропрієтарних заходів охорони інтелектуальної власності є абсолютно неадекватним, що широко підтверджує як міжнародна, так і власне-українська практика.

Вимоги TRіPs, таким чином, у жодний спосіб не обмежують розвиток державами, які підписали цю угоду, вільних типів інтелектуальної власності, оскільки дана сфера перебуває поза межами регулювання TRіPs. Відповідно, ніякі законопроекти, спрямовані на захист або розблокування Вільних (Відкритих) моделей інтелектуальної власності – жодним чином не можуть суперечити TRіPs та іншим подібним угодам. Адже вони не суперечать уже прийнятим договорам і специфікаціям, а “надбудовують” їх додатковими угодами, що стосуються “нових” типів інтелектуальної власності.

Не буде помилкою сказати, що угода TrіPs та інші подібні угоди складають відносно старий, індустріальний прошарок авторського і патентного права – в той час як нові норми, які адекватно відповідають Вільній (Відкритій) інтелектуальній власності та новітнім інформаційним феноменам – повинні скласти в цьому розділі права новий, постіндустріальний шар.

Міжнародні договори до яких приєдналась Україна: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);

Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р. Договір ВОІВ про авторське право;

Паризька конвенція, Стокгольмський акт; Договір про патентну кооперацію 1970 р.;

Договір про патентне право 2000 р.; Мадридська угода 1891 р.; Мадридський протокол 1989 р.; Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.; Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин; Будапештський договір 1977 р.