31. Конкурентоспроможність людського капіталу України в умовах міжнародної трудової міграції

В сучасних умовах домінуючою тенденцією у міжнародних економічних відносинах України є інтеграція у світове господарство, однією з форм якої виступає міжнародна міграція робочої сили. У світі все більшого поширення набуває переміщення трудових ресурсів, зумовлене соціально-економічними, військовими, етнічними та релігійними чинниками.

Три головні групи чинників, що визначають конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці:

1) загальнооб’єктивні чинники, що визначають рівень соціально-економічного стану суспільства, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад ресурсів праці, розвиток інфраструктури ринку праці, соціально-побутової інфраструктури тощо;

2) чинники, що характеризують соціально-демографічний статус і загальний фізичний стан особи працівника: стать, вік, сімейний стан, його фізичне здоров’я, місце проживання, забезпеченість житлом, наявність особистого автотранспорту;

3) чинники, що характеризують соціально-психологічні якості особи: життєво-цільові установки, її схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту, самодисципліни, знання іноземних мов.

Завдяки системі освіти в нашій країні – в Україні останнім часом спостерігається «відтік інтелекту», адже багато кваліфікованих кадрів не мають можливості реалізувати свій талант в Україні. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

-постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста в Україні;

-те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;

-бажання покращити своє матеріальне становище і отримати достойне соціальне забезпечення;

-більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та отримати новий досвід;

-зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

В основному дефіцит висококвал­іфікованих спеціальностей в країнах Європи поповнювався за рахунок "відпливу умів" з країн пострадянсь­кого простору. Після колапсу комуні­стичного режиму в країнах Східної Європи відбулося стрімке спустошен­ня (у тому числі - і кадрове) науко­вої сфери. Різке зменшення обсягів фінансування (аж до закриття науко­вих центрів) змусили одну частину пра­цівників науки перейти в інші сфери зайнятості у своїй країні, а іншу - організувати потік інтелектуальної еміграції.

32. Соціально-економічні наслідки міжнародної міграції людських ресурсів Україні

Негативні:

-втрата класних спеціалістів (проблема «відпливу умів»);

-додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціа­лістів;

-необхідність пошуку шляхів захисту своїх громадян-мігрантів від дискримінації, особливо щодо нелегальних емігрантів, а також від фізичної та іншої небезпеки, що загрожує їм;

- програш підприємців країни-експортера, які втрачають до певної міри можливість мати широкий вибір робочої сили, особливо спеціалістів

-у випадку, якшо емігрує один член сім’ї, то постає проблема виховання дітей, нагляду за ними. Погіршення їх психологічного стану.

Позитивні:

- являють собою найважливіше, після прямих іноземних інвестицій, джерело фінансових ресурсів країн, що розвиваються, хоча фактично у багатьох з них кошти, що переказуються, перевищують обсяги ПІІ, валютні надходження від експорту товарів і послуг та розміри зовнішньої фінансової допомоги

- здатні чинити вагомий антициклічний вплив на ділову активність у країнах еміграції, оскільки не є залежать від динаміки інвестицій;

- є вагомим чинником скорочення рівня бідності населення. Так, результати досліджень у 74 країнах світу, які розвиваються, свідчать, що збільшення в середньому на 10% кількості міжнародних мігрантів відносно населення країни приводить до скорочення рівня бідності на 1,9%, а зростання частки грошових переказів на 10% в структурі ВВП веде до зменшення бідності на 1,6%;

- сприяючи нарощуванню національного рівня споживання, грошові перекази мігрантів відіграють роль стимулятора економіки країн, мультиплікативно генеруючи збільшення сукупного попиту та розвиток національного виробництва.

- підвищення кваліфікації і досвіду трудових ресурсів, які у разі повернення на Україну зможуть передавати знання українським працівникам і запроваджувати нові технології в Україні.