82. Основні наслідки інвестиційної діяльності тнк в Україні

Прихід ТНК та вихід нац корпорацій на зовнішні тов. і фін ринки – «транснаціоналізація» е-ки.

Процеси реформування, які відбуваються в У впродовж останнього десятиріччя, об’єктивно створюють підвалини для поширення в ній і процесів транснаціоналізації. Цьому сприяє процес відходу держави від прямого втручання в економічні процеси і зменшення рівня витрат на економічний розвиток у складі державного бюджету.

Розвиток процесів транснаціоналізації особливо характерний для таких галузевих ринків як ринки харчових продуктів та напоїв, автомобілів, електротехнічних виробів та електроніки, машинобудування, а у сфері послуг – ринків транспортних, банківських, страхових, туристичних та інших послуг. Інвестиції у виробничий сектор є більш стабільною формою вкладання грошей і ресурсів, ніж банківські позики і портфельні інвестиції.

Позитивні наслідки транснаціоналізації економіки полягають насамперед в отриманні доступу до додаткових джерел фінансового капіталу, нових технологій та потенціалу інновацій, у використанні сучасного організаційно-управлінського досвіду.

Негативні аспекти діяльності ТНК внаслідок того, що цілі діяльності ТНК та критерії ек ефективності, на які вони орієнтуються, не збігаються з цілями та критеріями країн, на території яких розташовані філії. Достатньо реальною є ситуація, коли інтереси національного економічного розвитку протирічать національній економічній безпеці.

Попри посилення рівня транснаціоналізації економіки України протягом останніх років, він все ще залишається на відносно невисокому рівні. Це є наслідком невиразної політики щодо залучення ПІІ в У та майже повної відсутності чіткої політики щодо інвестування за кордон.

Політика уряду країни, спрямована на оптимальне використання можливостей транснаціоналізації та нейтралізації її можливих негативних наслідків, має бути комплексною і ґрунтуватися на чітко визначених у часі та просторі національних цілях і пріоритетах.

Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні реалізує тільки заходи для підвищення сприятливості інвестиційного клімату. Загалом негативний вплив інвестицій ТНК на ек процеси в У повинен бути нівельований збалансованою системою державного регулювання іноз інвестицій, яка мусить мати кількісну оцінку ек безпеки У внаслідок діяльності ТНК щодо співвідношення ввезеного капіталу та репатріації прибутку, інтернаціоналізації галузей тощо.

Метою всіх регулюючих заходів прямих інвестицій ТНК є, з одного боку, створення зацікавленості ТНК у створ структурних ланок в У за умови поліпшення галузевої структури е-ки, а з 2 – недопущення дискримінації нац товаровиробників та поруш рівновати фондового ринку.

При цьому уряд не повинен декретувати «зверху» формування вітчизняних ТНК, а повинен створювати економічні та юридичні умови для еволюційного визрівання цих структур у рамках конкурентної ринкової економіки.

83. Особливості ризиків дестабілізації української економіки

Св фін криза наклалася в Україні на фазу посилення внутрішньої політичної кризи та викликала різке загострення структурних диспропорцій національної економіки, вивела на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки. Йдеться про:

• надмірну частку споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;

• інституційну нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень;

• несприятливі умови для довгострокового інвестування, що обумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів;

• концентрацію експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп, високу зал-ть ек динаміки та фін становища від кон’юнктури зовн ринків.

2. Підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні було посилено некоректними заходами ек політики у 2008 році, а саме

- збереженням високого рівня фіскального вилучення коштів на потреби споживання;

- суттєвим збільшенням соціальних видатків бюджету на тлі наростання кризових явищ у світовій економіці, затягуванням запровадження дієвих заходів щодо регулювання зовнішніх запозичень вітчизняних суб’єктів господарювання;

- прийняттям рішення про офіційну ревальвацію гривні та відхід НБУ від протидії надмірному подорожчанню гривні;

- «заморожування» суттєвої частини коштів на єдиному казначейському рахунку, що вело до поточної демонетизації економіки при формуванні ризикованого інфляційного монетарного «навісу».

3. Експортоорієнтована модель економічного зростання з переважанням низькотехнологічного експорту виявилась вразливою щодо спалаху св кризи і раптових змін кон’юнктури на св ринках. Девальвації гривні виявилася неефективною.

4. Негативні зовн чинники було посилено зниженням вн попиту на продукцію вітчизняної промисловості з боку як населення, так і державного та приватного секторів. Це було викликано як посиленням інфляційних процесів, так і сповільненням приросту доходів, утрудненням залучення кредитних коштів, падінням платоспроможності підприємств.

5.Вплив зовн чинника спричинив загострення вн дисбалансів вітчизняної банківської системи, які накопичувалися впродовж останніх років. Виявились обмежена ефективність монетарних засобів НБУ та нестача дієвих інструментів монетарного та курсового регулювання. Адекватні заходи часто застосовувалися з запізненням, а відсутність чітко окресленої програми антикризових дій посилювала недовіру до НБУ і живила розгортання спекулятивних настроїв.

6.Ефект кризи на соціальну політику, становище соціальної сфери, рівень та якість життя населення почав набувати відчутного прояву лише в останні місяці 2008 року, а вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р. У зв’язку з тим, що показники основних державних соціальних гарантій в Державному бюджеті на 2009 рік “заморожено” на рівні листопада-грудня минулого року, слід констатувати зменшення рівня соц забезпечення населення в реальному вимірі.

7. Криза отримала регіональний вимір. Найб падіння відзначено в східних регіонах України, де переважно сконцентровані підприємства металургії, машинобудування та хімічної промисловості, які найбільше постраждали від кризи. У грудні 2008 р. обсяг промислового виробництва в Дніпропетровській області був на 38,3 % меншим, ніж рік тому, в Донецькій – на 36,2 %, Запорізькій – на 31,6 %, Луганській - 25,6 %. Це, а також висока питома вага монофункціональних міст та районів в цих регіонах, відсутність потенційних можливостей та досвіду розвитку альтернативних видів економічної діяльності, відсутність традицій «заробітчанства» сприяють «консервації» кризової ситуації в цих регіонах.