147. Сучасні технології навчання в системі економічної освіти.

Економічна освіта в Україні набуває свого розвитку. Зростаюча необхідність в економічній освіті викликає і зростання вимог до неї. А саме, вона має бути всесторонньою, стосуватись не лише суто економічної сторони, а й включати також моральні, етичні, психологічні аспекти, які так чи інакше пов’язані з економікою. Дедалі частіше при вивченні економічних дисциплін відходять від використання традиційних методів навчання. Їх місце займають активні методи навчання. Ця прогресивна течія в педагогіці дає змогу розвивати у особ, що навчаються гнучкість мислення, адаптованість до будь-яких ситуацій, ініціативну самостійність у прийнятті рішень і разом з тим вміння працювати у колективі, творчий підхід до вирішення проблем. У процесі дослідно-експерементальної роботи було виявлено, що найбільш продуктивно процес формування проф. умінь майбутніх фахівців з економіки відбувається за умови застосування різноманітних методів активізації навчально-пізнавальної діяльності у їх оптимальному поєднанні. Це такі методи і форми занять: 1)вхідний контроль знань методами програмованого навчання; 2)проблемні лекції, дискусії,«мозкова атака»; 3)лекція-консультація, індивідуальні консультації; 4)аналіз ситуації, розв’язання виробничих завдань, ігри, тренінги; 5)тематична дискусія,«круглий стіл», стажування; 6)розробки і захист підсумкових робіт.

148. Основні вимоги до організації самостійної роботи в процесі викладання економічних дисциплін.

Самостійна робота - це форма організації індивідуального вивчення навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Організація самостійної роботи з навчального предмета повинна здійснюватись із дотриманням ряду вимог: 1)обгрунтування мети завдань уцілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів; 2)відкритісь і загальна оглядовність завдань; 3)надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи (у якій послідовності працювати, з чого починати, як перевіряти свої знання); 4)надання можливості студентам виконувати творчі роботи, що відповідають умовно-професійному рівню засвоєння знань, не обмежуючи їх виконанням стандартних завдань; 5)здійснення індивідуального підходу при виконанні самостійної роботи; 6)нормування завдань для самостійної роботи, яке базується на визначенні затрат часу і трудомісткості різних їх типів, що забезпечує оптимальний порядок здійснення навчально-пізнавальної діяльності студентів від простих до складних форм роботи; 7)можливість ведення обліку та оцінювання виконання завдань і їх якості, що вимагає стандартизації вимог до умінь майбутніх спеціалістів та розробки комплексу професійно орієнтовних знань; 8)підтримання постійного зворотнього зв’язку із студентами в процесі здійснення самостійної роботи, що є фактором ефективності навчального процесу.

149. Види і форми самостійної праці. Аудиторна та позааудиторна самостійна робота.

Підхід до цього питання спирається на загальну структуру навчальної діяльності, на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформа-методичному забезпнченні.

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:

вивчення посадових обов”язків вчителя економіки

аналіз навч плану

визначення можливого обсягу СП

підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки

підготовка письмових контрольних завдань для “вхідного контролю”

розробка банку професійно орієнтованих задач для СП

групування задач у блоки-завдання

визначення критеріїв оцінки виконання завдань

розробка системи заохочування.

Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Напр, задачі та вправи, тренінги, спеціально розвиваючі нестандартні запитання, рольові ігри та вправи, тести на поглиблене розуміння иатеріалу, написання рефератів, програмоване навчання та контроль, комп”ютерні ігри тощо.

Вибираючи форми орган-Ї праці викладач повинен розуміти, що, житейські погляди на те, як отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Основними формами самостійної праці є:

слухання лекцій-уроків за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них учень вносить доповнення, почутті від учителя;

проведення занять за зазделегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок

У цих формах сам д-ті дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці.

Традиційні форми СП також можуть бути об”єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту учнями. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною СП, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навч процесу.