87. Прийоми активізації уваги, пам’яті, мислення.

Пропонують кілька способів управління та активізації уваги і пам’яті:

виклад парадоксального випадку або суперечливого факту;

використання чинника новизни;

повтор значущої інформації;

використання неповного змісту;

систематизація матеріалу;

періодичне підсумовування;

структурування інформації;

відповідність матеріалу особистим інтересам;

запитання на які неможливо дати відповідь типу: «так-так», «так», «ні»;

складні відповіді співрозмовника;

початок бесіди на його «полі інтересів»;

Управління увагою є особливо важливим при виконанні монотонних, шаблонних, стереотипних операцій. Виконання різноманітних прийомів діяльності (заміна слухової інформації на зорову, зміна темпу роботи, зміна послідовності об’єктів уваги тощо) дозволяє підтримувати стійкість уваги. Використання викладачем фактора новизни підвищує ефективність сприйняття студентами навчальної інформації. Ефектна розповідь про неординарний випадок або висловлення суперечливого твердження ставлять слухачів перед проблемою, інтригують їх і примушують сконцентрувати увагу. Неповне подання змісту інформації також може використовуватися для привернення уваги. Все, що зображено неповно, незакінчено, натяком, штрихом, збуджує інтерес людей, які звикли спостерігати предмети і явища в їх нормальній цілісності.

Управління пам’яттю. Уміння організовувати матеріал, знання різноманітних прийомів запам’ятовування допомагають людині усвідомлено володіти безмежними можливостями своєї пам’яті. Для підвищення успішності і точності запам’ятовування необхідно враховувати темп надання нових відомостей і фон на якому відбувається сприйняття. Відомий цілий ряд способів управління пам’яттю, наприклад, способи локальної прив’язки, асоціації, опорних слів, створення установки, переказу, структурування, емоційного забарвлення, недостатності аргументів. Запам’ятовується краще той матеріал, який викликає активну розумову діяльність. Це сприяє розвитку здібності укрупняти й оптимально організовувати одиниці, що запам’ятовуються.

Активізація та розвиток мислення. Активізація мислення здійснюється через розвиток умінь управляти такими етапами мислення, як постановка задачі, створення оптимальної мотивації, регулювання спрямованості довільних асоціацій, максимальне включенні як образних, так і символічних компонентів, використання переваг понятійного мислення, зниження надмірної критичності при оцінці результату тощо. Активізують мислительний процес і уміння правильно формулювати проблему, ставити запитання, оскільки вони концентрують увагу, обмежують вибір гіпотез з пам’яті. Запитання дають поштовх мисленню, обмежуючи різноманітність довільних асоціацій і поле усвідомленого перебору гіпотез.

88. Поняття ефективності навчання. Навчання, освіта і ринок праці.

Під поняттям ефективності навчання розуміють знання та навички, що придбає учень в процесі навчання та можливість використання цих знань та навичок на практиці. В наш час чітко видно зв’язок між ринком праці та освітою. Адже досить пригадати, що після придбання незалежності України найпрестижнішими та найпопулярнішими професіями стали професії економіста, менеджера, фахівця з реклами тощо. І вмить, наче гриби після дощу, стали з’являтися інститути, коледжі, курси, що закликали учнів до вступу і пропонували їм ці спеціальності, адже на ринку праці невистачало саме таких фахівців. Але ефективність навчання залежить не тільки від учбового закладу, кваліфікації та досвіду викладачів, наявності методичного та учбового матеріалу, але і від індивідуального типу учня та метода навчання. Можна зробити деякі пояснення:

Пояснювально-ілюстративний метод навчання здійснюється як лекція, демонстрація дослідів, операцій, екскурсій. Діяльність учня направлена на отримання інформації та пізнання. В результаті формується “знання-знайомство”.

Репродуктивний метод полягає в тому, що викладач складає задачі для учнів на відтворювання ними способів дій, рішень задачі, так щоб учень сам відтворював учбовий матеріал, відповідаючи на поставлені задачі та питання. В решті формується “знання-копія”.

Ці методи відносять до традиційних методів навчання, котрі зводяться до передачі вже існуючих та готових знань учням. Також є методи проблемного навчання, що широко використовуються за кордоном. Ці методи більш ефективно готують учнів до тих форм роботи, що можуть зустрітися в професійній діяльності (вміння знаходити необхідну інформацію для виробничих рішень, вміння знаходити самостійне творче рішення).

Отже, можна зробити висновок, що при традиційному навчанні спостерігається розрив між тими вимогами, що висуваються людині в процесі навчання та тими, що вимагає реальна професійна діяльність.