24 Cуб”єкт д-ті: заг, особ, част, тенденції.

Психологічні вимоги до керівника залежать від характеру його діяльності, в якій можна виділити передусім такі моменти :

1. Авторитарність при розподілі відповідальності між підлеглими працівниками та при оцінці їхньої праці.

2. Чітка орієнтація напрямів роботи (якою мірою діяльність керівника спрямована на виконання виробничих завдань, а якою - на роботу з людьми).

3. Високий професійний та організаційний рівень управлінської праці, що виявляється, зокрема, в точному, зрозумілому для підлеглих визначенні та формулюванні завдань, правильному їх розподілі.

4. Впевненість у своїх силах, яка виявляється, зокрема, у чітких діях під час розв'язання складних ситуаційних завдань.

5. Вміння правильно визначати співвідношення між перспектив­ними та оперативними завданнями управлінської діяльності та шляхи їх розв'язання.

6. Турбота про підвищення власного професійного рівня та професійного рівня підлеглих.

7.Відповідальне ставлення до управління трудовим колективом, робота з кадрами.

Оцінка особистих якостей керівників грунтується на порівняльному аналізі, тобто порівнянні потрібних і наявних даних.Результати таких порівнянь бувають досить суперечливими. Чеський дослідник Іржі Ружичка наводить такі найістотніші якості,які мають бути притаманні керівникові і піддаються психологічному та психодіагностичному аналізові:

• інтелектуальний рівень, причому не тільки рівень розумових здіб­ностей, а й здатність до синтезу та концептуальна спрямованість мислення;

• організаторські здібності;

• трудова і соціальна адаптабельність, здатність вирішувати завдання управлінської діяльності;

• необхідний рівень особистої домінантності, наявність необхідної твердості, рішучості та відповідальності у спрямуванні діяльності підлеглого колективу;

• відповідний рівень міжособових контактів, вміння чітко реагувати на позиції, погляди і життєві проблеми членів керованого колективу;

• особиста врівноваженість;

• здатність витримувати нервово-психічні навантаження;

• ініціативність мислення та дій, готовність до сприйняття нових концепцій і методів;

• висока працездатність;

• орієнтованість щодо напрямів у своїй професійній галузі, у сфері управління;

• основні з необхідних моральних якостей (відповідальність, по­слідовність, самокритичність, культура дій і вчинків тощо).

А такий психологічний феномен, як "прагнення до лідерства" і московські і чеські дослідники визначають як необхідну та основну передумову успішної діяльності керівника.

25. Осн типи поведінки людини. Психіка й Особ-сть

Поведінка (дії, вчинки) людини зокрема визначається рівнем розвитку нервової системи та психіки. Ті типи поведінки, які людина набула на нижчих рівнях розвитку нервової системи, зберігаються і підпорядко­вуються більш складним формам психічного відображення. Таким чи­ном, людині притаманні всі типи поведінки: від інстинктивних до сві­домих з відповідною ієрархією. Інстинктивна поведінка людини — це дії, вчинки, які успадковуються людиною. На цьому рівні концентрується вся інфор­мація, нагромаджена в ході еволюції людства. До відомих дій та вчин­ків інстинктивної поведінки людини належать ті, що пов’язані із самозбереженням, продовженням роду тощо. Поведінка за навичками — це дії. які засвоюються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренування. Як наслідок, людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування) і без нього (спроби і помилки). Свідома поведінка дозволяє діяти на основі не лише першої сигнальної системи, а й на основі другої (тоді як інтелектуальна поведінка тварини – це дії, які тварина здійснює лише на основі першої сигнальної системи) Тому свідома поведінка поглинає інтелектуальну. Слід зважати також на те, що інстинкти та навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії вчинки людини є похідною від її психіки. Психіки — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів. уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у: 1)Психічних процесах — це короткочасні процеси отримання , переобробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття і сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля тощо). 2)Психічних станах - відображають порівняно тривалі душевні пережи­вання, що впливають на життєдіяльнісіь людини (наприклад настрій, депресія, стрес тощо).3) Психічних властивостях — сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризуються її здатність на певні дії відповідати адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід характер, здібності, інтелект тощо).

Наявність у людини психіки, її діяльність у напрямку оволодіння успадкованою від попередніх поколінь культурою робить індивіда осо­бистістю. Особистість — це людина як носій свідомості, її психічне обличчя як дієздатного члена суспільства, що усвідомлює свою роль і місце в цьому суспільстві. Особистістю людина не народжується, а стає; властивості особистості — це сталі психічні якості, тобто здатність індивіда відповідати на певні об'єктивні впливи адекватними психіч­ними діями; властивості особистості проявляються у діяльності і стають її при­чиною, а формуючись у діяльності, стають її наслідком; особистістю індивід стає лише в результаті спілкування з іншими людьми; властивості здебільшого, як і особистість загалом, формуються пам'яттю, яка перетворює окремі короткочасні процесії у психічні ста­ни, а їх — у психічні властивості.

В узагальненому вигляді формування особистості, її життєдіяльність, репрезентується певною системою неперервних зв'язків: психіч­ні явища — свідомість та підсвідомість — особистість — життєдіяль­ність — розвиток психіки — психічні явища на новому етапі розвитку. Саме неперервність та постійна циклічність є запорукою роз­витку психіки особистості в її життєдіяльності.