90. Специфіка людської комунікації. Її особливості(?) .

В процесі спілкування люди обмінюються не лише інформацією, а й різними діями.

Вплив, як аспект спілкування, проявляється в організації спільних дій, що напрвлені на досягнення визначеної цілі в процесі спільної діяльності.

Взаємодії поділяються на дві групи:

дії, що підвищують ефективність спільної діяльності (кооперація)

дії, що, що знижують ефективність (конкуренція)

Спілкування, як взаємодія (інтеракція) певним чином координує дії окремих учасників спільної діяльності, визначая об»єднання індивідів в окремивй вид спільності - групу.

В групах виникаютьфеномени:

конформізм (панування суджень, думок)

нонконформізм (протиріччя точці зору більшості)

феномен лідерства

зсув ризику (почуття меньшої відповідальності)

В процесі розуміння однією людиною іншої є 2 рівня:

розуміння цілей, мотивів…

здатність приймати цілі, мотиви.

До способів розуміння відн.: ідентифікацію, емпатію, релаксацію.

На сприйняття впливають стереотипи.

92. Бар’єри взаєморозуміння. Трудноші в процесі спілкування у викладацький діяльності.

В процесі передачі/прийому інформації відбувається її суттєва втрата, що викликана бар”єрами спілкування. До них відносяться, перш за все, бар”єри пов”язані з кодуванням/декодуванням інформації. При кодуванні думка – мова губиться 30%; з внутрішнього в зовнішньє мовлення 80% тієї інформації, що перекодована у внутнєнню мову. В залежності від словарного запасу людини, що слухає, сприймається до 70%. Потальше гублення відбувається при перекладі в образи уяви і пам”яті.

В педагогічній діяльності в ході монологічного спілкування (лекція, урок), коли слухачі, як правило, не мають можливості вточнювати інфу, в пам”яті залишається всього 20% сприйнятого. Коли людина сприймає інформацію, що підкріплена наглядним матеріалом, вона запам”ятовує 50-70%. Якщо людина сама ососбисто виконує якусь вправу, то % запам”ятовування піднімається до 90.

91. Що дають Вам знання про спілкування для майбутньої професійної діял-ті та особистого життя.

Спілкування(С) - міжособистісна і мфжгроупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психіч.дія-ти, а саме інф-ю, думками, почуттями, оцінками. Інакше, С- взаємодія 2 або більше людей, яка спрямована на узгодження та об”єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Без С неможливе людське сус-во. С - є потреба людини як соц., розумної істоти, носія свідомості. Таким чином, С -потреба людини, необхідне для взаємодії з людьми, необхідне для самоствердження в сусп-ві, для впорядкування своїх думок, відносин. С властиве всім живим істотам, але на рівні людини воно приймає найбільш досконалі форми, стає усвідомленим та опосередкованим мовою.

Знання про С дають можливість людям в процесі своєї діяльності уникати непорозумінь, досягати швидше мети своєї діяльності, активно розвиватися. Значення знань про С можна прослідкувати проаналізувавши функції самого С. Їх виділяють 8:

контактна, мета якої - встановити контакт як стан загальної готовності до прийнятт та передачі повідомлення і підтримки взаємозв”язку в формі постійної взаємноїорієнтованості.

інформаційний обмін повідомленнями, тб прийом-передача будь-яких відомостей у відповідь на запит, а також обмін думками, задумами,...

координаційна - взаємне орєнтування і узгодження дій при організації спільної діяльності.

емотивне збудження в партнері потрібних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою власних переживань та станів.

розуміння - не лише адекватне сприйняття смислу повідомлення, але й розуміння партнерами один одного (їх намірів, переживань, станів,...).

встановлення відносин - усвідомлення і форсування свого місця в си-мі рольових, статусних, ділових, міжособистісних і інших зв”язків сусп-ва, в якому буде діяти індивід.

здійснення впливу -зміна стану, поведінки, особистісно-змістових утворень партнера, в тому числі його намірів, установок, думок, уяв, потреб,...

спонукальна стимуляція активності партнера по С, яка спрямовує його на виконання тих чи інших дій.

93. Які комунікативні навички необхідно мати викладачу та економісту?

Навички -опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльн-ті, або це спосіб виконання дій, який в результаті вправлення став автоматизованим. До основних комунікативних навичок можна віднести:

мовленеве (вербальне) спілкування, до якої відносять впливовість, логіко-стилістична естетичність, лексична категоричність, емоційність, енергійність, орієнтованітсь, ідентифікованість. Мовленнєва діял-ть має відповідати таким вимогам, основними з яких є розбірливість, дохідливість, змістовність, упорядкованість, мотивованість, спрямованість на співрозмовника, переконливість, впливовість, щвидкість мовленнєвих реакцій, енергійність, емоційність.

невербалне С: володіння мімікою та пантомімікою, використання жестів, встановлення “контакту очей”, використання інтонації, відповідно підібрані сила, тембр, діапазон, тональність голосу, дикція, паузи, сміх, темп мовлення

орієнтування в ситуації- час, простір С, процес створення ситуації С з конкретними партнерами, і так званий вхід у цю ситуацію (розуміння і врахування актуалних соц.взаємовідносин, знаходження тем для С у кожному конкретному випаку).

сприймання і розуміння людини людиною( соц.перцепція):

створення творчого самопочуття (аспект дія-ті, об”єкт та суб”єкти починають активно взаємодіяти між собою)

володіння увагою

встановлення професійно-педагогічного контакту

самопрезентація

використання си-ми пристосувань