99.Помилки та бар”єри слухання. Їх джерела та можливість запобігання.

Мистецтво слухати одне з найважливіших в спілкуванні (С), саме воно є головним. Існують спеціально вироблені правила слухання.

1.найкращий співбесідник не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати.

2. людина схильна слухати іншу тільки після того, як вислухають її, але хто перший слухач - той умніший.

Чому ми не слухаємо:

не лише тому, що нам нецікаво, але і тому, що ми зайняті власними думками (щоб ефективніше відповісти, вразити співрозмовника).

емоційна неврівноваженість(можливо ми зайняті внутрішніми емоціями).

вражене самолюбство(неприємно слухати те, що робить замах на наш авторитет).

висловлення оцінок сказаному (не слухаємо тому, що вважаємо себе умнішими за інших, ми вже виставили їм оцінку).

втрата уваги до близьких людей (на них ми розслабляємося).

не володіння технікою слухання (треба навчитися слухати і точно розуміти).

Види слухання: нерефлексивне та рефлексивне. Нерефлексивне -слухання без аналізу, яке дає можливість співрозмовнику висловитись, воно полягає в умінні уважно мовчати. Основні правила нерефлексивного слухання: мінімум відповіді (невтручання в розмову), бути губкою, яка тільки вбирає все, про що говорять без відбору і сортування, звортній зв”язок. Нерефлексивного слухання недостатньо тоді , коли людина не має бажання говорити і коли є небезпека невірного тлумачення наших відповідей як згоди, хоча це лише допомога, щоб співрозмовник продовжував говорити. Рефлексивне слухання передбачає регулярне викор-ня зворотнього зв”язку з тим, щоб досягти більшої точності в розумінні співрозмовника. Для цього викор-я такі прийоми:

прийом з”ясування - звернення до промовника за деякими уточненнями (щоб уникнути непорозумінь);

перефразування - пересказати ту ж саму думку тільки іншими словами (допомагає зрозуміти на скільки точно ми зрозуміли слова співрозмовника);

резюмування - підбиття підсумків, сутність полягає в тому, що ми своїми власними словами підбиваємо підсумок думкам співбесідника);

відображення почуттів - бажання показати співрозмовнику, що ми його розуміємо, розуміємо його почуття, емоції, емоційний стан його.

Бар”єри слуханняє соціального та психологічного хар-ру. З однієї сторони такі бар”єри можуть виникати через те, що відсутнє розуміння ситуації С, яке викликане не лише різною “мовою”, якою говорять співрозмовники, але й відмінностями більш глибокого плану. Це можуть бути соц., політ., релігійні, професійні відмінності.

100. Вербаліка та невербаліка у спілкуванні керівника.

Вербальні: Мовлення пед-га грунтується на його вмінні розвинутого дихання. Наше мовлення відбувається за рах-к повітря, яке ми видихаємо.Гарно говорить та людина, яка вміє під час видиху видихати повітря порціями, частинами. В основі гарного мовлення лежить фонаційне дихання - дихання, що забезпечує мовлення.

Хар-ні риси фонац дих-ня: 1.видих повітря набагато довший, ніж вдох; 2. необхідно вміти видихати ритмічно, окремими порціями, що забезпеч можливість доводити своє мовлення до коми, крапки. Під час таких пауз педагог може добрати повітря, на якому далі продовжує своє мовлення. Фонац. диханняформується у людини за бажанням.

Важливу роль в мовленні відіграє і голос. В голосі виділяють: 1. Силу- здатність посилати звуки на відстань; 2.Тембр- забарвлення голосу. Але для того, щоб голос звучав, людина повинна вміти вимовляти всі голосні таприголосні звуки. Вимова і голос розвиваються шляхом виконання вправ.

Невербальні: 1. Оптикокінетичні: міміка, жести, рухи тіла, рухи ногами, рухи по аудиторії . 2. Паралінгвістика – засоби, що супроводжують мовлення людини: діапазон голосу та його тональність. 3. Екстралінгвістика – покашлювання, сміх. 4. Проксеміка – час та простір організації комунікативного процесу.

Педагог повинен вміти враховувати той обсяг часу, який йому відведено на спілкування з аудиторією, щоб вірно розподілити матеріал; а також враховувати час проведення заняття: перші уроки- характеризуються пасивністю аудиторії, останні аудиторія втомлена.

Педагог повинен враховувати розміри та форму аудиторії: 1. Найбільш сприятлива аудиторія, що має форму квадрату або прямокутника невеликих розмірів. 2. Кількість людей в аудиторії. 3. Розверненість фігури педагога – під яким кутом до аудиторії він буде стояти. 4. Відстань до педагога.

101. Спілкування та взаємодія.

Спілкування є особливим видом діяльності людини і аналізується, як діяльність, тобто в ньому виділяються:

- ціль;

- мотив;

- спосіб;

- результат.

Взаємодія – це форма організації якоїсь діяльності людей. Взаємодія може існувати в троьх формах:

Коли кожен учасник виконує свою частину спільної діяльності незалежно від другого.

Коли спільне завдання виконується послідовно кожним учасником.

Коли має місце одночасна взаємодія кожного учасника зі всіма осьанніми.

Але як відомо структура спілкування включає три компоненти, один з яких – інтерактивний – є взаємодією, визначає організацію спільної діяльності. Учасникам спілкування важливо не лише обмінятися інформацією, але й організувати обмін даними, спланувати спільні дії, тому можливий такий стиль спілкування, коли спілкування розглядається як взаємодія, що визначає рівні права суб’єктів взаємодії.