75. Складові власного капіталу та їх характеристика.

ВК приймає такі форми: 1) статутний фонд – початкова сума ВК, яка інвестується для формування активів напочатку здійснення діяльності. Розмір статутного фонду (або ВК) визначається статутом під-ва; 2) резервний фонд під-ва (резервний капітал) – зарезервована частина власного К під-ва передбачена для внутрішнього страхування в його госп-кій діяльності. Розмір РК визначається засновницькими документами. Основним джерелом є прибуток; 3) спеціальні цільові фін фонди підприємств – фонди створюються з метою послідовного цільового використання для збільшення К під-ва. До таких фондів можна віднести: амортизаційний фонд, ремонтний фонд, фонд розвитку вир-ва, фонд фінансування соціального розвитку, фонд охорони праці, фонд спеціальних програм; 4) нерозподілений прибуток – частина прибутку, що отримана, але не використана в попередньому періоді на споживання його власниками (акціонерами, пайовиками), а також персоналом під-ва. Ця частина прибутку реінвестується для розвитку вир-ва (капіталізується; 5) інші форми власного капіталу – розрахунки за майно (при сдачі його в аренду), розрахунки з учасниками (по виплаті їм доходів у формі процентів або дивідендів) і деякі інші.

Джерела формування ВК можна класифікувати: 1) внутрішні джерела (прибуток, що залишається в розпорядженні під-ва (ЧП) і забезпечує переважно формування приросту ВК; амортизаційні відрахування, суму ВК вони не збільшують, а лише виступають засобом його реінвестування; інші внутрішні джерела не відіграють помітної ролі у формуванні власних фін ресурсів під-ва); 2) зовнішні джерела (залучення додаткових пайових внесків в статутний фонд; залучення акціонерного К шляхом емісії і реалізації акцій; отримання безповоротньої фін допомоги); інші зовнішні джерела (безоплатно отримані матеріальні і нематеріальні активи). При визначенні оптимального співвідношення важливо забезпечення управління під-ва його попередніми засновниками. Зростання додаткових пайових внесків може призвести до втрати управління підпри-вом його власниками.

76. Визначення вартості власного капіталу підприємства.

Оцінка вартості ВК має ряд особливостей: а) необхідність постійного коректування балансової суми ВК в процесі здійснення оцінки; б) оцінка вартості знов залучаємого ВК носить ймовірнісний, а значить в значній мірі умовний характер; в) суми виплат власникам капіталу входять в склад оподатковуваного прибутку, що збільшує вартість ВК у порівнянні з запозиченим; г) залучення ВК пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик; д) залучення ВК не пов’язано, як правило, з поворотнім грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела під-вом не дивлячись на більш високу його вартість. З урахуванням цього механізм оцінки і управління вартістю ВК: 1) вартість функціонуючого ВК під-ва у звітному періоді визначається за формулою: ВКфз = (ЧПс * 100) / СКс, де ВКфз – вартість функціонуючого ВК у звітному періоді, %; ЧПс – сума чистого прибутку, виплаченого власникам в процесі її розподілу за звітний період; СКс – середня сума ВК у звітному періоді. Відповідно вартість функціонуючого ВК в плановому періоді визначається за формулою: ВКфп = ВКфз * ПВт, де ВКфп – вартість функціонуючого ВК в плановому періоді, %; ВКфз – вартість функціонуючого ВК у звітному періоді, %; ПВт – плануємий темп зростання виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятичним дробом. 2) вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого ВК у плановому періоді: ВНП = ВКфз. 3) вартість додатково залучаємого акціонерного капіталу розраховується у процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями та за простими акціями.