7.Класифікація фінансово-правових актів.

Фін.-прав.акти-це належно прийняті держ.оргми влади та місцюсамоврядув.відповідні рішення з питань фін.діяльності Д.-ви,що відненсені до їх компетенції та мають юрид.наслідки.

Їх можна класифікувати за підставами:

1)за юр.властивостями:

а)односторонні:

-індивідуальні-приймаються не заг.правила поведінки,а конкретизуються ці правила;

-нормативні-до них віднос-ся акти,які регулюють групу однорідних фін.відносин і містять рправила поведінки обов’язкові для всіх її учасників.Х-на особл.-діяють довгий період часу,містять фін.зобов’язання.

б)фін.прав.акти,які встановлюють в ході реалізації Д-вою чи її орг-ом, що є стороною в конкретному фін.правовідношенні своїх прав та обов’язків,що випливають з цього правовідношення

в)фін.прав.акти,які мають вид фін.прав.договору-договір позики,держ.-прав.страхування.

2)за їх правовою природою:

а)закони;

б)підзаконні правові акти;

3)за органами,що їх видають:

-Фін.прав.акти.що видаються у вигляді законів, постанов, законодавчих орг-ів держ.влади,президентом у формі указів і розпоряджень.

-органами викон.влади заг.компетенції-постанови і розпорядження;

-органами викон.влади спец.компетенції.-Міністерство фінансів,Держ.казначейство у формі інструкцій,вказівок,листів.

-представницькими і виконавчими орг-ми місц.самоврядування у формі постанов і рішень.

7.1.Міжнародні правові акти в системі джерел фінансового права України.

Чинні міжнародні договори після надання ВРУ згоди в належній формі стають частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України). Подібне положення міститься і в ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про міжнародні договори України". Ч. 2 цієї статті також встановлює положення про те, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Проте це не стосується випадків, коли положення міжнародного договору суперечить Конституції України — за ч. 2 ст. 9 Конституції України укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Законодавством також передбачені випадки, коли певні суспільні відносини можуть регулюватися виключно нормами національних (тобто, прийнятими органами влади і управління України) документів і, відповідно, не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів.

Таке стосується багатьох фінансових законів. Наприклад, згідно з п. 11.4 ст. 11 ЗУ "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих ВРУ до набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 жовтня 1997 р.).

Крім того, Конституцією України визначено, що виключно законами України встановлюються правовий режим власності (ЗУ"Про власність"); система оподаткування (ЗУ "Про систему оподаткування"); податки і збори (ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"), ЗУ "Про податок на додану вартість") та інші найважливіші економічні відносини, що безпосередньо стосуються порядку зайняття підприємницькою діяльністю, в тому числі засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

БКУ визначає, що: якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються ВРУ одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.

Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела не завжди є однозначним. Міжнародні договори наділено різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими ВРУ, то в США їхня дія рівносильна й міжнародні договори включають у систему законодавства нарівні з законами США.