26.За яких умов грошові операції органів державного управління віднос до фінансової діяльності держави?

1)діяльність цих S-ів повинна виражати процеси мобілізації,розподілу і використання грош.фондів.що входять до фін.с-ми д-ви;

2)Субєкт повинен бути наділений відповідними повноваженнями виступати в якості органів д-ви;

3)В його діях повинно бути відображено в першу чергу загально-державний інтерес,який реалізує ф-цію Д-ви;

4)Економічні відносини,що при цьому виникають за своїми економічними і павовими х-ками повинні носити фін.х-ер.

27.Фінансова системи України.

Фін.с-ма-це сукупність фін.інститутів за доп.яких Д.мобілізує,розподіляє і використовує грош.кошти.

Фін.с-ма-це сукупн.різних сфер фін.відносин,в процесі яких утв-ся.розпод-ся,і використ-ся фонди грош.коштів.

Ланки фін.с-ми:

1)Заг.-державні централізовані фонди(держ.бюджет)

2)місцеві бюджети

3)різні фонди(Пенс.,Страх.,Чорноб фонд)

4)децентралізовані фонди

5)різні форми кредиту

6)страхування

27.1.Бюджетне право як підгалузь фінансового права України.

Бюджетне право України, як підгалузь фінансового права – це сукупність фінансово-правових норм, які регулюють відносини у сфері бюджетної діяльності.

Предмет бюджетного права складають бюджетно-правові відносини:

1. щодо організації і побудови бюджетної системи;

2. міжбюджетні відносини;

3. щодо порядку складання, розгляду, затвердження бюджетів;

4. щодо виконання бюджету та здійснення контролю за його виконанням;

5. щодо розподілу доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи, а також щодо структури доходів та видатків.

Бюджетні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з розподілом та витрачанням ресурсів, акумульованих бюджетною системою країни.

Коло правовідносин у сфері бюджетної діяльності є досить широким, оскільки включає відносини, пов'язані зі встановленням бюджетного устрою та бюджетної системи України, структурою доходів і видатків бюджетної системи, їх розподілом між її ланками, здійсненням міжбюджетних трансфертів та розмежуванням компетенції органів державної та муніципальної влади, а також з організацією бюджетного процесу.

Об’єкт бюджетних правовідносин – фінансові (бюджетні) операції щодо:

1. розробки проекту бюджету;

2. прийняття бюджету;

3. виконання бюджету;

4. контролю за виконанням бюджету.

Бюджетно-правові норми - складова частина фінансового права. Ознаки бюджетних відносин, що становлять предмет бюджетного права ті самі, що і власне у фінансового права: бюджетні відносини: - виникають в результаті здійснення бюджетної діяльності; - один із суб’єктів цих відносин наділений владними повноваженнями; - владні відносини; - забезпечуються силою державного припису; - об’єктом є грошові фонди; - майновий характер.

Метод бюджетного права як і у фінансового права – імперативний, метод владних приписів. 

Бюджетно-правові норми визначають права та обов'язки суб'єктів бюджетних відносин, вказують на обставити, за яких учасники цих відносин стають носіями конкретних прав та обов'язків, і передбачають наслідки, які настають у разі невиконання вимог, встановлених цими нормами. Закріплюючи на рівні нормативно-правового акта компетенцію органів державної та місцевої влади, а також права та обов'язки учасників бюджетних відносин, бюджетні норми надають економічним (бюджетним) відносинам офіційного характеру, що захищається державою та підкріплюється її імперативно-владними повноваженнями.

Особливості бюджетного права, порівняно з фінансовим правом,:

1. у бюджетному праві є звужене коло суб`єктів: учасниками бюджетних відносин не можуть виступати фізичні особи, оскільки вони згідно з чинним законодавством не можуть безпосередньо отримувати кошти з бюджетів будь-якого рівня на власне фінансування. Кожний учасник бюджетних відносин бере участь у формуванні, розподілі або використанні коштів, зібраних до бюджету відповідного рівня, на одній чи всіх стадіях бюджетного процесу.

2. провідне серед учасників місце у бюджетних відносинах посідають представницькі органи, які своїми рішеннями затверджують акти про бюджет, а також органи виконавчої влади (центральної або на місцевому рівні), які є основними виконавцями бюджетів. Окреме місце належить органам спеціальної компетенції у галузі фінансів (Міністерству фінансів, Державному казначейству тощо), які безпосередньо забезпечують бюджетну діяльність.

3. значна деталізація нормативно-правового регулювання бюджетних відносин.

4. Бюджетні правовідносини є внутрішньодержавними, існують усередині держави.

5. Бюджетні правовідносини стосуються розподілу бюджетних ресурсів, які надходять до бюджетної системи, і реалізації цього розподілу за двома напрямками: предметним (за сферами діяльності держави, органів місцевого самоврядування та їх функціями) і структурним (за ланками бюджетної системи).

6. Бюджетні правовідносини носять періодичний характер (стосується тих правовідносин, в яких реалізуються строкові (періодичні) норми, і які діють протягом бюджетного періоду.

Зазначені відносини регулюють бюджетно-правові норми, які за дією в часі поділяються на:

1) постійні – норми, встановлені у НПА, строк дії яких не обмежений і які діють аж до зміни (відміни) новими НПА (БКУ, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" інші);

2) строкові (періодичні) – містяться в щорічних актах про бюджет і діють протягом бюджетного періоду.

За функціональним призначенням бюджетно-правові норми класифікують на:

1) матеріальні – норми, які об`єднані в інститут "бюджетний устрій" і встановлюють матеріальний зміст бюджету (структуру бюджетної системи, розподіл доходів і видатків бюджетів, їх обсяги);

2) процесуальні – регулюють відносини щодо складання, розгляду та прийняття Закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети, виконання бюджету, підготовки та розгляду звіту про його виконання (об`єднані в інститут "бюджетний процес").

Систему бюджетного законодавства складають: - Конституція України; - БКУ; - ЗУ "Про Державний бюджет України; - інші ЗУ, що регулюють бюджетні правовідносини; - НПА КМУ, прийняті на підставі і на виконання БКУ та інших ЗУ, що регулюють бюджетні правовідносини; - НПА центральних органів виконавчої влади; - рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.