V. Курс  на машинобудування

Прочитайте і складіть тези

На Луганському ливарному заводі виготовлялися побутові вироби, парові машини і устаткування для Лісичанського рудника і Керченського металургійного заводу, а також для власних потреб. В 1844р. на заводі була виготовлена парова машина прямої дії для відливу води на шахті Капітальної Лісичанського рудника. Професор И. Тиме відзначав, що це була навряд чи не перша водовідливна машина прямої дії. В 40-х рр. XIXв. Луганський ливарний завод виконав ряд крупних замовлень для Чорноморського флоту.

В ту пору на Луганському ливарному заводі були всі умови для виконання найскладніших замовлень. Сприяла тому письменність робітників. Єдине, чого не вистачало, — замовлення. Прийшли у ветхість гідротехнічні споруди, півстоліття служили заводу. Позначалися і кліматичні умови, що стали більш суворими. У результаті взимку вимерзали канали, а влітку відчувався недолік води унаслідок обміління річок. Погіршився і стан дамб, які були пошкоджені під час великої повені 1849г. В результаті об'єм виробництва скоротився в 2  2,5 рази.

Поки йшли пошуки виходу з положення, що створилося, устаткування простоювало, люди не повністю були завантажені. Значну частину робітників переклали на «власний прожиток». В 1852р. більш третини майстрових Луганського гірського округу (891 чіл.) виявилися без роботи і були вимушені самі шукати собі засобу до існування. В 1853р. передбачалося подальше згортання виробництва, 228 майстрових з колишніх неодмінних працівників переводилися в урочники. Завод виділяв їм ділянки польової землі, за яку вони були зобов'язані відпрацьовувати. Старі робітники і інваліди звільнялися з незначною пенсією.

Незабаром, проте, положення змінилося. Почалася Кримська війна 1853—1856гг. З'явилися замовлення. Виробництво пожвавилося. День і ніч готували снаряди для зашиті Севастополя. Більше 100 підведення з боєприпасами щодня відправляли на Севастополь. В окремі місяці завод відливав до 60 тис. пудів снарядів. В 1853г. відлило 298290 пудів снарядів. Луганські робітники своєю самовідданою працею вписали славну сторінку в оборону Севастополя. Луганські гармати, встановлені на севастопольських бастіонах, перетворювали їх на неприступні фортеці. Як і на Бородінськом полі в 1812р., вони служили тут основою оборони. Наші сучасники і тепер можуть побачити деякі з тих гармат, які відлили в Луганську, на пам'ятному Бородінськом полі і на редутах Малахова кургану в Севастополі.

Закінчилася Кримська війна, і завод знову перестав одержувати замовлення з казни. Скорочується число робітників. Якщо в 1860р. на заводі було зайнято 1088 робітників, то в наступному тільки 504, а в 1861р.  430 чіл. Завод переходив на виробництво виключно мирної продукції, у тому числі сільськогосподарських машин, локомобілів. В 1862р. було виготовлене різних виробів з чавуну 12673 пуди, залізних виробів 1261 пуд і мідних — 25 пудів. В тому ж році було випущено 9 локомобілів і 1 парова машина. Виготовлялися також мукомельні млини, лісопильні машини і сільськогосподарські насоси, прилади для цукрових, винокурних і салотопних заводів, ковальські і котельні вироби. Невипадково «Географічний словник Російської імперії» під редакцією П. Семенова-Тяньшанского (Спб., 1867) підкреслював, що головне заняття Луганського ливарного заводу складає виробництво машин і локомобілів з казанами і повним приладом. Словом, курс був узятий на машинобудування.

Відповідно до плану Ковальовського,на заводі намагалися ввести відрядну платню праці. Організація праці передбачалася артільній. При численні оплати враховувалася кількість випущених виробів з урахуванням якості роботи. З суми, що належала, віднімали вартість провіанту, що відпускався майстровим і їх сім'ям. Упровадження відрядної платні праці помітно підвищило його продуктивність, знизилася собівартість продукції. Виросло заробітчанство.

Проте в умовах крепостнического ладу застосування відрядної платні праці носило обмежений характер.