??? Питання для самоконтролю:

1. Перерахуйте причини початку масового будівництва урядом Росії в 60-е рр. ХІХ ст. залізниць.

2. Чим було обумовлено засилля іноземного капіталу в промисловості Донбасу? В чому позитивні і в чому негативні сторони цього явища?

3. Чому рівень прибутковості багатьох підприємств Донбасу був значно вищим західноєвропейського?

4. На Бельгійському чавуноливарному заводі в Успенке в 1888р. за одну і ту ж роботу українські і російські робітники одержували 80 коп. в день, а бельгійські 3 крб. 70 коп. Поясніть причини відмінностей в оплаті праці робочих різних національностей.

5. Чому активізація робочого руху доводиться на кінець ХІХ ст.?

6. Доведіть, що до. ХІХ ст. передові робітники Луганська вели просвітницьку і пропагандистську роботу.

7. Наведіть приклади численних вогнищ культури, що виникли в Луганську в післяреформений час.

8. Як по-вашому, хто був творцями культурних цінностей нашого міста у вказаний період?

Резюме:

1. Відміна кріпацтва сприяла швидкому розвитку провідних галузей важкої промисловості Донбасу. Гнучке поєднання державних і приватних капіталовкладень в розвиток транспорту і промисловості, широке залучення іноземних інвестицій, технологій, фахівців дозволило в короткі терміни переоснастити промисловість і налагодити випуск конкурентоздатної продукції. Проте однобокий сировинний характер промислового розвитку йшов в розріз з інтересами кореного населення нашого краю, оскільки диктувався імперським центром і іноземним капіталом.

2. З розвитком капіталістичного виробництва зростає незадоволеність робочого класу своїм положенням, підвищується їх політична активність. Це призводить до виникнення робочих і соціал-демократичних кружків, а також підйому робочого руху в Луганську.

3. Розвиток продуктивних сил відбувався в умовах активного творчого життя народу, що проявив багаті і різноманітні зразки культури. До кінця століття в Луганську виникли численні вогнища культури: загальнодоступна народна бібліотека на Гусиновке, народна аудиторія, театр купця Блінова, гірсько-комерційний клуб і т.п. Луганська земля дала світу феномени В.Даля, Б.Грінченко, І. А. Боголюбова, А. М. Дорошенко та ін.

Розділ 1.4. ТЕМА: «ЛУГАНСЬК на початку ХХ СТОЛІТТЯ (1900-1914 рр.)»

Зміст:

І. Луганськ в умовах революційної кризи.

ІІ. Суспільно-політичний і робочий рух.

ІІІ. Архітектурний вигляд міста. Культура і побут його населення.

Ключові слова: економічна криза 1900-1903 рр., «Продамет», Луганський паровозобудівний завод, «Продуголь», демократична революція 1905-1907 рр., економічний підйом, архітектурний вигляд Луганська, поліпшення побутових умов.

Мета і задачі розділу:

• розкрити поняття «економічна криза», розглянути процес утворення монополістичних об'єднань на території Донбасу;

• піддати аналізу причини і події революції 1905-1907рр. на території Луганська;

• розглянути зміни що відбулися в архітектурному вигляді міста.

Методичні рекомендації до вивчення

Розділу 1.4.

При вивченні розділу 1.4.

Вивчаючи пункт 1, акцентуйте увагу на процесі експлуатації Луганського паровозобудівного заводу.

Вивчаючи пункт 2, необхідно обробити вказану літературу.

Вивчаючи пункт3, зробіть акцент на діяльності видатних луганчан, що жили в місті до революції 1917р.

Завдання до учбових матеріалів розділу 1.4.

1. Прочитати матеріали до розділу.

2. Скласти тезовий план.

3. Представте учбовий матеріал розділу у вигляді

опорної схеми.

4. Уявити звіт про виконання поточних завдань до розділу.

І

Прочитайте та складіть

хронологічну таблицю

. ЛУГАНСЬК В УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ КРИЗИ

7 травня 1901р. вечірні петербурзькі газети вийшли з обведеними траурною рамкою помітними заголовками: «Гіркий фінал харківського банкіра!», «Трагедія на Царськосельськом вокзалі», «Ще одне самогубство». Ласі на сенсації столичні репортери в своїх статтях на всі лади смакували деталі самогубства видатного українського банкіра і промисловця, послідовного поборника вільної конкуренції А.К.Алчевського. Під колеса потягу на петербурзькому Царськосельськом вокзалі Алчевського кинув відчай, відчуття, що оволоділо розумом сотень підприємців Росії в період найбільшого в її історії економічної кризи 1900-1903рр.

Здавалося, ніщо не провіщало збоїв у дії набираючого свої обороти напередодні кризи маховика донецької промисловості. Наступив 1900р., який ознаменувався різким скороченням попиту і зниженням цін на всі види промислової продукції, і як наслідок  згортанням виробництва. Припинили плавку чавуну більше половини печей крупних заводів Півдня Росії, у тому числі ДЮМО, Ольховського і Белянського. За цим послідувало катастрофічне падіння курсу акцій. Якщо в 1899р. курс акцій заводу ДЮМО складав 680 крб., то в 1901р. він був рівний 59 крб. З особливою силою криза ударила по дрібних і середніх підприємствах, що працювали на широкий і вільний ринок. Велика їх частина розорилася. Значний збиток понесли ті крупні заводи, які не були забезпечені в достатній мірі урядовими замовленнями.

Криза продемонструваласлабкість і ефемерність російського капіталізму, що спирався не стільки на розвинутий внутрішній ринок і високу купівельну спроможність населення, скільки на щедрі урядові замовлення, пільги, протекціоністську політику і значні іноземні інвестиції. В умовах кризи, що розвернулася, швидшають процес концентрації виробництва і капіталу, утворення монополій, злиття банківського і промислового капіталу, формування фінансової олігархії.

В 1902р. виникає синдикат «Продамет», ядро якого склали 12 найкрупніших металургійних заводів Півдня Росії. Синдикат отримав виняткове право продажу всього об'єму загальноросійського виробництва залізних труб, сортового заліза, сталі і рейок. Напередодні 1913р. «Продамет» контролював 95% всієї металургійної продукції, що випускалася заводами Росії.

Серед синдикованих «Продаметом підприємств» був Луганський паровозобудівний завод. Завод будувався на засоби акціонерів «Російського суспільства машинобудівних заводів Гартмана» (РОМЗГ), в якому Гартману належала 1/40 частина статутного капіталу. Крупним пакетом акцій володів і інший засновник заводу статський радник І.Л.Гольдштандт. В списку акціонерів значилися також Дрезденській, ряд російських і іноземних підприємців.

Будівництво і експлуатація гігантського на ті часи заводу вимагали великого числа робочих рук. В результаті за сім років, що пройшли з моменту підстави заводу, населення Луганська виросло майже в півтора разу і досягло понад 34 тис. жителів (1903р.). В різні роки на заводі працювало від 3 до 5,5 тис. робочих.

29 травня 1900р. з цехів заводу, що випускав на той час різноманітну продукцію (паровозні казани, топкі, різні види литва, сортове залізо і сталь), вийшов первісток заводу ? товарний паровоз серії ОД, спроектований інженером В.І.Лопушинськім. З 1901р. завод почав проводити пасажирські паровози. До 1903р березня. в Луганську було побудовано 359 паровозів, а вже в 1905р. щорічне їх виробництво досягло 245! До цього часу Луганський паровозобудівний значно випереджав по випуску паровозів своїх старших побратимів р заводи Харкова, Коломни, С.-Петербурга і Уралу.