Завод Гартмана в Луганську, що став оплотом сил революції
Самими найбільшими підприємствами Луганська були паровозобудівний заводу Гартмана і Казенний патронний завод. Останнє підприємство, побудоване під керівництвом досвідченого фахівця генерала Клавдія Єгоровича Кабальовського, швидко налагодило випуск патронів для нарізної трилінійної гвинтівки, що поступила на озброєння російської армії. В 1912-1913 роках продуктивність заводу склала 1 млн. патронів в день.
Високі темпи розвитку були властиві всім промисловим підприємствам міста, щорічний приріст продукції яких перевищував 16 %. Хоча символіка герба Луганська, прийнятого в 1903р., була суто промисловою, поява в ній зображення покровителя торгівлі бога Меркурія з товстим кошелем або ототожнюваною з ним кельтського бога Лугу (ср. Лугань, Луганськ) було б цілком доречним. Луганськ купецький був рівноправним партнером Луганська промислового. В 1914р. в Луганську налічувалося більше 100 різнопрофільних магазинів, фотоательє, ательє мод, перукарських, декілька базарів і проводилося 2 ярмарки.
Будівля на Петербурзькій вулиці Луганська
В двоповерхових житлових будівництвах, що зводяться в Луганську, на першому поверсі, як правило, розміщувалися магазини, лавки і підприємства побутового обслуговування. Недоладні вивіски таких закладів, особливо численні на центральних вулицях, настирливо впадали в очі перехожим. «Салон' корсетовъ»: ...корсети самыхь останніх фасоновъ Парижа», «Шапки, шляпи і кашкети. Маркус Е.», «Гушанській Л..З. Спеціальна майстерна дамскихиъ нарядовъ» так рекламували себе, свою продукцію і послуги луганські торговці і майстрові.
Фінансове життя міста контролювали відділення двох крупних загальноросійських банків Азово-донського комерційного і З.-Петербургского Міжнародного комерційного, кредитні і страховки суспільства.
Із зростанням промислово-торгового потенціалу Луганська росла і чисельність його населення. Тільки за один рік з 1910 по 1911 число жителів Луганська зросло на 44 % і склало 61400 чоловік. По темпах приросту населення наше місто в цей час займало 3-е місце в країні після Баку і Екатерінослава. За даними довідника «Весь Луганськ в кишені», складеного Е.Шнірліним і М.Кулашкиним, на 1 1911р січня. в національному складі населення Луганська неподільно домінували росіяни і українці (88%), чисельність єврейської общини складала 9%, далі йшли поляки, болгари, вірмени, греки і німці. Столиця повіту, що перетворилася на рубежі Х1Х-ХХ ст. в крупний центр промисловості і торгівлі, зробила стрімкий ривок до європейської цивілізації і в своєму культурному розвитку.
Довідник «Весь Луганськ в кишені» називає 7 учбових закладів, де можна було отримати середню, загальну і спеціальну освіту. Серед них дві казенні гімназії ? чоловіча Екатерінінсько-Александрінськая на Садовій вулиці і жіноча на вул.Почтовой, три приватні гімназії і прогимназії, у тому числі жіноча, встановлена Е.П.Чвалінськой в її власному будинку на Англійській вулиці, жіноча гімназія Р.Н.Воськресенськой (з 1916г.? Е.К.Локтюшевой) на Банківській вулиці, чоловіча прогимназія О.С.Бондаря. Середню спеціальну освіту давали приватне семикласне комерційне училище Л.М.Васневой і Донецьке технічне залізничне училище.
Луганські гімназисти належали до різних національностей і походили зі всіх без виключення станів. За навчання своєї дитини в гімназії Чвалінськой, в якій розмір річної оплати коливався від 50 до 120 крб., міг заплатити середньостатистичний кваліфікований робітник заводу Гартмана, що одержував в 1914р. середню річну заробітну платню 537 крб. 41 коп. В гімназії Чвалінськой, наприклад, вчилася, одержуючи безкоштовні сніданки, дочку робітника (складача) друкарні Гаммерштейна Варивши Воронкова.