книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Тодосийчук 2009 учебник

дівного комплексу виробляють хімічне устаткування (Бердичів, Бахмач, Київ, Коростень, Фастів), пожежні машини (Ладан), екскаватори (Бородянка, Київ), верстати (Бердичів, Київ, Житомир), шляхові машини і комунальне устаткування (Коростень), оптичні прилади (Київ), радіо-, електроприлади та електроустаткування (Васильків, Житомир, Київ, Коростишів, Ставище, Чернігів), сільськогосподарські машини (Біла Церква, Ніжин, НовоградВолинський, Прилуки), запчастини до тракторів (Малин, Олевськ), автозапчастини (Житомир, Чернігів), літаки, річкові судна, мотоцикли (Київ) та ін.

Підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості зосереджені у великих містах. Хімічні волокна виробляють у Житомирі, Києві, Чернігові, пластмаси – у Броварах, Києві, Прилуках, Фастові. Заводи гумотехнічних виробів розміщені у Білій Церкві та Ніжині, шиноремонтний – у Броварах. Лаки і фарби виробляє Київське виробниче об’єднання “Укрлакофарби”. Заводи побутової хімії діють у Києві та Ніжині, азбестовий – у Білій Церкві. На місцевій сировині працює Гнідинцівський завод стабілізації нафти і виробництва зріджених газів.

Розвивається в районі мікробіологічна промисловість. Зокрема, у Київській області працюють Немішаївський завод біохімічних препаратів, Трипільський і Плахтянський біохімічні заводи.

На місцевій і девізній сировині сформувався лісопромисловий комплекс. У районі працюють понад 20 лісгоспзагів, які виробляють пиломатеріали, щитовий паркет, деревно-стружкові плити, товари культурно-побутового і господарського призначення. Серед галузей деревообробної промисловості найбільшого розвитку набула меблева, основні підприємства якої розташовані у Броварах, Білій Церкві, Житомирі, Києві, Корюківці, Ніжині, Прилуках, Фастові, Чернігові, Щорсі та інших містах. Виробництво паперу налагоджено у Житомирі, Коростишеві, Малині, картонову – у Києві, Обухові та Чернігові. Фабрики технічних паперів і поліграфічна є у Корюківці. Лісохімічна промисловість розвинена у Коростені.

У Столичному районі сформувалася промисловість будівельних матеріалів. З місцевої сировини налагоджено виробництво вапна, асфальту, цегли у Білій Церкві, Борисполі, Броварах, Бердичеві, Києві, Малині, Ніжині, Новгороді-Сіверському, Житомирі, Прилуках, Чернігові та ін. Заводи залізобетонних виробів, домобудівні комбінати зосереджені у всіх великих містах. Виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій налагоджено у Броварах. До підприємств скляної промисловості належать Бучанський, Гостомельський, Мар’янівський, Романівський та інші скляні заводи, а також Житомирська дзеркальна фабрика. Баранівський фарфоровий завод – найбільше підприємство фарфоро-фаянсової промисловості в Україні. На заході району видобувають облицювальний камінь: бутовий камінь, лабрадорит, габро, червоний і сірий граніт – поблизу ВолодарськаВолинського, Коростишева, Коростеня, Малина, Овруча, граніт також поблизу Білої Церкви, Богуслава, Рокитного, мармур – біля Радомишля.

Гірничодобувна промисловість постачає нафту (на сході району), торф

241

(на Поліссі), вогнетривкі динасові кварцити (поблизу Овруча), титановий ільменіт (з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату). Видобуток самоцвітів налагоджено біля Володарська-Волинського.

Галузями спеціалізації району є легка і харчова промисловість. Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна. Лляна

промисловість майже повністю забезпечує себе місцевою сировиною. Діють Житомирський льонокомбінат, Коростенський, Козелецький, Городнянський, Корейський, Новгород-Сіверський та інші льонообробні заводи. Серед підприємств бавовняної промисловості виділяють бавовняно-ткацькі фабрики у Новгород-Сіверському, Острі, ватно-ткацька фабрика – у Києві, ткацькі фабрики – у Коростишеві і Радомишлі. Вовняна промисловість – одна з найстаріших підгалузей текстильної промисловості. У Чернігові діє фабрика первинної обробки вовни, а також камвольно-суконний комбінат; суконні фабрики – у Богуславі і Березані. Шовкова промисловість району зосереджена у Києві (Київський і Дарницький шовкові комбінати), де виробляють як тканини з натурального шовку (у Києві), так і з штучного та синтетичного волокон (у Дарниці). Найбільшими підприємствами трикотажної промисловості є Київські трикотажні об’єднання “Киянка” та ім. Р. Люксембург. До інших підприємств галузі належать трикотажні фабрики у Білій Церкві, Броварах, Прилуках, Сквирі, а також панчішна фабрика – у Житомирі.

Швейна промисловість розвинена у багатьох містах, найбільшими підприємствами якої є швейні об’єднання “Україна” і “Каштан” (у Києві), швейні фабрики у Житомирі, Бердичеві, Коростені, Малині, Ніжині, Новоград-Волинському, Переяславі-Хмельницькому, Поліському, Прилуках, Сквирі, Фастові, Чернігові та ін.

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена такими підприємствами, як шкіряне об’єднання ім. М. В. Фрунзе (Київ), шкіргалантерейні фабрики є у Києві та Прилуках, шкіряно-взуттєві – у Баришівці, Бердичеві, Білій Церкві, Василькові, Житомирі, взуттєве виробниче об’єднання “Київ”, взуттєві фабрики у Прилуках, Семенівці, Чернігові.

Підприємства поліграфічної промисловості розташовані у Києві та Корюківці.

У районі діють фабрики музичних інструментів (Житомир, Чернігів), головних уборів (Прилуки). Виробництво художньої кераміки започатковане у Василькові та Вишневому. Народні художні промисли – вишивання і ткацтво – на промислову основу поставлено у Богуславі, Ічні, Ніжині, Прилуках, Переяславі-Хмельницькому, Чернігові та інших населених пунктах району.

Найгустіша в районі мережа підприємств харчової промисловості. У лісостеповій зоні добре розвинена цукрова промисловість (у Бобровиці, Андрушівці, Бердичеві, Іванополі, Миронівці, Носівці, Рокитному, Яготині та ін.). Єдиний в Україні солодовий завод працює у Бердичеві. Потужні підприємства м’ясної промисловості зосереджено у Бахмачі, Бердичеві, Білій Церкві, Вишневому, Києві, Новгороді-Сіверському, Прилуках, Чернігові.

242

Територіальне розосереджена молочна і маслосироробна промисловість, головні підприємства якої розташовані у Білій Церкві, Борисполі, Броварах, Бобровиці, Житомирі, Києві, Коростені, Ніжині, Новгороді-Сіверському, Прилуках, Чернігові. Серед головних підприємств інших галузей необхідно виділити: плодоовочеконсервну (Бердичів, Біла Церква, Житомир, Київ, Ніжин), спиртову (Київ, Чернігів), крохмалепатокову (Гостомель, Семенівка), кондитерську (Київ, Чернігів). У Прилуках працюють ефіроолійний комбінат і тютюнова фабрика.

Унаслідок процесу агломерування в районі утворився ряд промислових вузлів з певною спеціалізацією. Найбільшим у районі і другим в Україні є Київський промисловий вузол, до якого, крім Києва, належать такі центри: Бориспіль, Боярка, Бровари, Васильків, Вишневе, Ірпінь, Обухів, Фастів. Він характеризується високою комплексністю і територіальними взаємозв’язками з іншими районами і центрами, спеціалізується на неметаломісткому кваліфікованому машинобудуванні, легкій промисловості та будівельній індустрії.

Спеціалізацію Білоцерківського промислового вузла, до якого належать Біла Церква, Сквира, Узин, Рокитне, визначають нафтохімічна, машинобудівна, харчова і легка галузі промисловості.

Угалузевій структурі Житомирсько-Бердичівського вузла провідну роль відіграють машинобудування, легка і харчова промисловість. У Чернігівському промисловому вузлі зосереджені підприємства хімічної, легкої, харчової промисловості. Формуються також Прилуцький (на базі родовищ нафти і природного газу та переробки сільськогосподарської сировини) і Ніжинський (галузі спеціалізації: машинобудування, харчова, легка) промислові вузли.

Сільське господарство. Частки рослинництва і тваринництва у загальному обсязі валової продукції сільського господарства приблизно однакові. Останніми роками посилилася тенденція до зменшення частки тваринництва. Із 9067 тис. га загальної земельної площі району під сільськогосподарськими угіддями зайнято 4948 тис. га (54,6 %), у тому числі рілля займає 3854 тис. га (77,9 % площі сільськогосподарських угідь), сіножаті і пасовища – 1001 тис. га (20,2 %).

Урайоні виділяють три зони спеціалізації сільського господарства: лісостепову, поліську і приміського господарства. Дві перші виділено на основі впливу природних, а останню – суспільних факторів. Частину угідь поліської зони осушують, а лісостепової та інтенсивної приміської, навпаки, зрошують.

Поліська зона характеризується молочно-м’ясним скотарством, свинарством, льонарством, картоплярством, зерновим господарством. Галуззю спеціалізації у західній частині зони є хмелярство. Розвивається вівчарство.

Для лісостепової зони характерне м’ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво, зернове господарство. На місцевих концентрованих кормах у центральній частині зони значного розвитку

243

набуло птахівництво. Допоміжними галузями тваринництва є бджільництво, кролівництво, ставкове рибництво.

Уприміському сільському господарстві, яке сформувалося навколо Києва в радіусі 30-50 км та інших великих міст, провідними галузями є молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, овочівництво, у тому числі тепличне, садівництво, ягідництво з вирощуванням зернових і технічних культур. Калитянський свино-комплекс, приміщення якого дають можливість утримувати 108 тис. голів свиней, найбільший в Україні.

Усільському господарстві району формуються агропромислові спеціалізовані комплекси рослинницької (бурякоцукровий, плодоовочеконсервний, льонопромисловий, зерно-картоплярсько-спиртовий, хмелепромисловий) і тваринницької орієнтації.

Значні площі сільськогосподарських угідь на півночі району виведені з народногосподарського обороту внаслідок забруднення радіоактивними елементами після аварії на Чорнобильській АЕС.

Транспортна система. У транспортному комплексі району провідне місце займає залізничний. Протяжність залізниць загального користування майже 3 тис. км, значна частина яких електрифікована. Йому належить перше місце як у вантажо-, так і в пасажиро-перевезеннях. Найбільшими залізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Попільня, Овруч, Чернігів, Бахмач, Ніжин, Прилуки, Щорс.

Другий за значенням у районі автомобільний транспорт. Загальна протяжність автомобільних шляхів понад 23 тис. км, у тому числі понад 20 тис. км з твердим покриттям.

Значну роль у народногосподарському комплексі відіграє річковий транспорт (судноплавство здійснюється на Дніпрі, Десні і Прип’яті).

Із здобуттям Україною незалежності зростає роль повітряного транспорту. Найбільшими аеропортами є Київські Бориспіль і Жуляни та Житомирський і Чернігівський.

Через територію району прокладені траси нафтопроводів “Дружба”, а також Гнідинці – Кременчук, газопроводів Дашава – Київ – Брянськ – Москва, Уренгой – Помари – Ужгород, Шебелинка – Полтава – Київ.

УКиєві та інших містах розвинений міський транспорт, особливо електричний. У столиці є лінія швидкісного трамваю, працює фунікулер, розбудовується метрополітен. Метро, зокрема, щодоби обслуговує понад мільйон пасажирів.

Перспективи розвитку. Підприємства району мають економічні зв’язки як з іншими районами України, так і з багатьма зарубіжними країнами. Товарне значення має продукція машинобудування, зокрема приладобудування, виробництво сільськогосподарських машин, хімічного устаткування, а також мінеральних будівельних матеріалів, меблів, керамічних виробів, цукру. Завозять у район чорні і кольорові метали, нафту

інафтопродукти, кам’яне вугілля, товари народного споживання, а також машини та устаткування.

244

Крім Чорнобильської трагедії значних збитків навколишньому середовищу завдає скидання стічних вод у водні об’єкти, викиди шкідливих речовин в атмосферу, забруднення грунтів. Екологічна ситуація в районі з кожним роком погіршується, особливо у великих містах. Обсяги скидання забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об’єкти у деякі роки становили 167,7 млн м3, причому найбільше на заході району. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення становили 354,5 тис. т, пересувними засобами – 395,2 тис. т, понад половина з яких припадає на центральну частину району. Найгірша екологічна ситуація у Києві, Чернігові, Білій Церкві та Житомирі, тобто у найбільших містах.

Зміни в економіці України, пов’язані з переходом до ринкових відносин, стосуються і народногосподарського комплексу Столичного району. Зокрема, передбачено:

o структурні зрушення в економіці району, спрямовані на посилення соціальної орієнтації, забезпечення ефективного розвитку сільського та лісового господарства, харчової і легкої промисловості, видобутку і переробки мінералів, докорінну реконструкцію, технічне переозброєння та створення нових потужностей для переробки сільськогосподарської сировини, насамперед створення виробництва для одержання кінцевої продукції з льону-довгунця;

oприскорений розвиток деяких галузей машинобудування – авіабудування, сільгоспмашинобудування, приладобудування, електроніки, точної

механіки та оптики, здійснення заходів на консервацію окремих підприємств воєнно-промислового комплексу;

oпріоритетний розвиток наукоємних виробництв для випуску електронної техніки, електропобутових та інших товарів народного споживання, створення на базі науково-технічного потенціалу м. Києва технопарків (технополісів), спрямованих на ефективне використання конкурентних

технологій;

o здійснення реконструкції та технічного переоснащення підприємств хімічної промисловості;

oоптимізацію структури розвитку всіх ланок агропромислового комплексу відповідно до кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього продовольчих ринків;

o розв’язання еколого-економічних та соціальних проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, поліпшення екологічної ситуації в регіоні;

o прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктур; o освоєння рекреаційних ресурсів регіону;

oстворення і розвиток у Києві міжнародного інфраструктурного центру для обслуговування потреб міжнародного співробітництва , України.

245

7.11. Подільський економічний район

Площа – 60,9 тис. км2. Населення – 4560,2 тис. чол.

Склад – Тернопільська, Хмельницька і Вінницька області.

Подільський економічний район має зручне економіко-географічне положення, зокрема такі його характеристики, як централізованість, сусідство з відносно розвиненими Столичним і Західним економічними районами, вигідне транспортно-географічне положення. За розмірами території район посідає четверте місце серед економічних районів України, що впливає на можливості його комплексного економічного і соціального розвитку. Протяжність території з півночі на південь 240 км, із заходу на схід

– 370 км. Економічний район розташований у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придніпровській височинах й зоні з родючими грунтами і достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислових комплексів. Транспортна мережа має добрі можливості для економічних і культурних зв’язків з Карпатським, Волинським, Столичним, Центральноукраїнським і Причорноморським економічними районами та Республікою Молдовою. Близькість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною дає змогу розвивати на його території галузі і виробництва, продукція яких експортується або може експортуватися у ці країни.

Економічний район поділений на 64 адміністративно-територіальних райони, які мають свої особливості для комплексного економічного і соціального розвитку, зумовлені як природними, так і соціальноекономічними факторами. Тут є 46 міст, 73 селища міського типу та 1709 сільських Рад.

Природні умови і ресурси. До природних ресурсів Подільського економічного району, що мають комплексотворний характер, належать сільськогосподарські і частково лісові, а також мінеральні, водні та рекреаційні ресурси.

Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території. Переважання різних типів чорноземних і сірих лісових грунтів зумовило дуже високий рівень освоєння земельних ресурсів. Із загальної земельної площі (6096 тис. га) 80,6 % становлять землі сільськогосподарських підприємств, орендарів та інших землекористувачів, на яких ведеться сільське господарство. Найвища частка таких земель у південній і південно-східній частинах економічного району – 91-93 %, а найнижча на півночі та крайньому заході – 74-78 %.

Сільськогосподарські угіддя становлять 71 % земельної площі, що значно вище від середнього показника в Укра’їні (63,1 %) і свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння Подільського економічного району. Проте за останнє десятиріччя частка сільськогосподарських угідь поступово знижувалася за рахунок зростання площ під лісами.

246

У структурі сільськогосподарських угідь району частка орних земель становить 84,4 %, що є одним з найвищих показників серед економічних районів України. Частка пасовищ і сіножатей є найвищою у північній частині економічного району.

В умовах високої розораності, значного розчленування поверхні території зростає кількість еродованих земель. У деяких місцях району, особливо на заході, показник еродованості доходить до 60 %, що зменшує збирання сільськогосподарських культур на 15-50 %.

Територія Подільського економічного району характеризується помірноконтинентальним кліматом з великим впливом циклонів в усі пори року і з найбільшою кількістю опадів у травні – липні.

Середньорічні температури коливаються в межах 7,0-8,9 °С у північній і південно-східній частинах. Улітку температура може підвищуватися до 38°С, а взимку знижуватися до -34 °С. Пересічна температура січня від -4°С до - 6°С, липня – від 18,6°С до 20,5°С. Період з температурою понад 10°С становить 155–185 днів, вегетаційний – майже 200 днів. Середньорічна кількість опадів змінюється від 700 мм до 500 мм, зменшуючись з північного заходу на південний схід економічного району.

Густа мережа річок, що належать до басейнів Дніпра, Південного Бугу й Дністра, серед яких найбільші Серет, Збруч, Стрипа, Смотрич, Ушиця, Соб, Удич, Гуйва, Рось. Річки частково використовують для одержання електроенергії і зрошення. В межах економічного району понад 5500 ставків, які використовують для риборозведення.

Лісові ресурси району становлять 800,5 тис. га, або 11,5 % його території. На півдні ростуть соснові ліси з домішкою берези та осики, клена, липи, ясеня, бука. Показник лісистості території зростає, але ще не досяг оптимальної відмітки, розрахованої для цього регіону (17,8 %). Ліси економічного району мають велике грунтово-захисне, водоохоронне, рекреаційне значення. В загальних запасах деревини твердолистяні породи займають майже 80 %, хвойні – 17, м’яколистяні – 3 %. Обсяг рубання лісу щороку незначний – це переважно догляд за лісом, під час якого заготовляють деревину на паливо.

Серед мінеральних ресурсів Подільського економічного району провідне місце належить групі корисних копалин, зокрема природних будівельних матеріалів: сировини для виробництва цементу, в’язких матеріалів, цегли, черепиці, щебеню, облицювальних плиток, керамзиту, скла, будівельної кераміки тощо.

Значні поклади гранітів і гнейсів, які виходять на поверхню, знаходяться вздовж річок Случі (біля м. Старокостянтинова), Південного Бугу (поблизу Меджибожа) і Хомори (поблизу Полонного). Родовища червоного граніту є в Шепетівському, а в Кам’янець-Подільському районі в деяких місцях на поверхню виходить мармур.

Величезні запаси карбонатних порід є в придністровських районах Тернопільської і Хмельницької областей; у Бережанському, Гусятинському, Зборівському районах Тернопільщини зосереджені значні запаси мергелів, придатних для виробництва цементу. Вапняки у ряді родовищ добувають

248

відкритим способом; їх використовують у будівництві і технологічному процесі при виробництві цукру.

Крейда трапляється у центральній і північній частинах Тернопільщини. Поклади пісковиків є у Тернопільській (Теребовлянський, Бучацький, Збаразький райони), Вінницькій областях (Могилів-Подільський, Барський,

Ямпільський райони).

Найбільші родовища гіпсу, матеріалу для внутрішнього облицювання будівель і споруд є у Борщівському (Тернопільська обл.), Кам’янецьПодільському і Ново-Ушицькому (Хмельницька обл.) районах.

На території Хмельницької і Вінницької областей відомий цілий ряд родовищ первинного каоліну і вогнетривких глин, серед яких найкращими є Майдан-Вільське (Хмельницька обл.), Турбівське (Вінницька обл.). Поклади виходять тут на поверхню і їх розробляють відкритим способом. Каоліни використовують у фарфоро-фаянсовій, паперовій, гумовій, парфумерній промисловості.

На всій території Поділля поширені леси, лесовидні суглинки і глини, придатні для виробництва цегли і черепиці.

Вінницькій області є 0,8 млрд т прогнозових запасів залізних руд. У Придністров’ї залягають поклади фосфоритів, які поки що не мають промислового значення.

Джерела мінеральних лікувальних вод відомі у Гусятинському (Тернопільська обл.), Сатанівському, Полонському (Хмельницька обл.), Хмільникському, Козятинському, Липовецькому, Немирівському (Вінницька обл.) районах.

Мінеральні ресурси Поділля є основою розвитку промисловості будівельних матеріалів міжрайонного значення. Серед інших видів корисних копалин, поширених в економічному районі, слід назвати пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі сировина, яка використовується для виробництва склолитого цементу, порцелянових виробів, кахельних плит, перліту, піноскла, цементо-деревини, кольорового бетону тощо. Невеликі поклади сірки відомі біля селища міського типу Микулинці, бурого вугілля у Кременецькому, Славутському та Погребищенському районах, а в Придністров’ї – горючих сланців, які поки що не розробляються.

Отже, Подільський економічний район має багаті поклади цінних корисних копалин, особливо будівельних, великі масиви родючих чорноземних грунтів, значні запаси підземних вод, сприятливі кліматичні умови, різноманітні рекреаційні ресурси.

Природні умови подільських областей – один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортноекономічних зв’язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільського економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.

Населення. Середня густота населення 74,9 чол./км2. Найгустіше заселене Придністров’я (117 чол./км2), рідше – північна частина району (58 чол./км2).

249

Подільський район є одним з найменш населених районів України. Станом на 1 січня 1996 р. на його території проживало 4560,2 тис. чол. (шосте місце в країні). Сучасна чисельність населення досі нижча від довоєнного рівня, що є наслідком значних утрат у роки Другої світової війни, а також післявоєнних міграційних процесів. За останні десять років вона зменшилася на 1,3 %, що визначається демографічними процесами, які характеризуються поступовим зниженням темпів природного приросту населення. Тепер Подільський економічний район належить до районів з від’ємними показниками природного приросту населення.

Причини цього різні: високий рівень зайнятості жінок у суспільному виробництві, зростання кількості розлучень, недостатні житлово-побутові умови молодих сімей, їх невисокі доходи тощо. Висока смертність та інтенсивні процеси старіння у сільських населених пунктах впливають на сукупність соціально-економічних умов; для міських поселень ще характерний додатний приріст населення.

Досі основні потоки мігрантів, особливо молоді, формуються на селі, що сприяє підвищенню темпів його депопуляції. Значними є маятникові міграції, чому сприяє недостатній вибір професії, низький рівень механізації виробництва, порівняно низький рівень розвитку соціальної сфери в селах тощо.

Трудові ресурси економічного району становлять понад половину загальної чисельності населення, але ця частка поступово знижується. Дуже зменшується працездатне населення у сільських місцевостях, що впливає на зростання демографічного навантаження на зайняте населення.

Рівень зайнятості трудових ресурсів становить приблизно 87 %. Це майже закономірно, оскільки певна частина працездатного населення зайнята в домашньому та присадибному господарстві або перебуває на утриманні інших осіб. Загальну чисельність населення, зайнятого в економіці району, подано в табл. 7.6.

Згідно з даними за 1985-1995 рр. кількість працівників народного господарства району зменшилася на 383,4 тис. чол., що є наслідком кризових явищ в економіці району і країни. Найбільше зайнятих (65,9 %) працює у промисловості й державних установах та організаціях.

Таблиця 7.6. Чисельність населення, зайнятого в народному господарстві Подільського економічного району, тис. чол.

Понад 10 % працездатного населення працює в сільському господарстві і майже 1/3 трудових ресурсів економічного району – в невиробничій сфері.

Аналіз зайнятості трудових ресурсів свідчить про те, що в економічному

250