книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Тодосийчук 2009 учебник

об’єднань, у складі яких 94 шахти і шахтоуправління. Є 28 збагачувальних фабрик. Усі вони розміщені в межах Гірничопромислової зони регіону.

Основа електроенергетики – потужні ДРЕС: Вуглегірська, Старобешівська, Слов’янська, Курахівська, Миронівська, Зуївська ДРЕС-2 (Донецька обл.), Луганська (м. Щастя), Міусинська, Лисичанська (Луганська обл.). Вони, а також ТЕЦ належать до одного з найбільших у країні виробничих енергетичних об’єднань “Донбас-енерго”.

На місцевому коксівному вугіллі та девізній залізній руді працює чорна металургія. Підприємства повного металургійного циклу розміщені у Маріуполі (комбінати “Азовсталь” та ім. Ілліча), Макіївці, Донецьку, Єнакієвому, Краматорську, Алчевську; заводи неповного циклу – в Костянтинівці, Алмазному (Алмазнянський феросплавний), Луганську (трубопрокатний), Харцизьку (трубний та сталедротовоканатний), Лутутиному (завод прокатних валків).

Коксохімічне виробництво розміщене в Алчевську, Стаханові, Успенці (Луганська обл.), Авдіївці, Донецьку, Маріуполі, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому (Донецька обл.). Вогнетриви, флюси та вапняки для металургії дають Часів Яр, Докучаєвськ, Костянтинівка, Сіверськ, Красногорівка.

Заводи кольорової металургії: Костянтинівський “Укрцинк”, Микитівський ртутний комбінат, Артемівський завод обробки кольорових металів, Свердловський завод алюмінієвих сплавів, Торезький завод твердих сплавів, “Донецьквторкольормет”.

Найбільші підприємства гірничохімічного комплексу: у Горлівці (“Стирол”), Слов’янську (“Хімпром”), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Рубіжному (“Краситель”), Сєвєродонецьку (“Азот”, “Склопластик”), Лисичанську (“Донсода”). Тут працює Лисичанський нафтопереробний завод.

Машинобудівний комплекс регіону виробляє машини та обладнання для металургійної, гірничої, хімічної та інших галузей промисловості, для транспорту і будівництва. Провідні підприємства: ВО “Новокраматорський машинобудівний завод”, Горлівський машинобудівний завод, Маріупольський завод важкого машинобудування, ВО “Луганський тепловозобудівний завод”, Луганські – колінчастих валів та автоскладальний заводи, Сєвєродонецьке науково-виробниче об’єднання обчислювальної техніки “Імпульс”, Стахановський вагонобудівний, Красноріченський верстатобудівний, Первомайський електромеханічний, машинобудівні заводи в Донецьку, Краматорську, Слов’янську, Ясинуватій, Дружківці, Дебальцевому, Артемівську, Торезі, Сніжному, Красному Лучі та ін.

Промисловість будівельних матеріалів (віконного скла, цементу, цегли, керамічної плитки, залізобетонних конструкцій, шиферу) розвинена завдяки місцевій сировинній базі та великій потребі у продукції галузей важкої промисловості і житлового будівництва.

Основні центри: Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Алчевськ, Антрацит.

211

Найбільші підприємства легкої промисловості розміщені у промислових центрах: Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, Луганське взуттєве виробниче об’єднання, трикотажні й швейні підприємства Горлівки, Шахтарська, Бахмута.

Серед галузей харчової промисловості провідними є м’ясна, молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп’яна та ін. Основними підприємствами соляної промисловості є ВО “Артемсіль”, “Словсіль”.

Урегіоні сформувалися великі багатогалузеві промислові вузли:

у Донецькій області:

o Донецько-Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна і металообробна галузі промисловості);

oГорлівсько-Єнакіївський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна та електроенергетична галузі);

oКраматорсько-Слов’янський (машинобудівна, металургійна, хімічна, електроенергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів, скляна);

oТорезо-Сніжнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівельна індустрія);

oКрасноармійсько-Маріупольський (чорна металургія, машинобудівна, в тому числі судноремонтна, рибоконсервна промисловість);

у Луганській області:

oЛуганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

o Стаханово-Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);

o Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна галузі); o Краснолуцько-Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

o Свердловсько-Ровеньківський (вугільна); o Краснодонський (вугільна).

Сільське господарство. Тут виробляють продукцію 447 колгоспів, 303 радгоспи, 24 птахофабрики, 5 овочевих фабрик, 35 комбікормових заводів,

917кормоцехів.

Укористуванні сільськогосподарських підприємств 3925 тис. га сільгоспугідь, у тому числі орних – 3144 тис. га, сіножатей та пасовищ – 697 тис. га; посівні площі становлять 2886 тис. га (0,35 га на одного жителя регіону), в тому числі 293,4 тис. га зрошуваних земель.

Зернові культури займають 50,4 % всіх посівних площ (ячмінь, озима пшениця, кукурудза); технічні – 10,6 % (соняшник); овочево-баштанні культури і картопля – 5,0 %; кормові культури – 34,0 %.

Розвитку тваринництва сприяє кормова база та потреба промислових районів у свіжій продукції. Переважає молочне і молочно-м’ясне скотарство. Розвинене свинарство і птахівництво (переважно у промислових зонах), а також вівчарство (на півночі й півдні регіону). Тваринництво дає дві третини валової сільськогосподарської продукції району.

УДонецькому економічному районі склались два підрайони спеціалізації сільського господарства: північна зона (Старобільська сільськогосподарська зона Луганської та північні райони Донецької

212

областей) з розвиненим зерновим господарством, значними посівами соняшника, молочно-м’ясним скотарством, свинарством і птахівництвом та центрально-південна (Гірничопромислова зона і Приазов’я), для якої характерна приміська спеціалізація: виробництво свіжого молока та овочів для населення промислових центрів, а також посіви зернових і соняшника, розвинене виробництво яєць і бройлерів на птахофабриках.

Гострою є проблема відпливу робочої сили з сільського господарства у промисловість гірничопромислової зони.

Транспортна система. Регіон має густу мережу залізниць. Довжина магістральних залізниць – 2847 км, густота – 53,2 км на 1000 км2. Найбільша густота залізниць у Донецькій області – 62,4 км, у Луганській – 44,6 км. Найбільші залізничні вузли: Ясинувата, Красний Лиман, Дебальцеве, Микитівка, Іловайськ, Волноваха, Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівка, Сімейкине.

Загальна довжина автошляхів – 13600 км, з них із твердим покриттям – 13200 км. Густота їх – 255,6 км на 1000 км2. Найбільша протяжність у Донецькій області – 302 км.

Через регіон проходять магістральні газопроводи Ставрополь – Москва, “Союз” та нафтопроводи Самара – Слов’янськ і Грозний – Лисичанськ. Працює кілька потужних продуктопроводів. На Азовському морі є великий морський порт – Маріуполь. Функціонують аеропорти: Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Сєверодонецьк.

У Луганській області склалися два основні господарські підрайони:

1)Південний підрайон, до якого належить гірничопромислова зона Луганської області.

2)Північний підрайон–цеСтаробільськасільськогосподарськазонаобласті. У Донецькій області історично сформувалися п’ять підрайонів:

1)Донецько-Макіївський (30 % площі і 36 % населення області, 30 % випуску товарної промислової продукції області).

2)Горлівсько-Єнакіївський (15 % трудового потенціалу і наслення області).

3)Красноармійський (частина Західного Донбасу).

4)Приторецький (на півночі області; промислові центри: Краматорськ, Костянтинівка, Слов’янськ, Бахмут).

5)Приазов’я (на півдні області 14 % індустріального і демографічного потенціалу області).

Регіон має економічні зв’язки з усіма областями України, країнами СНД далекого зарубіжжя. Він вивозить кам’яне вугілля, кокс, чорні метали, вогнетривкі глини, продукцію машинобудування, міндобрива, соду, нафтопродукти, будівельні матеріали, кухонну сіль. Ввозить газ, нафту, лісоматеріали, кольорові метали, деяке промислове устаткування, продукцію легкої і харчової промисловості.

Протягом останніх 150 років у регіоні на базі інтенсивного розвитку галузей гірничопромислового комплексу, металургії, машинобудування та хімічної промисловості сформувалось оптимальне територіальне розміщення продуктивних сил. Проблема полягає у зниженні частки у

213

народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.

Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, загроза посух і пилових бур на чорноземах, проблема стікання бактеріально забруднених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.

7.8. Придніпровський економічний район

Площа – 59,1 тис. км2. Населення – 5929,8 тис. чол.

Склад – Дніпропетровська і Запорізька області.

Придніпров’я займає друге місце в країні (після Донбасу) за обсягом виробництва промислової продукції і є одним з найбільших індустріальних районів України. Водночас високого рівня розвитку тут досягло сільське господарство, яке чималу частку своєї продукції продає іншим районам.

Провідною галуззю індустріального виробництва Придніпровського району є машинобудування і металообробка (45 % промислово-виробничого персоналу і 28 % товарної продукції). Відповідні показники для Запорізької області становлять 60 і 40 %. Чорна металургія – на другому місці у його промисловому виробництві: 25 % за чисельністю промислово-виробничого персоналу (Дніпропетровська обл. – 32 %) і 38,5 % за вартістю товарної продукції всієї промисловості (Дніпропетровська обл. – 45,5 %).

У районі концентрується більше половини всього загальноукраїнського випуску продукції галузі і приблизно стільки ж зайнятих робітників. Далі йде легка (7%), харчова (5 %), хімічна і нафтохімічна (4 %) промисловість.

Придніпров’я відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві України: концентруючи майже 7 % населення України, район виробляє 10 % валової продукції сільського господарства країни.

Придніпровський економічний район розташований у південно-східній частині України. Межує на півночі з Північно-Східним, на сході – з Донецьким, на півдні – з Причорноморським, на заході – з Центральноукраїнським економічними районами. Південь Запорізької області омивається водами Азовського моря.

Вигідне географічне положення, значні поклади корисних копалин, розташування у степовій фізико-географічній зоні, сприятливі грунтовокліматичні умови, густа транспортна мережа, приморське положення сприяють розвитку господарського комплексу району.

214

Природні умови і ресурси. Основна частина території району розташована на Придніпровській низовині. Поверхня Дніпропетровської області – хвиляста рівнина 100-200 м заввишки, дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами, Запорізької – слаборозчленована рівнина із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря. Вздовж узбережжя простягаються довгі, вузькі піщані коси, намиті морем. Щодо геоструктури, то територія району знаходиться у межах двох регіонів: Українського щита і Причорноморської западини.

Клімат помірно-континентальний з жарким посушливим літом та малосніжною зимою. В Дніпропетровській області часто бувають відлиги. Середня температура січня від –6 °С на півночі до – 4 °С на півдні, липня – відповідно 22 °С і 23 °С. Період з температурою 10 °С становить 174 дні. Опадів у середньому 430 мм, їх переважна більшість випадає у веснянолітній період.

УЗапорізькій області серед зональних типів грунтів переважають чорноземи (75 % площі області): на півночі – чорноземи звичайні, на півдні – південні та південні солонцюваті, майже повністю розорані. На півдні та у південно-західній частині області – темно-каштанові й каштанові грунти (10% площі області), переважно солонцюваті. У заплавах річок, на берегах лиманів та піщаних косах поширені солончакові грунти.

УДніпропетровській області переважають звичайні та південні чорноземи (48 % площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші грунти. Вздовж лісового берега Дніпра та в басейні р. Вовча – задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2% (3-5 % у басейні річки Базавлук, 70-80 % на Дніпровсько-Сурському межиріччі). Дніпропетровська область розташована у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції.

Придніпров’я має великі родовища корисних копалин. У надрах Дніпропетровської області є величезні запаси залізної і марганцевої руд, кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, рідкісних і кольорових металів, різноманітних будівельних матеріалів.

Потужним пластом уздовж річки Інгулець понад 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну, їх запаси становлять понад 12 млрд. т. Крім Криворізького, в області є й інші перспективні родовища руд, такі як Орєхово-Павлоградська та Чортоницька магнітні аномалії, Жовтянське родовище у П’ятихатському районі. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. На їх основі працює Верхньодніпровський гірничопромисловий комбінат.

Надра області містять майже 8,6 млрд. т кам’яного вугілля, яке залягає в родовищах Західного Донбасу. Поклади бурого вугілля виявлені в П’ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ – у Царичанському і Новомосковському.

УШироківському районі знайдено боксити. Є в області каоліни (Просянське родовище), вогнетривкі глини, вапняки (Криворіжжя) і поклади граніту – Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища.

216

Запорізька область також багата на поклади рудних корисних копалин, зокрема руд заліза (Білозерський залізорудний район) і марганцю (Великотокмацький марганцеворудний район). Промислове значення мають будівельні матеріали (граніти, каоліни, глини, вапняки тощо). З паливноенергетичних ресурсів є буре вугілля, природний газ, а також мінеральні води і лікувальні грязі.

Грунтові й агрокліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а багаті родовища корисних копалин, гідрографічна мережа – розвитку різноманітних галузей промисловості.

Населення Придніпров’я в основному – українці. Національна структура населення району формувалася історично: тут у радянський час дуже швидко зростала кількість російського населення, особливо з 30-х років; цей процес триває й досі. Та, незважаючи на це, повсюдно переважають українці. В Дніпропетровській області вони становлять 2770 тис. чол. (73,4 % усього населення), Запорізькій – 1308 тис. чол. (63,1 %).

За чисельністю росіяни займають тут друге місце – в Дніпропетровській області їх 936 тис. (24,2 %), Запорізькій – 664 тис. (32 %). Росіяни переважно оселялися в містах. Живуть також євреї (в Дніпропетровській обл. – 50 тис., 1,3 %), Запорізькій – 14 тис., 0,7 %), білоруси (в Дніпропетровській обл. – 49 тис., 1,3 %; Запорізькій – 18 тис., 0,9 %); болгари (в Запорізькій – 35 тис. чол., 1,7 %).

Пересічна густота населення – 120 чол./км2. Найгустіше заселені райони вздовж Дніпра і Криворізького басейну. Міське населення в Дніпропетровській області становить 84 %, Запорізькій – 76 %. Густота населення 122,8 чол./км2 у Дніпропетровській області, а в Запорізькій – лише

77,5 чол./км2.

У Запорізькій області переважає локальна система розселення. Зростання міст і розвиток у них промислового виробництва призвели до швидкого відпливу трудових ресурсів із сільської місцевості, а також зумовили інтенсивні внутрішньообласні міграції. У промисловості зайнято 31,7 % працездатного населення, зростає частка зайнятих у невиробничій сфері.

Для Дніпропетровської області характерний високий рівень урбанізації. Значна частина населення (76 %) проживає в містах із населенням понад 100 тис. чол. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Нікополі, Павлограді. До міської системи поселень належать великі промислові центри (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Верхньодніпровськ, Кривий Ріг, Марганець, Нікополь, Павлоград, Орджонікідзе), промисловотранспортні і транспортно-промислові (Синельникове, Апостолове, Верхівцеве, П’ятихатки) та невеликі міста у густонаселених сільськогосподарських районах, що виконують функції адміністративних, промислових і культурних центрів. Частка трудових ресурсів, зайнятих у промисловості, становить 36,9 %.

Найбільшою проблемою Придніпров’я є надто повільні темпи зростання

217

населення не тільки через зниження природного приросту, а й у зв’язку з інтенсивним відпливом людей молодого віку в Росію та інші області України, що спричинює деформацію вікової структури усіх працездатних. Низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства зумовлює потребу розробки практичних заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів Придніпров’я. Розв’язувати цю проблему слід підвищенням продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Промисловість. Промисловий комплекс Придніпров’я поєднує важку індустрію і харчову промисловість. Провідними галузями важкої промисловості, які визначають спеціалізацію Придніпров’я у міжрайонному поділі праці, є залізорудна, марганцеворудна, чорна металургія, машинобудівна, хімічна. Міжрайонне значення має також харчова і легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам’яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.

Залізорудна промисловість зосереджена в основному в Криворізькому залізорудному басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу. Тут збудовано ряд потужних шахт (“Гігант”, ім. Кірова, ім. Орджонікідзе), гірничозбагачувальні комбінати (Новокриворізький, Центральний, Північний).

На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя, частково Приазов’я. Крім того, значну кількість криворізької руди експортують до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі.

Завершено будівництво Дніпровського і другої черги Північного та Інгулецького гірничозбагачувальних комбінатів, розширено Верхньодніпровський гірничометалургійний комбінат. Видобуток залізної руди збільшено відкритою розробкою залізистих кварцитів з подальшим збагаченням їх. Разом з тим у шахтах з підземним способом видобування впроваджується повна механізація всіх виробничих процесів.

Другою важливою галуззю гірничодобувної промисловості Придніпров’я є марганцеворудна, яка зосереджена в районі міст Нікополя і Марганця. Як і в залізорудній промисловості, у цій галузі руду видобувають шахтовим і відкритим способами. Марганцева руда використовується в доменному виробництві Півдня для виплавлення феромарганцю, значна її кількість вивозиться за кордон.

Велику увагу слід приділяти подальшому розвитку кам’яновугільної промисловості Придніпров’я. В Дніпропетровській області працюють шість шахт потужністю, тис. т: 1800 (одна), 1200 (чотири), 800 (одна) і розпочато будівництво ще двох шахт.

Видобуваються боксити (південь Дніпропетровської обл.), каолін (Запорізька обл.).

Енергетика району грунтується на використанні місцевих гідроенергетичних ресурсів, привізного донецького вугілля, шебелинського

218

газу і місцевого бурого вугілля. Електростанції Придніпров’я належать до Південної енергосистеми.

Побудова Дніпрогесу (потужністю 650 тис. кВт) свого часу розв’язала дуже важливі народногосподарські проблеми Придніпров’я: створена енергетична база для важкої промисловості, забезпечені умови для електрифікації сільського господарства, відкрито наскрізне судноплавство Дніпром. У 1959 р. споруджено Кременчуцьку ГЕС (потужністю 625 тис.кВт), у 1963 р. почала діяти ще одна гідроелектростанція – Дніпродзержинська (потужністю 325 тис. кВт). Найбільшими теплоелектростанціями є Придніпровська, Дніпродзержинська і Криворізька ДРЕС.

Велику роль в енергетичному балансі Придніпров’я починають відігравати природний та коксівний газ. Природний газ одержують з родовищ Східноукраїнської нафтогазоносної області, яка знаходиться за межами району. Так, від Шебелинського родовища (Харківська обл.) прокладено газопровід до Дніпропетровська, Дніпродзержинска, Нікополя, Запоріжжя, Кривого Рогу.

Чорна металургія – провідна галузь промислового комплексу Придніпров’я, яка історично склалася тут на основі винятково сприятливих природних умов: великих покладів залізних і марганцевих руд, близькості Донецького вугільного басейну з великими покладами коксівного вугілля. Металургія повного циклу представлена тут заводами ім. Г. І. Петровського та їм. Комінтерну (у Дніпропетровську), “Криворіжсталь” (у Кривому Розі), ім. Дзержинського (у Дніпродзержинську), “Запоріжсталь” ім. Орджонікідзе (у Запоріжжі). Ці заводи були модернізовані, внаслідок чого їх потужності значно зросли. Так, на Криворізькому металургійному заводі збудовано найпотужнішу в Європі доменну піч об’ємом 2700 м3 і споруджено новий мартенівський цех з сучасними печами.

Крім заводів повного циклу, в районі працюють і переробні металургійні заводи: в Дніпропетровську – завод ім. К. Лібкнехта (виробництво труб і коліс для залізничних вагонів) та трубопрокатний завод, у Нікополі (трубопрокатний), у Новомосковську (виробництво жерсті), у Запоріжжі “Дніпроспецсталь” ім. Кульміна (виробництво різних марок електросталі). Запоріжжя стало центром такої нової галузі перспективної металургії, як порошкова. До комплексу підприємств чорної металургії Придніпров’я належать також заводи феросплавів у Запоріжжі і Нікополі.

У Криворізькому залізорудному басейні дуже гострою є проблема постачання підприємств чорної металургії технічною водою, яка була розв’язана в результаті будівництва 55-кілометрового каналу від Каховського водосховища руслами річок Базавлук і Кам’янка до території заводу “Криворіжсталь”, де він закінчується великим водосховищем. Канал не лише розв’язує проблему водопостачання, а й забезпечує можливість зрошення.

Кольорова металургія має алюмінієвий завод ім. Кірова в Запоріжжі. Завод працює на привізних бокситах і нефелінах та дешевій електроенергії Дніпрогесу. В недалекому майбутньому завод працюватиме на місцевих

219

бокситах Високопільського родовища Дніпропетровської області, розташованого за 250 км від Запоріжжя.

Значначастка вструктуріпромисловості– машинобудування іметалообробка. Машинобудівні підприємства Придніпров’я спеціалізуються на виробництві металургійного та гірничого устаткування, металоконструкцій (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, Запоріжжі), верстатобудуванні (у Дніпропетровську, Нікополі, Мелітополі), транспортному машинобудуванні (у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Запоріжжі), виробництві сільськогоспосподарських машин (у Дніпропетровську, Павлограді, Нікополі, Запоріжжі, Бердянську), підйомно-транспортних машин (у Нікополі, Верхньодніпровську, Бердянську). Розвинені також електротехнічне машинобудування, виробництво радіоапаратури, устаткування та машин для легкої і харчової промисловості, у Запоріжжі є підприємства інструментальної та абразивної промисловості.

Найбільшими машинобудівними центрами Придніпров’я є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Нікополь. У Дніпропетровську споруджено один з найбільших у країні заводів,, що виробляє металеві конструкції для залізничних мостів і доменних печей, завод металургійного устаткування, завод важких пресів. Далеко за межами Придніпров’я відома продукція Криворізького заводу гірничого устаткування. Дніпродзержинський завод поставляє залізничному транспорту вагони і платформи, а Нікопольський машинобудівний – підйомні крани, різні сільськогосподарські машини. Одним з найбільших заводів сільськогосподарського машинобудування є завод, який випускає велику кількість тракторних сівалок десятків найменувань.

Придніпров’я має сприятливі умови для розвитку хімічної промисловості. Тут набула широкого розвитку коксохімічна та азотнотукова промисловість. Найбільші центри коксохімії – Дніпродзержинськ (завод ім. Орджонікідзе і Баглійський), Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя. На коксохімічних заводах, крім основної продукції – коксу, виготовляють бензол, мінеральні добрива тощо. В Дніпродзержинську працює великий азотнотуковий комбінат, який переробляє напівпродукти коксохімічних підприємств. У Дніпропетровську розвинено виробництво лаків і фарб.

Надалі хімічна промисловість Придніпров’я спеціалізуватиметься на виробництві пластмас і смол, мінеральних добрив, автошин та лакофарбової продукції. В Дніпропетровську вже кілька років працює найбільший у Європі шинний завод, у Кривому Розі – завод сурикових фарб, на деяких хімічних заводах освоюється виробництво етилбензолу, фурфуролу, необхідних для виробництва пластмас і синтетичного каучуку.

У промисловому комплексі Придніпров’я важливе місце посідає виробництво будівельних матеріалів (4,7 % валової продукції всієї промисловості). Територія Придніпров’я багата на поклади різноманітної будівельної сировини – пісків, глин, гранітів, каолінів. Крім того, для виготовлення залізобетону, шлакоблоків, цементу використовуються відходи металургійного виробництва. Найбільші центри виробництва будівельних

220