книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Тодосийчук 2009 учебник

районі, насамперед, у містах, особливо малих, є певні надлишки працездатного населення, що призводить до безробіття. Ці проблеми можна розв’язати відповідними соціальними заходами.

Основна частина населення (53,3 %) проживає в сільській місцевості. Разом з тим Подільський економічний район є одним з найменш урбанізованих районів країни. Міські поселення економічного району залежно від чисельності населення та географічного положення виконують різноманітні функції: промислові, транспортні, соціальні, будівельні, але найважливішими з них є промислові, в них зайнято 25-46 % трудових ресурсів.

Промисловість. Соціально-економічний комплекс Подільського економічного району формувався під впливом різноманітних факторів, серед яких основними є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Провідну роль у виробничій сфері займає промисловість. У сукупній вартості товарної продукції промисловості і сільського господарства на цю галузь припадає майже 52 %.

Виробництво промислової продукції з розрахунку на 1 чол. відстає від середнього показника в Україні на 37,2 %, а сільськогосподарської перевищує цей показник на 44,5 %.

Подільський економічний район спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції і її промисловій переробці, тому в галузевій структурі промисловості основою є харчова. В економічному районі діють 64 цукрових заводи, серед яких найбільші Гайсинський, Кирнасівський-2, Бершадський, Погребищенський (Вінницька обл.), Теофіпольський, Кам’янецьПодільський, Волочиський (Хмельницька обл.), Кременецький, Чортківський (Тернопільська обл.). Відходи цукроваріння використовують 23 заводи спиртовогорілчаної промисловості. Потужні консервні заводи й комбінати є у Вінниці, Могилеві-Подільському, Барі, Гайсині, Тульчині (Вінницька обл.), Кам’янціПодільському, Новій Ушиці, Меджибожі, Сатанові (Хмельницька обл.), Підгайцях, Мельниці-Подільській, Копичинцях, Заліщиках (Тернопільська обл.).

М’ясна промисловість представлена Вінницьким, Тростянецьким, Гайсинським, Тульчинецьким (Вінницька обл.), Хмельницьким, Кам’янецьПодільським і Шепетівським (Хмельницька обл.), Тернопільським і Чортківським (Тернопільська обл.) м’ясокомбінатами, а також птахокомбінатами у Барі, Козятині (Вінницька обл.), с. Великі Гаї (Тернопільська обл.).

Молочна промисловість є практично у кожному адміністративному районі. Основна продукція – масло, сир, молочні продукти, сухе знежирене молоко. В районі діють 10 підприємств сухого знежиреного молока, сім з яких розташовані у Вінницькій області.

Широкого розвитку набуло борошномельно-круп’яне виробництво у Вінниці, Вапнярці, Гайсині (Вінницька обл.), Богданівці, Волочиську, Кам’янці-Подільському, Полонному, Хмельницькому (Хмельницька обл.), Тернополі, Чорткові, Кременці, Бережанах (Тернопільська обл.); кондитерське (у Вінниці, Чорткові, Хмельницькому), олійно-жирове (у

251

Вінниці), пивоварне у Вінниці, Могилеві-Подільському, Бершаді, Тиврові, Чернятині, Браїлові (Вінницька обл.), Хмельницькому, Славуті, Зінькові (Хмельницька обл.), Тернополі.

Машинобудування в основному створено в післявоєнні роки і має ряд підприємств, які обслуговують здебільшого потреби сільського господарства і харчової промисловості, є також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Вінницький завод тракторних агрегатів виробляє вузли та запасні частини до тракторів і комбайнів, Калинівський – устаткування для цукрових заводів, Тернопільський – бурякоцукрові комбайни. Трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковальсько-пресове устаткування – у Хмельницькому, сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент

– в Кам’янці-Подільському, електроапаратуру – у Тернополі (виробниче об’єднання “Ватра”), тракторні деталі – у Шепетівці. У МогилевіПодільському та Барі функціонують машинобудівні підприємства, а в Сутиськах (Вінницька обл.) – завод авто-електроапаратури. Технологічне устаткування для харчової промисловості організоване у Красилові. В 1993 р. впроваджено у дію невеликої потужності автобусний завод у Старокостянтинові. Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, сірчану кислоту (у Вінниці).

Легка промисловість у структурі промислового виробництва економічного району має такі підгалузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну. Текстильне виробництво – це Тернопільське виробниче об’єднання “Текстерно”, Кам’янець-Подільська бавовняно-ткацька фабрика, Кременецька фабрика ватину, Заліщицька фабрика текстильно-художніх виробів, Дунаєвецька і Славутська суконні фабрики. Економічний район виробляє 15,9 % тканин України. Швейні фабрики є у Вінниці (виробниче об’єднання ім. В. Володарського і “Поділля”), Хмельницькому (виробниче об’єднання “Спецодяг”), Тернополі, Чорткові, Кам’янці-Подільському, Могилеві-Подільському, Ободівці, Забужжі, Гайсині, Браїлові, Хмільнику, Козятині. Взуттєва промисловість розвинена у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Теребовлі, Тульчині, Хмільнику. Великий завод штучної шкіри функціонує у Тернополі. Шкіряно-галантерейне виробництво є у Тернополі, Вінниці, Хмельницькому, Заложцях, Вишнівці; хутрове – у Жмеринці. Трикотажні фабрики працюють у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі й Кам’янці-Подільському.

У районі розвинена промисловість будівельних матеріалів в основному на місцевій сировині. Це Гніваньський, Жежелівський, Губниківський гранітні кар’єри, Кам’янець-Подільський цементний завод, Глуховецький каоліновий комбінат, Турбівський каоліновий завод; Калинівський завод деревно-стружкових плит, Погребищенський завод контейнерів., понад 40 цегельних заводів, Джуринський комбінат вапнякових блоків; заводи залізобетонних конструкцій у Вінниці, Хмельницькому, Кам’янціПодільському, Великій Березовиці, Гнівані, Ладижині, виробниче об’єднання будівельних матеріалів у Тернополі.

252

Деревообробна промисловість частково орієнтується на привізну сировину. Вона виробляє меблі – у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Хмільнику, Барі, Гайсині, Шепетівці, Ізяславі, Летичеві, Вовковинцях, Дунаївцях, Славуті, Бережанах, Кременці, Микулинцях, Козові, с. Озеряне Борщівсько-го району; папір – у Россоші, Понінках, с. Поляне Шепетівського району; картон – у с. Проскурівка.

Серед підприємств інших галузей промисловості можна виділити заводи “Будфарфор” і художньої кераміки у Полонному, Тернопільський фарфоровий завод, склоробний у Славуті, Підволочиську фабрику пластмасових виробів, фармацевтичну фабрику в Тернополі.

Енергетична база в економічному районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується будівництво другого енергетичного блоку.

Сільське господарство економічного району спеціалізується на землеробстві зерново-буряківничого і тваринництві м’ясо-молочного напрямів. Економічний район характеризується високим рівнем сільськогосподарського освоєння земель (табл. 7.7.).

Провідні зернові культури – озима пшениця, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно; технічні – цукрові буряки (табл. 7.8.).

Таблиця 7.7. Загальна земельна площа (на 1 січня 1996 р), тис. га

Таблиця 7.8. Посівні площі сільськогосподарських культур у 1995 р. (усі категорії господарств), тис. га

У Подільському економічному районі вирощують також овес, просо, гречку, соняшник, картоплю, тютюн тощо. Серед кормових культур поширені конюшина, люцерна, однорічні та багаторічні трави. Розвинені

253

садівництво (яблуні, груші, сливи, вишні) та ягідництво; у Придністров’ї – виноградарство.

У тваринництві переважає молочно-м’ясне скотарство і свинарство. Відносно розвинені птахівництво, ставкове рибництво та бджільництво. Тваринництво району має сприятливу кормову базу, яку, зокрема, забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної), кормові культури та продукція комбікормової промисловості. Найпоширеніші породи великої рогатої худоби – симентальська, чорно-ряба, червона польська; свиней – велика біла; овець – прекос.

Транспортна система. Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення. Експлуатаційна протяжність залізниць загального користування становить 2536 км. Основні лінії: Київ – Одеса (через Козятин і Жмеринку); Київ – Львів; Вапнярка – Знам’янка; Козятин – Бердичів; Вінниця – Гайворон; Київ – Шепетівка – Тернопіль – Чернівці та ін. Основні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Козятин, Вапнярка, Вінниця, Чортків, Гречани, Шепетівка. Автошляхів із твердим покриттям 17,4 тис. км. Основні з них: Луцьк – Тернопіль – Чернівці; Львів – Тернопіль – Хмельницький – Київ. Судноплавство здійснюється Дністром та Південним Бугом. В обласних центрах функціонують аеропорти. Через територію економічного району проходять газопроводи “Союз”, Уренгой – Помари – Ужгород та ін.

Перспективи розвитку. Подільський економічний район має інтенсивні економічні і культурні зв’язки як з іншими економічними районами України, так і поза її межами.

Район має значні можливості перспективного розвитку господарства. Поряд з цим є ще ряд соціально-економічних проблем, які потрібно розв’язати. Він ще значно відстає у виробництві товарної продукції промисловості (на 37,2 %) серед економічних районів України, де він не поступається тільки Західно-Поліському і Центральноукраїнському районам. Район малозабезпечений землею з розрахунку на сільського мешканця. Не розв’язано питання збереження і поліпшення родючості сільськогосподарських угідь, активізації великої кількості малих міст і селищ міського типу, зокрема віддалених від великих міст району та ін. Тому потрібна програма комплексного соціально-економічного розвитку Подільського економічного району. Дещо підвищити землезабезпечення сільських мешканців можна за рахунок рекультивації еродованих земель і зменшення площ під військовими полігонами. Доцільно спеціалізувати сільськогосподарську зону АПК, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією закритого і відкритого грунту.

Доцільно поглибити спеціалізацію південних районів Поділля на вирощуванні овочів, ягід, цукрових буряків, зернових культур, особливо круп’яних, і тютюну. Тут можна одержувати найвищі урожаї гречки в Україні. У північних районах є сприятливі умови для картоплярства, зернових і технічних культур, садівництва.

254

Необхідно удосконалювати інфраструктурну систему АПК Поділля, яка сьогодні розвинена слабко, незбалансована з основними сферами АПК, створювати підприємства для раціональної переробки сировини: м’ясної і молочної промисловості за зарубіжними високотехнічними зразками, температурні сховища для картоплі та плодоовочевої продукції у ряді великих сіл і селищ міського типу.

Для повнішого використання ресурсів Поділля доцільно інтегрувати на основі високих технологій переробні галузі для повнішої переробки сільськогосподарської сировини, прогнозувати оптимальну структуру виробництва продукції сільського господарства.

Слід виготовляти в економічному районі машини для максимального використання на різних виробничих операціях, які не залежали б від сезонного характеру виробництва; малопотужні технічні засоби для фермерських господарств; створити служби технічного обслуговування, лізингові компанії приватних господарств. Важливою проблемою є зниження інтенсивних ерозійних процесів, зменшення викидів у атмосферу та на поверхню грунту шкідливих речовин, забезпечення чистоти вод, за рахунок чого значно поліпшиться продукція сільського господарства, а також підвищиться роль Поділля у господарських стосунках з іншими економічними районами України. Все це може сприяти збалансуванню економічного, соціального та екологічного розвитку його території.

Сучасний стан промисловості Подільського економічного району потребує суттєвої структурної перебудови в напрямі конверсії оборонних підприємств, розвитку тих галузей, які використовуватимуть місцеву сировину. Оптимальний напрям – це розвиток електронної техніки, точного приладобудування, побутової електронної техніки. Проте при цьому потрібні надійні постачальники сировини, матеріалів, комплектних деталей і ринків збуту.

Аналіз даних про економічний район свідчить про те, що є всі підстави для успішного функціонування малих підприємств заготівлі і переробки вторинної сировини, а також використання місцевих сировинних ресурсів.

Назріла потреба змінити механізм залучення і використання населення, не зайнятого тимчасово або постійно у виробництві, що передбачає, насамперед, економічні та організаційні стимули участі його в сезонних роботах, впровадження госпдоговірних принципів взаємостосунків між керівниками сільськогосподарських підприємств і сезонними працівниками.

Доцільно створити в економічному районі інформаційний банк кількісної та якісної характеристик трудових ресурсів. Ця інформація має бути всеохоплюючою і доступною.

Подільський економічний район за певних умов може експортувати робочу силу. Однак при цьому потрібно створювати умови для збереження трудового потенціалу. Крім того, експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший, ніж експорт товарів, оскільки полегшується проблема зайнятості.

Важливими надалі залишаються питання розвитку лісового

255

господарства, селекційної роботи у рослинництві та тваринництві, переробки значної частини продукції сільського господарства до кінцевого продукту.

7.12. Карпатський економічний район

Площа – 56,6 тис. км2. Населення – 6460,3 тис. чол.

Склад – Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області. Львівська область займає 21,8 тис. км2, тут проживає 2754 тис. чол., в

Івано-Франківській відповідно – 13,9 тис. км2, 1431 тис. чол., у Закарпатській

– 12,8 тис. км2, 1258 тис. чол. і Чернівецькій – 8,1 тис. км2, 938 тис. чол. Територія району включає Карпати, Передкарпаття, Закарпаття. Карпатський економічний район розташований близько до центра

Європи, на межі її Східної і Середньої частин. З південного заходу на північний схід район, зокрема м. Львів, перетинає Головний Європейський Вододіл.

Природно-географічне положення Карпатського району характеризується граничністю, перехідністю природного середовища одного типу в інший.

Для Карпатського району важливим є його еколого-географічно районування в зоні західного перенесення повітряних мас із Східної Європи, які несуть отруйні викиди теплових електростанцій, хімічних і металургійних підприємств із Західно-Східного європейського простору.

Район має вигідне транспортно-географічне положення: лежить у перехресті міжнародних залізничних, трубопровідних та електричних артерій

– залізниць Київ – Львів – Прага, Варшава – Перемишль – Львів – Бухарест; газопроводи Уренгой – Помари – Ужгород, Оренбург – Західний кордон; ЛЕП Вінниця – Альбертірша.

Природні умови і ресурси. Район характеризується строкатістю природних умов і ресурсів. Гірська частина Українських Карпат належить до південної і південно-західної території району. Через зручні перевали гірських масивів прокладені залізниці і шосейні дороги, за допомогою яких здійснюються внутрішньорайонні транспортно-економічні зв’язки, а також з Чехією, Словаччиною, Угорщиною та іншими країнами.

Північну частину Карпатського району займає рівнинне Передкарпаття, частина Волино-Подільської височини, Розточчя, Мале Полісся, Закарпатська область, велика частина якої зосереджена в Українських Карпатах.

Район виділяється теплим, помірно вологим кліматом, у ньому не буває посух. Його ґрунтовий покрив дуже різноманітний: переважають сірі й лісові грунти та опідзолені чорноземи (на Волинсько-Подільській височині), дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні (у Прикарпатті), бурі лісові (у гірських районах Карпат) тощо.

256

Карпатський район має значні поклади мінерально-сировинних ресурсів. У Прикарпатті розташовані великі поклади сірки, калійної і кухонної солі, які мають державне значення, мінеральних вод (у Карпатах), деяких мінеральних будівельних матеріалів. Міжрайонне значення мають лісові ресурси, кам’яне вугілля, природний газ.

Утериторіальній структурі корисних копалин виділяються одна зона, два райони і ряд кущів. Основною є Прикарпатська полікомпонентна зона з кущами: Бориславсько-Стебницьким (нафта, попутний і природний газ, озокерит, калійні солі, розсоли), Калусько-Долинським (нафта, попутний газ, калійні і магнієві солі, розсоли), Надвірнянським (нафта, озокерит, кухонна сіль, менилітові сланці), Миколаєво-Роздольським (сірка, цементний вапняк, скляні і формувальні піски, цегляна глина), Яворівським (сірка, сировина для виробництва цегли), Скитським (вапняк, фосфорити). На південних макросхилах Карпат і в передгір’ї виділяються Закарпатський полікомпонентний район з кущами: Берегово-Біганським (алуніти, барит, перліт, каолін, мінеральні фарби), Рахівсько-Солотвинським (кухонна сіль, мармур, доломіт), Ужгородсько-Свалявським (мармур, андезит), Вишківським (ртутна сировина, андезит).

Урайоні є родовища мінеральних фарб (Іршавське), бентоніту (Горбське), золота (Мужієвське) тощо. На заході знаходиться ЛьвівськоВолинський монокомпонентний район (кам’яне вугілля).

Лісові ресурси – це запаси деревини, лісові ягоди (чорниця, малина, ожина), гриби, мисливська фауна. Основні запаси деревини зосереджені в Карпатах.

Водні ресурси району – це поверхневі води річок, озер, водосховищ і підземної води. Найбільш водоносними річками є Дністер, Тиса, Пруг, які використовуються для водопостачання населених пунктів, виробництва електроенергії (найбільші ГЕС у Карпатах – Теребля-Ріцька, на Дністрі – Дністровська), частково для судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош).

Підземні води району:

oпрісні (основне джерело водопостачання міст), у тому числі термальні (м.Мукачеве в Закарпатті);

o мінеральні (Трускавець, Східниця, Свалява,Кваси, Моршин, Олесько та ін.). Мінеральні води, особливо унікальна “Нафтуся”, є основним рекреаційним ресурсом району. До них належать також лікувальні грязі

(с.Черче Івано-Франківської обл.).

Незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, унікальністю (мінеральних вод, озокериту, сірки тощо) і навіть за запасами становить важливу матеріальну основу подальшого прогресивного розвитку соціально-екологічного комплексу Карпатського району.

Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур, садівництва, виноградарства. Тривалість

258

сонячного сяйва 2100 год. на рік створює умови для дозрівання високоякісних фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує район водними та енергетичними ресурсами. Різноманітні корисні копалини, горючі гази, нафта, сірка, калійні та кам’яні солі, вугілля дали можливість розвивати обробні галузі промисловості, а грязі, мінеральні води, озокерит створити курорти Трускавець і Моршин, Немирів, Яремча, Свалява, Міжгір’я, Східниця, Гірська Тиса та ін.

Населення. Карпатський район густонаселений: у Львівській області – 126,3, Чернівецькій – 115,9, Івано-Франківській – 103,0 і на Закарпатській – 98,3 чол./км2. У всіх областях, крім Львівської, переважає сільське населення.

Урайоні більш висока, ніж загалом в Україні (86 чол./км2), густота

населення. Найвища вона в Підкарпатті та рівнинному Закарпатті (понад 90 чол./км2), найменша – в гірській частині Карпат (менше 20 чол./км2). Це пов’язано як з історією освоєння і заселення території, так і з впливом природних умов.

Віково-статева структура населення Карпатського району подібна до структури населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить 53%.

У1991 р. на 1000 жінок припадало 889 чоловіків (в Україні – 865 чоловіків). Найважливіший у Карпатському районі економічний і культурний центр

– м. Львів (809,4 тис. чол. на 1 січня 1994 р.) посідає сьоме місце серед міст України. Населення Чернівців становить 263,2 тис. чол., Івано-Франківська – 235,7, Ужгорода – 126,2 тис. чол. У районі багато малих і середніх міст та селищ міського типу (99).

За національним складом переважають українці – 90 % усього населення району. Проживають тут також росіяни, євреї (переважно в міських поселеннях), поляки (у Львівській обл.), угорці, словаки (у Закарпатській обл.), румуни (у Чернівецькій і Закарпатській обл.) та представники інших національностей.

У Карпатському районі розвинена субурбанізація, пов’язана з наближенням сільських поселень до міст, добре впорядкованою транспортною мережею. Для всіх областей району характерні інтенсивні маятникові міграції: у них бере участь понад 25 % усього працездатного сільського населення. Львів, посідаючи за чисельністю населення сьоме місце в Україні, вийшов на третє місце (після Києва і Харкова) за кількістю маятникових мігрантів (понад 100 тис. чол. щодня).

Карпатський район багатий на трудові ресурси, що полегшує індустріалізацію території і стимулює розвиток трудомістких галузей промисловості і сільського господарства. Тут вирощують зернові і технічні культури (пшеницю, жито, ячмінь, гречку, цукрові буряки), розводять велику і дрібну рогату худобу, свиней, у тому числі займаються килимарством, художнім вишиванням, обробкою шкіри і деревини, художньою різьбою на дереві. У повоєнний період значного розвитку набули машинобудування, хімічна індустрія, гірничодобувна промисловість, індустріальне будівництво.

Промисловість. Територіально-господарський комплекс Карпатського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. Він

259

складається з вісьмох взаємопов’язаних міжгалузевих територіальних комплексів (МТК): паливно-енергетичного, машинобудівного, хімічної індустрії, лісовиробничого, індустріально-будівельного, агропромислового, рекреаційного, транспортного. Більшість МТК розвиваються на основі трудових і природних ресурсів району і повністю чи окремими галузями характеризують його місце в територіальному поділі та інтеграції праці.

Найбільш розвинені в Карпатському економічному районі машинобудування, харчова, лісова і деревообробна промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Зовсім не розвинена рибна промисловість. Дуже мало розвинена чорна металургія та електроенергетика.

До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива – кам’яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів, попутного і природного газу, електроенергії, в основному на теплових електростанціях.

Видобуток кам’яного вугілля сконцентрований у Львівсько-Во- линському басейні, розвиток якого почався у повоєнний період. Тепер за рік видобувають майже 15 млн. т енергетичного вугілля. Більше ніж половина кам’яного вугілля збагачується (Червоноград). Буре вугілля видобувається тільки в Закарпатті (с. Ільниця Іршавського району).

Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловість Прикарпаття. Останнім часом видобуток нафти і газу помітно знизився внаслідок вичерпання розвіданих ресурсів. Діють нафтопереробні потужності

вДрогобичі, Надвірній, Львові. Головні центри видобутку й акумуляції природного привізного газу – Дашава, Рудка, Угерсько, Більче (Львівська обл.).

Провідна галузь комплексу – електроенергетика, представлена великими Бурштинською (2,4 млн. кВт), Добротвірською (660 тис. кВт) ДРЕС і рядом малих ГЕС і ТЕЦ. Теплові електростанції працюють, в основному, на вугіллі, яке видобувають у Львівсько-Волинському районі. Електростанції об’єднані

всистему “Львівенерго”. Важливою є роль західноукраїнської розподільної підстанції у міждержавній енергосистемі “Мир” (біля м. Ходорова Львівської обл.). На межі Чернівецької і Хмельницької областей побудована Дністровська ГЕС.

Обслуговуючими галузями в комплексі є виробництво і ремонт гірничовидобувного й енергетичного обладнання (у Дрогобичі, Червонограді, Львові).

Машинобудівний комплекс – це приладобудування, виробництво телевізійної техніки, електроламп: радіоелектронної, медичної апаратури, верстатів із програмним управлінням, металорізальних інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу й наукову інфраструктуру Львова і зосереджений переважно в обласних центрах. Розвинене транспортне, підйомно-транспортне машинобудування, ремонт транспортної техніки, виробництво автобусів, автонавантажувачів, мопедів, вантажних конвеєрів у Львові, автокранів у Дрогобичі з орієнтацією на кооперативні зв’язки з іншими районами і зарубіжними країнами.

260