книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Тодосийчук 2009 учебник

формування комплексів промисловості будівельних матеріалів лише при розміщенні цементної промисловості. Комплексотворні функції будівельної промисловості досить обмежені, оскільки вона сама добуває сировину і виготовляє напівфабрикати й готову продукцію.

Воснову комплексотворення лісової, паперової і деревообробної промисловості покладено зональність розміщення лісів, комплексний характер деревини як сировини, територіальний збіг масового споживання різних видів продукції.

Глибокі й всебічні виробничі зв’язки формують регіональну спільність ТВК, які за своєю специфікою є промисловими та аграрно-промисловими. У структурі внутрішніх зв’язків одних комплексів можуть переважати сировинні зв’язки, в інших – вироби міжгалузевих формувань, у третіх – продукція кінцевого споживання. Найбільш розгалужені виробничі зв’язки в інтегральних ТВК, для яких характерні високі темпи розвитку одних підгалузей порівняно з іншими, що спричинює територіальні зрушення в матеріальному виробництві.

ВУкраїні, де високе господарське освоєння території, зокрема Донбасу та Придніпров’я, а також густонаселених великих міст інших районів, слід удосконалювати ТВК унаслідок оптимізації їх галузевої структури, технічного переобладнання підприємств, раціоналізації внутрішніх і міжгалузевих транспортно-економічних зв’язків, посилення дії інтенсивних факторів. Це основний шлях розв’язання проблеми вдосконалення територіальної організації продуктивних сил і джерело економії суспільної праці в Україні.

У деяких регіонах України є об’єктивні передумови для формування нових ТВК у зв’язку з наступним нарощуванням промислового потенціалу галузей і регіонів унаслідок побудови нових індустріальних об’єктів.

У господарському комплексі України можна виділити 57 ТВК, які сформувалися або перебувають на стадії формування, та понад 300 різних промислових центрів, що безпосередньо не належать до територіального складу вищих за таксономічним рангом структурних елементів, оскільки переважна більшість цих структурних елементів має невеликі розміри.

У Донецькому економічному районі на основі потужних промислових вузлів сформовано 11 ТВК. Вугільна промисловість відіграла основну роль у створенні Донецько-Макіївського, Горлівсько-Єнакієвського, СтахановськоАлчевського, Лисичансько-Рубіжанського ТВК. Розвинулися й такі галузеві ТВК із спеціалізацією на вугільній і металургійній промисловості, як Крас- нолуцько-Антрацитівський, Свердловсько-Ровеньківський, Торезо-Сніжнян- ський, Красноармійський, Краматорсько-Слов’янський, Маріупольський і Луганський.

Донецько-Макіївський ТВК характеризується складною галузевою структурою. В його основі є взаємопов’язані виробництва: вугільне, металургійне, машинобудівне, хімічне й будівельних матеріалів. Понад 100 шахт дають в основному коксівне вугілля. Енергетична база – це Курахівська, Старобешівська і Зуївська ДРЕС; металургійна – Донецький і

201

Макіївський металургійні заводи. Донецький, Рутченківський та Ясинуватський машинобудівні заводи спеціалізуються на виробництві устаткування для гірничої промисловості.

Горлівсько-Єнакіївський ТВК – це вугільна, коксохімічна і хімічна, металургійна й машинобудівна промисловість. Тут добувається майже 20 % вугілля Донбасу. Хімічна промисловість тісно взаємопов’язана з чорною металургією і вугільною промисловістю.

Стахановсько-Алчевський ТВК сформований на основі коксохімічного і металургійного виробництва, машинобудування й металообробки. Найбільші підприємства – Алмазнянський та Алчевський металургійні заводи, заводи феросплавів і технічного вуглецю, бурового устаткування і зварних металоконструкцій.

Лисичансько-Рубіжанський ТВК з профільною вугільною промисловістю має хімічний комбінат, заводи гумотехнічних виробів і нафтопереробний, підприємства скляної промисловості та будівельних матеріалів.

Краснолуцько-Антрацитівський ТВК з профільною вугільною промисловістю має у своєму складі збагачувальні комбінати, машинобудівні підприємства для виробництва і ремонту шахтного устаткування. Споруджено підприємства легкої і харчової промисловості.

Основна спеціалізація Краматорсько-Слов’янського ТВК – випуск машин для вугільної, енергетичної, хімічної промисловості і чорної металургії, шахтових підйомників, гірничопрохідних машин, роторів для турбін, валів, блюмінгів, слябінгів, мостових кранів, потужних пресів, верстатів, крокуючих екскаваторів, будівельних машин. Значне місце посідають чорна металургія і коксохімічна промисловість. Великі запаси солі й крейди забезпечують розвиток у Слов’янську соляної та хімічної промисловості.

Луганський ТВК спеціалізується на транспортному машинобудуванні (тепловозобудівний завод), виробництві машин для гірничої промисловості, металообробних верстатів, інструментів, санітарно-технічного обладнання, деталей для автомобілів і сільськогосподарських машин, металургії, легкої та харчової промисловості.

Маріупольський ТВК характеризується поєднанням чорної металургії (заводи “Азовсталь”, ім. Ілліча), важкого машинобудування (залізничні цистерни, металургійне устаткування) і коксохімічної промисловості. Комплекс важкої індустрії міста доповнюється харчовою і легкою промисловістю.

Провідною галуззю Торезо-Сніжнянського ТВК є вугільна промисловість, машинобудівні й металообробні підприємства (електротехнічні, приладобудівні, для виробництва устаткування для хімічної промисловості), підприємства будівельних матеріалів, серед яких вирізняється цементна промисловість у Амвросіївці.

Свердловсько-Ровеньківський ТВК формується на основі вугільної промисловості, а також будівельних матеріалів, підприємств металообробної, легкої і харчової промисловості.

202

В основі Красноармійського ТВК, що формується, є 6 вугільних шахт, заводи “Електродвигун”, “Металіст”, розвинена харчова промисловість.

Металургійна промисловість Придніпровського економічного району відіграла вирішальну роль у формуванні ДніпропетровськоДніпродзержинського, Запорізького, Криворізького, НікопольськоМарганецького ТВК, вплинула на формування Павлоград-Петропавлівського і Мелітопольського ТВК.

Дніпропетровсько-Дніпродзержинський ТВК є найбільшим в економічному районі. В ньому є металургія (п’ять металургійних заводів) повного циклу з випуском труб, суцільнокатаних коліс для залізничного транспорту, важке машинобудування (металеві конструкції для великих новобудов, продукція для доменних і прокатних цехів, шахт). Машинобудівні заводи випускають штампувальні преси, промислові електровози, бурякозбиральні комбайни, електротехнічні вироби. Хімічна промисловість виробляє продукти коксування, смоли, пластмаси, фарби, автомобільні шини, мінеральні добрива. Розвинена легка і харчова промисловість.

Криворізький ТВК сформувався на основі видобутку залізних руд і металургії. Тут працюють десятки великих шахт, п’ять гірничозбагачувальних комбінатів, металургійний завод, коксохімічні підприємства; виробляють гірничорудне й енергетичне устаткування та інші машини. Розвивається легка і харчова промисловість.

УЗапорізькому ТВК переважає важка промисловість. Провідну роль у ньому відіграють чорна і кольорова металургія, машинобудування й металообробка та електроенергетика. До комплексу належать заводи феросплавів і вогнетривів. Особливого розвитку набули електротехнічне машинобудування, випуск малолітражних автомобілів “Запорожець”, “Таврія”. Помітно розвивається легка і харчова промисловість.

Нікопольсько-Марганецький ТВК формується на основі марганцеворудної бази в Україні. Тут працюють потужні шахти, кар’єри та збагачувальні фабрики. Важливу роль у ТВК відіграють металургійна, машинобудівна, промисловість будівельних матеріалів, а також легка і харчова. Нікопольський Південнотрубний металургійний завод випускає безшовні стальні труби різного призначення. Павлоград-Петропавлівський ТВК формується на базі всебічного використання вугілля й створення підприємств, що обслуговують вугільну промисловість, машинобудування. Розвиваються машинобудування, легка і харчова промисловість.

УМелітопольському ТВК, що формується на основі машинобудування і металообробки, діють заводи: верстатобудівний, моторний, компресорний, продовольчого холодильного машинобудування. Розвинені харчова і легка промисловість.

УПівденно-Східному економічному районі цілком сформований Харківський і створюються Сумський і Кременчуцький ТВК. Харківський ТВК є одним з найбільших інтегрованих ТВК в Україні. Його основою є машинобудування і металообробка. Поряд з цим розвинені хімічна і харчова промисловість. Тракторне і сільськогосподарське машинобудування

203

займають перше місце за обсягом валової продукції в галузевій структурі машинобудування і металообробки. Харків – великий центр випуску парових турбін для теплових електростанцій, атомних електродвигунів, крокуючих екскаваторів, різноманітних верстатів, машин і устаткування для легкої й поліграфічної промисловості. Хімічна промисловість виробляє пластмаси, лаки, фарби, хімреактиви, фармацевтичні препарати.

Полтавський ТВК спеціалізується на виробництві устаткування для хімічної і харчової промисловості, електротехнічних виробів, З штучних алмазів і алмазних інструментів.

Сумський ТВК, що формується, має розвинене машинобудування, хімічну, харчову і легку промисловість. Функціонують заводи електронних мікроскопів, важких компресорів, помповий, чавунно-ливарний. Розвинені харчова і легка промисловість.

Кременчуцький ТВК формується на базі гідроенергетики, машинобудування, нафтопереробки, залізорудної, а також легкої і харчової промисловості. Ядром ТВК є автомобілебудування. Вагонобудівний завод випускає вагони і напіввагони; завод дорожніх машин – автоматизовані змішувачі для приготування асфальтобетону. Працюють підприємства деревообробної промисловості й технічного вуглецю.

УЦентральноукраїнському економічному районі формуються Черкаський і Кіровоградський ТВК.

Черкаський ТВК формується на базі хімічної промисловості й машинобудування, Кіровоградський – на основі машинобудування, харчової

ілегкої промисловості.

УСтоличному економічному районі виділяють Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський, Бердичівський ТВК.

Київський ТВК характеризується загальним, точним електротехнічним, верстатобудівним, транспортним машинобудуванням, устаткуванням для харчової та інших галузей промисловості.

Житомирський ТВК зосереджує комплекс галузей легкої, харчової, машинобудівної, деревообробної та промисловості будівельних матеріалів. Легка і харчова промисловість становлять майже 70 % вартості валової продукції підвищується роль машинобудування), Чернігівський ТВК формується в умовах зручного транспортного положення, забезпечення трудовими ресурсами. Для структури ТВК характерне поєднання хімічної, легкої, харчової, метало- і деревообробної промисловості.

Білоцерківський ТВК формується на базі хімічної промисловості, машинобудування, легкої і харчової, Бердичівський – на основі легкої і харчової промисловості.

УКолимському економічному районі на базі машинобудування, хімічної, легкої і харчової промисловості створюються Луцький і Рівненський ТВК.

УПодільському економічному районі на базі машинобудування, електротехнічної, легкої і харчової промисловості формуються Вінницький, Хмельницький, Тернопільський, Кам’янець-Подільський, Шостківсько-

204

Славутський ТВК.

УКарпатському економічному районі всі ТВК можна поділити на три спеціалізовані групи: важкої індустрії; легкої і харчової промисловості, мішаного типу.

Основою Львівського ТВК є автомобільне, транспортно-підйомне, електротехнічне машино- і приладобудування; розвиваються також інші галузі.

До промислових ТВК важкої індустрії належить ЧервоноградськоСокальський, який об’єднує такі промислові пункти: Червоноград, Сокаль, Соснівку, Гірник, Добротвір, Селець, більшість з яких є вугільними центрами.

Хімічна промисловість стала ядром Калусько-Долинського ТВК, де розташовані Калуське об’єднання “Оріана”, гірничовидобувна промисловість, нафтопереробна, газова та інші галузі промисловості; а також Дрогобицько-Роздольського ТВК, де функціонують гірничо-хімічний комбінат у Роздолі, калійний комбінат у Стебнику, газо- і нафтопереробні заводи у Дрогобичі й Дашаві, промислове виробництво у Бориславі, Стрию, Жидачеві.

До промислових ТВК мішаного типу належать УжгородськоПеречинський, Мукачівське-Свалявський, Чернівецький.

На території Причорноморського економічного району сформувалися Одеський, Херсонський, Миколаївський і Сімферопольський ТВК. На стадії становлення Керченський, Джанкойський, Красноперекопський, КаховськоБериславський, Первомайський, Ізмаїльський ТВК.

До Одеського ТВК належить майже 250 промислових підприємств, у тому числі 70 машинобудівних, 55 – харчової промисловості, 40 – легкої, 12

–хімічної. Провідними галузями ТВК є машинобудування і точне приладобудування, харчова і легка промисловість.

УХерсонському ТВК функціонує майже 100 промислових підприємств, у тому числі 16 машинобудівної, 25 – харчової, 13 – легкої промисловості. Профільними галузями ТВК є суднобудування, нафтопереробка, консервна, бавовняна, целюлозно-паперова.

Профільними галузями Миколаївського ТВК є суднобудування, виробництво підйомно-транспортного устаткування. Для нього характерна комплексність розвитку багатьох допоміжних галузей, у тому числі паливноенергетичної, деревообробної, хімічної, легкої і харчової.

УСімферопольському ТВК налічується понад 100 промислових підприємств, у тому числі 30 – харчової промисловості, 22 машинобудівних заводи і 15 підприємств легкої промисловості. Профільними галузями господарства є харчова і легка промисловість, машинобудування.

Севастопольський ТВК об’єднує 35 промислових підприємств, у тому числі 13 – харчової промисловості, 5 машинобудівних заводів і 5 підприємств легкої промисловості. Провідними у комплексі є харчова і легка промисловість, а також машинобудування і металообробка.

Основою формування Керченського ТВК було поєднання природних і

205

транспортних умов. Керченські руди сприяли розвитку тут залізорудної промисловості, а близькість до Азово-Чорноморського басейну – рибної, судноремонтної і суднобудівної промисловості.

Передумовою подальшого розвитку Красноперекопського ТВК є великі сировинні ресурси Сиваша та його численних озер. Формування ТВК визначається комплексом хімічних виробництв.

Профільними галузями Ізмаїльського ТВК є харчова і легка промисловість, машинобудування. У ньому функціонує понад 50 промислових підприємств, у тому числі 19 харчової і 8 легкої промисловості.

Функціонування агропромислових комплексів має велике значення для подальшого інтенсивного розвитку сільського господарства України. Найбільш поширені у країні бурякоцукрові, плодоовочевоконсервні, виноградницько-виноробні агропромислові комплекси.

7.7. Донецький економічний район

Площа – 53,2 тис. км2 (8,8 % території України). Населення – 7887,0 тис. чол.

Склад – Донецька і Луганська області.

Район розташований на південному сході України, межує з областями Російської Федерації – Бєлгородською, Воронезькою, Ростовською. На півдні омивається водами Азовського моря. На заході та північному заході межує із Запорізькою, Дніпропетровською та Харківською областями. В межах району розміщений Український Донбас – один з найрозвиненіших у країні територіально-виробничих комплексів із переважною спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов’язаними з ними галузями обробної промисловості, значними природними ресурсами та потужним виробничим потенціалом, густою мережею транспортних магістралей.

Природні умови і ресурси. Рельєф регіону складний. Північна частина – полого-хвиляста лесова рівнина, глибоко розчленована річковими долинами, балками та ярами відрогів Середньоросійської височини.

На значних ділянках на денну поверхню виходять корінні породи – крейдові та палеогенові. Південніше від Сіверського Дінця розміщена Донецька височина – хвиляста, платоподібна, дуже розчленована річковими долинами і крутосхиловими балками. Висота над рівнем моря – 200-250 м. Тут найвища точка всієї Лівобережної України – гора Могила-Мечетна (367м над рівнем моря). Часті виходи на денну поверхню кам’яновугільних порід. Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар’єри, кургани. На південному заході – Приазовська височина з деякими підвищеннями: Могила-Гончариха, Савур-Могила. Приазовська височина змінюється вузькою смугою низовини, яка уступом обривається до Азовського моря. У місцях залягання вапняків (басейни річок Мокра Волноваха і Суха Волноваха) та соленосних відкладів розвинені карстові форми рельєфу.

206

Основне багатство надр Донецького економічного району – кам’яне вугілля. Є поклади марок вугілля від довгополум’яного (Д) до антрацитів (А). Запаси коксівного вугілля (марки К, ПС, ПЖ) становлять 13 %, їх частка у видобутку – 40 %. Основні запаси – у районах Старого Донбасу (так звана “Гірничопромислова зона”). Пласти кам’яного вугілля малопотужні, їх товщина 40-70 см. Рідше трапляються півтората двометрові пласти. Як виняток можна назвати пласт “Велетень”, що залягає поблизу станції Хацапетівка і має потужність 5 м. Налічується до 400 вугільних пластів, які залягають похило і навіть вертикально, Нерідко пласти виклинюються. Марки довгополум’яного вугілля (7500 ккал.) залягають на півночі вугленосної зони, антрацитів – у центральній частині, коксівні марки (ПС – 8500 ккал.) – у гавденно-західній частині. Поклади вугілля поширені в таких районах: Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському, Дебальцевському, Сніжнянсько-Чистяківському (Донецька обл.), Лисичанському, Алмазнянському, Луганському, Краснодонському, Боково-Хрустальному, Селезнівському і ДовжаноРовеньківському (Луганська обл.). Забезпеченість розвіданими запасами на рівні видобутку 1980 р. становить у Луганській області 125 років, у Донецькій

– 77 років. За запасами антрацитів Донбас посідає перше місце в світі.

Поряд із вугіллям у районі виявлено родовища природного газу: Червонопопівське, Слов’яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське,

атакож 21 газоперспективну площу.

Зрудних корисних копалин бурі залізняки виявлено в басейнах річок Кальміус і Торець (Донецька обл.) та Айдар і Деркул (Луганська обл.), промислового значення вони не мають. У межах Бахмутського, Лисичанського і Володарського районів є мідні руди, але вони не розробляються. У Нагольному кряжі (Антрацитівський і Ровеньківський райони) виявлено невелике родовище поліметалів (свинець, цинк, срібло), яке промислового значення не має. Ртуть видобувають на Микитівському ртутному комбінаті.

Поклади кам’яної солі залягають у Бахмутському, Слов’янському, Новокарфагенівському родовищах. Це основні райони видобутку солі в Україні. Тут працюють чотири соляні шахти та два солевиварних підприємства у Слов’янську.

Поклади вапняків зосереджені на півдні Донецької області: Оленівське і Новотроїцьке, в районі Старобешева, у відслоненнях річок Кальміус, Мокрі Яла.

У районі є родовища високоякісної крейди для содового виробництва на заводі “Донсода”. Крейду видобувають у кар’єрах Райгородки, біля Слов’янська, Краматорська, Бахмута та в інших місцях.

Великі поклади вогнетривких глин та підприємства для виробництва вогнетривів зосереджені в Часовому Ярі, Красногорівці, Красноармійському, Пантелеймонівці, Костянтинівці, Ямі, Микитівці. Найбільший центр виробництва вогнетривких глин – Часів Яр: чотири шамотних заводи і велике кар’єрне господарство.

Значні поклади цементного мергелю є поблизу Амвросіївки. Це

208

родовище – одне з найбільших у світі. Мергель залягає тут шарами потужністю 50-70 м. Цементні заводи виробляють портландський і романський цемент, клінкер. У районі значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків.

Клімат району помірно-континентальний з вираженими посушливосуховійними явищами. Характерна особливість зими – часті відлиги, коли майже повністю сходить сніговий покрив, улітку – антициклональна погода з великою кількістю ясних і сонячних днів, часто бувають суховії та пилові бурі.

Температурний режим нестійкий. Найхолодніший місяць – січень (середні температури – 7,5... – 8 °С). У теплий період року атмосферна циркуляція послаблена. Середня температура липня 21-23 °С.

Кількість опадів у районі коливається від 500 мм на північному сході до 600 мм у межах Донецького кряжа і зменшується до 450 у Приазов’ї. Річний максимум опадів – у червні (50-60 мм), мінімум – у вересні. В басейні Сіверського Дінця за теплий період року спостерігається в середньому 5 бездощових періодів тривалістю 10 днів (засухи) та 2 тривалістю понад 20 днів (жорстокі посухи).

Водні ресурси регіону не забезпечують потреб народногосподарського комплексу. Обсяг поверхневого стоку з території Донецької області – 0,954км3, Луганської – 1,094 км3, отже, всього 2,0487 км3 води, яку можна використовувати для господарських потреб. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами від 50 (в басейні Сіверського Дінця) до 27 % (у басейні річки Міус). Використання вод для питтєвого водопостачання лімітується забрудненням шахтними (1 км3 щороку), господарськопобутовими, промисловими стічними водами. У басейні Сіверського Дінця придатними для зрошення (за хімічним складом) є паводкові води.

Урегіоні переважають чорноземні грунти – від звичайних до південних.

Уцілому грунти родючі, але потребують правильного обробітку та високої агротехніки. Велике значення для підвищення врожайності в умовах недостатнього зволоження має зрошення.

Урегіоні переважає степова рослинність, особливо сухолюбні вузьколисті злаки: вузьколиста ковила, ковила-волосатик, або тирса, українська ковила, ковила Лессінга, типчак, кипець, степовий овес. Ростуть степовий тюльпан, сон-трава, ірис, кермек, катран. Лісопокрита площа становить 250 тис. гектарів, в основному байрачних перелісків та так званої державної полезахисної смуги вздовж Сіверського Дінця. Тепер внаслідок господарської діяльності природна рослинність зазнала великих змін. Значна частина території розорана і зайнята культурною рослинністю. Великі площі займають населені пункти, шляхи сполучення, гірничі виробки, промислові об’єкти тощо.

Донецький регіон і надалі залишатиметься провідним районом видобутку кам’яного вугілля (на 1 січня 1995 р. розвідано 52 площі для будівництва нових потужних шахт) в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Він і надалі буде провідним у видобутку

209

гірничо-хімічної сировини (кам’яної солі, мергелів, вогнетривких глин, крейди, гіпсу, вапняків). Можна прогнозувати зниження ролі чорної металургії та зростання ролі машинобудування на основі високих технологій, нафтохімії та хімії органічного синтезу. Великі перспективи розвитку легкої промисловості при використанні жіночої робочої сили. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництві молока, свіжих овочів, баштанних культур.

Населення. Чисельність населення району за станом на 1 січня 1994 р. становить 8198,6 тис. чол., у тому числі Донецької області – 5331,5 тис. чол., Луганської – 2867,1 тис. чол. У містах проживає 89,1 % населення. Середня густота населення – 155,1 чол./км2, у тому числі на Донеччині – 202,5 чол./км2, на Луганщині – 108,1 чол./км2.

Густота сільського населення становить 16,8 чол./км2 (на Донеччині і Луганщині – відповідно 19,3 та 14,4 чол./км2). Ці показники майже в 1,6 раза нижчі від середнього показника в Україні.

У регіоні розміщено 88 міст, у тому числі 42 обласного підпорядкування (з них 28 на Донеччині) та 242 селища міського типу, з них на Донеччині– 133.

Найбільші міста регіону – Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Єнакієве, Дебальцеве, Краматорськ, Костянтинівка, Бахмут, Слов’янськ, Торез (Донецька обл.); Луганськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Рубіжне, Стаханов, Алчевськ, Красний Луч, Антрацит, Ровеньки, Краснодон, Свердловськ (Луганська обл.). Працездатне населення становить 56,3 % (на 0,6 % вище від середньоукраїнсько-го показника), молодь – 21,7 %, особи похилого віку – 22 %.

Щодо національного складу українці становлять 50,7 % чисельності населення Донеччини та 51,9 % – Луганщини; росіяни – відповідно 43,6 та 44,8 %, білоруси – 1,4 та 1,2 %, татари – 0,5 та 0,4 %. Серед сільського населення домінують українці.

Населення регіону за два останніх десятиріччя зростало дуже повільно, а з 1991 р. намітився його відплив. Високими темпами зростає частка осіб пенсійного віку. У вугільній, металургійній та хімічній промисловості відчувався дефіцит чоловічої робочої сили молодого віку (20-35 років). Разом із тим у містах регіону значна частка жіночої робочої сили була зайнята неповністю. Для розв’язання цієї проблеми потрібно удосконалити структуру промислового будівництва, що потребує збільшення капітальних вкладень.

Господарство Донецького економічного району є складним комплексом, що поєднує потужну промисловість із переважанням важкої індустрії, та багатогалузеве сільське господарство і розвинені види транспорту, крім річкового. У сукупній валовій продукції господарства на промисловість припадає 89 %, на сільське господарство – 11 %. Галузями спеціалізації є паливно-енергетична, металургійна, хімічна, машинобудівна та промисловість будівельних матеріалів.

Промисловість. У Донецькій області вугілля добувають 12 виробничих об’єднань, до яких належать 120 високомеханізованих шахт і шахтоуправлінь. Діє 31 збагачувальна фабрика. У Луганській області – 9 виробничих

210