книги РЭ архив. Часть 4 / Учебник РПС и РЭ 2008 харьков

Регіональна економіка. Навчальний посібник для студентів усіх форм навчання спеціальностей економіка підприємства та бухгалтерський облік / Авт.: Димченко О.В., Матвєєва Н.М., Гайденко С.М. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 205 с.

Автори: О.В. Димченко, Н.М.Матвєєва, С.М. Гайденко Рецензент: доц. В.М. Тюріна

Рекомендовано Вченою радою ХНАМГ як навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей , протокол № 5 від 28 грудня 2007 р.

2

ТЕМА 1. СУЧАСНІ ПРОЦЕСИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ..…..8

ТЕМА 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ І ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ ………………………… …… ..…...31

2.1.Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів …..…....31

2.2.Економічне районування та територіальна організація господарства ……………………………………...……………....41

3

4

ТЕМА 7. МІСЬКА ТЕРИТОРІЯ ЯК БАЗА ФУНКЦІОНУВАННЯ

10.1.Наукові засади раціонального природокористування ….165

10.2.Екологічний моніторинг і система екологічної

інформації ……………………………………………………….172

5

10.3.Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища ……………….……………….…..185

10.4.Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища ………………....188

6

ПЕРЕДМОВА

Після розпаду СРСР проблема ефективної регіоналізації економіки "нових незалежних країн" та інших держав Європи і світу постала з особливою гостротою. Дезінтеграція традиційних економічних та культурних взаємозв'язків посилила економічний хаос.

Україні, як і іншим країнам, що вийшли з Союзу, потрібні розробка і здійснення принципово нової регіональної стратегії і тактики. Країнам світу також необхідно виробити нове ставлення до України, як незалежної держави, що повинна стати рівноправним партнером при вирішенні важливих для світового товариства питань, тобто вийти на транснаціональний рівень. Але це можливо лише тоді, коли вся країна буде діяти як єдиний, активно функціонуючий організм, який може не тільки ставити глобальні цілі розвитку, але й дотримуватись їх, гнучко реагуючи на постійні зміни в навколишньому середовищі. На сучасному етапі розвитку навіть регіон може виступити як самостійний партнер на "глобальному ринку", якщо він будує свої проекти розвитку в державному контексті.

Таким чином, розвиток країни безпосередньо пов’язаний з розвитком її регіонів – чим більше організовані й самостійні у прийнятті рішень будуть регіони, тим більше можливостей отримує країна для представництва на світовому ринку. Тому в умовах перехідного періоду формування держави Україна повинна прагнути до розвитку сучасної регіональної політики, що забезпечила б органічне поєднання державних, регіональних і місцевих інтересів.

7

ТЕМА 1. СУЧАСНІ ПРОЦЕСИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

1.1. Етап формування "економіки нового типу"

Десятиріччя, що ознаменувало початок 21 ст., відзначається глибокими змінами у змісті й формах світового, локального і регіонального розвитку. Всі ці явища більшістю дослідників розглядаються як принципово новий етап розвитку, формування економіки нового типу, розробки концепції "нового капіталізму", "інноваційної економіки", "управлінської, інформаційної революції", але найбільш широко всі ці процеси подані в термінології переходу від "індустріального" до "постіндустріального" і "інформаційного" товариства.

Поняття регіону в останні роки стало одним з тих, що найбільш широко застосовуються у контексті понять "регіональні події", "регіональні процеси", "регіональні проблеми", тобто "регіональна термінологія".

1.2. Формування регіональної економіки як науки

Слід зазначити, що моментом формування регіональної економіки як галузі навчання можна вважати грудень 1954 р. У цей час була заснована Асоціація регіональних наук. Поштовхом для створення Асоціації майже півсторіччя тому стало розуміння того факту, що місцеві особливості суттєво впливають як на розвиток конкретної території, так і країни в цілому. Таким чином, спочатку ця Асоціація об'єднувала спеціалістів у різних галузях, які, однак, мали спільне розуміння того, що багатогранні характеристики території треба розглядати не відокремлено одна від одної, а як цілий функціональний комплекс.

Характерною рисою цієї науки і до цього часу залишається її "інтердисциплінарність", тобто, застосовуючи підходи, засоби й методи інших наук (географія, планування, соціологія, політика, економіка, статистика та ін., а останнім часом і високі технології), вона є окремою "наукою про регіон", що

8

взяла на озброєння розумово-діяльний апарат багатьох галузей знання. Наприклад, з погляду відомого вченого-економіста М.Некрасова, "регіональна економіка вивчає соціально-економічні процеси на рівні адміністративнотериторіального утворення". При цьому ототожнюються поняття "району" і "регіону", спираючись на етимологічні корені латинського regia - "країна", "край".

У загальному вигляді ідея регіону полягає в тому, що це є обкреслений простір, в якому співорганізуються процеси відтворення і розвитку. Регіон – це відтворювальна структура на світових шляхах розвитку. Більше того, регіон - арена діяльності й взаємодії різноманітних груп інтересів, що знаходяться між собою у відносинах "політики", тобто мають свій проект розвитку (цілі, уявлення про майбутнє регіонального виробництва і напрямки використання його ресурсів), між цими суб'єктами немає ієрархічної взаємозалежності й адміністративного взаємопідпорядкування (рис. 1). При цьому регіон включається в глобальний, нерегіональний контекст і є присутнім в ньому у формі двох різноспрямованих блоків інтересів: вектор регіоналізації, вектор глобалізації.

Вектор регіоналізації задає блок процесів, у яких освоюється і реалізується в регіональному просторі якийсь соціально-економічний і культурний проект.

Проект В

Рис. 1 - Регіон - взаємодія незалежних груп інтересів

Вектор глобалізації задається блоком процесів протилежного напрямку: економічні й соціокультурні проекти іншого типу вводяться регіонами в

9

"трансрегіональний контур". Тобто те, що мало "регіональний" рівень, перефункціоналізується, одержує статус універсального, освоюється і реалізується в інших регіонах. За рахунок постійної взаємодії цих векторів здійснюється регіональний розвиток.

Для того, щоб бути регіональною, а не безликою заселеною територією, необхідно будувати організаційні, економічні, соціокультурні проекти, що формують регіональну політику й економіку.

Що ж таке "регіональна економіка"? Уже в середині 20 ст. сформувався чіткий розподіл на аналіз "макроекономіки" (macroeconomy) - дослідження економічних процесів, чинників і закономірностей розвитку народного господарства в цілому і "мікроекономіки" (microeconomy) - аналіз проблем функціонування, розвитку окремих підприємств різноманітних типів, груп. При цьому "місцева економіка" (local economy), або міська і регіональна економіка (city and regional economy) виділилися в особливий напрямок, що досліджує проблему функціонування муніципального і регіонального суспільного господарського й економічного розвитку. Цей напрямок часто ідентифікується з "public economy", тобто місцевим суспільним сектором, аналізом проблем і процесів виробництва, розподілу і споживання послуг, створених муніципальним господарством.

Зміст регіональної економіки, її процесів, структур будується на взаємодії і перетині чотирьох базових груп принципів (макро-, мікро-, суспільна економіка (державне регулювання), ринкова економіка). На основі вищесказаного можна зафіксувати "регіон" з економічної точки зору як простір існування, результат унікальної конфігурації головних для сучасного етапу розвитку чинників та інструментів господарсько-економічної діяльності.

Сьогодні перед регіональною економікою як науковим предметом ставляться завдання проведення досліджень з цілком нових предметних напрямків: "формування регіональних ринків"; утворення економічного середовища, необхідного для розвитку товарно-грошових відносин;

10