10.Мова як особлива знакова система.

Знак - це матеріальне втілення, яке передає інформацію за принципом конвенційності (домовленості). Він заміщує реальний позначуваний предмет (виконує субститутивну функцію).

Знаки обєднуються в знакові системи, які вивчає наука семіотика.

Типи зн. за способом сприйняття: 1.Зорові2. Тактильні.

Ознаки:

- заміщує реальний обєкт.

- Не існує окремо.

- вступає в звязок з іншими знаками в межах системи.

- закріплений в людській свідомості.

- поєднує в собі план вираження - ту форму, в якій втілюється, і план значення - означувану інформацію.

- один і той же знак в різних системах може мати різне значення.

Мова є знаковою системою; одну й ту ж інформацію ми можемо передати за допомогою символів: показати на двері або написати "вийдіть", або ж замінити це слово символами азбуки Морзе.

Знаками в мові можна вважати лише те, що несе інформацію. Наприклад, окремо взяті звуки в мові не несуть інформації, а, отже, не є знаками. Не є знакамив мові:

- звук (не несе інформації)

- морфема (напівзнак, бо самостійно вона не реалізує своє значення, а лише вказує на нього: стіл, стол-а, стол-у і.т.д.)

- речення (бо речення саме по собі є не цілісним знаком, а їх системою).

Мовні знаки не мають органічного звязку з позначуваними явищами, а, отже, одне й те саме поняття в різних мовах виражається по-різному: гвоздь, цвях, nail,Nagel, водночас однакові за планом вираження слова можуть означати різні поняття.

Особливості мови як знакової системи:

- мова - природна знакова система. Всі інші є штучними.

- будь-яку іншу знакову систему можна передати мовою, навпаки - неможливо.

- мова є найпотужнішим засобом формування думки.

Отже, мова є особливою і досить складною знаковою системою. На відміну від усіх інших знакових штучних систем, мова є природною системою. Вперше знакову теорію серед мовознавців сформував Ф. де Соссюр, визначивши мовознавство як складову частину семіотики, а семіотику - частиною соціальної психології.

Знак позначає предмети позамовної дійсності і тісно повязаний з психологічним сприйняттям людини. На основі цього розрізняють:

референт - одиничний предмет (напр, стілець).

денотат - клас ідентичних предметів, які мають спільні риси (стілець може бути грубий і деревяний або обтягнутий тканиною, або бути витвором мистецтва з позолоченими ніжками, але все одно він лишиться стільцем).

сигніфікат - сукупність ознак класу предметів.

11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.

Звук-найменша неподільна одиниця мовлення,яка утворюється апаратом мовлення,має фізичну природу, і виконує в мові певну функцію.

Фізичний аспект-виявляється в звучанні звука,завдяки якому мовлення може передаватися і сприйматися. Зважаючи на його природу,звук визначають як коливання пружного середовища.звуки зазвичай будуються на потоці видихуваного повітря(експірати)і значно рідше на вдихуваному(інспірати). Розрізняютьвисоту звука- залежить вона від частоти коливань голосових зв’язок за одиницю часу,і вимірюється в герцах. Людське вухо здатне сприймати звукові коливання від 16 гц до 20000 гц.(музичний наголос)Сила звука-вона визначається амплітудою коливань звуків:чим більший розмах коливання,тим сильніший,інтенсивніший звук. Одиницею вимірювання є Бел і його десята доля-децибел. (динамічний,силовий наголос).Довгота звука-залежить від часу його звучання. Її вимірюють в мілісекундах або сигмах(основа кількісного наголосу).Тон і шум-звукові коливання бувають рівномірними,тобто наступне коливання дорівнює попередньому, і не рівномірними. У результаті рівномірних коливань утворюються тони. Неритмічні коливання,які виникають внаслідок повітрям певних перешкод є основою утворення шумівТембр-своєрідне поєднання основного тону,його обертонів та додаткових тонів. Людину можна впізнати за голосом завдяки його тембру. Відмінності тембру різних людей зумовлені відмінностями основного тону та обертонів їхнього голосу.