25. Поняття про біогеоценоз і екосистему.

Екосистеми є функціональними одиницями біосфери. За А. Дж. Тенслі, екосистема – це одиниця природи на земній поверхні, яка охоплює сукупність організмів з комплексом факторів середовища. Тобто кожна екосистема є цілісною стійкою системою живих та неживих компонентів, а самі екосистеми є основними природними одиницями. Сучасне узагальнене визначення: екосистема – це сукупність різних видів рослин, тварин та мікроорганізмів, які взаємодіють між собою та довкіллям таким чином, що вся ця сукупність може зберігатися невизначено тривалий час.

Ще Тенслі відзначав, що до складу всіх екосистем входять дві групи компонентів – біотоп і біоценоз. Жоден біоценоз не може існувати сам по собі, незалежно від середовища – біотоп і біоценоз впливають один на одного шляхом безперервного обміну речовинами та енергією як між ними, так і всередині кожного з них, тому їх об’єднують під спільною назвою біогеоценоз. Поняття про нього ввів академік В. М. Сукачов у 1942 р. За його визначенням,- це сукупність однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу і мікроорганізмів, ґрунтів гідрологічних умов) на певній ділянці земної поверхні, що має свою особливу специфіку взаємодій компонентів і певний тип обміну речовини та енергії між собою та іншими явищами природи та є внутрішньою діалектичною єдністю у постійному розвитку.

Терміни «біогеоценоз» та «екосистема» дуже близькі за змістом, відмінності між ними полягають у різних підходах до вивчення. Біогеоценозом позначають природний комплекс живих організмів і навколишнього середовища, у якому відбувається кругообіг речовин на конкретній ділянці земної поверхні, межі котрої можна окреслити і навіть нанести на карту тоді як екосистемою позначають будь-яку сукупність живих організмів і умов середовища, де може здійснюватися кругообіг речовин між живими та неживими компонентами, незалежно від того, на якій ділянці поверхні Землі це відбувається, тобто поняття про екосистему не обмежено чіткими територіальними рамками або кількістю компонентів, що створює можливість моделювання всіх процесів в екосистемі і навіть самої екосистеми.

Отже, екосистеми – це відкриті, цілісні та стійкі системи живих та неживих компонентів, які історично склалися в біосфері на тій чи іншій території чи акваторії.

26. Індикативне значення організмів.

Індикативне значення організмів полягає у визначенні рівня забрудненості навколишнього середовища. Суть біоіндикації полягає у тому, що є організми, які мають більшу пристосованість до умов оточуючого середовища, і які мають меншу, завдяки чому по їх поширеності в межах певної ділянки території (екосистеми тощо) можна визначити стан навколишнього природного середовища. Найбільшу цінність у біоіндикації мають види з малою екологічною валентністю і малими межами зони оптимуму, оскільки вони гірше пристосовуються до змін в умовах середовища їхнього існування, а тому по їхньому поширенню легко визначити умови природного середовища на цій території. По живим організмам з великими межами зони оптимуму та високим значенням екологічної валентності важко сказати про умови навколишнього природного середовища, оскільки вони є гарними пристосуванцями. Двома найбільш вживаними типами біоіндикації є фітоіндикація (по рослинності) та ліхеноіндикація (по лишайникам). Приклади фітоіндикації: хвойні серед дерев є найбільш чутливими до хімічного забруднення, потім йдуть горіх та береза, а більш стійкими до нього являються туя, дуб і граб.