30. Основні екосистеми світу.

Вся область поширення життя на Землі складається з декількох основних наземних екосистем (біомів) - пустельних, трав'янистих і лісових, а також водних (озер, річок і океанів). Кожній екосистемі притаманні типові спільноти рослин і тварин, а також редуцентов, пристосованих до певних умов навколишнього середовища, головним чином до кліматичних особливостей.

При класифікації наземних екосистем прийнято використовувати ознаки рослинних угруповань та кліматичні ознаки, наприклад, ліс хвойний, ліс тропічний, холодна пустеля і т. п.

Пустеля - це територія, де випаровування перевищує кількість опадів, причому їх рівень становить менше 250 мм / г. В таких умовах росте вбога, розріджена і зазвичай низькоросла рослинність. Переважання ясною погоди і розріджена рослинність сприяють швидкій втрати теплоти вночі, накопиченої ґрунтом днем. Для пустелею характерно значне розходження між денною і нічний температурами. Пустельні екосистеми займають близько 16% поверхні суші і розташовані практично у всіх широтах Землі. Тропічні пустелі. Це такі пустелі, як Південна Сахара, які становлять близько 20% загальної площі пустель. Температура там круглий рік висока, а кількість опадів мінімальна. Пустелі помірних широт. Такі пустелі, як пустеля Мохаве в Південній Каліфорнії, відрізняються високими денними температурами влітку і низькими - взимку. Холодні пустелі. Для них характерна дуже низька температура взимку і середня - влітку. Рослини і тварини всіх пустель пристосовані вловлювати і зберігати дефіцитну вологу.

Трав’янисті екосистеми. Тропічні трав'янисті екосистеми або савани. Такі екосистеми характерні для районів з високими середніми температурами, двома тривалими сухими сезонами і рясними опадами в інший час року. вони утворюють широкі смуги по обидва боки екватора. Деякі з цих біомів (наприклад, рівнина Серенгеті в Африці) представляють собою відкритий простір, покрите тільки трав'янистою рослинністю.

Трав'янисті екосистеми помірних широт. вони зустрічаються у внутрішніх районах материків. Основні типи трав'янистих спільнот помірного пояса: високо травні і низькотравні прерії США і Канади, пампи Південної Америки, вельда Південної Африки і степи від Центральної Європи до Сибіру. У цих екосистемах (біома) майже постійно дмуть вітри, сприяючи випаровуванню вологи. Густа мережа коренів трав'янистих рослин забезпечує стабільність грунту до тих пір, поки не починається її розорювання. Через високий родючості грунтів високотравними прерій більша їх частина була розорана і зайнята посівами зернових і бобових.

Полярні трав'янисті екосистеми або арктичні тундри. Вони розташовані в районах, прилеглих до арктичних крижаним пустелях. Велику частину року тундри знаходяться під впливом штормових холодних вітрів і покриті снігом і льодом. Зими тут дуже холодні і темні. Опадів небагато, і випадають вони в основному у вигляді снігу.

Ліси. Вологі тропічні ліси. Ці ліси розташовуються в ряді приекваторіальних районів. Вони характеризуються помірно високими середньорічними температурами, які мало змінюються протягом доби і по сезонах, а також значною вологістю і майже щодня випадають опадами. В таких біомах домінують вічнозелені дерева, зберігають велику частину листя або хвої цілий рік, що забезпечує безперервне цілорічне протікання процесів фотосинтезу. Зрілий вологий ліс має максимальне (з усіх наземних екосистем), питомий різноманітність видів рослин і тварин на одиницю площі. Велика частина живильних речовин в цій екосистемі зосереджена в рослинному покриві, а не в верхньому горизонті ґрунтів, як в більшості інших біомів.

Листопадні ліси помірних широт. Вони виростають в районах з невисокими середніми температурами, значно мінливими по сезонах. Зими тут не дуже суворі, річний період довгий, опади випадають рівномірно протягом усього року. У порівнянні з тропічними ліси помірного пояса швидко відновлюються після вирубки і, отже, стійкіші до антропогенних порушень. Північні хвойні ліси. Ці ліси, звані також бореальних, або тайгою, поширені в районах субарктичного клімату. Зими тут тривалі і посушливі, з коротким світловим днем і невеликими снігопадами. Температурні умови змінюються від прохолодних до виключно холодних.

Водні екосистеми. Тип і кількість організмів у водних екосистемах визначаються солоністю, глибиною проникнення сонячних променів, концентрацією розчиненого кисню, доступністю біогенів і температурою. Інтенсивність потоку сонячного світла, необхідного для фотосинтезу, залежить від глибини водойми, отже, велика кількість рослинних організмів також змінюється з глибиною. На відміну від наземних екосистем у водних екосистемах організми, які потребують кисень, мешкають переважно поблизу поверхні води. Найбільшою продуктивністю відрізняються прибережні водні екосистеми в зв'язку з надходженням крім потоку біогенів з донних відкладень також додаткового потоку, приходить зі стоком з суші. У глибоководних районах продуктивність рослинних організмів обмежена недоліком біогенів, що концентруються на дні.

Водні екологічні системи мають ряд принципових відмінностей від наземних, найбільш значимі з них такі: • по-перше, продуценти наземних екосистем - рас т е н і я - н е р о з р и в н о с в я з а н и к о р н е в о ї с і с т е м о ї з б і о г е н н и м ф о н д о м, що формується в результаті життєдіяльності рослин. продуценти водних екосистем - в о д о р о с л і - р о з про б щ е н и з основним б і о г е н н и м ф о н д о м, формується близько дна, будь то океан, озеро, водосховище або ставок.

• по-друге, в наземних екосистемах рослини - найважливіший компонент харчування багатьох тварин, у результаті чого поширення останніх пов'язано з рослинними спільнотами. У м о р с к о ї з р е д е жовтня (К о н с у м е н т и) і поля фітопланктону (п р о- д у ц е н т и) р о з о б щ е н и.

За способом переміщення водні організми ділять перш всього на планктон, бентос і нектон. За характером вертикального розподілу в грунті серед тварин бентосу виділяють епіфауну - організми, прикріплені до грунту або пересуваються по ньому, і інфауну - організми, що живуть в товщі грунту. Тварини бентосу (дна) живуть на глибинах до кількох тисяч метрів.

Екосистеми Світового океану. До основних характеристик екосистем Світового океану відносять: • глобальність розмірів і величезні глибини, освоєні життям; • безперервність - всі океани пов'язані між собою; • постійну циркуляцію середовища під дією сильних вітрів, що дмуть протягом року в одному і тому ж напрямку, а також наявність глибинних течій; • панування різних хвиль і припливів, викликаних притяганням Місяця і Сонця; • солоність і стійка в часі однорідність основного сольового складу; • наявність розчинених біогенних елементів.