36. Середовище існування людини.

Середовище існування людини так само, як і будь-якого іншого живого організму, можна поділити на кілька умовних типів:

• інформаційне середовище (культурне);

• мінімальне середовище (наявність тих необхідних ресурсів без яких неможливе існування);

• фізіологічне середовище життя (мінімальне + наявність умов забезпечення деяких більш складних потреб, які людина, як і будь-яка жива істота, отримує із середовища);

• екологічне середовище (власне середовище життя, усе природне середовище).

В свою чергу середа життя кожної окремої людини, оточуюча її як в природних екосистемах, так і в умовах міського чи сільського існування, також поділяється на кілька видів:

- власне природне середовище (ті природні екосистеми, в яких проживає дана група людей);

- агротехнічне середовище;

- соціальне середовище, в якому живе людина, його культурно-психологічне оточення, соціум і та частина інформаційного середовища, яка за своїм походженням пов’язана з культурою, а не з природою.

Соціальне середовище виростає із біологічного середовища (сім’я, етнос і т.д.), але не може бути зведеним до нього. Таким чином, соціальне середовище людини – це наступний рівень організації живої матерії. З позиції самої людини якість життя і середовища визначаються її базовими потребами. Але з позиції природи якість життя людства, включаючи можливість його виживання, поміж іншого визначається можливостями природи (біосфери), у тому числі саморегуляцією під впливом антропогенних факторів, до котрих відносяться перенаселення (демографічний вибух), антропогенне забруднення біосфери, а також вичерпування її ресурсів.