- •2. Мовознавство загальне і часткове, теоретичне і прикладне
- •4. Фонема і її алофони.Варіант і варіація фонеми
- •5. Зовнішні і внутрішні причини мовних змін.
- •6. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •7.Супрасегментні звукові явища.
- •8.Синхронія і діахронія
- •9.Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •10.Мова як особлива знакова система.
- •11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •12. Мова і мовлення
- •14.Семіотика.Типи знаків. Мовні знаки.
- •15.Граматичне значення,граматична форма,граматичний спосіб.
- •16.Основні та часткові функції мови.
- •24.Поняття морфеми, Морфема та її алоформи Типи морфем. Зміни морфемного складу слова.
- •26.Мовна ситуація в Україні.
- •29.Лексична і граматична семантика у мові.
- •30.Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.
- •31. Непохідні та похідні слова. Форматив(формант)
- •33. Частини мови, принципи їх виділення.
- •34. Типи лексичних значень. Денотативне, сигніфікативне, конотативне
- •36. Характеристики та властивості мовної системи.
- •37.Мови германської та романської груп.Словянські мови.Загальна характеристика груп.
- •38. Синтетичні та аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •39.Лексема та її алолекси.Типи варіантів лексем.
- •40. Алфавіт,графіка, орфографія
- •41. Мова як система систем.
- •43. . Синтаксичні зв’язки та їх найважливіші типи
- •44.Фразеологічна підсистема мовної системи
- •45 «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне»
- •46.Методологія та методика мовознавчої науки.
- •47. Морфонологічна підсистема мовної системи
- •48. Критерії типологізації мов (фонетичний, морфологічний, синтаксичний).
- •49. Походження письма. Виникнення основних алфавітів.
- •50. Генеалогічна класифікація мов
- •51. . Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •53.Лексичне і граматичне значення слова
- •55.Аспекти вивчення звукової будови мови.
- •57.Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення.
- •58 Речення і словосполучення.
- •60 Типи словосполучень та типи речень
- •62. Основні терміни соціолінгвістики: мовна політика,мовна ситуація, мовна норма.
- •63. Соціальна та територіальна диференціація мов. Літературна мова. Мовна норма:
- •64.Основні поняття словотвору
4. Фонема і її алофони.Варіант і варіація фонеми
Фонема-це найменша одиниця мови,яка не має власного значення і виконує функцію розрізнення значення морфем та словоформ,будучи їх будівельним матеріалом. Фонема відмінна від звука:1-Звук є ширшою одиницею,а фонема вужчою; 2- фонема величина соціальна,а звук індивідуальна; 3-звук є одиницею мовлення,а фонема одиницею мови;4-фонеми виконують розрізнювальну,конститутивну функцію і перцептивну,а звуки тільки конститутивну і перцептивну; 5-звук-це величина конктерна,а фонема-абстрактна; 6-звук є залежною одиницею,фонема-незалежною. Алофони-звукові різновиди фонем,які реалізуються у її варіаціях і варіантах.Алофони наявні в таких випадках: 1)коли різні звуки взаємозмінні при збереженні значення слова(wechir-vechir); 2)коли різні звуки не є взаємозмінними.вони вживаються кожен у своїй позиції,і їх не можна поміняти місцями.3)коли взаємозмінність звуків теоретично можлива,але на практиці немає пари слів,де б вона реалізувалася. Головний алофон-найуживаніша варіація фонеми.Головний алофон фонеми визначають статично,тобто за частотою використання. Головним виявом фонеми є алофон,який уживається найчастіше.
Основні алофони:
-для голосних — ізольована вимова;
-для твердих приголосних — перед наголошеним «а»;
-для мяких приголосних — перед наголошеним «і».
Наряду з головным аллофоном існує сильна позиція звука. Сильна позиція — це позиція, в якій можлива максимальна кількість фонем даного типу. Для голосних сильною позицією є положення під наголосом, для приголосних— перед голосним непереднього ряду.
Различаются комбинаторные и позиционные аллофоны.
Комбинато́рные аллофо́ны — реализации фонем, связанные с определённым фонетическим окружением звуков.
Примерами могут служить:
-назализация (носовое произношение);
-лабиализация (огубленность).
Комбинаторные признаки могут распространяться на несколько слогов.
Позицио́нные аллофо́ны — реализации фонем, связанные с их фонетической позицией. Под фонетической позицией принято понимать:
-находится ли звук в абсолютном на самом деле это не так начале слова (после паузы);
-находится ли звук в абсолютном конце слова (перед паузой);
-положение звука по отношению к ударению.
Есть и другое разделение аллофонов:
-Обязательные (реализуются в соответствии с нормами языка).
-Факультативные варианты (например, щелевой /г/).
-Индивидуальные аллофоны (например, ошибки в произношении).
Дистрибуция фонемы — это совокупность всех возможных аллофонов данной фонемы. Аллофоны одной фонемы находятся в отношениях дополнительной дистрибуции.
Два разных аллофона одной фонемы не могут существовать в одной позиции. Варіанти фонем потрібно відрізняти від варіацій. Варіації фонем - це індивідуальні, територіальні й позиційні видозміни фонем, які не впливають на смисл, не утруднюють сприймання. Так, зокрема, кожному індивіду притаманна тільки йому властива вимова звуків (тембр, шепелявість, гаркавлення тощо). Це і будуть індивідуальні варіації фонем. Орфоепічні особливості вимови характерні і для мовців певної території (полтавське пом'якшене [л*] ([мол'окб]), галицьке м'яке шепеляве [сш] ([л'в'і Усш'юц]) тощо). Такі варіації називають територіальними. Прикладом позиційних варіацій може слугувати акомодація голосних після м'яких приголосних (укр. ляля [л'а л'*а], рос. мял [м'*ал] тощо), а також перехід у російській мові звука [и] в [ы] після прийменників і префіксів, які закінчуються на приголосний: идейный - безыдейный, исторический - предысторический, я с Иваном []а сыванъм].На противагу варіантам, які зумовлюють утворення омофонів (слів, які звучать однаково, але мають різне написання і значення), варіації - це "невинні відтінки", які не впливають на розуміння слів.Отже, фонема як недоступна безпосередньому сприйняттю абстрактна одиниця протиставляється звукові як конкретній одиниці, в якій фонема матеріально реалізується в мовленні. Одній фонемі можуть відповідати декілька звуків. Образно кажучи, фонема - це "сім'я звуків" (наприклад, рос. фонема <о> реалізується в звуках [о], [л], [ъ]). Тому можна вважати правомірним визначення фонеми як низки звуків, які позиційно чергуються і служать для розрізнення й ототожнення слів та морфем.