5. Зовнішні і внутрішні причини мовних змін.

Внутрішні причини мовних змін закладені в мові.Це протилежні начала, суперечності, боротьба міжякими призводить до змін. Серед цих суперечностей(антиномій) основними є такі:1) антиномія позначу вального і позначу ваного.План вираження (позначувальне) і план змісту (позна-чуване) мовного знака перебувають у стані нестійкої рівноваги (див. асиметричний дуалізм мовного знака С. О. Карцевського в темі «Знакова природа мови»), щозумовлює розвиток багатозначності й омонімії, зодного боку, і синонімії — з іншого;2) антиномія норми і системи. Не все потенційнозакладене в структурі мови дозволяє норма. 3) антиномія мовця і слухача. Мовець намагаєтьсяскоротити і спростити мовлення (усічує слова, вживаєеліптичні конструкції тощо), тоді як слухач потребуєякомога повнішого виражання думки, інколи йнадлишкової інформації. Внаслідок такої антиноміїзмінюється форма слів, їх категоріальне значення.

4) антиномія інформаційної та експресивноїфункцій мови. Багато нових слів і виразівз’являються внаслідок суперечності між стандартним іекспресивним началами в мовленнєвій діяльності. Так, на-приклад, слово автомобіль з часом звузило своєвживання за рахунок експресивнішого синоніма машина, ав наш час набуло поширення ще експресивніше тачка

5) антиномія коду і тексту (мови і мовлення).Суперечність між кодом і текстом полягає в тому, щозбільшення кодових одиниць зумовлює скороченнятексту, а зменшення — подовження (збільшенняобсягу) тексту. Код не може нескінченно збільшуватися, болюдський мозок не зміг би його запам’ятати, а дужедовгий текст ускладнив би спілкування. 

Зовнішні причини змін у мові зумовлені різними суспільними чинниками. Найпотужнішими з них єрозвиток матеріальної і духовної культури,продуктивних сил, науки, техніки тощо.Надзвичайно важливою зовнішньою причиноюмовних змін є контактування мов. На думку А. Мартіне,мовні контакти — один із наймогутніших стимулівмовних змін.Мовні контакти мають місце в разі загарбаннятериторії і поневолення корінного етносу; за мирногоспівіснування різномовного населення на однійтериторії; коли різномовне населення живе на сусідніхтериторіях; Розрізняють такітипи мовних контактів: безпосередні йопосередковані; між спорідненими і неспорідненими мовами; зоднобічним і обопільним впливом; маргінальні (насуміжних територіях) і внутрішньорегіональні (наодній і тій самій території); казуальні (випадкові) іперманентні (постійні); природні (безпосереднє спілкування), штучні (навчання в школі) і змішані(природно-штучні).Контактування мов може зумовити такі процеси:1) запозичення лексики і фразеології. Так, тільки заостанніх декілька років українська мова запозичилачисленну кількість іншомовних слів, переважно занглійської мови: дисплей, дискета

2) засвоєння артикуляційних особливостей іншоїмови. Внаслідок контактування румунської мови зіслов’янськими її артикуляція дуже наблизилася доартикуляції слов’янських мов

3) зміну наголосу. У латиській мові раніше наголосбув нефіксований, вільний, не закріплений за певнимскладом слова. Під впливом фінно-угорських мовхарактер наголосу змінився: тепер наголошеним єперший склад у всіх формах усіх слів;4) зміни у граматичній будові мови. У всіхтюркських мовах є шість відмінків. У якутській мові, яканалежить до тюркської сім’ї, їх дев’ять.

5) зміни у словотворі. Поширеним явищем єзапозичення суфіксів та префіксів. Скажімо, в українськіймові широко вживаються запозичені префікси а-, анти-,інтер- (аполітичний, антинародний, антихудожній,інтервокальний, інтерполювати), суфікси -ир-, -ізм-,-ант-, -аж-, -ат-, -ар- та багато інших .