- •2. Мовознавство загальне і часткове, теоретичне і прикладне
- •4. Фонема і її алофони.Варіант і варіація фонеми
- •5. Зовнішні і внутрішні причини мовних змін.
- •6. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •7.Супрасегментні звукові явища.
- •8.Синхронія і діахронія
- •9.Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •10.Мова як особлива знакова система.
- •11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •12. Мова і мовлення
- •14.Семіотика.Типи знаків. Мовні знаки.
- •15.Граматичне значення,граматична форма,граматичний спосіб.
- •16.Основні та часткові функції мови.
- •24.Поняття морфеми, Морфема та її алоформи Типи морфем. Зміни морфемного складу слова.
- •26.Мовна ситуація в Україні.
- •29.Лексична і граматична семантика у мові.
- •30.Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.
- •31. Непохідні та похідні слова. Форматив(формант)
- •33. Частини мови, принципи їх виділення.
- •34. Типи лексичних значень. Денотативне, сигніфікативне, конотативне
- •36. Характеристики та властивості мовної системи.
- •37.Мови германської та романської груп.Словянські мови.Загальна характеристика груп.
- •38. Синтетичні та аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •39.Лексема та її алолекси.Типи варіантів лексем.
- •40. Алфавіт,графіка, орфографія
- •41. Мова як система систем.
- •43. . Синтаксичні зв’язки та їх найважливіші типи
- •44.Фразеологічна підсистема мовної системи
- •45 «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне»
- •46.Методологія та методика мовознавчої науки.
- •47. Морфонологічна підсистема мовної системи
- •48. Критерії типологізації мов (фонетичний, морфологічний, синтаксичний).
- •49. Походження письма. Виникнення основних алфавітів.
- •50. Генеалогічна класифікація мов
- •51. . Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •53.Лексичне і граматичне значення слова
- •55.Аспекти вивчення звукової будови мови.
- •57.Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення.
- •58 Речення і словосполучення.
- •60 Типи словосполучень та типи речень
- •62. Основні терміни соціолінгвістики: мовна політика,мовна ситуація, мовна норма.
- •63. Соціальна та територіальна диференціація мов. Літературна мова. Мовна норма:
- •64.Основні поняття словотвору
29.Лексична і граматична семантика у мові.
Лексичне значення(ЛЗ) – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. Це зв’язок певного звучання з певним поняттям, почуттям, це той зміст слова, та інформація, яку воно несе; це наївне поняття про певну річ, це план значення (ПЗ)
Лз слова є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Воно пов’язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією, узагальненням. Оскільки слова називають речі, то ЛЗ нерідко називають речовим.
Ядром ЛЗ є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концептуальне значення «передня частина голови людини». Слово може мати ще й конототивне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні «додатки» до основного значення. Наприклад, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтінки (конотації). Пор. ще кінь і шкапа, черевики і шкарбани тощо
Концептуальне й конототивне значення є загальноприйнятими, тобто належать мові й зафіксовані в словниках. Від таких значень потрібно відрізняти контекстуальні значення, тобто значення, які виникають у певних контекстах. Так, словами котик і лапочка пестливо називають дітей чи близьких, однак таке значення в цих словах не фіксується словниками.
Граматичне значення(ГЗ) – узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке властиве рядам слів і яке має в мові регулярне (стандартне) вираження;
- всі ті граматичні ознаки, якими характеризується слово, - це граматичні референції слова. Вони пронизують всю мовну систему, на відміну віл ЛЗ. За допомогою ГЗ реалізуються відношення між різними об’єктами дійсності
Так, слова весна,літо,парк,робітникмають значення предметності; добрий, теплий, зелений, золотий – значення ознаки; йти, летіти, співати, їсти – процесуальності; дороги, книжки, стола, олії – родового відмінка.
Ще є граматичні значення роду, числа, особи, предикативності, суб’єкта та ін
ГЗ відрізняється від ЛЗ масовістю, груповим характером свого виявлення, тобто вона властиве великим групам слів. Крім цього, ГЗ відрізняється від ЛЗ:
відношенням до слова і будови слова:воно є обов’язковим, адже не можна вжити слово, не використавши притаманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка. Оскільки ГЗ характерне для багатьох слів, то воно є значно частотнішим від ЛЗ
характером узагальнення: якщо ЛЗ пов’язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то ГЗ – з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх ЛЗ. Саме тому на відміну від ЛЗ, кількість яких є неосяжною, ГЗ кількісно обмежені й строго фіксовані
відношенням до мислення й об’єктивної дійсності: якщо ЛЗ співвідноситься з об’єктивною дійсністю, то Гз може не співвідноситись з позамовним референтом. Чому ліс чоловічого роду, а діброва, яка є тим же лісом, - жіночого, обґрунтувати позамовними фактами неможливо. Укр.м степ, мозіль, біль – ч/р, рос відповідники – ж/р
способом вираження: ГЗ має регулярне (стандартне) вираження. Про наявність ГЗ в мові можна говорити лише втому випадку, коли воно формально виражене в мові. Так, значення багатократно повторюваної дії в дієсловах виражається за допомогою префікса по- і суфікса –ува- (пописувати, посвистувати), а значення Д.в іменників – закінченнями
-у(-ові), -і (сину, батькові, доньці). І хоч одне ГЗ може виражатись різними формальними показниками і, навпаки, різні ГЗ – одним граматичним показником (сестра-Н.в одн, брата-Р.в одн, жнива-Н.в мн), однак список морфем для вираження певного ГЗ є строго фіксованим. Ця ознака ГЗ настільки важлива, що дехто з мовознавців бере її за основу його визначення: ГЗ – значення, яке в даній мові регулярно виражається граматичними засобами.
ГЗ бувають 3 типів:
Дериваційні – незмінні, постійні показники слова, що дають йому певну граматичну класифікацію. Так, значення роду іменників, виду дієслів, перехідності, зворотності є дериваційними
Реляційні значення є зміннми. Вони видозмінюються від однієї словоформи до іншої. Вони використовуються мовою для зв’язку слів у речення. До них належать значення роду прикметників, значення відмінків, значення особи та ін
Модальні значення виражають відношення людини до висловленої думки і до об’єктивного світу – ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевиявлення тощо.