26.Мовна ситуація в Україні.

Мовною ситуацією називають сукупність усіх мов, територіальних і соціальних діалектів, функціональних стилів тощо, які використовуються в країні для забезпечення комунікації на всіх суспільних рівнях. Якщо на території однієї країни поширені дві або кілька мов, для вивчення мовної ситуації важливо визначити ступінь поширеності кожної мови, а також їхні оцінювальні характеристики. Існують два головних показники потужності мов:1) показник демографічної потужності, який визначається за кількістю носіїв певної мови стосовно загальної чисельності населення території, що досліджується; 2) показник визначається за кількістю комунікативних сфер, які обслуговує кожна мова. За умов конкуренції двох або кількох мов у одній країні особливо важливим для виживання мови є її комунікативна потужність. За цим параметром мовні ситуації поділяються на рівноважні й нерівноважні. Ситуацію в Україні можна характеризувати,з одного боку, відношенням між діалектами та літературною мовою, а з другого – відношеннями між українською мовою як державною та російською. Нинішню мовну ситуацію України характеризує конфлікт між двома літературними мовами – українською та російською. Згідно з результатами всеукраїнських передвиборчих опитувань, які провів у 1998 р. центр соціологічних досліджень національного університету «Києво-Могилянської академії», що враховували не тільки національність респондентів, але й мову, якою вони відповідали на запитання, українською мовою відповідали 39-40% опитаних, російською – 45%, суржиком – 15-16%.Загальну картину ускладнює також наявність носіїв змішаного українсько-російського мовлення, так званого суржику.На Сході та Півдні мовна ситуація характеризується пануванням російської мови. Потрібно згадати і про регіональні мови в Україні: російська – в Луганській, Херсонській, Дніпропетровській, Донецька, Запорізька, Харківська , в деяких містах Одеської області; угорська мова – в деяких районах Закарпатської області; румунська та молдавська мови в районах Чернівецької області, болгарська мова – в районах Одеської області. На сьогодні в Україні склалась рівноважна двомовна ситуація – кількісні показники поширення української і російської мов свідчать про однаково сильну демографічну потужність обох мов, хоча вони по-різному проявляються в різних областях.

27. Зміни звуків у потоці мовлення:Фонетичні чергування: Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший – комбінаторним. Існують деякі звукові зміни, які можна водночас розглядати і як позиційні ,і як комбінаторні. До позиційних змін належать редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза. Редукція голосних - ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання. Напр. у словах кленок і клинок е в ненаголошеному складі своїм звучанням наближ до и , а и до е, так що ці слова звучать однаково. Різниця в звучанні наголошених і ненаголошених складів у різних мовах не однакова. Редукція голосних буває кількісною та якісною. Кількісна редукція - редукція, за якою голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр. Якщо порівняти звучання голосного [у] в словах дуб, дубок, дубовик, то він у 2му слові є слабшим та коротшим, а в 3му-ще слабшим і коротшим, але тембр залишається незмінним. Якісна редукція-редукція за якою голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість. Якісна редукція є тільки в мовах з динамічним наголосом. Для сучасної укр.м якісна редукція не характерна. Усі голосні в ненаголошених позиціях зберігають свої якісні характеристики, тільки [о]перед [у]стає більш губним (зозуля, кожух),а [е] і [и]в ненаголошеній позиції звучать однаково. У багатьох мовах прикінцеві дзвінкі приголосні оглушуються. Протеза-поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення мови: острий - гострий. Акопа-відпадання частини слова, синкопа-випадіння голосного або приголосного. Протеза-поява на початку слова додаткового звука для полегщення вимови.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза. Акомодація-зміна одного звука під впливом іншого, сусідського; часткове пристосування сусідніх звуків. В укр.м та інших слов’янських мовах голосні звуки змінюють свою артикуляцію під впливом м’яких приголосних. Після м’яких пригол. звуки а,о,у,е стають більш передніми, закритими, пружними (саду і сяду). Акомодація може бути консонативною і вокалічною, прогресивною(попередній звук впливає на наступний) і регресивною (наступ. звук вплив. на попередній)(боротьба).Розрізняють декілька різновидів асиміляції: за результатами-повну і неповну;за спрямуванням – прогресивну і регресивну;за розташуванням звуків, які взаємодіють, - контактну(суміжну) і дистанційну (несуміжну). Дисиміляція-розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак. Дисиміляція по суті зводиться до заміни в слові одного з двох однакових або подібних звуків менш подібним. напр.: укр. займенник хто виник із колишнього кто. Дисиміляція буває прогресивною (срібро - срібло) регресивною (рицар-лицар) контактною (легкий) дистанційною (верблюд-верблюд). Діереза - викидання звука чи складу в слові для зручності вимови. Епентеза - поява у словах чужого звука своїм(павук паук). Метатеза-взаємна перестановка звуків або складів у межах слова.(слово суворий виникло із суровий).Крім позиційних і комбінаторних, у мові бувають зміни, зумовлені звичною для мовців артикуляційною базою. До них належить субституція звуків-зміна в запозичених словах чужого звука своїм.[h]-[г,х].

Також є спонтанні звукові зміни-незалежні від оточення чи позиції фонетичні процеси, спричинені змінами фонологічної системи мови(кнвергеніція, дивергенція).

28. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез. Звуконаслідувальна гіпотеза: рос. кукушка, болг. кукувица - відтвор крику зозулі. Вигукова гіпотеза: сприймаючи предмети, явища, людина реагувала на них вигуками — особливими словами, які виражають емоції. Гіпотеза соціального договору: люди домовилися називати певні предмети, явища певними словами. Гіпотеза трудових викриків: мова виникла з трудових викриків що сприяли ритмізації, організації праці. Вона пов'язує походження мови з працею. Вони не виражають ніякої інформації і не виконують комунікативної функції. Гіпотеза суспільних регуляторів: мова з'явилася в суспільстві, у людей як соціальних істот. Потребу в спілкуванні породила колективна праця. Гіпотеза жестів: первісно мова була не звуковою, а кінетичною і виражалася жестами, передусім рухами рук. Гіпотеза ігор: людина примітивно моделювала дійсність, заступаючи реальні речі звуковими замінниками, що й стали з часом елементами мови. Контактна гіпотеза (Василь Абаєв): в давні часи всередині племені люди розуміли одне одного і без мови, а ось зіткнення двох різних племен породило звукові сигнали типу ми, вони, свої, чужі. Моногенез: людина (й мова) виникла десь в одному місці земної кулі. Це означає, що спочатку була тільки одна мова. В процесі її розвитку відбувалися певні зміни, інші мови утворювалися шляхом поділу первісної. Цей поділ багаторазово повторювався. Полігенез: людина (і мова) виникла у двох точках земної кулі — у Східній Африці і в Південній Азії.

Теорія моногенезу. Ця теорія пов'язана з біблійним ученням, з ідеями італійського мовознавця Альфредо Тромбетті (1866-1929) про спорідненість деяких сімей мов і правомірність їх об'єднання в макросім'ї,.

Нині зроблено перші вдалі спроби об'єднання сімей у макросім'ї, як, наприклад, ностратична макросім'я, до якої входять індоєвропейські, картвельські, уральські, дравідські й алтайські мови. Вважають, що до ностратичних мов належать і ескімосько-алеутські мови. Генетична спорідненість ностратичних мов доведена наявністю в них великої кількості споріднених морфем. Низка подібних рис, зокрема в займенникових позначеннях осіб у всіх мовах світу, також підтверджує єдність походження всіх мов світу.

Теорія полігенезу(від гр. poly "багато" і genesis "народження, походження") - протилежний моногенезові погляд. Пов'язана з ідеєю декількох різних центрів походження людини і відповідно різних мо32. Звязок мовознавства з іншими науками:

Оскільки мова є суспільним явищем, мовознавство належить до суспільних наук, тобто гуманітарних(лат.humanitas-людство), наук про люлину. Звязок мовознавства з народознавством-наукою про народ, його походження, світосприйняття-зумовлений тим, що мова є основною ознакою народу. Дані з народознавства використовують для розвязання проблеми виникнення мови та зясування всіх етапів її розвитку. У мові закодована народна ментальність.

Мовознавство тісно повязане з історією. Так, у лексичному складі мови відображені певніісторичні факти. Давні запозичення слів вказують на історичні контакти певного народу.

Археологія-наука, яка досліджує історію суспільства за виявленими під час розкопок памятками матеріальної культури,-сприяє вивченню історії мови. Лінгвісти розшифровують винайдені фрхеологами писемні памятки.