- •2. Мовознавство загальне і часткове, теоретичне і прикладне
- •4. Фонема і її алофони.Варіант і варіація фонеми
- •5. Зовнішні і внутрішні причини мовних змін.
- •6. Методи і прийоми дослідження мовного матеріалу
- •7.Супрасегментні звукові явища.
- •8.Синхронія і діахронія
- •9.Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •10.Мова як особлива знакова система.
- •11. Артикуляційний аспект дослідження звукової будови мови.
- •12. Мова і мовлення
- •14.Семіотика.Типи знаків. Мовні знаки.
- •15.Граматичне значення,граматична форма,граматичний спосіб.
- •16.Основні та часткові функції мови.
- •24.Поняття морфеми, Морфема та її алоформи Типи морфем. Зміни морфемного складу слова.
- •26.Мовна ситуація в Україні.
- •29.Лексична і граматична семантика у мові.
- •30.Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.
- •31. Непохідні та похідні слова. Форматив(формант)
- •33. Частини мови, принципи їх виділення.
- •34. Типи лексичних значень. Денотативне, сигніфікативне, конотативне
- •36. Характеристики та властивості мовної системи.
- •37.Мови германської та романської груп.Словянські мови.Загальна характеристика груп.
- •38. Синтетичні та аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •39.Лексема та її алолекси.Типи варіантів лексем.
- •40. Алфавіт,графіка, орфографія
- •41. Мова як система систем.
- •43. . Синтаксичні зв’язки та їх найважливіші типи
- •44.Фразеологічна підсистема мовної системи
- •45 «Мовознавство загальне в часткове, теоретичне і прикладне»
- •46.Методологія та методика мовознавчої науки.
- •47. Морфонологічна підсистема мовної системи
- •48. Критерії типологізації мов (фонетичний, морфологічний, синтаксичний).
- •49. Походження письма. Виникнення основних алфавітів.
- •50. Генеалогічна класифікація мов
- •51. . Предикативність і модальність як основні ознаки речення.
- •53.Лексичне і граматичне значення слова
- •55.Аспекти вивчення звукової будови мови.
- •57.Слово як одиниця мови. Відмінність слова від морфеми і речення.
- •58 Речення і словосполучення.
- •60 Типи словосполучень та типи речень
- •62. Основні терміни соціолінгвістики: мовна політика,мовна ситуація, мовна норма.
- •63. Соціальна та територіальна диференціація мов. Літературна мова. Мовна норма:
- •64.Основні поняття словотвору
53.Лексичне і граматичне значення слова
Лексичне значення слова – це реальний предметно-речовий зміст, який оформлений за законами граматики рідної мови і є елементом загальної семантичної системи словника.
Є 2 лексичні значення слова: Денотативне, сигніфікативне, конотативне значення. Значення слова — відображення в слові певного явища об'єктивної дійсності.Формується значення слова, або лексичне значення, під дією трьох чинників: об'єктивної дійсності, історичних обставин і ментальності народу, відношень між словами.
1.Об'єктивна дійсність представлена предметами, процесами, ознаками, відношеннями, явищами, які потребують словесного вираження. Як об'єкти семантики лексеми вони є денотатами. Значення слова, обмежене відображенням певного денотата, є дєнотативним , напр.: будинок — «споруда, призначена для житла». Результати пізнання людиною дійсності закріплюються в словах, втілюються в їх значенні.
2.Історичні обставини, ментальність народу сприяють закріпленню лексичного значення, спричинюють його зміну й уточнення в процесі розвитку мови. Вони обумовлюють конотативне значення слова , тобто додаткове його значення, відтінки, які накладаються на основне значення, і оцінку денотата. Відповідно додаткове, відтінкове або стилістичне значення лексеми є конотативним, наприклад, значення слів халупа (невелика убога житлова будівля).
3. Відношення слова до інших слів окреслюють обсяг семантики і її межі. Кожне слово, як і інші мовні одиниці, має два типи відношень: синтагматичні (змінні, несталі поєднання слів у мовленні) і парадигматичні (стійкі, стабільні поєднання слів у мові), які впливають на значення слова. Взагалі, відтінкові значення, своєрідні коливання семантики лексеми створюються синтагматичними відношеннями в потоці мовлення, в контексті. Такі відтінки значення слів є контекстуальними значеннями.Синтагматичні зв'язки впливають на межі, периферію лексичного значення слова. Семантична основа лексеми зумовлена парадигматичними відношеннями. парадигматичні відношення слів обумовлюють їх семантичний обсяг.Отже, об'єктивна дійсність є основою денотативного значення слова, історичні обставини впливають на конотативне значення, а синтагматичні відношення між словами — на контекстуальне значення. Парадигматичні відношення визначають семантичний обсяг і семантичне наповнення цієї одиниці мови
54 Актуальне членування речення. Тема і рема речення.Мовний зміст речення не обмежується одним щаблем абстрактності. Крім синтаксеми як найабстрактнішого рівня граматичного значення речення, існує ще один, менш абстрактний рівень його змісту — граматичне членування речення, тобто члени речення. Вони не притаманні реченню загалом, як, наприклад, категорія предикативності, а є його складниками.Членами реченням абстрактні синтаксичні категорії, усталені форми для опису ситуацій, вираження типових компонентів реального змісту речення. їх поділяють на головні і другорядні .У сукупності члени речення здатні відобразити будь-яку інформацію.Однак самі по собі члени речення не здатні виразити відносної вагомості різних компонентів повідомлення. Це здійснюється за допомогою актуального членування речення. Воно полягає у поділі речення на дві частини — вихідну (те, про що говориться) і власне інформативну (те, що повідомляється). Вихідну частину позначають термінами «основа», «дане», «відоме», «тема», а інформативну — термінами «ядро», «нове», «невідоме», «рема»: Завтра (тема) вирушаємо в турпохід (рема). Декана звуть (тема) Євген Михайлович (рема).Тема і рема можуть збігатися з поділом на групу підмета й групу присудка, але частіше вони не збігаються: Ліс (тема) усе густішав, чорнішав (рема).Тема, як правило, передує ремі. Але можлива й інверсія, коли невідоме стоїть на початку речення: Навіть він (рема) не міг нічого зробити (тема). У такому випадку рема є особливо наголошеною, інтонаційно виділеною.Актуальне членування передбачає входження речення в ширший контекст, адже речення набуває конкретного членування залежно від інших речень, які його оточують і пов'язані з ним спільним змістом.