-psiholog-download-psihologiya_zdorovya

∙Візьміть людину за руку або покладіть свою руку їй на лоба.

∙Дайте можливість людині спокійно поспати або просто полежати.

∙Якщо немає можливості відпочити (це нещасний випадок на вулиці, або ви очікуєте закінчення операції в лікарні), то більше розмовляйте з потерпілим, заохочуйте до будь-якої спільної

діяльності (прогулятися, випити кави, допомогти оточуючим, які потребують допомоги).

Допомога при гострій реакції на стрес у формі почуття провини або сорому.

∙Часто такі почуття переживають жертви насильства або ті, хто втратили близьких. Якщо з вами поруч потерпілий, який страждає від мук сорому або провини (звинувачує себе у тому, що сталося), постарайтесь переконати його звернутись по допомогу до спеціаліста-психолога або психотерапевта.

∙Поговоріть з людиною, вислухайте її. Дайте їй зрозуміти, що ви її слухаєте і розумієте (кивайте, піддакуйте). Не осуджуйте людину, намагайтесь не оцінювати її дії, навіть якщо вам здається, що людина вчинила неправильно. Не намагайтесь переконати людину словами «Ти не винен», «Таке з кожним могло трапитись». Це не дасть користі. Важливіше дати людині можливість виговоритися, розповісти про свої почуття, про те, що мучить. Не давайте порад, не розповідайте про свій досвід, не задавайте запитань – просто слухайте.

Допомога при гострій реакції на стрес у формі рухового збудження. Гостра реакція на

стрес може проявитися у руховому збудженні. Це стан протилежний апатії, коди у людини є надлишок енергії, є потреба активно діяти, проте ситуація цього не потребує (необхідно чекати результатів операції, новин про потерпілих близьких). Слабке рухове збудження може проявлятись у ходінні кругами по коридору, битті кулаком у стіну. Сильне рухове збудження може проявлятись в активних діях, в яких людина не віддає собі звіту. Наприклад, сильно злякавшись, людина може кудись бігти, наносити пошкодження оточуючим і навіть собі. Важливо знайти спосіб фізично зупинити людину. Але перед тим, як спробувати допомогти, переконайтеся, що це для вас безпечно. Пам’ятайте, що психологічна допомога можлива лише у випадку, якщо людина усвідомлює свої дії. Щоб допомогти, доречні такі заходи:

∙Задавайте людині питання, які привернуть її увагу, доручіть їй якусь справу, яка примусить активно працювати розумово (порахувати всіх людей в приміщенні або зібрати їх адреси і номери телефонів). Будь-яка інтелектуальна активність знижує рівень фізичної активності.

∙Запропонуйте прогулятися, зробити декілька фізичних вправ, зробити певну фізичну роботу (щось принести, переставити), так щоб людина відчула фізичну втому.

∙Запропонуйте разом зробити дихальну гімнастику. Рівне спокійне дихання допоможе зняти надмірну напругу. Наприклад таку: Встаньте. Зробіть повільний вдих, відчуйте як повітря заповнює спочатку грудну клітину а потім живіт. Тепер зробіть повільний видих,

виштовхуючи повітря спочатку з живота а потім з грудної клітини. Зробіть паузу на 1-2

91

секунди, а потім повторіть цю вправу ще 1 раз. Важливо дихати дуже повільно, інакше перенасичення киснем може спровокувати запаморочення.

Допомога при гострій реакції на стрес у формі нервового тремтіння. Інколи після стресової події людина починає тремтіти. Часто тремтять лише руки, а інколи тремор охоплює все тіло. Такий стан часто вважають шкідливим і намагаються припинити. Проте така реакція дає можливість зняти зайве напруження, спричинене стресом. Що слід робити:

∙Необхідно підсилити тремтіння. Візьміть людину за плечі і сильно й різко потрясіть її протягом 10-15 секунд. Розмовляйте з людиною, інакше вона може сприйняти ваші дії як напад.

∙Після завершення реакції людині слід дати можливість відпочити, найкраще поспати. Категорично забороняється:

1)Обнімати потерпілого і притискати до себе.

2)Укривати потерпілого чимось теплим.

3)Заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе в руки.

Допомога при гострій реакції на стрес у формі гніву, злості, агресії.

∙Зведіть до мінімуму кількість оточуючих.

∙Дайте потерпілому можливість випустити пар (виговоритись, побити подушку, порвати газети).

∙Після цього доручіть потерпілому роботу, пов’язану з великим фізичним навантаженням.

∙Демонструйте по відношенню до людини доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його особисто: «як ти міг таке вчинити», «те, що ти зробив, жахливо», «що ти за людина!». Краще висловіть незгоду стосовно його дій: «чинити так було неправильно», «те, що трапилось – просто жахливо». Якщо ви будете звинувачувати людину, то її агресія буде спрямована на вас. Доцільно буде сказати потерпілому: «Ти сильно злишся, тобі хочеться все розтрощити вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації».

∙Старайтесь розрядити ситуацію смішними коментарями або діями, але лише якщо це доцільно.

∙Дитину можна приструнити страхом покарання. Але це може бути дієвим лише у випадку, якщо покарання суворе а вірогідність його здійснення висока.

4. Прийоми психологічної самодопомоги при гострій реакції на стрес.

Якщо ви опинились в стресовій ситуації, яка спровокувала сильні почуття – душевний біль, гнів, провину, страх, тривогу, то перш за все слід потурбуватись про те, щоб «випустити пар». Це допоможе знизити психічне напруження і зберегти душевні сили, необхідні для подолання стресової ситуації. Універсальні способи розрядки, які можна швидко застосувати:

92

∙Зануртесь на певний час у фізичну працю: переставте меблі, приберіть у кімнаті, працюйте в саду.

∙Зробіть зарядку, пробіжіться або пройдіться в середньому темпі.

∙Приміть контрастний душ.

∙Покричіть, потупайте ногами, побийте непотрібний посуд, порвіть газети.

∙Дайте волю сльозам, поділіться своїми переживаннями з тими, кому довіряєте. Якщо нікому не довіряєте, або не хочете обтяжувати близьких, зверніться до психолога чи психотерапевта.

Не вживайте алкоголь у великій кількості, це як правило лише погіршує ситуацію. А для окремих людей може стати першим кроком у створенні кола алкогольної залежності.

Способи, доцільні в конкретних ситуаціях:

Страх. Спробуйте сформулювати про себе, а потім проговоріть вголос, що викликає страх. Якщо є можливість, поділіться своїми переживаннями з оточуючими. Висловлений страх зменшується. При наближенні приступу страху слід дихати глибоко і повільно – вдихати через рот, а видихати через ніс. Корисними будуть дихальні вправи: чергування глибокого дихання і нормального.

Тривога. Людина, яка тривожиться, не усвідомлює причини своєї тривоги, не знає, чого боїться. Тому цей стан переживається важче, ніж стан страху. Ваші дії:

∙Важливо спочатку перетворити тривогу на страх. Постарайтесь зрозуміти, що саме вас тривожить. Інколи цього буває достатньо, щоб знизити рівень напруження до нормального.

∙Тривога викликає напруження в м'язах і в думках. Це приносить найбільше страждань. Тому буває корисно зробити декілька активних фізичних вправ, щоб зняти напругу у м'язах. Особливо корисні вправи на розтягування. Складні розумові операції допоможуть зняти напруження в думках. Можна спробувати множити подумки двозначні числа, підрахувати, на яке день тижня приходиться ваш день народження в цьому році. Можна пригадувати вірші.

Плач. Якщо людина стримує сльози, то емоційної розрядки не відбувається. Отже стримуючись, ви собі шкодите. Важливо дати собі волю виплакатись. Проте якщо сльози вже не приносять полегшення і потрібно заспокоїтись, то допоможуть такі заходи:

∙Випити стакан води.

∙Повільно, але не глибоко, а нормально дихати, концентруючись на видиху.

Істерика. В цьому стані самому собі допомогти дуже важко, тому що людина знаходиться під впливом сильних емоцій і не розуміє, що з нею відбувається. Якщо ж у людини виникає думка про те, що їй слід припинити істерику, то це перший крок на шляху до її припинення. В такому випадку слід робити наступне:

∙Піти подалі від «глядачів», свідків того, що відбувається, залишитись на одинці.

∙Вмитися льодяною водою.

93

∙Зробити дихальні вправи: вдих, затримка дихання на 1-2 секунди, повільний видих через ніс, затримка дихання на 1-2 секунди, повільний вдих і т.д. – до того моменту, як вдасться

заспокоїтись.

Апатія. Це захисна реакція, яка виникає після сильних фізичних або психічних навантажень. Якщо ви відчуваєте знесилення, вам важко зібратися і почати щось робити, ви не здатні відчувати емоції, дайте собі можливість відпочити. Зніміть взуття, зручно ляжте або сядьте, спробуйте розслабитись. Не зловживайте напоями, які містять кофеїн (кофе, міцний чай, енергетичні напої), це лише погіршить ваш стан. Тримайте ноги в теплі, слідкуйте за тим, щоб тіло було розслаблене. Відпочиньте скільки необхідно. Якщо ж ситуація вимагає активних дій, то доцільні наступні дії:

∙Дайте собі відпочити хоча б 15-20 хвилин.

∙Помасажуйте мочки вух і пальці рук – це місця скупчення багатьох важливих біологічно активних точок. Ця процедура допоможе послабити апатію, збадьорить.

∙Випийте чашку неміцного солодкого чаю. Або чашку парагвайського чаю мате (не містить кофеїну, але має потужну відновлюючи силу).

∙Зробіть декілька фізичних вправ, але не у швидкому темпі.

∙Приступайте до виконання потрібних справ у середньому темпі, старайтесь зберігати сили. Якщо потрібно дійти кудись – не біжіть, пересувайтесь шагом.

∙Не беріться за декілька справ одночасно. Погана концентрація уваги може зіграти з вами злий жарт.

∙При першій же можливості дайте собі повноцінний відпочинок.

Почуття провини, сором. Впоратись з цими почуттями без сторонньої допомоги дуже важко. Тому подумайте про те, щоб звернутись по допомогу до спеціаліста. До тих пір доцільно:

∙Вживати замість слів «я винен» чи «мені соромно» слова «мені жаль». Ці слова мають велике значення для того, щоб оцінити справжню міру своєї відповідальності за ситуацію і справитись з переживаннями.

∙Напишіть листа про свої почуття. Лист може бути адресованим собі або людині, яку ви

втратили. Це часто допомагає висловити почуття.

Рухове збудження. Часто цей стан виникає як реакція на звістку про смерть близької людини. Щоб справитись з цим станом, спрямуйте свою активність на якусь справу. Допоможуть будь-які активні дії. Спробуйте зняти надмірне напруження. Для цього дихайте повільно і рівно. Сконцентруйтесь на своєму диханні. Уявляйте, як разом з повітрям ви видихаєте напруження. Помістіть ноги і руки в тепло, можна активно розтерти їх до появи відчуття тепла. Покладіть руку собі на зап’ястя, відчуйте пульс, спробуйте сконцентруватися на роботі свого серця, уявіть, як воно рівномірно б’ється. Якщо можливо, увімкніть спокійну музику, яка вам подобається.

94

Тремор. Посильте тремтіння, допоможіть тілу скинути зайве напруження. Не намагайтеся силою стримувати тремтіння м’язів – ефект буде зворотній. Спробуйте не звертати на тремор уваги, через певний час він мине сам собою.

Гнів, злість, агресія. Люди, які приховують свій гнів, мають більше проблем із здоров’ям, ніж ті, хто уміє свій гнів виражати. Спробуйте виразити свій гнів наступними способами:

∙Гучно топніть ногою або стукніть кулаком. Емоційно, з силою скажіть: «я гніваюсь!». Повторіть декілька разів, доки не відчуєте полегшення.

∙Постарайтесь сказати про свої почуття іншій людині.

∙Дайте собі фізичне навантаження, відчуйте, скільки фізичної енергії ви витрачаєте, коли гніваєтесь.

Пам’ятайте, що це заходи, які доцільні для подолання негативних наслідків гніву, який уже виник. Зупинити приступ гніву, ще до того, як він охопить вас, можна завдяки відволіканню від ситуації. Важливо зробити якомога більшу паузу між стимулом і вашою реакцією.

95

Тема 8. Формування ціннісного ставлення людини до свого здоров'я

План:

1.Труднощі формування здорового способу життя.

2.Види профілактичних програм формування здорового способу життя.

3.Цілеспрямоване формування позитивної установки до здорового способу життя.

1. Труднощі формування здорового способу життя

Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на збереження, покращення і укріплення здоров'я людини. Також поняття «здоровий спосіб життя» тісно асоціюється з поняттям про «наявність чи відсутність шкідливих звичок». Це вибір тієї чи іншої поведінки, який робить людина, усвідомлюючи свої життєві шанси. Зокрема, прийняття рішення про куріння, вживання алкоголю, дієту та ін.

Більша частина населення народжується здоровою і стає хворою в результаті неправильної поведінки і негативного впливу оточуючого середовища. Цей процес може бути змінено за умови обов’язкової роботи особистості над собою. Проте є причини, які можуть перешкоджати цій роботі.

Фактори, які заважають людині обирати здоровий спосіб життя:

Біологічна природа людини. Біологічно в живому організмі закладені два закони – закон економії енергії і закон миттєвої винагороди. Закон економії біологічної енергії примушує організм зберігати накопичену енергію. Відображанням дії цього закону є відпочинок на дивані після їжі, який супроводжується емоціями задоволення, спокою і благополуччя. Якщо ж людина робить свідомі спроби підвищити фізичну активність, то після короткотривалого періоду оптимізму вона наштовхується на і виникнення негативних емоцій – апатії, розчарування і ліні, які примушують людину покинути свої спроби. Закон миттєвої винагороди робить біологічний організм неспроможним опиратися прагненню отримати задоволення прямо зараз, навіть якщо це загрожує у майбутньому серйозними проблемами. Саме тому, навіть розуміючи катастрофічні наслідки куріння, неправильного харчування, вживання алкоголю і наркотиків, малорухливого способу життя, людина не здатна вибудовувати зважений і розумний стиль життя.

Соціальні установки – загальні настрої в суспільстві по відношенню до здоров'я та здорового способу життя. В нашому суспільстві п'ятнадцять-двадцять років тому існувала своєрідна система заохочення хвороб. Хвора людина користувалася багатьма привілеями: безкоштовним лікуванням при стовідсотковій оплати лікарняних, пільговими путівками в санаторії та будинки відпочинку. Людей, які втратили здоров'я на підприємстві, шанували. В той же час людина, яка приділяла час укріпленню і розвитку здоров'я, вважалася диваком або егоїстом, який піклується лише про себе. Тому здоровий спосіб життя не був популярним. В наш

96

час соціальні установки дещо змінилися: хворим бути невигідно, лікування дороге, щоб забезпечити собі і своїм близьким високий матеріальний рівень життя, людина має бути активною, здоровою і соціально адаптованою. Проте в розумінні сучасної пересічної людини «берегти своє здоров'я» ще не означає «вести здоровий спосіб життя». Скоріше це означає «не напружуватись надмірно на роботі, щоб не захворіти». Тому і в наш час здоровий спосіб життя поки що не набув популярності: до нього звертаються переважно ті, хто почав втрачати здоров'я або переживає серйозні життєві кризи.

Первинна валеоустановка. Валеоустановка – це ставлення до свого здоров'я. Як психічне утворення валеоустановка включає три компоненти: 1) уявлення про здоров'я (здоровий спосіб життя) та хворобу; 2) емоційне ставлення до проблем здоров'я і хвороби; 3) стереотипи поведінки, направлені на підтримання здоров'я і подолання хвороб. Первинна валеоустановка формується під впливом батьківської родини і первинного оточення, від неї найбільшою мірою залежить майбутнє ставлення людини до свого здоров'я, здатність опиратися біологічним законам та соціальним установкам. Існує чотири типи валеоустановок:

1)Самодостатній (ресурсний) тип валеоустановки – орієнтація на самостійне підтримування здоров'я і слідування здоровому способу життя. Такий тип валеоустановки найчастіше спостерігається у дітей з повних гармонійних сімей. У дитини сформовані чіткі уявлення як про здоров'я так і про хворобу, дитина позитивно ставиться до стану здоров'я. Здоров'я для неї пов'язане з переживаннями власної активності, сили, творчих ресурсів, з насолодою від занять спортом, ігор, активного способу життя. Це емоційне ставлення залежить не від зовнішньої позитивної стимуляції (схвалення батьків, педагогів, ровесників), а від внутрішнього ресурсу дитини (дитині подобається бути здоровою). Такі діти відрізняються активністю у подоланні хвороби і підтримуванні здоров'я. Їм властива задоволеність собою (своїми вчинками і діями), прагнення активно долати труднощі і перешкоди на шляху до цілі. У дорослому житті такі люди прагнуть створювати здорову атмосферу у своїй власній сім'ї.

2)Маніпулятивний тип валеоустановки – власне самопочуття виступає в якості інструмента для маніпулювання іншими людьми. Зазвичай така валеоустановка притаманна дітям з повних дисгармонійних сімей (наприклад, для сімей де по відношенню до дітей використовують надмірну опіку і тотальний контроль). У таких дітей уявлення про хвороби розвинуте сильніше, ніж уявлення про здоров'я, оскільки хвороба використовується як тонка стратегія маніпулювання дорослими: «я погано себе почуваю, оскільки ти зі мною погано поводишся», «я захворів, тому що батьки мене не любили», «я захворів, щоб не піти в школу і примусити батьків піклуватися про себе». Емоційне ставлення до здоров'я і хвороби сильно залежить від дій оточуючих дорослих, від того, що вони дозволяють або забороняють. Наприклад, якщо хворому забороняють їсти морозиво чи солодощі, примушують регулярно приймати гіркі ліки,

97

то ставлення до хвороби негативне. Якщо хворому дозволяють довго спати, дивитись телевізор, не вставати з ліжка, забороняють ходити до школи і перенапружуватись, то ставлення до хвороби позитивне. Для таких дітей характерні сильні захисні психологічні механізми, які «допомагають» уникати усвідомлення своєї відповідальності за власне здоров'я. Тому у них легко може розвинутись пасивне ставлення до свого здоров'я.

3)Дефіцитарний тип валеоустановки – відчуття недостатності власних ресурсів для забезпечення здорового способу життя, звернення по допомогу до інших людей або звинувачення інших у своїх хворобах. Такий тип валеоустановки характерний для дітей з неповних дисгармонійних сімей. У них несформоване уявлення про здоровий спосіб життя. Їх ставлення до здоров'я і хвороб повністю залежить від заохочень і покарань, які застосовують дорослі. В цілому вони пасивно ставляться до свого здоров'я і хвороб, не переймаються тим, щоб не захворіти, не слідкують за тим, щоб дотримуватись правил безпеки здоров'я, не займаються спортом. Для таких дітей властива підвищена тривожність і невпевненість в собі.

4)Підтримуючий тип валеоустановки – здоровий спосіб життя базується на принципі підтримки і допомоги одному з членів сім'ї. Цей тип валеоустановки властивий дітям з неповних гармонійних сімей. Для них характерна пасивність по відношенню до свого здоров'я і несформованість уявлень про здоровий спосіб життя. Вони проявляють активність лише у

випадку, якщо дорослий, якого вони люблять, потребує допомоги і підтримки.

Лише наявність позитивної самодостатньої валеоустановки дозволяє повноцінно реалізувати потенціал здоров'я, закладений в дитині від народження. Проте дослідження показують, що більшість дітей на сьогоднішній день мають несформоване уявлення про здоровий спосіб життя, більше знають про хвороби, ніж про здоровий спосіб життя, який їх попереджує, в цілому мають пасивне ставлення до проблем свого здоров'я, що проявляється в відсутності у дітей інтересу до спорту, наявності у них шкідливих звичок.

На сьогоднішній день існує неперервне порочне коло – деформовані валеоустановки батьків обумовлюють формування дефіцітарних і манпулятивних установок у дітей, які в свою чергу передадуть ці установки своїм дітям. Єдиним виходом з цього кола є усвідомлення людиною своєї первинної валеоустановки і її цілеспрямоване перетворення. Тільки звернувшись до себе з усією турботою і відповідальністю людина може стати більш здоровою, зрілою і творчою.

2. Види профілактичних програм формування здорового способу життя

На сьогоднішній день існує три види профілактичних програм здорового способу життя і позбавлення від шкідливих звичок. Перший вид – залякування певними хворобами, які неминуче підстерігають всіх, хто нехтуватиме приписаними правилами поведінки. Цей спосіб базується на

98

негативному підкріпленні. Дієвість даної форми роботи залежить від того, наскільки серйозно людина сприймає небезпеку хвороби. Проте хвороби виникають не моментально, на це потрібен час, а значить негативне підкріплення буде не скоро, тому у людини спостерігається тенденція нехтувати цими вказівками, заспокоювати себе тим, що зі мною взагалі такого не трапиться. Тобто, спрацьовує стратегія уникання проблеми. Окрім того, пропаганда правил здорового способу життя іде у розріз з поведінкою більшості дорослого населення, в першу чергу вчителів і батьків. А людина скоріше схильна наслідувати саме те, що бачить на власні очі як модель.

Другий вид програми побудований на зверненні до здорового глузду людини, роз’яснення цінності здоров'я і здорового способу життя, наслідків шкідливих звичок. Вона включає інформування та конкретні рекомендації щодо практичних дій. Це традиційний спосіб профілактики в системі освіти. Ефективність даного виду роботи залежить від того, наскільки великою цінністю для людини є її здоров'я. Проте навіть хворі, які сповна оцінили цінність здоров'я, не завжди керуються принципами здорового життя (поки щось турбує, щось роблять, відпустило – взялися за старе). Виявляється, що знання про важливість здорового способу життя і бажання вести здоровий спосіб життя, ще не одне і те ж саме. І здебільшого це бажання виникає тоді, коли цінність здоров'я стає для нас реальністю у вигляді травми або хвороби.

Третій вид програми базується на формуванні мотивації до здорового способу життя.

Суть підходу – не просто дати інформацію про здоровий спосіб життя, а заохотити людину слідувати йому. Яким чином? Доки принципи здорового життя нав’язані ззовні, людина не має схильності ними керуватись. Але якщо вона їх присвоїть, якщо вони перетворяться на її власні переконання, тоді вона зможе діяти у відповідності до цих принципів. Це досягається шляхом цілеспрямованого формування у людини установки до здорового способу життя.

3. Цілеспрямоване формування позитивної установки до здорового способу життя

Установка – це неусвідомлюваний стан готовності певним чином сприймати дійсність, оцінювати її та діяти. Прикладом установки є готовність діяти в ситуації, коли поруч комусь стало погано. Якщо людина не знає, що їй робити, то відповідної установки у неї немає. В такому випадку існує висока ймовірність неефективної поведінки. Установка формується шляхом научіння. Наприклад, дитина отримує від дорослих інформацію про певний об’єкт, сприймає їх ставлення до об’єкту а також те, як вони діють по відношенню до нього. Потім відтворює цю установку в схожій ситуації, після багатьох відтворень установка присвоюється і стає рисою характеру. Зокрема, якщо дорослий говорить, що спорт – це важливо, прихильно ставиться до тих, хто займається спортом, захоплюється видатними спортсменами, і сам займається спортом, то у дитини формується позитивна і активна установка по відношенню до спорту. Займаючись спортом дитина закріплює цю установку і вона стає її переконанням.

99

Цілеспрямоване формування позитивної установки до здорового способу життя

включає: 1) надання інформації про здоровий спосіб життя; 2) створення у аудиторії позитивного ставлення до здорового способу життя і негативного ставлення до шкідливих звичок; 3) тренування певних здорових способів поведінки. Успіх формування установки залежить від наступних факторів:

1)Щоб перейняти і присвоїти ставлення до здорового способу життя, людина має отримати цю інформацію від особи, яка, по-перше, є для неї авторитетом, і по-друге, сама живе у відповідності до тих законів, які пропагує.

2)Характер повідомлення має бути позитивним. Людина має відчувати повагу до себе навіть якщо поки що веде нездоровий спосіб життя.

3)Слід враховувати особливості аудиторії. Наприклад, у першокласників ще є позитивна установка на процес навчання, тому інформація з сфери здоров'я, як і будь-яка інша, буде сприйнята ними з цікавістю. А от у підлітків вже є безліч стереотипів і своїх власних установок щодо здоров'я, які можуть суперечити тому, що пропагує агітатор. Наприклад, такі: «горілка – для справжніх чоловіків», «хто не курить і не п’є, той здоровеньким помре». В такому випадку важливо спочатку продемонструвати неефективність цих установок. Щоб витримати це випробування, агітатор має володіти знаннями у сфері формування залежностей, наслідків зловживання і неправильної поведінки.

4)Тренування здорових способів поведінки слід поєднувати з розвитком певних умінь і навичок. Зокрема, навичок розв’язання проблемних ситуацій, навичок саморегуляції, навичок конструктивного спілкування, умінь розпізнавати маніпулятивні дії оточуючих і протистояти їм, уміння ставити цілі і визначати засоби для їх досягнення. Щоб сформувати уміння розпізнавати маніпулятивні дії оточуючих і протистояти їм, використовуються спеціально розроблені стратегії. Одна з стратегій отримала назву «вакцинація». Наприклад, в американських школах був проведений експеримент «вакцинації» учнів 7 класу проти негативних установок реклами куріння. Їх вчили тому, як слід відреагувати на телерекламу, в якій з'являється жінка з цигаркою в зубах і говорить: «Ти не станеш по-справжньому вільним, якщо не спробуєш смак тютюну». У відповідь їм пропонували сказати наступне: «Я б виглядав справжнім дурнем, якби закурив лише заради того, щоб справити на тебе враження». Після декількох таких сеансів вакцинації, вакциновані підлітки починали курити вдвічі рідше порівняно з тими, кому привичок не робили. Інший вид стратегії – спеціальне навчання підлітків протистояти тиску з боку оточуючих шляхом участі у рольових іграх відмови від куріння, сценарій яких вони пишуть самі.

100