-psiholog-download-psihologiya_zdorovya

(наприклад труднощі у спілкуванні). В першому випадку залежність побороти легше ніж у другому.

Механізм формування залежності від куріння. В основі куріння – залежність від нікотину. Нікотин – швидкодіючий наркотик (діє швидше ніж героїн). Він дуже швидко всмоктується слизовими оболонками та шкіряними покровами і потрапляє з кров’ю в мозок уже через 7 секунд після першої затяжки. Отруйні речовини розносяться з кров’ю по всьому організму за 21-23 секунди. Цей наркотик викликає найшвидше звикання з усіх відомих речовин: щоб стати залежним може знадобитися лише одна цигарка. Як тільки сигарета викурена, починається швидке виведення нікотину з організму, і людина починає відчувати муки відвикання. Це не фізичний біль, а специфічне відчуття пустоти, це жага, схожа на голод. Людина може не усвідомлювати це відчуття пустоти, проте усвідомлює свою гостру потребу знову закурити. Коли вона прикурює, то через 7 секунд в кров потрапляє свіжий нікотин і пристрасна тяга проходить. На певний час людина відчуває задоволення і впевненість в собі, які як вона гадає їй дає сигарета. Насправді ж людина на певний час повертається в стан, в якому вона перебувала до того, як пристрастилася до куріння. Як тільки нікотин виводиться з організму, тяга виникає знову, і так до безкінечності.

Куріння і деформація психіки. Найстрашніша сторона куріння навіть не в тому, що воно шкодить здоров'ю, а в тому, що воно деформує психіку людини. Курці не зважають на те, що куріння створює загрозу їх здоров’ю, і готові шукати будь-які вірогідні виправдання для того, щоб продовжувати курити. Розглянемо найтиповіші виправдання курців і те, наскільки їх аргументи справді слушні:

1)Курці вважають, що курять заради задоволення. Але це самообман. Смак цигарок достатньо неприємний, і людині слід спочатку докладати зусиль, щоб продовжувати ковтати тютюновий дим. А задоволення від нікотинового збудження, яке триває декілька хвилин, досить мізерне, щоб заради нього жертвувати своїм здоров’ям.

2)Курці вважають, що куріння допомагає їм зняти напруження. Дійсно, нікотин знімає напруження. Але це напруження, яке було викликане самим нікотином. Це напруження, яке зростає через 15 хвилин після викуреної цигарки, коли курець починає відчувати муки відвикання від нікотину. Відповідно, коли він закурює, і нікотин потрапляє з кров’ю в мозок, напруження на певний час знижується.

3)Курці вважають, що куріння допомагає їм сконцентруватися. Дійсно, нікотин, потрапивши у мозок, на певний час викликає збудження, яке проявляється у загостренні сприймання, пришвидшуються процеси мислення і пам'яті. Але це збудження швидко змінюється гальмуванням, як тільки нікотин починає покидати кров. І концентрація уваги падає, так само уповільнюється робота психічних процесів. Щоб знову сконцентруватися слід або докладати власних зусиль, або (що набагато легше) знову прийняти дозу нікотину. Мозок, який звикає до

111

«нікотинових подачок», не схильний напружуватись, він просто «вимагає» нову дозу. Створюється замкнене коло.

4)Деякі курці вважають, що куріння допомагає їм відчувати себе більш впевнено, особливо у спілкуванні. Є чим зайняти руки, затягування димом допомагає уникати неприємних пауз у розмові. Це випадок так званої психологічної залежності від куріння, яка виникає в наслідок низької самооцінки і сильного бажання бути прийнятим іншими людьми. Насправді нікотин не створює відчуття впевненості. Людина сама створює цю ілюзію і сама її підтримує замість

того, щоб стати по-справжньому впевненою у собі.

Отже, у більшості випадків справжня причина куріння це – муки відвикання, які змушують людину знову закурити. Ще однією причиною є низька самооцінка, яка сприяє виникненню психологічної залежності від куріння. Але курцям важко визнати як ці справжні причини, так і свою залежність від нікотину. Причини цих труднощів наступні:

1)Залежність від нікотину зростає дуже повільно, настільки повільно, що людина цього навіть не помічає і не усвідомлює аж до того моменту, поки не спробує кинути курити.

2)Визнати свою залежність – означає стати перед фактом своєї слабкості перед речовиною, фактом загрози своєму здоров’ю і необхідністю відмовитись від куріння. Доки людина не визнає свою залежність від речовини, вона може жити у ілюзії, що їй нічого не загрожує. А це дає їй дозвіл продовжувати курити.

3)Навіть визнавши свою залежність, курці мають схильність розмірковувати, як людина, яка падає з сто-поверхової будівлі. Пролітаючи п’ятдесятий поверх, вона говорить: «Поки що все іде добре». Курці переконують себе в тому, що їх здоров’ю принаймні поки-що нічого не загрожує. Або вважають, що раз уже зайшли з курінням так далеко, то одна цигарка нічого не змінить. Проте кожна цигарка створює потребу в наступній і проблема в тому, що ви не знаєте, чи не стане наступна сигарета тією самою, з якої почнуться незворотні зміни в організмі.

4)Страх жахливої загрози здоров'ю перекриває інший страх – страх перестати курити. Загроза здоров'ю віддалена, це страх майбутнього, а страх залишитись без сигарети – це страх реальний, страх теперішнього. Але це не страх втратити задоволення, а страх стати нещасним через те, що неможна буде закурити. Проте парадокс у тому, що це відчуття порожнечі і незадоволення, якого так хоче уникнути курець, створює саме нікотин.

Позбавлення від нікотинової залежності. Існують різні техніки позбавлення від куріння: медикаментозні та психологічні. Їх дієвість визначається в першу чергу наявністю бажання у курця позбутися своєї залежності. У випадку лише фізичної залежності звільнення від куріння може бути достатньо простим, а у випадку психологічної залежності може знадобитись як більше часу й зусиль, так і допомога спеціаліста.

У випадку виключно фізичної залежності дуже дієвим є метод позитивного переконання

112

(звернення до здорового глузду), основою якого є логічне, аргументоване і послідовне переконування в тому, що людині абсолютно нічого не потрібно кидати, навпаки вона не втратить щось цінне, а звільниться від жахливої хвороби і отримає безліч прекрасних переваг. Прикладом такого методу є книга Алана Кара «Легкий спосіб кинути курити». У випадку психологічної залежності корисно буде отримати допомогу від кваліфікованого лікаря-психотерапевта.

За умови сильного бажання кинути курити достатньо вибрати певну методику відмови від куріння і чітко її притримуватися. Наприклад, під час куріння кожної цигарки слід дуже уважно концентруватися на всіх своїх відчуттях (смакових, нюхових, зорових, дотикових). Іншими словами, слід курити свідомо, не відволікаючись на сторонні думки, розмови або заняття.

Усвідомте момент, коли вам уже не хочеться курити, але ви продовжуєте. Кожного разу задавайте собі питання: «Що це мені дає?»

Слід знати, що заміна сигарет нікотиновими пластирами або пігулками з нікотином рідко приводить до стабільного позитивного результату, оскільки нікотин, який потрапляє в кров продовжує створювати потребу в новій дозі нікотину.

3. Соціально негативні залежності: хімічні залежності

До соціально негативних залежностей відносять алкоголізм, наркоманію, та зловживання лікарськими препаратами. Це залежності, які мають найбільш руйнівні наслідки для здоров'я людини і з якими офіційно ведуть боротьбу.

Алкоголізм, наркоманія та зловживання лікарськими препаратами – це хімічні

залежності, які мають статус захворювання. Їх основні характеристики:

∙Невиліковні. Неможливе остаточне фізичне одужання, неможливе помірне і контрольоване вживання психоактивних речовин алкоголіком або наркоманом. Але нормальне життя без них можливе.

∙Прогресуючі. Хвороба прогресує, якщо вживання психоактивної речовини продовжується. У випадку повернення до вживання після довгого періоду тверезості наслідки ще більш тяжкі, ніж до перерви.

∙Смертельні. У випадку продовження вживання психоактивних речовин може настати смерть, в тому числі від передозування або нещасного випадку. Хімічно залежні постійно знаходяться під тиском оточення: начальники вже не намагаються їх змінити, а прагнуть їх позбутися, партнери по шлюбу погрожують розлученням, друзі поступово відмовляють у підтримці. В наслідок цього серед хімічно залежних спостерігається прихована тенденція до

самовбивства.

Стадії розвитку хімічної залежності. Початкова стадія характеризується: а) сильним бажанням, тягою до вживання речовини; б) втратою здатності контролювати кількість і частоту

113

прийому; в) підвищенням толерантності (стійкості) до наркотику – для досягнення того самого ефекту, необхідна все більша доза. Звернення по допомогу на цьому етапі найбільш дієве.

Середня стадія залежності: до вже наявних симптомів додається синдром абстиненції і втягнення у вживання. Продовжується зростання толерантності, наростають соціальні проблеми.

Кінцева стадія залежності супроводжується стійкими психічними та неврологічними розладами, які формуються внаслідок вживання речовини. Толерантність до речовини знижується

– ефект досягається від невеликої дози. Але разом з цим спостерігаються різні патологічні зміни з організмі – порушується робота печінки, серцево-судинної системи, нирок. Втрачаються соціальні зв’язки, настає соціальна деградація. Звернення на даному етапі по допомогу малоефективне.

Фактори, які сприяють підтриманню і укріпленню хімічної залежності:

1)Підвищення толерантності до речовини. З кожним разом ефект від вживання психоактивної речовини зменшується, тому хімічно залежна людина має постійно збільшувати дозу, щоб досягти того ж самого ефекту.

2)Разом з цим прагнення уникнути симптомів абстиненції (похмілля) не дає можливість припинити прийом.

3)Часте вживання певних речовин руйнує мозок, тому порушується здатність людини керувати собою. Хімічно залежні все менше здатні протистояти бажанню приймати речовину. Вони маніпулюють оточенням для підтримання своєї залежності: заперечують, що вони залежні, беруть в борг, крадуть, брешуть, грають на співчутті.

4)Відчуття вини або сорому перед близькими приховане від свідомості залежної людини, а це утруднює відмову від вживання.

5)Хімічна залежність часто приводить до ізоляції людини і відмові їй у підтримці. Це приводить до пошуку контактів з іншими хворими, що в свою чергу сприяє укріпленню звички.

Одужання від хімічної залежності можливе лише за умови повної відмови від вживання психоактивної речовини. Одужанням при цьому називають не кінцевий статичний стан, а постійний процес глибокої роботи над собою, який веде до покращення життя. Одужання можливе лише в певному середовищі – серед людей, які мають ті самі проблеми і використовують ті самі засоби для одужання, тобто в анонімних спільнотах, таких як Анонімні Алкоголіки та Анонімні Наркомани. Найбільш відомою програмою по лікуванню і реабілітації хворих алкоголізмом є «Програма 12 кроків», яка є основою Спільноти Анонімних Алкоголіків. Вона також є найбільш ефективною. На сьогоднішній день у світі біля 3 мільйонів людей живуть і лікуються у відповідності до цієї програми.

Хімічна залежність – це сімейне захворювання. Це означає, що страждає не лише

алкоголік і наркоман, але й вся його родина, друзі, колеги.

Хто ймовірніше може стати хімічно залежним? Відповідь на це питання – будь-хто.

114

Наркоманом або алкоголіком може стати кожен, хто використовує речовину для вирішення своїх проблем за власною волею чи з чужої подачі. Проте, вірогідність більш висока, в таких випадках:

∙Сімейна та генетична схильність – діти, які народилися та виховувалися в сім'ях з «алкогольними традиціями» підпадають під більший ризик пристраститися до алкоголю та інших наркотиків.

∙Позитивне ставлення батьків до вживання наркотиків. Якщо батьки не алкоголіки, але жодне свято не обходиться без випивки, то дитина засвоює «позитивність» вживання алкоголю, а згодом при збігу несприятливих обставин може стати хімічно залежною.

∙Підвищений ризик виникає, якщо в оточуючому середовищі переважає девіантна поведінка: небезпечні дворові та шкільні компанії. І особливо там, де сім'я не надає дитині достатньої підтримки: діти надані самі собі або батьки до них застосовують жорстокість. Якщо підліток спілкується з тими, хто вже вживає наркотики, особливо якщо ці люди – єдині, хто його підтримує і розуміє, то є висока ймовірність, що й він долучиться до наркотиків.

∙У людини занижена самооцінка, стиль життя бездіяльний, а життєві цілі при цьому нереалістично високі. Людина хоче мати визнання, успіх, проте не докладає до цього належних зусиль, або відчуває потребу у впевненості і розкутості, але працювати над собою для підвищення самооцінки не хоче. В цьому випадку найлегший шлях досягти свого – змінити не себе і не обставини свого життя, а стан своєї свідомості.

∙Людина імпульсивна, не здатна себе контролювати, схильна уникати проблем, з низькою стресостійкість. Вживати наркотики може підштовхнути сильне бажання зняти напругу в наслідок невміння розв’ язувати проблеми, або цікавість в купі з нездатністю подумати про

наслідки.

Окрім того, до вживання наркотиків та алкоголю схильні люди певного складу:

∙безпритульні, для яких дешеві наркотики та алкоголь – це найдоступніший спосіб отримати швидке задоволення і втекти від неприємної реальності;

∙хулігани підлітки, для яких наркотики та алкоголь – це найлегший шлях отримати задоволення, а також довести свою дорослість та самоствердитись в очах однолітків;

∙люди, які ухиляються від докладання зусиль та виконання діяльності (тунеядці);

∙люди, які не здатні ні до чого докладати зусиль і залежать в усьому від інших (так звані «матусині синки та доньки»).

3.Профілактика залежностей

Існує декілька видів профілактики залежностей: первинна, вторинна та третинна. Первинна профілактика – робота з організованими дитячими колективами та суспільною свідомістю по запровадженню здорового способу життя. Цей вид профілактики є пріоритетним,

оскільки він націлений на попередження виникнення залежностей. В цю роботу мають бути

115

включені як медики, психологи, соціальні працівники так і вчителі, тренери, вихователі та батьки. Вторинна профілактика – робота з дітьми групи ризику, тобто з тими, хто уже спробував алкоголь та наркотики, або має схильність до виникнення хімічної залежності. На перший погляд вторинна профілактика потребує спеціальних психологічних знань та досвіду роботи з наркозалежними і має бути сферою діяльності виключно психологів та соціальних працівників. Проте в теперішній час майже неможливо виділити чіткі ознаки приналежності дітей до групи ризику. Якщо раніше в цю групу потрапляли одиниці, і найчастіше це були діти з неблагополучних сімей, то зараз в цю групу потрапляють діти, які ні в кого не викликають побоювань: відмінники, лідери в своїх колективах, діти з повних та благополучних сімей. Це діти, які стають жертвами своєї цікавості або невміння розв’язувати життєві проблеми. Отже, існує прихована група ризику, в яку може входити будь-який школяр. Тому в профілактичній роботі слід робити ставку не на роботу з якимись окремими групами підлітків, а на підвищення рівня загальної психологічної культури дітей. А це задача не окремих шкільних психологів і соціальних працівників, а всього педагогічного і медичного загалу. Поставлена задача вимагає переходу від разових акцій (лекції, демонстрації фільмів, масових свят під лозунгом «Ні наркотикам!») до організації систематичної роботи по засвоєнню дітьми знань про здоровий спосіб життя та набуття

ними навичок вирішувати життєві проблеми без наркотиків та алкоголю.

Третинна профілактика – робота з хімічно залежними пацієнтами для профілактики рецидиву захворювання, здійснюється психологами і наркологами.

4. Основні принципи первинної профілактики

Щоб з’ясувати, яким чином здійснюється профілактична робота розглянемо детальніше принципи первинної профілактики:

Принцип залякування – це активне інформування про наслідки вживання наркотичних речовин. Ця тактика розрахована на 5-7% дорослого та 10% дитячого населення. Приблизно такий відсоток населення має виражені тривожні риси в структурі особистості, які роблять людей схильними до слідування приписам і нормам. Використання залякування може бути ефективним лише у випадку вмілого дозування, визначення розумної міри. З іншого боку, надання вичерпуючої та правдивої інформації про наркотики підростаючому поколінню є дуже важливим. Твердження деяких наркологів та вчителів про те, що це шкідливо, є глибоко помилковим. Підлітки все одно отримають цю інформацію, проте з сумнівних джерел, принадливу та прикрашену, провокуючу до вживання. Саме така інформація і є джерелом «зараження». Тому головною задачею батьків та педагогів має бути надання об’єктивної інформації про наркотики ще до того, як підлітки дізнаються про неї у принадливому вигляді, схилити тих, хто ще не визначився на бік здорового і тверезого способу життя. Це в свою чергу передбачає інформування

116

вчителів та батьків, які часто знають про проблему наркотиків менше за своїх учнів.

Принцип звернення до здорового глузду – це звернення до логіки аргументів, які підкреслюють перевагу здорового способу життя над вживанням наркотиків та алкоголю. Щоб підкреслити перевагу здорового способу життя використовують наступні заходи:

∙Формування моди на здоровий стиль життя (використання кумирів молоді, які ведуть здоровий спосіб життя);

∙Позитивний підхід (принцип «за», а не «проти» – роз’яснення, чому здоровий спосіб життя це «класно», замість того, чому нездоровий спосіб життя – це погано);

∙Підвищення клубної культури підлітків (зміна агресивного налаштування груп підлітків на боротьбу з наркоманами і наркотиками на позитивне ставлення до здорового способу життя).

Принцип звернення до першопричини – це допомога по усуненню тієї першопричини, яка привела дитину чи підлітка до зловживання. Якщо вдається усунути першопричину, то психологічна необхідність вживати наркотик зникає або послаблюється. Щоб здійснювати таку допомогу, необхідно знати основні психологічні причини, які можуть привести до вживання наркотиків, а також напрямки можливої робити з підлітками, які мають такі проблеми:

1)Причина: прагнення зняти напруження, заспокоїтись, розслабитись, забутись, утекти від сірої дійсності, складних життєвих проблем. Група ризику: окремі підлітки, які можуть почати вживати алкоголь та наркотики для корекції емоційного стану: щоб знизити тривогу, зняти депресію, апатію. Напрямок роботи: виявлення причин депресії, тривоги чи апатії, допомога у подоланні життєвих труднощів; допомога у формуванні ефективних способів подолання життєвих труднощів (наприклад, уміння відкладати задоволення на потім, уміння дати собі час для розв’язання проблеми, і т.д.).

2)Причина: незадоволені потреби у спілкуванні, любові, доброму ставленні. Вживання наркотиків та алкоголю полегшує спілкування з однолітками своєї та протилежної статі, долається відчуття замкненості, сором’язливості, з'являється впевненість в собі. Група ризику: замкнені, тривожно-помисливі, емоційно-вразливі підлітки. Напрямок роботи: корекція самооцінки шляхом створення ситуацій, де підліток може пережити успіх завдяки своїм зусиллям, залучення до сфер колективної діяльності, де підліток може позитивно самоствердитись (наприклад, спортивна секція).

3)Причина: прагнення відчути підйом життєвих сил, бадьорості. Група ризику: підлітки з заниженою самооцінкою, невпевнені в своїх силах, які прагнуть досягти протилежного стану впевненості, розкутості, а також підлітки, які прагнуть вийти з стану нудьги, душевної пустки та бездіяльності. Напрямок роботи: корекція самооцінки шляхом створення ситуацій, де підліток може пережити успіх завдяки своїм зусиллям, залучення до сфер колективної

діяльності, де підліток може позитивно самоствердитись.

117

4)Причина: прагнення отримати приємні відчуття, пережити стан ейфорії, відчути фізичний та психічний комфорт. Група ризику: підлітки, які схильні до втечі в світ мрій та фантазій. Напрямок роботи: допомога у подоланні життєвих труднощів та допомога у формуванні конструктивних способів подолання життєвих труднощів; залучення до спортивної діяльності, в якій підліток може відчути природні приємні відчуття від фізичної активності.

5)Причина: прагнення бути з усіма і як усі, бути прийнятим в групі, самоствердитись. Група ризику: тривожно-помірковані підлітки, які сліпо наслідують своїх лідерів, некритично слідують всім правилам групи. Напрямок роботи: корекція самооцінки шляхом створення ситуацій, де підліток може пережити успіх завдяки своїм зусиллям; роз’яснення негативних наслідків сліпого наслідування лідерів; залучення до колективної діяльності, де підліток може позитивно самоствердитись (командні види спорту, в яких необхідно не лише слідувати правилам, але й брати на себе відповідальність за гру).

6)Причина: прагнення привернути до себе увагу, продемонструвати свою виключність, завоювати авторитет. Група ризику: демонстративні підлітки. Напрямок роботи: корекція самооцінки шляхом створення ситуацій, де підліток може пережити неуспіх внаслідок своїх власних дій і зрозуміти, що його завищені прагнення можуть не відповідати його реальним можливостям або зусиллям; ігнорування демонстративних спроб підлітка привернути до себе увагу і надання уваги та похвали виключно у випадках, коли він на це заслуговує, і не тоді, коли він цього вимагає, а тоді, коли зайнятий роботою; індивідуальна робота з підлітком, роз’яснення негативних наслідків демонстративної поведінки; залучення до сфери діяльності, де він може по-справжньому позитивно самоствердитись.

7)Причина: форма протесту. Життєві труднощі, конфлікти в школі та дома можуть виступати пусковим механізмом для вживання наркотиків з метою висловити протест проти дорослих, «провчити їх». Група ризику: підлітки з дисгармонічним характером (завищена самооцінка, загострені риси характеру – агресивність, мстивість). Напрямок роботи: виявлення характеру життєвих труднощів, які переживає підліток та допомога у їх подоланні; допомога у формуванні конструктивних способів подолання життєвих труднощів; корекція самооцінки; залучення до спортивної діяльності, в якій підліток може позитивно самоствердитись, довести собі та іншим, що він чогось вартий.

118

Практичне заняття 7. Психологічні основи первинної профілактики залежностей

План

І. Обговорення теоретичних питань:

1.Поняття про залежність. Зловживання. Фізична та психологічна залежність.

2.Соціально позитивні залежності: переїдання, трудоголізм, азартна поведінка, залежність від комп’ютерних ігор та віртуальної реальності, куріння.

3.Соціально негативні залежності: хімічна залежність.

4.Профілактика залежностей. Основні принципи первинної профілактики залежностей.

Контрольні запитання:

27.Що розуміють під поняттями «наркотик», «психоактивна речовина»?

28.Що слід вважати зловживанням психоактивної речовини?

29.Що таке залежність? Які її ознаки?

30.Що таке фізична залежність?

31.Що таке синдром відміни або абстинентний синдром?

32.Що таке психологічна залежність?

33.Що таке підвищення толерантності до впливу психоактивної речовини?

34.Які є основні ознаки залежності?

35.Що відносять до соціально-позитивних залежностей? Що є причиною їх розвитку?

36.Як може сформуватися переїдання як форма залежності?

37.В чому причина розвитку трудоголізму?

38.Які ознаки залежності від азартних ігор? В чому причина формування цієї залежності?

39.Які симптоми залежності від комп’ютерних ігор?

40.В якому віці найчастіше виникає залежність від куріння тютюну? Чому?

41.Які два різновиди має куріння як залежність?

42.Поясніть механізм формування залежності від куріння.

43.В чому полягає деформація психіки курців?

44.Як курці пояснюють свою пристрасть до куріння? Наскільки їх аргументи справді слушні?

45.Чому курцям так важко визнати свою залежність від нікотину?

46.Які є шляхи позбавлення від нікотинової залежності? Наскільки кожен з них дієвий?

47.Які залежності відносять до соціально негативних?

48.Що таке хімічна залежність? Які її основні характеристики?

49.Які є стадії розвитку хімічної залежності?

50.Назвіть фактори, які сприяють підтриманню і укріпленню хімічної залежності.

119

51.За яких умов є можливим одужання від хімічної залежності?

52.Поясніть, чому «хімічна залежність – це сімейне захворювання»?

53.Хто ймовірніше може стати хімічно залежним?

54.Які ви знаєте види профілактики залежностей?

55.Які ви знаєте принципи первинної профілактики залежностей?

56.Поясніть суть принципу залякування. Наскільки він ефективний?

57.Поясніть суть принципу звернення до здорового глузду. Наскільки він ефективний?

58.Поясніть суть принципу звернення до першопричини. Наскільки він ефективний?

59.Проаналізуйте психологічні причини вживання наркотиків і напрямки робити з підлітками, які мають ці проблеми. Що ви знайшли типового, повторюваного?

ІІ. Практичні завдання

1. Визначте, чи є у вас ознаки алкогольної залежності, виконавши психодіагностику «Чи

можна вважати вас алкоголіком?»

Інструкція: За кожну відповідь «так» начисляйте собі один бал. Постарайтесь відповідати чесно.

1)Чи є у вас система вживання (п’єте кожну п’ятницю чи суботу, кожного свята)?

2)Якщо у вас не має можливості випити в режимі своєї системи, то чи виникають неприємні відчуття у вигляді страхів, тривоги, підвищеної дратівливості?

3)Якщо ви різко припиняєте вживати алкоголь в режимі своєї системи, то чи з'являється тремор, марення, галюцинації, думки про самогубство?

4)Чи шукаєте ви заспокоєння у спритних напоях після сварки в сім'ї або догани начальника?

5)Чи помічаєте ви, що останнім часом стали пити більше?

6)Чи траплялося вам, прокинувшись в ранці після випивки, не пам’ятати про те, що було вчора?

7)Коли ви п’єте в кампанії, чи стараєтесь ви непомітно для інших випити побільше?

8)Чи біли у вашому житті ситуації, коли без алкоголю ви відчували себе невпевнено?

9)Чи прагнете ви останнім часом вихилити першу чарку швидше, ніж це робили раніше?

10)Чи дратуєтесь ви, коли близькі осуджують ваші випивки?

11)Чи помічаєте ви у себе провали в пам'яті?

12)Чи завжди у вас знаходяться причини, які виправдовують випивку?

13)Чи часто ви жалкуєте про те, що сказали або зробили у п’яному вигляді?

14)Чи виникає у вас бажання контролювати кількість спиртних напоїв, які ви вживаєте?

15)Чи часто ви порушуєте дану собі обіцянку – пити менше, не пити, або покинути пити взагалі?

16)Чи пробували ви кинути пити?

17)Чи переймаєтесь ви тим, щоб ваша сім'я та ваші друзі не бачили вас п’яним?

18)Чи помічали ви, що через активне споживання спиртного у вас з’явилися фінансові труднощі і

120