Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

-psiholog-download-psihologiya_zdorovya

.pdf
Скачиваний:
44
Добавлен:
18.03.2015
Размер:
1.3 Mб
Скачать

Тема 2. Еталони психічного здоров'я особистості

План

1.Соціокультурні еталони психічного здоров'я.

2.Античний еталон психічного здоров’я.

3.Адаптаційний еталон психічного здоров’я.

4.Антропоцентричний еталон психічного здоров’я.

5.Комплексний підхід до психічного здоров'я особистості.

1. Соціокультурні еталони психічного здоров'я

Як уже було сказано, найважливішою умовою досягнення психічного здоров'я є особистісний розвиток людини, її зусилля по самовдосконаленню. Однак, людині, яка вирішила стати на шлях самовдосконалення, важливо знати, в якому напрямку рухатись, куди спрямовувати свою енергію, які цілі перед собою ставити. В різні віки люди вирішували цю проблему порізному, орієнтуючись на своєрідні еталони психічного здоров'я.

Еталоном психічного здоров'я називають систему поглядів на те, що означає бути здоровим в психологічному смислі. З еталоном звіряються, щоб визначити, як слід сприймати стан свого психічного здоров'я, і що слід робити для його укріплення.

Кожна культурно-історична епоха породжує свій власний соціокультурний еталон психічного здоров'я. Тому в кожну епоху в кожному окремо взятому суспільстві існують різні уявлення про те, що означає бути психічно здоровим і що слід робити для того, щоб вдосконалювати своє психічне здоров'я. Наприклад, для середньовічного християнського суспільства цілковито нормальною є поведінка людини, яка, перебуваючи у релігійному екстазі,

то голосно прославляє Бога, то гнівно звинувачує всіх у гріхах. Також цілком зрозумілим є і шлях досягнення релігійного екстазу постійне покаяння, піст, молитва. А сьогодні зустріч з такою людиною на вулиці у більшості людей викликала б асоціації з ненормальністю, не кажучи про те,

щоб спробувати такий шлях досягнення духовного просвітлення і здоров'я.

Зміна епохи та суспільства веде за собою зміни в поглядах на психічне здоров'я. Але разом з цим існують і достатньо стійкі соціокультурні еталони психічного здоров'я, які витримали перевірку часом й укорінилися в самих різноманітних типах суспільств. До таких універсальних еталонів Західної культури відносяться: античний еталон давньої Греції, адаптаційний еталон ХІХ століття та антропоцентричний еталон, який зародився у часи Відродження і розвинувся у Новий час. І до сьогодні люди продовжують керуватися поглядами, які відображені в цих універсальних еталонах, покладаючи надію на те, що вони допоможуть їм досягти емоційного благополуччя.

2. Античний еталон психічного здоров'я

11

Розуміння психічного здоров’я у давніх греків пов’язане з досягненням стану внутрішньої гармонії. Цей стан є результатом узгодженості тілесних та душевних проявів. Пропорційно розвинуте тіло має поєднуватись з всебічно розвинутим розумом, добрим серцем, чесністю та залізною силою волі. Саме такий баланс дозволяє людині підтримувати емоційне благополуччя.

Розуміння здоров'я давніх греків було пов’язане переконанням, що людина є частиною Всесвіту, і щоб бути щасливою, вона має перебувати у гармонії із Законами Всесвіту. Для цього людина має дотримуватись принципу «золотої середини», який ще можна виразити словами: «нічого понад міру». Згідно цього принципу будь-який тілесний або душевний прояв, який є надмірним, приносить людині шкоду. Особливо це стосується викривлення людських потреб (надмірний сон або відмова від сну, переїдання або голодування), пристрастей (перетворення закоханості на засліплюючу пристрасть) та зловживання задоволенням (поїдання смачної але некорисної їжі, зловживання алкоголем, неконтрольовані статеві зносини). Всі ці викривлення людських проявів розглядалися античними лікарями як хвороби.

Щоб уникати хвороб і перебувати у стані внутрішньої гармонії, людина має: 1) керуватися в житті своїм розумом, а не чуттями, бажаннями і потягами; 2) жити у злагоді із своєю природою, не викривляючи її і не протидіючи їй. Під людською природою давні греки розуміли біологічні потреби людини, які включають сон, їжу, захист і розмноження. А жити у злагоді з своєю природою – означає харчуватись здоровою їжею тоді, коли голодний, і з’їдати рівно стільки, скільки необхідно для підтримання життєвої активності, спати стільки, скільки необхідно для відпочинку, і так далі. Викривлення своєї природи полягає у переїданні, особливо на ніч, надмірному сні. Протидіяти своїй природі – означає застосовувати виснажливі дієти, недосипати.

Важливими для досягнення внутрішньої гармонії якостями особистості давні греки вважали: 1) здатність не переходити міру, визначену розумом; 2) врівноваженість та самовладання. Завдяки цим якостям людина стає господарем, а не рабом своїх бажань та пристрастей, не дозволяє їм збивати себе з пантелику, не залежить від зовнішніх умов та впливів, стійко переносить злигодні.

Оздоровлення тіла і духу за часів античності полягало: 1) у дотриманні принципів помірності: «Нічого надміру», «І найприємніше стане найнеприємнішим, якщо переступити межу», «Чим рідше задоволення, тим воно приємніше»; 2) у самовихованні; 3) у житті в злагоді із своєю природою.

Шляхи оздоровлення: 1) очищувальні релігійні ритуали для підтримання духовної єдності між людиною і Всесвітом та його Законами; 2) гімнастика та музика для загартовування тіла і волі; 3) філософія та робота над собою для того, щоб уміти жити у злагоді із своєю природою. Робота над собою полягала у випробовуванні себе обмеженнями певних потреб (менше їсти, не вживати алкоголь), у щоденному самоаналізі своїх вчинків та усвідомленні їх причин і наслідків.

12

Основні переваги античного еталону психічного здоров'я: виховує врівноважену людину, яка здатна керувати своєю психікою.

Недоліки античного еталону: будь-яке серйозне порушення душевної гармонії вважається «хворобою», з якою слід боротися. Однак душевний розлад в періоди критичного розвитку особистості (криза 7 років, криза підліткового віку, криза ідентичності юнацького віку і т.д.) є важливим і необхідним переживанням, яке допомагає людині вийти на новий рівень свого розвитку.

3. Адаптаційний еталон психічного здоров'я

Розуміння психічного здоров'я притаманне західному суспільству ХІХ століття пов’язане із здатністю людини пристосовуватись до умов оточуючого світу. Таке уявлення про здоров'я є продуктом ХІХ століття, яке принесло із собою революції, а з ними глобальні зміни в політичному та економічному розвитку багатьох країн Європи. Виживали ті, хто зумів швидко адаптуватися, підкорившись новим умовам. Отже, і емоційне благополуччя стало сильно залежати від уміння пристосуватися. Ще один важливий внесок в таке розуміння психічного здоров'я зробила теорія Ч.Дарвіна про еволюцію видів, яка набула популярності також у ХІХ столітті. Головна ідея цієї теорії полягала втому, що еволюція – це результат боротьби організмів за виживання в умовах, які можуть постійно змінюватись і навіть ставати несприятливими для життя. Щоб вижити, організми мають розвивати в собі все більшу і більшу пристосованість до оточуючого середовища.

Успішне пристосування, від якого залежить емоційне благополуччя людини, включає декілька рівнів адаптації:

1)По-перше, людина має уміти підкорювати себе нормам і правилам соціуму. Якщо людина здатна на це, то у суспільстві її «приймають за свою», вважають нормальною, ставляться позитивно. В результаті і сама людина розвиває в собі позитивне ставлення до себе, що є важливим компонентом психічного здоров'я. Якщо людина нехтує законами суспільства (кидає навчання у школі, не ходить на роботу, краде, або навіть просто не вітається при зустрічі),

то часто вона опиняється в ізоляції від інших людей, або в ситуації, коли вона не може позитивно самореалізуватися (стати тим, ким вона хоче). Все це негативно впливає на самооцінку і в цілому на задоволеність життям.

2)По-друге, людина має уміти витримувати тиск постійних змін, таких як політичні та економічні кризи, розлучення батьків, початок навчання у школі, вступ до шлюбних стосунків, серйозне спортивне змагання. Ці зміни часто спричиняють негативне психічне напруження або стрес. Хронічний (постійний) стрес в свою чергу може стати пусковим механізмом різноманітних порушень психічного і фізичного здоров'я.

3)По-третє, людина має уміти встановлювати і підтримувати стосунки з іншими людьми. Від

13

успішного пристосування до оточуючих часто залежить як емоційний, так і матеріальний

добробут. Наприклад, якщо дитина знайшла собі друзів у дитсадку чи школі, то вона легше переносить розлуку з батьками, менше схильна до проявів агресії або депресії. В той же час захворювання без явної причини (алергія) може бути наслідком того, що стосунки з однолітками або вчителями не склалися. Від уміння знайти спільну мову з колегами та начальством залежить карєрне зростання людини, а з ним розвиток почуття самоповаги,

впевненості в собі. І навпаки, негаразди у стосунках на роботі спричиняють незадоволеність оточуючими і собою, а з ним психічне напруження, яке приводить до розладів здоров'я.

Таким чином, якості, які забезпечують добру адаптацію людини в суспільстві і дають їй можливість підтримувати своє емоційне благополуччя – це:

1)нормальність – відповідність певним нормам суспільства і культури;

2)стресостійкість та стабільність в процесі контакту з оточуючим середовищем;

3)здатність встановлювати та підтримувати гармонійні стосунки з оточуючими.

Оздоровлення людини згідно адаптаційного еталону включає декілька напрямків:

1)Здобуття «нормальності» відбувається за рахунок всебічної соціалізації людини. Це – процес засвоєння індивідом системи знань, норм і цінностей свого суспільства. Цілеспрямована соціалізація відбувається у навчанні та вихованні, і починається в сім’ї з засвоєння дитиною простих норм і правил. Наприклад таких: «проситись у туалет, мити руки перед їжею добре», а «плюватись в інших людей, перебивати їх погано». Всебічна соціалізація полягає у засвоєнні норм, правил та цінностей різноманітних соціальних груп – сім'ї, шкільного класу, колективу на роботі, компанії друзів, а також у розвитку здатності використовувати ці норми відповідно до різноманітних ситуації. Пристосовуючись до нових груп людей і нових ситуацій, індивід розвиває у собі витривалість до контактів з оточуючими та здобуває стресостійкість.

2)Засвоївши норми, правила і цінності суспільства, індивід має навчитись критично їх переосмислювати і відкидати ті з них, які можуть порушувати природні закони й тим самим шкодити здоров’ю. Наприклад, сліпо засвоївши соціальне уявлення те, що стрункі люди більш привабливі, деякі повні люди вдаються до операцій по видаленню частини шлунку, що дійсно робить їх стрункими і соціально популярними, але приводить до порушення нормальної роботи організму і виникнення різного роду захворювань.

3)Розвиток здатності встановлювати та підтримувати гармонійні стосунки з оточуючими відбувається завдяки вихованню в індивіді людяності (гуманності). В основі людяності лежить визнання цінності іншої людини як особистості а також побудова стосунків (особливо в сім’ї) на засадах ненасильства, розуміння і підтримки.

4)Для попередження та корекції викривлення «нормального» розвитку індивіда важливим є оздоровлення суспільства в цілому. Це процес націлений на широкі верстви населення з метою

14

розв’язання глобальних соціальних проблем. Наприклад, запровадження програм по боротьбі

з наркоманією, алкоголізмом, пропаганду здорового способу життя.

Основні переваги адаптаційного еталону психічного здоров'я: виховує людину,

спроможну до успішної адаптації в суспільстві.

Недоліки адаптаційного еталону:

1)Самостійність особистості, яка орієнтується виключно на соціум і не розвинула в собі здатність критично мислити, достатньо обмежена. Її уявлення про здоров'я сильно залежить від норм і цінностей, прийнятих в самому суспільстві. І якщо суспільство слідує здоровому способу життя, то добре соціалізована людина також буде йому слідувати. Але якщо в суспільстві (особливо у сім’ї) вживання алкоголю є невід’ємним атрибутом культури, то індивід, який хоче «бути своїм» в суспільстві, переймає нездоровий спосіб життя як норму.

2)Основним показником психічного здоров'я в даному еталоні є нормальність як відповідність нормам та цінностям суспільства. Але такий підхід не враховує унікальність особистості, її індивідуальність. В результаті відхилення людини від «норми» перетворює її на «білу ворону» і може коштувати їй емоційного благополуччя. В такій ситуації генії й передові люди свого часу залишаються невизнаними або навіть можуть вважатися ненормальними.

4. Антропоцентричний еталон психічного здоров'я

Розуміння психічного здоров'я. Слово антропоцентричний походить від двох грецьких слів «антропо – людина» і «центр» і означає ставлення до людини як до центру і вищої цілі. Таке ставлення до людини зародилося в західній культурі в часи Відродження і сформувалося в Новий час (16-18 століття). Антропоцентризм прийшов на заміну «Богоцентризму». Тепер, щоб досягти емоційного благополуччя людина мала шукати не єдності та гармонії із Всесвітом, а власного саморозкриття. Відповідно, психічне здоров'я анропоцентричного еталону – це всебічна самореалізація особистості, або розкриття її творчого та духовного потенціалу.

Основним принципом здорового життя антропоцентричного еталону виступає постійний розвиток, реалізація закладених в людині можливостей і потенціалів, самовдосконалення. Вважається, що можливості людини безмежні, і смисл її життя – в реалізації цих можливостей. Згідно цього принципу, як тільки людина досягає певної цілі, вона має поставити ще більш високу ціль, постійно переборюючи себе і прагнучи до вищого. Для цього людина має бути активною та ініціативною, не підкорятись пасивно законам природи і соціуму. Наприклад, згідно природних

законів людина починає з віком втрачати фізичну і розумову силу, але є люди, які кидають виклик

цим законам, займаючись спеціальними фізичними навантаженнями, дотримуючись дієти та

очищувальних процедур. Людина має бути також уміти відстоювати себе, свої погляди на здоров'я, якщо вони ідуть у розріз із нормами суспільства. Якщо людина вирішала стати вегетаріанцем,

або відмовитись від вживання алкоголю, то вона має витримати тиск з боку більшості, для якої

15

вживання алкоголю або мяса є цінністю, частиною їх культури.

Щоб досягти успіху на шляху самовдосконалення, від якого в свою чергу залежить емоційний добробут людини, вона має розвинути в собі наступні якості:

1)Спрямованість на самоактуалізацію. Це – спрямованість людини на розкриття власного творчого та духовного потенціалу. Практично в кожній людині закладене таке активне прагнення до розвитку і реалізації свого потенціалу, але людина, як правило, його не реалізує. Головні причини: 1) людина схильна перекладати відповідальність за свій розвиток на інших;

2)задоволення від результату роботи над собою знаходиться десь далеко у майбутньому і потребує докладання регулярних зусиль, а людина здебільшого схильна віддавати перевагу задоволенням, які вона може отримати просто зараз, не докладаючи великих зусиль.

2)Спрямованість на особистісний розвиток. Така спрямованість включає не лише розвиток в собі позитивних якостей і викорінення негативних. Це також готовність до змін у своєму житті та готовність до змін в самому собі. В цілому люди схильні негативно сприймати будь-які зміни, бо вони лякають і знижують впевненість в собі. Проте саме зміни (вступ до шлюбу або розлучення, втрата роботи або влаштування на нову) дають можливість людині розкрити нові потенціали своєї особистості. Люди також схильні опиратися зміні уявлення про самих себе. Їм важко повірити в те, що вони привабливі, якщо вони впевнені в протилежному. Їм ще важче визнати, що насправді вони не такі вже й чесні, розумні, добрі... Проте, щоб розвинути в собі таку позитивну якість як чесність, інколи спочатку слід визнати свою нечесність.

3)Відкритість до отримання нового досвіду, в тому числі негативного. Це означає, що людина здатна засвоїти навіть негативний досвід і не втратити при цьому довіру до людей і до себе самої. Часто виходить навпаки: зрада коханого приводить до втрати довіри як до зрадника,

так і до всіх представників його статі; невдалий виступ на змаганнях підриває віру свої сили.

Але для тих, хто прагне вчитись на своїх помилках, важливо навчитись бачити в складній ситуації не перешкоду, а можливість, а в людині, яка завдала болю, не ворога, а вчителя.

4)Свобода в переживаннях, самовираженні і самовизначенні. Це – здатність відійти від норм, нав’язаних соціумом, і бути вільним у переживанні своїх справжніх почуттів, бути вільним мати свою власну думку, обирати свій власний шлях в житті Наприклад, в нашому суспільстві не прийнято, щоб чоловіки плакали навіть коли переживають велике горе. Але якщо людина вільна в своїх переживаннях і самовираженні, то їй байдуже до цієї норми. Вона плаче, якщо є на те потреба, і не відчуває сорому, не вважає себе слабкою.

5)Осмисленість існування. Це – звичка постійно замислюватися над смислом свого життя, прагнення жити не бездумно. Осмисленість починається там, де людина усвідомлює, що її теперішнє життя є результатом її власного вибору, який вона здійснює кожної хвилини.

Основні переваги антропоцентричного еталону психічного здоров'я: виховує

16

ініціативну свідому людину, яка прагне до постійного самовдосконалення, відкрита до засвоєння нового досвіду, вільна від стереотипів, нав’язаних суспільством.

Недоліки антропоцентричного еталону психічного здоров'я:

1)В сучасному суспільстві людина поки що не є найвищою цінністю, тому прагнення окремих людей до саморозвитку не дуже підтримується, а інколи навіть і не схвалюється. Зустрічаючись з таким ставленням, людині важко підтримувати емоційне благополуччя.

2)Антропоцентричний еталон схвалює протистояння законам, нав’язаних соціумом, але мало уваги приділяє побудові здорових стосунків з оточуючим світом. В результаті, людина, яка здобула собі славу «не такої, як усі», може опинитись в ізоляції, впевнена що її ніхто не розуміє, хоча сама нічого не робила для того, щоб інші її зрозуміли і прийняли.

5. Комплексний підхід до психічного здоров'я особистості

Як ми бачимо, кожен універсальний еталон робить акцент на якомусь одному напрямку розвитку й самовдосконалення особистості. Для античного еталону це розвиток процесу саморегуляції – керування своєю психікою з метою досягнення стану врівноваженості. Для адаптаційного еталону – це процес соціальної адаптації, або пристосування до вимог та норм суспільства. Для антропоцентричного еталону – це процес самоактуалізації, або розкриття свого творчого та духовного потенціалу.

Кожен з цих процесів є важливим для досягнення людиною особистісної зрілості. Зрілість особистості – кінцева мета самовдосконалення, в результаті якого людина здобуває наступні риси:

Самоконтроль та емоційна стійкість, дисципліна розуму, емоцій та вчинків.

Уміння регулювати свої вчинки та поведінку в межах соціальних норм.

Свобода та відповідальність, актуалізація та реалізація всіх своїх можливостей.

Духовна орієнтація.

Цілісність та гармонійність.

Перші три риси зрілої особистості цілком відповідають процесам саморегуляції, соціальної адаптації та самоактуалізації. Духовна орієнтація є своєрідним стрижнем зрілості. Остання ж риса, цілісність та гармонійність, говорить про те, що для здорового функціонування особистості важливими є всі три процеси. Більш того, важливим є і те, наскільки вони будуть між собою узгодженими.

Неузгодженість цих трьох процесів може проявлятися в тому, що людина нехтує одним з них, або в тому, що один з процесів вступає в суперечність з іншими. Наприклад, неузгодженість процесів соціальної адаптації та саморегуляції може виникнути у випадку, коли людина нехтує заради соціального престижу своїм фізичним та душевним самопочуттям. Зокрема, спортсмен,

захоплений побудовою блискучої спортивної карєри, доводить себе до хронічного психічного та

17

фізичного перенапруження, яке приводить його або до госпіталізації, або до так званого

перегоряння, коли спортсмен втрачає смисл своєї діяльності і віру в себе.

Людина не завжди свідомо порушує узгодженість цих процесів. Часто причиною неузгодженості є відсутність у людини чіткого уявлення про свою індивідуальну модель психічного здоров'я. Це власний унікальний погляд людини на психічне здоров'я, який вона створює сама, орієнтуючись на різні соціокультурні та універсальні еталони. З кожного еталону вона бере щось своє. Проте не завжди поєднання цих частин буває вдалим. Наприклад, індивід вважає, що керується в житті переконанням про те, що здоров'я це гармонія душевного і тілесного, але разом з цим застосовує виключно адаптаційні засоби досягнення емоційного благополуччя. Замість вчитися жити в злагоді із своєю природою, він всі сили витрачає на те,

щоб бути «нормальним», «своїм» для певного кола людей. Час від часу зловживає алкоголем, бо гадає, що відмовившись від колективної випивки, він втратить прихильність друзів. Якими

можуть бути наслідки такої неузгодженості, здогадайтесь самі.

18

Практичне заняття 1. Психічне здоров'я. Еталони психічного здоров'я особистості

План

І. Обговорення теоретичних питань:

1.Фізіологічне, психічне та соціальне здоров'я.

2.Показники психічного здоров’я населення.

3.Фактори, що впливають на психічне здоров’я людини.

4.Еталони психічного здоров'я особистості.

Контрольні запитання:

1.Яке визначення дає здоров'ю Всесвітня організація охорони здоров'я?

2.Дайте визначення фізіологічному рівню здоров’я людини. Наведіть приклад того, як порушення фізіологічного здоров'я впливає на інші складові здоров'я.

3.Дайте визначення соціальному рівню здоров’я людини. В чому виражається порушення здоров'я на цьому рівні? Наведіть приклад того, як порушення соціального здоров'я впливає на інші складові здоров'я.

4.Дайте визначення психічному рівню здоров’я людини. Що таке емоційне благополуччя? Як порушення психічного здоров'я впливає на інші складові здоров'я?

5.За якими ознаками судять про психічне здоров'я населення в цілому?

6.Охарактеризуйте стан психічного здоров'я в Україні.

7.Які фактори мають вплив на психічне здоров'я людини?

8.Що є найважливішою умовою досягнення психічного здоров'я особистості?

9.Що таке еталон психічного здоров'я? В чому його призначення?

10.Які еталони психічного здоров'я вважаються універсальними і чому?

11.Що таке індивідуальна модель психічного здоров'я? На основі чого вона створюється?

12.Охарактеризуйте психічне здоров'я згідно античного еталону психічного здоров'я?

13.Що лежить в основі появи такого уявлення про здоров'я?

14.Назвіть основний принцип здорового життя згідно античного еталону?

15.Що означає жити у згоді із своєю природою, не викривляючи її і не протидіючи їй?

16.Назвіть якості особистості, важливі для досягнення внутрішньої гармонії?

17.Назвіть основні шляхи оздоровлення тіла і духу в античні часи?

18.В чому полягають цінність та недоліки античного еталону здоров'я?

19.Охарактеризуйте здоров'я згідно адаптаційного еталону психічного здоров'я?

20.Які умови спричинили появу такого уявлення про здоров'я?

21.Охарактеризуйте рівні адаптації, від яких залежить успішне пристосування до соціуму?

19

22.Які якості особистості забезпечують добру адаптацію людини в суспільстві?

23.Якими є напрямки оздоровлення згідно адаптаційного еталону?

24.В чому полягають цінність та недоліки адаптаційного еталону психічного здоров'я?

25.Що означає слово «антропоцентричний»?

26.Охарактеризуйте здоров'я згідно антропоцентричного еталону?

27.В чому полягає основний принцип здорового життя згідно антропоцентризму?

28.Які якості особистості є необхідними для досягнення успіху на шляху самовдосконалення?

29.Кожна людина має вроджений імпульс до особистісного розвитку та розкриття потенціалу, але як правило не реалізує його. Чому так трапляється?

30.Як може сприяти психічному здоров’ю готовність до змін в своєму житті і в самому собі?

31.Як може сприяти психічному здоров’ю відкритість до нового досвіду, навіть негативного?

32.Як психічному здоров’ ю людини може сприяти свобода в переживаннях, самовираженні?

33.В чому полягають цінність та недоліки антропоцентричного еталону психічного здоров'я?

34.Які три процеси є важливими для досягнення повноти психічного здоров'я?

35.Чому так важливо, щоб ці три процеси були взаємоузгодженими?

36.Як може вплинути на узгодженість цих процесів недостатньо чітке усвідомлення індивідом своєї власної індивідуальної моделі психічного здоров'я?

ІІ. Практичні завдання:

1.Однією з складових психічного здоров'я є емоційне благополуччя. Виконайте психодіагностику «Орієнтувальна оцінка емоційного благополуччя» і визначне рівень свого емоційного благополуччя на даний момент часу.

Інструкція: Виберіть відповіді, які вам найбільше підходять, обведіть їх кружком. Потім підрахуйте загальну кількість балів.

Твердження

 

Оцінка

 

 

 

 

 

 

 

 

Згоден

Згоден

Не

 

 

значною

до

згоден

 

 

мірою

певної

 

 

 

 

міри

 

 

 

 

 

 

1.

У мене багато друзів

2

1

0

 

 

 

 

 

2.

Схоже, що я подобаюсь людям

2

1

0

 

 

 

 

 

3.

Я пишаюся тим, як прожив життя до цього моменту

2

1

0

 

 

 

 

 

4.

Мені легко пристосуватися до раптових змін ситуації

2

1

0

 

 

 

 

 

5.

Я знаю, що я сам відповідаю за своє життя

2

1

0

 

 

 

 

 

 

20

 

 

 

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.