-psiholog-download-psihologiya_zdorovya

кількості їжі з подальшим її виведенням з організму; в) втрата апетиту та значна втрата маси тіла; г) викривлене уявлення про себе, як про товсту людину; д) людина розуміє, що вона хвора.

21.Що є найбільш важливим показником душевного комфорту дитини?: а) розумова працездатність; б) позитивний емоційний стан; в) адекватні емоційні реакції; г) адаптація до соціуму.

22.Що з перерахованого стосується дезадаптивного рівня психічного здоров'я дитини?: а) дитина стійка до стресів, активно і творчо ставиться до дійсності; б) стресові ситуації викликають у дитини емоційні розлади; в) стресові ситуації викликають у дитини підвищену тривожність; г) стресові ситуації викликають у дитини відхилення в поведінці.

23.Що з перерахованого відноситься до факторів, які впливають на стан психічного здоров'я дитини?: а) неповна сім'я; б) постійна зайнятість батьків; в) період статевого дозрівання; г) алкоголізм батьків; д) надмірне навчальне навантаження; е) відсутність знань про культуру здоров'я.

24.Реакція дитини на шкільний стрес може проявлятися як: а) гіперактивність; б) сонливість протягом дня і пасивність на уроках; в) невротична реакція активного або пасивного протесту; г) відмова займатися розумовою активністю – вчити уроки, читати.

25.Ознаки нервового виснаження дитини схожі на прояви лінощів або капризність: а) так, це правда; б) ні, це неправда.

26.Найбільша кількість неврозів у дітей спостерігається: а) у дошкільному віці; б) у молодшому шкільному віці; в) у підлітковому віці.

27.Що з перерахованого відноситься до причин виникнення неврозів та психосоматичних розладів у дітей?: а) розлука з матір’ю у ранньому віці; б) батьки вчасно розв’язують свої власні особистісні проблеми; в) батьки конфліктують між собою; г) батьки вимагають від дитини того, в чому самі виявились нездатними досягти успіху; д) батьки притримуються однакових поглядів на те, як слід виховувати дитину.

28.Яким буде результат виховання, якщо батьки сприймають природні прояви темпераменту дитини як її «впертість» і намагаються її перевиховати?: а) дитина поступово «перевиховається», адже темперамент змінюється з віком; б) у дитини виникає нервовопсихічне напруження, яке проявляється у вигляді надмірної емоційної неврівноваженості або загальмованості, яке батьки сприймають як ще більшу «впертість»; в) у дитини розвивається уміння керувати собою.

29.Яким буде результат виховання, якщо воно іде «не від серця, а від розуму», батьки не шкодують повчань та вимог, але не дають емоційної підтримки, бояться «зіпсувати» дитину ласкою?: а) дитина виросте емоційно витривалою, «загартованою» і здатною долати життєві

71

труднощі; б) в нестандартних ситуаціях дитина не зможе сама впоратись з труднощами, бо буде боятися зробити щось не так, як вчили батьки; в) у дитини виникатимуть сумніви в тому, що вона варта любові і піклування, і у неї сформується занижена самооцінка.

30.Яким буде результат виховання, якщо батьки спочатку ставлять одну вимогу до дитини, а потім різко вимагають протилежного?: а) у дитини виникає нервово-психічне напруження, яке проявляється у вигляді надмірної емоційної неврівноваженості або загальмованості, яке батьки сприймають як ще більшу «впертість»; б) це формує у дитини відчуття тривожного очікування і невпевненість в собі; в) це поступово розвиває у дитини гнучкість мислення, кмітливість.

31.Яким буде результат виховання, якщо домінуючу у вихованні роль відіграє лише один з батьків (як правило мати або бабуся), а інший (як правило батько) залишається виключеним з сфери виховання дитини?: а) хлопчику важко буде випрацювати навички поведінки своєї статі; б) у дівчинки в дорослому віці будуть проблеми спілкування з представниками протилежної статі.

32.Що з перерахованого відноситься до причин емоційного неприймання дитини батьками: а) дитина народилася невчасно або «не тієї статі»; б) дитина є повністю безпомічною; в) дитина своїми особливостями, темпераментом нагадує небажані риси одного з батьків або близьких родичів.

33.Що з перерахованого відноситься до ознак виховання за типом надмірної опіки?: а) постійна тривога за дитину; б) вседозволеність; в) вимога від дитини абсолютної покори і послуху; г) обмеження самостійності дитини; д) незаслужене приниження, побої.

34.Який тип неправильного виховання сприяє розвитку у дитини нестійких моральних принципів, коли у неї відсутнє чітке розуміння, про те, що добре, а що погано?: а) егоцентричне виховання; б) емоційне неприймання дитини; в) відсторонена байдужість; г) виховання за типом «Попелюшки»; д) надмірна опіка.

35.Фізичні покарання дитини молодше 3 років можуть привести до розвитку у дитини пасивності, тривожності (невроз страху) і загальної затримки розвитку: а) так, це правда; б) ні, це неправда.

36.Фізичне покарання дитини 7 років і старше в присутності сторонніх і особливо однолітків може привести до розвитку у дитини: а) заниженої самооцінки; б) агресивності; в) відсутності здатності співчувати іншим; д) загальної затримки розумового розвитку.

37.Фізичне покарання дівчинки старше 10 років і хлопчика старше 14 років може привести до розвитку: а) неврозу страху; б) порушення формування психіки майбутньої жінки чи чоловіка; в) втрати поваги до батьків.

72

38.Що вважають фізичним насильством по відношенню до дитини?: а) будь-яке фізичне покарання дитини; б) покарання, при якому дитина відчуває фізичний біль; в) покарання з метою навмисного нанесення фізичних пошкоджень дитині.

Критерії оцінювання:

38-35 правильних відповідей – « відмінно А» 34-31 правильних відповідей – « добре В » 30-27 правильних відповідей – « добре С» 26-23 правильних відповідей – « задовільно D» 21-18 правильних відповідей – « задовільно Е»

17 – і менше правильних відповідей – « незадовільно FХ»

73

МОДУЛЬ 3. ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я

Тема 6. Шляхи збереження психічного здоров'я

План

1.Загальне уявлення про шляхи збереження психічного здоров'я.

2.Механізми психологічного захисту.

3.Механізми свідомого подолання стресу – копінг-стратегії.

4.Психорегуляція.

1. Загальне уявлення про шляхи збереження психічного здоров'я

Як відомо, на розвиток психічних розладів впливає ряд факторів: 1) біологічні фактори – хвороба мозку, спадковість, тип нервової системи; 2) соціальні фактори – стресові життєві обставини, труднощі через стосунки у родині; 3) психологічні фактори – хронічні внутрішні нерозв’язані конфлікти. Вплинути на біологічні фактори безпосередньо не можливо. Так само важко усунути з нашого життя різноманітні стресові фактори. Тому збереження психічного

здоров'я в першу чергу стосується розвитку у людини умінь долати життєві труднощі. Це

певного роду знання, уміння і навички, які можуть допомогти людині компенсувати недоліки типу нервової системи, впоратись зі стресом та вчасно й оперативно розв’язати свої внутрішні конфлікти. Ці знання, уміння і навички (ЗУН) можна звести до трьох груп:

ЗУН пов’язані зі здатністю усвідомлювати та керувати процесом мислення:

∙знання про себе, про своє психічне здоров'я;

∙навички аналізу результатів та наслідків своєї діяльності (рефлексія);

∙здатність адекватно оцінювати себе (самооцінка);

ЗУН пов’язані зі здатністю усвідомлювати та керувати своїми емоціями:

∙уміння розпізнавати свої почуття (особливо в стресових ситуаціях);

∙уміння адекватно виражати свої негативні емоції та почуття без їх придушення або навпаки виливання на оточуючих;

∙навички психічної саморегуляції для зниження рівня психічного напруження (навички аутогенного тренування, медитації, керованої уяви та дихання.).

ЗУН пов’язані зі здатністю усвідомлювати та керувати своєю поведінкою:

∙ уміння робити вибір, приймати рішення;

74

∙уміння долати конфлікти;

∙уміння витримувати тиск групи;

∙уміння зустрічати інших людей без упередження;

∙уміння приймати людей з їх недоліками і достоїнствами.

Всі ці важливі знання, уміння і навички можна розвивати в собі самостійно або

звернувшись спеціалістів (психологів), які можуть допомогти у їх розвитку.

Також існує спеціально розроблена система заходів профілактики порушень психічного здоров'я. Первинна профілактика націлена на групу здорових людей та людей із «групи ризику», у яких ще не почався період кризи. До групи ризику входять люди з генетичною схильністю до

психогенних захворювань, емоційно незрілі, самотні, люди, у яких складні стосунки в родині, які

зловживають алкоголем та наркотиками, які пережили психотравмуючі події – насильство,

важку втрату. Методи первинної профілактики:

∙інформування людей про «фактори ризику» порушення психічного здоров'я;

∙навчання людей новим навичкам, які допоможуть протистояти негативним впливам і зберегти психічне здоров'я.

Головна задача первинної профілактики психічного здоров'я – допомогти людині усвідомити відповідальність за своє здоров'я і розвинути уміння і навички, які допоможуть підтримувати внутрішню гармонію. Наприклад, уміння робити все вчасно, а не тоді коли здоров'я вже на межі зриву, уміння правильно чергувати в своєму житті активні і пасивні режими відпочинку, уміння свідомо розслаблятися, «зкидати» енергію негативних емоцій.

Інші види профілактики психічного здоров'я націлені на допомогу людям, які схильні до відхилень у поведінці, конфліктності, підвищеної тривожності. Ці методи включають спеціальну організацію вільного часу, тренінги. Ще один вид профілактики – організація психологічної підтримки для тих, хто намагається свідомо вийти з замкненого кола своїх проблем.

Щоб відбулися бажані позитивні зміни в здоров’ї, часто буває необхідно, щоб людина усвідомила причинно-наслідковий зв'язок між порушенням власного психічного здоров'я та своїм ставленням до себе і оточуючих. Зробити це самотужки людині буває інколи не під силу. В такому випадку дієвою допомогою є психотерапія. Це вид психологічного лікувального впливу, метою якого є допомогти виявити справжню проблему, яка спричиняє психологічний дискомфорт, та знайти способи її конструктивного усунення. За допомогою психотерапії пробуджуються резерви психіки людини для активної діяльності навіть у дуже несприятливих соціальних умовах. Поступово людина набуває сил протистояти життєвим обставинам, научається відрізняти дрібні проблеми від великих, встановлювати пріоритети в їх розв’язанні, відновлює навички спілкування, терпимість до чужої думки.

75

2. Механізми психологічного захисту особистості

Подібно до того, як імунітет оберігає фізичне здоров'я організму, на сторожі психічного здоров'я стоїть психологічний захист. Це – особлива регуляторна система психічних механізмів, які дозволяють зберігати комфортний і стабільний стан особистості, іншими словами, спокій.

В арсеналі психологічного захисту є безліч механізмів. Є як прості примітивні механізми захисту, так і складні зрілі механізми. До примітивних механізмів відносять:

∙Заперечення (ігнорування) – невизнання того, що проблема існує, ігнорування реальності,

яка не подобається. Наприклад, людина, яка зловживає алкоголем, часто заперечує наявність проблеми. Коли людині з завищеною самооцінкою вказують на те, що у неї завищена самооцінка, вона щиро і завзято обороняється і стверджує протилежне.

∙Блокування інформації або витіснення. Суть механізму витіснення – не побачити, не почути, забути те, що може бути небезпечним для душевного комфорту. Наприклад, забути подзвонити людині, яка вам неприємна.

∙Придушення – стримування неприємних почуттів, неприйнятних бажань та потреб. Найчастіше приходиться стримувати страх або огиду, бажання відповісти агресією на агресію або бажання розплакатись.

∙Заміщення. Коли оточуючі ображають, а людина не може їм відповісти, то вся сила накопичених емоцій переноситься на інший, більш «слабкий» об’єкт. Наприклад, педагог може бути витриманим і терпеливим з «важким» класом, але дома стає тираном для власних дітей, не дає їм спуску і відігрується за все наболіле і невисказане в класі.

∙Проекція – приписування власних бажань, ідей, почуттів, в яких людина не може собі зізнатись, іншим людям. Для людей, які часто використовують цей захист характерна така установка: «я – хороший, а інші – погані». Тобто всі свої негативні риси і невирішені

проблеми людина переносить на оточуючих. Наприклад, якщо педагог постійно говорить,

що учні його не люблять, то виникає питання: «А чи він сам любить своїх учнів?»

Примітивні захисти блокують або викривляють травмуючу інформацію. Вони спрацьовують, як автоматична дія. В результаті, в кожній загрозливій ситуації людина діє однотипно, їй важко побачити справжню проблему, з якою слід боротися, важко діяти творчо і нестандартно.

На відміну від примітивних, зрілі захисти не автоматичні, вони обов’язково підключають мислення і сприяють пошуку рішення проблем. До зрілих механізмів захисту відносяться:

∙Раціоналізація. Прагнення знайти раціональне пояснення своїм негативним діям або невдачам, знайти їм прийнятне виправдання. Наприклад, діти раз за разом погано поводяться на тренуванні, і це викликає у тренера сумніви у власній компетентності,

проте, щоб впоратись з негативними емоціями, він пояснює проблеми тим, що діти

просто втомилися, кінець чверті…

76

∙Компенсація. Наприклад, якщо людина не має здібностей в одній сфері, то прагне більше докладати зусиль в діяльності, де більше шансів досягти успіху.

Психологічний захист може приносити користь людині, але може бути і шкідливим для її розвитку та психічного здоров'я. Це буває у випадках, коли психологічний захист (часто примітивний) використовується занадто довго і занадто часто. Він ніби «вбудовується» в особистість і змінює її. Змінюється сприймання оточуючих, розуміння себе та інших, поведінка. Через призму захисту все сприймається викривленим. Наприклад, вчитель, який вороже ставиться до учнів, але не хоче

собі в цьому зізнатися, починає бачити своїх учнів викривлено – вони самі починають здаватися йому ворожими. Таке викривлене бачення реальності, з одного боку, захищає людину від інформації про її недоліки, недосконалість, допомагає зберігати повагу до себе і нормальну самооцінку. А з іншого боку, не дає можливості людині виправляти ці недоліки і самовдосконалюватись, перешкоджає розвитку особистості.

Постійне використання психологічного захисту згодом приводить до порушення психічного здоров'я. Це відбувається тому, що майже вся психічна енергія людини витрачається на те, щоб блокувати неприємну інформацію, а не на те, щоб розв’язати існуючу проблему. Енергетичні ресурси психіки виснажуються, а нервове напруження постійно залишається високим, бо проблема так і не зникає. Результатом є виникнення психосоматичних захворювань. Розглянемо, це на прикладі дії захисту придушення. Коли людина утримує себе від того, щоб реалізувати свій імпульс, в м’язах виникає напруження, і якщо таке утримування себе продовжується достатньо довгий період часу, то м’язове напруження стає хронічним і може привести до розвитку тілесного захворювання. Наприклад, затримка подиху, щоб не заплакати приводить до напруження м’язів діафрагми, а постійне таке напруження приводить до розвитку головних болів. Хронічне придушення тривоги або гніву в ситуації постійних родинних конфліктів може привести до розвитку гіпертонії.

Людині важко самій зрозуміти, наскільки ефективною є система її психологічних захистів. Для цього вона має відслідковувати свої реакції (що викликає дискомфорт, що зачіпає за живе, що викликає страх), дії та їх наслідки. Але як тільки людина усвідомлює, що в тій чи іншій ситуації вона просто захищається, як правило, все стає на свої місця, і захист анулюється.

В результаті усвідомлення свого захисту, людина може опинитись перед складною ситуацією або проблемою, яку раніше не хотіла помічати. Зазвичай це переживається як кризова ситуація. Наприклад, раптом педагог усвідомлює, що насправді це він відчуває до дітей неприязнь,

а не діти до нього, як він вважав раніше. Це ставить під загрозу його відповідність образу справжнього педагога, який любить дітей, потребує від нього переосмислення всієї своєї

діяльності. Проте результатом подолання справжньої проблеми є досягнення справжнього душевного комфорту.

77

В результаті усвідомлення свого психічного захисту людина може перетворити його на свідомий і контрольований спосіб поведінки і використовувати його свідомо там, де вважатиме за потрібне. В такому випадку захист перетворюється на свідомий засіб подолання стресу.

3. Механізми свідомого подолання стресу – копінг-стратегії

Для того, щоб розвивати уміння долати труднощі важливо напрацьовувати різні способи свідомої поведінки, які допомагають впоратись з стресовими ситуаціями. Такі способи поведінки називають копінг-стратегіями. З англійської «копінг» перекладається як опанування.

Копінг-стратегії відрізняються від захисних механізмів тим, що людина використовує їх свідомо. В результаті успішного копінгу людина відчуває себе здатною впоратись з проблемною ситуацією, і у неї виникає відчуття росту власних можливостей, підвищується самооцінка.

Існують різноманітні копінг-стратегії. Одні з них спрямовані на те, щоб ефективно розв’язувати проблеми, інші – на те, щоб ефективно адаптуватися до несприятливих обставин, треті – на те, щоб розрядити негативні емоції без шкоди для оточуючих. Розглянемо деякі з них:

∙Стратегія планового вирішення проблеми – складання плану спасіння і чітке слідування плану. Плюси очевидні, особливо у випадку близької небезпеки. Мінус – якщо ситуація знаходиться за межами вашого контролю, то стратегія не спрацює. Наприклад, можна скласти план виживання в ситуації насування економічної кризи: закупати продукти, вкладати гроші в нерухомість або долари, проте ситуація кризи неконтрольована, і завтра долар може упасти, а нерухомість упаде в ціні…

∙Конфронтація або протистояння ситуації. Людина сприймає невдачі і життєві проблеми як ворожу силу, яку необхідно перемогти або знищити. Ця стратегія добре спрацьовує в ситуації реальної загрози від конкретного об’єкту. Наприклад, ви захворюєте на грип, або пізно ввечері на вулиці на вас скоюють напад. Якщо енергія направлена за адресою, то отримуємо максимум ефекту: грип вилікувано, хулігани отримали на горіхи. Проте якщо людина діє за принципом «око за око» і використовує цю стратегію для помсти, то тим самим вона переступає певну межу і може опинитись в ситуації ще більшого конфлікту з оточуючими. Наприклад, якщо заради помсти зраднику людина вирішує також зрадити, то результат може бути приблизно такий: стороння людина втягнена в брудну історію, протилежна сторона поглядає з презирством, а сама людина не відчуває себе переможцем, бо як було боляче, так і болить.

Інший підводний камінь цієї стратегії полягає в тому, що якщо загроза не має конкретного втілення (в країні криза), то людина просто витрачає силу на пусту неефективну боротьбу з вітряками (перемиває кістки уряду, депутатам, але ситуація від цього не змінюється).

∙Стратегія самоконтролю – регулювання своїх почуттів та дій. Прекрасно діє при

форсмажорах та стихійних лихах, нападах терористів (в таких умовах найбільше шансів

78

вижити у того, в кого ясна голова), а також в сварках, за умови, що сторони рівні по силі. Якщо ж супротивник слабший і просто блефує, то така стратегія є неефективною. Такого суперника краще налякати демонстрацією сили, інакше він може прийняти вашу поведінку за слабкість і перейти в наступ. Крім того, надмірне «зарегулювання» своїх емоцій приводить до виникнення перенапруження і провокує психосоматичні захворювання.

∙Стратегія прийняття відповідальності – визнання своїх помилок та їх аналіз з метою більше не допустити. Це – шлях зрілих та сильних людей. Проте є і небезпека. Якщо людина надто далеко заходить у використанні цієї стратегії, то починає відчувати відповідальність абсолютно за все навколо неї. Вона також починає відчувати провину, за те, що щось іде не так, як слід, навіть якщо вона не має до цього прямого відношення. Це – прямий шлях в невроз.

∙Позитивна переоцінка ситуації – побачити позитивний смисл в негативній ситуації. Проте ця стратегія ефективна не ДО того, як щось станеться, а вже ПІСЛЯ того. Якщо легко і позитивно сприймати ураган, який насувається, замість того, щоб докласти зусилля по зменшенню сили удару, то від цього удару можна і не оправитись.

∙Копінг-стратегія пошуку соціальної підтримки полягає у знаходженні ресурсу для підтримки серед оточуючих людей. Це може бути як реальна допомога у вирішенні проблеми, так і емоційна підтримка через фізичний контакт чи довірливу розмову. Соціальна підтримка – один з найпотужніших копінг ресурсів. Але він може мати як позитивний, так і негативний ефект. Надмірна підтримка може привести до безпомічності, втрати здатності переносити тягар проблем самостійно, внаслідок чого людина постійно потребуватиме допомоги.

∙Відсторонення від проблеми або відкладання проблеми на потім. Часто це неефективна стратегія, особливо у випадку, якщо у вас знайшли серйозне захворювання, або не ладяться стосунки з близькими. Ефективною вона може бути лише тоді, коли людина сильно гнівається або соромиться. В такому випадку відкладання може дати можливість заспокоїтись і згодом подивитись на проблему більш спокійно.

∙Копінг-стратегія уникнення полягає в ухилянні від проблеми, людина робить вигляд, що проблеми не існує, або очікує, що вона якось сама зникне. Це так звана «поза страуса» – головою у пісок. Ця стратегія має успіх лише у випадку, коли проблема дійсно сама по собі зникає. Наприклад, підліток незадоволений своїм тілом, зовнішністю, проте з часом підліткова незграбність та минає, риси обличчя змінюються. Проте здебільшого самі собою проблеми не зникають. Тому ця стратегія, хоча і понижує рівень стресу, все-таки не дозволяє людині позбавитись джерела стресу. Більш того, уникаючи розв’язання своїх проблем, людина поступово деградує. Саме тому ця стратегія є домінуючою при формуванні залежності від наркотиків, алкоголю, азартних ігор.

Експериментально доведено, що особи, які досягають професійних висот і оптимістично

79

оцінюють своє майбутнє, найбільш часто використовують стратегії «позитивної переоцінки», «самоконтролю», «планового розв’язання проблем». Ті ж, хто сприймає невдачу як щось, що від них не залежить, найчастіше користуються «уникненням», «пошуком соціальної підтримки», та «відстороненням від проблеми».

Ефективність копінг-стратегії залежить від декількох факторів:

∙Від того, наскільки стратегія підходить до ситуації.

∙Від того, як відреагує на вашу стратегію середовище. Наприклад, ви роздратовані поведінкою учня. Але чи буде ефективною в цьому випадку стратегія конфронтації (накричати, вилаяти,

присоромити), залежить і від того, як відреагує учень. Він може злякатися і більше вас не турбувати, а може проігнорувати вас чи навіть «дати здачі», що лише посилить проблему.

4. Психорегуляція

Навіть ефективне долання життєвих труднощів не обходиться без переживання негативних емоцій. Для того, щоб не дати нервово-психічному напруженню зашкодити здоров’ю, важливо оволодіти уміннями регулювати свої психічні стани, знімати психічне напруження за рахунок використання технік психорегуляції.

Психорегуляція – це свідоме керування психічним станом людини. Різновидом психорегуляції є психічна саморегуляція – свідомий вплив людини на саму себе.

Керування психічним станом досягається за рахунок таких прийомів психорегуляції:

1)Переключення свідомості з джерела напруження на щось інше. Досягається за рахунок концентрації уваги на диханні, на фізичних рухах, образах, словах, діяльності.

2)Свідоме розслаблення м’язів тіла. Досягається за рахунок вольового зусилля, яке підкріплюється промовлянням словесних формул розслаблення та створення розслаблюючих образів уяви.

3)Створення позитивного настрою. Досягається за рахунок створення позитивних образів уяви та промовляння позитивних словесних формул.

Для того, щоб навчитись прийомам психорегуляції слід розвивати такі основні уміння:

∙уміння свідомо концентрувати увагу;

∙уміння свідомо змінювати тонус м’язів за допомогою вольового зусилля;

∙уміння свідомо створювати образи уяви;

∙уміння використовувати програмуючу та регулюючу роль слова.

Основні методи психорегуляції:

∙Відволікання від проблем через спілкування з друзями, природою, мистецтвом.

∙Рухова активність. Помірні фізичні навантаження знижують нервово-психічну напругу в

головному мозку, відновлюють розумову працездатність. Єдине застереження – не

80