-psiholog-download-psihologiya_zdorovya

достатньо здоровими.

Небезпека депресії полягає в тому, що для деяких людей вона стає приводом вживати алкоголь або наркотики. А при поглибленні депресії є ризик, що хвора людина, втрачаючи критичність і адекватність мислення, може покінчити з собою, не витримавши тягаря хвороби.

Статистика. В результаті впливу інформаційно-емоційних стресів і недостатньої профілактики нервово-психічних порушень на неврози страждає значна частина населення. Короткочасні невротичні стани, які минають з часом самі собою, спостерігаються в той, чи інший період часу практично у кожної людини. Більш глибокі порушення відмічаються у 30% населення, проте цей відсоток стрімко зростає.

Жінки страждають на неврози частіше ніж чоловіки, що пояснюється тим, що вони більш емоційно сприймають життєві негаразди.

До 80% вчителів страждають на різні форми неврозів, а в загальному контингенті школярів не більше третини не мають яких-небудь психічних порушень. Кожен другий пацієнт із скаргами на серцево-судинну систему, систему травлення, тощо, головним чином потребує допомоги психотерапевта.

Лікування неврозів. До засобів лікування неврозів відносять режим праці та відпочинку, фізіотерапію, психотерапію, призначення транквілізаторів, антидепресантів, тощо.

3. Психосоматичні розлади

Вчені стверджують, що ми живемо в умовах епідемії неінфекційних хвороб, які через свою розповсюдженість отримали назву «хвороби століття». Що це за хвороби? Це – ішемічна хвороба серця, яка проявляється через стенокардію та інфаркт міокарду, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, ревматоїдний артрит, неспецифічний виразковий коліт, ожиріння, нервова анорексія, нервова булімія, та ін. Як видно в цю групу входять дуже різні хвороби. Що ж їх об’єднує? У всіх цих хвороб є одна важлива особливість – за своєю природою вони найчастіше психосоматичні. Що це означає?

Термін «психосоматика» означає зв'язок душі (psyhe) і тіла (soma). Давньогрецький вислів звучить так: «В здоровому тілі здоровий дух». Зворотній смисл цього твердження полягає в тому, що якщо душа поранена, то це знаходить свій відбиток у тілі. Негативні переживання, думки, надмірне психічне напруження за допомогою нервової та гормональної систем трансформуються в біохімічні реакції і отримують тілесне втілення у наступному вигляді:

∙короткотривалі тілесні реакції (при переживанні страху виникає сильне серцебиття);

∙тимчасові порушення в органах тіла (внаслідок сильних тривожних переживань виникають болі в ділянці серця; внаслідок стримування плачу можуть виникати головні болі);

∙хвороби (довготривалі переживання, які провокують порушення в органах тіла, разом з

31

генетичною схильністю можуть дати розвиток певному захворюванню).

Отже, психосоматичні розлади – це тілесні захворювання, які виникли або загострились у результаті впливу сильних психологічних переживань.

Види психосоматичних захворювань:

1)«Великі» класичні психосоматичні розлади: бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, ревматоїдний артрит, нейродерміт, та ін. Це – хвороби, у виникненні яких важливу роль відіграють як психологічний фактор, так і біологічний (спадковість).

2)«Малі» психосоматичні розлади. Це розлади, при яких тілесні симптоми не можливо пояснити органічними порушеннями. Головна особливість при таких розладах, наявність постійних скарг на здоров'я, які продовжуються незважаючи на те, що обстеження не виявляє патологічних процесів, які могли б пояснити причину скарг. Типи скарг: сухість у роті, пітливість, припливи жару, неприємні відчуття в животі, болі в різних органах.

Причини виникнення психосоматичних розладів. Існує багато гіпотез і пояснень виникнення психосоматичних захворювань, які знайшли своє підтвердження у дослідженнях. До основних причин їх розвитку відносять вплив інтенсивного і тривалого психологічного стресу та придушення сильних емоцій та прагнень.

Психологічний стрес – це негативне нервово-психічне напруження, яке виникає в результаті переживання людиною екстремальної, кризової ситуації, до якої їй важко адаптуватися. Найбільш небезпечним є інтенсивний довготривалий стрес, який називають хронічним.

∙Стрес виникає тоді, коли ситуація нав’язана ззовні (начальством, бандитами, бюрократами, дітьми), не залежить від вибору людини (людину захопили у заручники, або за наказом начальника людина змушена працювати у вихідні).

∙Стрес виникає тоді, коли людина не може контролювати ситуацію і змушена бути у ролі пасивного спостерігача (наприклад, важка хвороба близької людини).

∙Стрес виникає тоді, якщо наслідки ситуації неможливо передбачити.

Стрес тим сильніше, чим менше відомо про ситуацію, і чим більше вона неконтрольована. Небезпека нервово-психічного напруження полягає в тому, що його вплив виснажує фізіологічні ресурси організму (ослабляється імунітет, порушується робота вегетативної системи). Коли захист організму слабшає, найбільш «слабкі» органи тіла потрапляють під удар.

Придушення сильних емоцій та бажань – це стратегія, яку часто обирає людина,

адаптуючись до несприятливих умов. Наприклад, дружина гнівається на чоловіка за те, що він їй не допомагає, але замість висловити незадоволення відсутністю допомоги по господарству, вона ніяк цього не показує і придушує свій гнів заради добрих стосунків.

Існує механізм перетворення блокованої емоції на фізичний симптом. Придушений гнів,

32

придушена ворожість чи агресивність реалізуються через активацію симпатичної нервової системи. Її імпульси зумовлюють підвищення обміну речовин, прискорення серцебиття, звуження судин і сприяють виникненню таких захворювань як гіпертонія, артрит, мігрень, діабет.

Вважається, що гіпертонія зустрічається у людей, які прагнуть до успіху і схвалення, мають підвищену відповідальність. Націленість на досягнення часто супроводжується агресивністю,

яку людина придушує, так як її невигідно виражати відкрито бо їй важливе схвалення інших

людей.

Заблоковане прагнення до визнання, уваги, підтримки, захищеності, нереалізовані сексуальні потреби реалізуються через парасимпатичну систему. Її імпульси знижують кров’яний тиск, уповільнюють серцебиття, посилюють перистальтику шлунку та кишок і сприяють розвитку бронхіальної астми, виразкової хвороби. Виразка шлунку зустрічається

найчастіше серед людей, які занадто критично до себе ставляться – « гризуть себе» за промахи і

недоліки, придушують в собі потребу у підтримці і співпереживанні, не дозволяють собі бути

слабкими.

Ще однією причиною розвитку психосоматичних захворювань є несвідоме прагнення привернути до себе увагу. В нашій культурі до хворої людини прийнято ставитись з повагою та турботою, хворий звільняється від обов’язків, про нього піклуються, йому приділяють увагу. Тому часто людина невідомо обирає «занурення у хворобу», щоб отримати тепло і ласку. Дитина, яка

однаково сильно любить обох батьків, які вороже ставляться один до одного, не може знайти іншого виходу з ситуації, окрім як захворіти, і тим самим «згуртувати батьків» і переключити на себе їх увагу.

Схема №2. Розвиток психосоматичних розладів

Сильні психологічні переживання (часто придушені)

Тілесні Біохімічні прояви реакції

Стрес – емоційне напруження в результаті впливу екстремальної ситуації

Лікування таких розладів також, як і у випадку неврозів, потребує допомоги психіатра або психотерапевта.

33

Практичне заняття 2. Загальне уявлення про порушення психічного здоров'я

План

І. Обговорення теоретичних питань:

1.Поняття про порушення психічного здоров'я.

2.Неврози.

3.Психосоматичні розлади.

Контрольні запитання:

1.Що таке психічний розлад? Які психічні розлади ви знаєте?

2.Які психічні розлади є найбільш поширеними?

3.Які фізіологічні симптоми свідчать про наявність психічного розладу?

4.Які емоційні симптоми:свідчать про наявність психічного розладу?

5.Які когнітивні симптоми свідчать про наявність психічного розладу?

6.Які поведінкові симптоми свідчать про наявність психічного розладу?

7.Які перцептивні симптоми свідчать про наявність психічного розладу?

8.Назвіть три основні причини, які зумовлюють виникнення психічних розладів?

9.Що таке невроз? Поясніть суть цього захворювання.

10.Які є два основні джерела виникнення нервово-психічного напруження, яке може привести до неврозу?

11.Які види внутрішніх конфліктів ви знаєте? Наведіть свої приклади.

12.Опишіть розвиток неврозу. З чого починається захворювання, як воно прогресує?

13.Як відрізнити просту втому від втоми, яка свідчить про ймовірний невроз?

14.В процесі розвитку неврозу у різних людей можуть проявлятися різні порушення. Від чого залежить виникнення того, чи іншого порушення у конкретної людини?

15.Як невроз впливає на клітини мозку? Чи є невроз незворотним захворюванням?

16.Які види неврозу ви знаєте? Опишіть один з них.

17.Чим відрізняється депресія від інших емоційних станів, для яких характерний сум?

18.Як лікуються неврози?

19.Поясніть термін «психосоматика»?

20.Поясніть, як почуття людини трансформуються у тілесні (біохімічні) реакції?

21.Що таке психосоматичний розлад?

22.Які види психосоматичних розладів ви знаєте?

23.Які існують причини виникнення психосоматичних розладів?

24.Що таке хронічний стрес? Які ситуації його можуть викликати?

34

25.Яким чином стрес зумовлює виникнення або загострення психосоматичних розладів?

26.Яким чином придушення емоцій та бажань приводить до виникнення психосоматичних розладів? Поясніть механізм перетворення блокованих емоцій на фізичний симптом.

27.Поясніть як несвідоме прагнення привернути до себе увагу може стати причиною психосоматичного розладу?

28.Як лікуються психосоматичні захворювання?

ІІ. Практичні завдання

1.Виконайте психодіагностику «Самооцінка психічних станів Г. Айзенка» і визначте негативний психічний стан, який для вас найбільш типовий.

Інструкція: Оцініть кожне з наведених суджень про власний емоційний стан за шкалою: 2 – повністю згоден; 1 – частково згоден; 0 – не згоден.

Текст питальника.

1)Я не відчуваю в собі впевненості.

2)Часто червонію через дрібниці.

3)У мене неспокійний сон.

4)Я легко впадаю у сумний пригнічений стан.

5)Я турбуюся про уявні неприємності.

6)Мене лякають труднощі.

7)Люблю копатися у своїх недоліках.

8)Мене легко переконати.

9)Я помисливий.

10)Мені важко витримувати час очікування.

11)Нерідко мені здаються безвихідними ситуації, з яких можна знайти вихід.

12)Неприємності мене сильно розстроюють, я занепадаю духом.

13)В більшості неприємностей я схильний без достатніх підстав звинувачувати себе.

14)Нещастя і невдачі мене нічого не вчать.

15)Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її безплідною.

16)Нерідко я відчуваю себе беззахисним.

17)Іноді у мене бувають стани відчаю.

18)Я відчуваю розгубленість перед труднощами.

19)В важкі хвилини іноді веду себе як дитина, хочу щоб мене пожаліли.

20)Вважаю, що недоліки мого характеру невиправні.

21)Залишаю останнє слово за собою.

22)Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника.

35

23)Мене легко розсердити.

24)Люблю робити зауваження іншим.

25)Хочу бути авторитетом для оточуючих.

26)Не задовольняюсь малим, хочу найбільшого.

27)Коли розгніваюся, то погано себе почуваю.

28)Мені краще керувати, ніж підкорятися.

29)У мене різка, грубувата жестикуляція.

30)Я мстива людина.

31)Мені важко змінювати звички.

32)Нелегко переключаю увагу.

33)Дуже насторожено ставлюся до всього нового.

34)Мене важко переконати.

35)Часто у мене з голови не йдуть думки, від яких слід було б позбавитись.

36)Довго «приходжу в себе», «вихолоняю» після сварки, суперечки.

37)Мене розстроюють навіть незначні порушення планів.

38)Часто я проявляю впертість.

39)З неохотою іду на ризик.

40)Важко переживаю відхилення від звичного для мене режиму дня.

Обробка результатів:

Підрахуйте суму балів за кожною шкалою:

Тривога: питання 1-10; Фрустрація (переживання невдачі): питання 11-20; Агресивність: питання 31-40; Ригідність (інертність до змін): питання 41-50.

Визначте рівень прояву кожного з цих психічних станів:

0-7 балів – низький рівень; 8-14 балів – середній рівень; 15-20 балів – високий рівень. Високий рівень тривоги приводить до підвищення втомлюваності, невпевненості в собі, постійного очікування неприємностей. Низький рівень тривоги може свідчити про надмірну самовпевненість, байдужість і пасивність до діяльності, оточення.

Високий рівень фрустрації свідчить про занижену самооцінку, страх перед труднощами і невдачами. Низький рівень фрустрації – навпаки, про стійкість до невдач і труднощів. Високий рівень агресивності свідчить про схильність до негативних афектів. Низький – про позитивне ставлення до оточуючого світу.

Високий рівень ригідності свідчить про низьку адаптованість до змінюваних умов життя, труднощі у перебудові. Низькі показники – навпаки, про високу здатність до адаптації до змін.

36

2.Виконайте психодіагностику «Схильність до стресу». Визначте рівень вашої схильності до стресу. Чи збігається отриманий результат з вашими уявленнями про власну схильність до стресу? Які зовнішні причини, ситуації можуть впливати на виникнення стресу у вашому житті? Які якості вашої особистості можуть створювати умови для виникнення стресу?

Інструкція: Прочитайте твердження, виберіть з поданих варіантів відповідь, яка вам найбільше підходить. Працюйте швидко, довго не думайте, оскільки правильних і неправильних відповідей тут не має. Варіанти відповідей: «так» – 2 бали; «щось середнє» -1 бал; «ні» - 0 балів.

Текст питальника

1)Чи дуже напружена і важка ваша робота (навчальна або спортивна діяльність)?

2)Ви часто думаєте про роботу (навчання, тренування) у вечері і у вихідні дні?

3)Вам часто приходиться затримуватися на роботі (після пар, тренувань) або дома займатися справами, які пов’язані з роботою (навчанням, тренуваннями)?

4)Чи відчуваєте ви, що вам постійно не вистачає часу?

5)Вам часто приходиться поспішати, щоб встигнути впоратись з усіма своїми справами?

6)Чи відчуваєте ви нетерпіння, коли бачите, що хтось виконує роботу повільніше, ніж ви самі могли б зробити?

7)Ви часто закінчуєте думку за співрозмовника до того, як він закінчить говорити?

8)Якщо ви змушені когось чекати, чи відчуваєте ви нетерпіння?

9)Якщо ви відчуваєте нетерпіння або роздратування, то чи важко вам його приховати?

10)Вас часто виводить з себе очікування в черзі або очікування маршрутного таксі?

11)Ви схильні якомога швидше піти (поїхати) після завершення зустрічі або занять, щоб зайнятися більш важливими справами?

12)Ви майже завжди хочете і робите все швидко?

13)У вас часто виникає відчуття, що час плине надто швидко?

14)Чи стараєтесь ви у всьому бути кращим і першим (або чи старалися, коли були молодше)?

15)Чи вважаєте ви себе людиною енергійною і напористою?

16)Чи вважають вас енергійним і напористим близькі вам люди?

17)Чи вважають близькі вам люди, що ви занадто серйозно відноситесь до роботи (навчання)?

18)Ви часто, слухаючи співрозмовника або читаючи, продовжуєте думати про свої справи?

19)Ваші близькі часто просять вас менше займатися справами і більше часу приділяти собі й сім'ї?

20)Чи докладаєте ви зусиль, щоб перемогти в грі, спорті тощо?

21)Чи вважають люди, які вас добре знають, що ви живите спокійним і мирним життям?

Обробка результатів:

Підрахуйте загальну суму балів. На питання № 21 – підрахунок балів зворотній: так – 0 балів,

37

щось середнє – 1 бал, ні – 2 бали. Визначте рівень схильності до стресу:

3.На основі виконаних раніше психодіагностик складіть свій профіль психічного здоров’я і визначте свої «зони ризику», якщо вони є.

Рівень емоційного благополуччя свідчить про наявність/ відсутність внутрішніх конфліктів. Типовий негативний психічний стан може вказати на характер нервово-психічного напруження, яке може привести до порушень психічного здоров'я.

Схильність до стресу покаже, наскільки зовнішні соціальні чинники на даний момент можуть підштовхнути ваш організм до виснаження.

Мій профіль психічного здоров’я

Рівень емоційного благополуччя

Типовий негативний психічний стан та міра його прояву

Схильність до стресу

38

Тема 4. Порушення психічного здоров'я та спортивна діяльність

План

1.Психологія спортивної травми.

2.Неврози та невротичні реакції у спортсменів.

3.Харчові розлади у спортсменів.

1.Психологія спортивної травми

Психологічні причини травмування. Зазвичай спортивна травма – це не лише фізичне, але і психологічне ушкодження. Тому фахівцям у галузі спорту важливо знати психологічні фактори, які можуть спричинити травмування, типові психічні реакції на травму, ознаки «ненормальної» реакції на травму, а також психологічні навички та методики, які прискорюють процес реабілітації.

Основними причинами спортивних травм безперечно є фізичні фактори: зіткнення на високій швидкості, перетренованість, фізична втома. Проте психологічні фактори також відіграють суттєву роль. Найчастіше психологічною причиною травмувань є високий рівень стресу або довготривалий (хронічний) стрес.

Стрес – це надмірне психічно-нервове напруження, в основі якого лежить високий рівень тривоги. Тривога дуже негативно впливає на фізичні і психічні можливості спортсмена:

∙Порушується концентрація уваги спортсмена, знижується периферична увага. Тому, наприклад,

нападаючий футбольної команди під впливом стресу може не помітити захисника суперника,

який набігає збоку і є загрозою зіткнення й травмування.

∙Виникають нав’язливі відволікаючі негативні думки. Це також сприяє порушенню концентрації уваги, розсіяності, незібраності.

∙Знижується здатність аналізувати ситуацію. Спортсмен може зациклитись на певній помилці, не реагувати на команди тренера, з’являється «гальмування» при сприйманні інформації.

∙Виникає надмірне м’язове напруження, яке порушує координацію рухів. Рухи стають скутими,

«тіло не слухається», «ноги стають дерев’яними», що підвищує ризик травмування. Джерелами стресу для спортсмена зазвичай служать наступні фактори:

∙Вплив тренера. Часто тренер дає спортсмену установки на максимальне зусилля за типом «Викладайся цілком, або їдь додому!», «Без болю немає успіху!». Такі установки закликають не звертати увагу на можливість травмування і заохочують спортсмена до невиправданого ризику, «жертвування» собою. В наслідок таких настанов багато спортсменів впевнені у тому, що слід тренуватися «долаючи біль» і «чим більше, тим краще». Саме така поведінка у більшості випадків є причиною травмувань, а також перетренованості – стану коли інтенсивні і

тривалі навантаження приводять не до підвищення результатів, а до їх зниження. Безперечно,

39

інтенсивні тренування мають супроводжуються певним ступенем дискомфорту, і спортсмен має його витримувати. Але спортсмен має відрізняти природний дискомфорт (робота на фоні втоми) від больових відчуттів, які асоціюються з початком травми.

Негативний вплив тренера може проявитись у випадку, коли той прямо або непрямо підкреслює, що для нього головне перемога, а травмований спортсмен, який більше не може робити свій внесок в перемогу, йому не потрібен. Щоб не стати непотрібним, спортсмен часто продовжує виступати, навіть зазнавши ушкоджень, що приводить до більш серйозних травм.

∙Вплив батьків юного спортсмена. Є певна категорія батьків, які старанно намагаються зробити

з дитини «зірку». Дитині навіюють, що вона має завоювати, досягти, виграти…, тим самим заганяючи її у невротичний стан. Налаштований таким чином спортсмен виходить на змагання

з відчуттям страху, що не виправдає очікування тренера або батьків.

∙Міжособистісні конфлікти: напружені стосунки з тренером, батьками. Думки про конфлікт відволікають, стають причиною незібраності і розсіяності уваги…

∙Внутрішні конфлікти. Наприклад спортсмен стоїть перед вибором: закінчити спортивну кар’єру чи продовжити, всі його думки зайняті зважуванням «за» і «проти», увага розсіюється, нервове напруження передається м’язам, тіло перестає слухатись…

∙Страх повторної травми. У спорті рідко буває можливість повністю відновитися фізично і психологічно після травмування. Це приводить до невпевненості, особливо перед виконанням елементу, при виконанні якого було отримане травмування. Невпевненість в купі з негативними думками порушують м’язовий тонус і знову приводять до травмування.

Психологічні реакції на спортивні травми. Найтиповіша реакція на травму – реакція засмучення. Ця реакція достатньо складна і проходить у п’ять етапів:

1)Заперечення того, що сталося. В стані шоку людина не хоче вірити, що зазнала травми.

2)Гнів. Усвідомивши реальність того, що сталося, спортсмен починає лаяти себе і навколишніх.

3)Укладання угоди. Бажаючи скоріше одужати, спортсмен обіцяє собі або Богу: «Все, більше ніяких пропусків тренувань, ніякого алкоголю і цигарок, тільки б вдалося відновитися…».

4)Депресія. Спортсмен остаточно усвідомлює факт травми і її наслідки для себе. Невизначеність майбутнього і страх, що більше не зможе тренуватися, сприяють розвитку депресивного стану.

5)Приймання ситуації. Спортсмен виходить з стану депресії і готовий зосередити свої зусилля на реабілітації й поверненні до рухової активності.

Ці п’ять етапів реакції на травму властиві більшості спортсменів, але швидкість і легкість перебігу цих етапів можуть істотно відрізнятися. Одній людині може знадобитися 1-2 дні для того, щоб пережити всі ці етапи, а іншій – тижні і навіть місяці.

Окрім вищезазначених реакцій існують також і інші реакції спортсменів на травму:

40