Розділ 6

Потокова технологія передбачає використання на зернозбиральних комбайнах пристроїв, обладнаних подрібнювачами і причеплених до комбай- на спеціальних причепів для збирання полови і подрібненої соломи. Незер- нову частину транспортують до місця скиртування або вивантажують із при- чепів, не відчеплюючи від комбайна. Після цього волокушами цю масу стягу- ють до місця зберігання. В обох випадках за допомогою навантажувачів і уні- версальних скиртувальних агрегатів формують скирти. В окремих випадках подрібнену солому розкидають по полю, а полову змінними причепами транспортують на склади.

Валкова технологія полягає у використанні комбайна з валкоутво- рювачем і машин для збирання валків: прес-підбирачів, підбирачів- стогоутворювачів, підбирачів-ущільнювачів тощо. Після них працюють ма- шини, що підбирають тюки чи рулони або стоги і транспортують їх до місця складування.

6.2. Зернозбиральні комбайни

6.2.1. З історії комбайнобудування

Ще задовго до удосконалення жатки-снопов’язалки і стаціонарної молотар- ки була спроба сконструювати машину, яка скорочувала б і спрощувала про- цес скошування і обмолоту хлібів.

Річ у тому, що скошування, в’язання снопів, утворення суслонів чи бабок, транспортування їх до току та обмолот стаціонарними молотарками значно розтягували терміни збирання. Це стримувало якісне виконання інших польових робіт, які також не можна відкласти на пізніші терміни. За техно- логією, що існувала на той час, втрачалося близько 20...25 % врожаю. Нелег- кою була і ручна праця при переході від однієї операції до іншої. Тому і на- зріла потреба в об’єднанні кількох операцій в один технологічний процес. Ідея комбінованої збиральної машини — комбайна в тій чи іншій формі по- чала турбувати розум винахідників.

У1828 р. в Америці був виданий один із перших патентів на жатку- молотарку, тобто комбайн, який в єдиному за часом технологічному процесі зрізав хлібну масу, обмолочував її і очищав зерно. Комбайн приводився у рух по полю за допомогою 30 – 40 коней, а його робочі органи — від ходових коліс.

Слід зазначити, що в 1775 р. був запропонований молотильний апарат з тригранними дерев’яними билами. У 1785 р. застосовували молотарки з би- льними молотильними апаратами і пальцьовим соломотрясом. У 1800 р. був виданий патент на різальний апарат з прямолінійним зворотно- поступальним рухом ножа, який працював за принципом ножиць. Згодом, у 1815 р. було організовано виробництво молотильно-віяльних молотарок, а в 1822 р. — запропоновано машину із зворотно-поступальним рухом ножа і мо- товилом. Таким чином, уже в 1822 р. були відомі жатки і молотарки як пере- думова для створення універсальної машини.

Жатки і молотарки постійно вдосконалювались. Удосконалювався також комбайн американського типу і був запропонований новий.

Так, у 1843 р. в Австралії розробили комбайн (стрипер), в якому замість рі- зального апарата був обчісувальний, тобто суцвіття зернових культур обчісу- вались, обмолочувались, а зерно очищалося від домішок.

Уцьому типі комбайна було закладено ідею жатної машини галлів (77 р. н. е.). Ця машина мала вигляд дерев’яного ящика, що спирався на два де-

264

Машини для збирання зернових êóльтóр

рев’яних колеса. До передньої стінки ящика прикріплювалися рідко розмі- щені довгі зубці у вигляді гребеня, а до задньої — голоблі для запрягання бика, який штовхав такий візок перед собою. Поряд із візком ішов робітник і збивав гострим веслом колоски, затиснуті між зубцями. Колоски падали в ящик.

УРосії в 1868 р. агроном А.Р. Власенко запропонував і випробував ком- байн, який працював за типом австралійського комбайна.

Крім перших зернозбиральних комбайнів 1828, 1843 і 1868 рр. хліби ско- шувалися жатками-лобогрійками (відомі з 1842 р.), жатками-самоскидками (1851 р.), жатками-снопов’язалками (1873 р.), а обмолочувалися стаціонарни- ми молотарками з бильними і зубовими молотильними апаратами, клавіш- ними соломотрясами (1775 і 1831 рр.) та вітрорешітними очисниками (відомі

з1850 р., Росія).

У1929 р. був побудований перший радянський комбайн (м. Запоріжжя, Україна). Він мав марку ЖМ-4,6 «Комунар», переміщувався по полю тракто- ром, робочі органи приводилися в рух від окремого бензинового двигуна, встановленого на комбайні.

Моторні причіпні комбайни постійно вдосконалювались і випускалися під марками С-1, СЗК (1932 – 1941), С-6 (1947 – 1956), РСМ-8 (1957 – 1958). У 1957 р. був випробуваний безмоторний причіпний комбайн ПК-2.

У1947 р. почалося виробництво першого радянського самохідного комбай- на С-4 «Ростсельмаш». Проте в 1958 р. випуск комбайнів С-4 М, РСМ-8, С-6, ПК-2 було припинено, оскільки вся комбайнова промисловість перейшла на виробництво нового самохідного комбайна з базовою моделлю СК-3. Згодом було побудовано такі моделі самохідних комбайнів: СК-4 (1962 р.), СКД-5 «Сибиряк»

(1969 р.), СК-6 ІІ «Колос» (1971 р.), СК-5 «Нива» (1973 р.), «Енисей-1200» (1986 р.), РСМ-8 «Дон-1200», РСМ-10 «Дон-1500», СК-10 «Ротор», КРТ-10 «Дон-

Ротор» (1986 р.) та ін.

Такий напрям розвитку комбайнобудування був і за кордоном. Отже, ком- байни удосконалювалися за схемою комбайна американського типу. Причому перевага віддавалася самохідним комбайнам. Проте не відкидалася також ідея створення комбайна австралійського та російського типів з обчісуваль- ним пристроєм. Наприкінці ХХ ст. обчісувальні пристрої були випробувані як за кордоном, так і в Україні.

За станом на 2000 р. сільське господарство України мало 69 500 комбайнів,

у тому числі: СК-5М «Нива» — 53 000; РСМ-10 «Дон-1500» — 13 500; фірм да-

льнього зарубіжжя — 3000, зокрема близько 700 роторних комбайнів фірм «Кейс», «Нью-Холланд» та ін. Нині комбайновий парк України налічує 55 тис. комбайнів, у тому числі СК-5 (80 %), РСМ-10 (16 %) та комбайни інших зару- біжних фірм (близько 4 %). Комбайновий поповнються вітчизняними самохі- дними комбайнами «Славутич», «Лан» та спільного виробництва «Обрій», «Степ» та ін.

6.2.2. Призначення, загальна будова і технологічний процес роботи комбайнів зарубіжних фірм

Зернозбиральний комбайн призначений для збирання зернових колосових культур прямим і роздільним комбайнуванням (одно- та двофазним способа- ми). Він може бути обладнаний спеціальними пристроями для збирання зер- нобобових і круп’яних культур, кукурудзи на зерно, соняшнику, сої, сорго, рап- су, насінників трав, лікарських рослин тощо. Залежно від технології збиран-

265

Розділ 6

тоштамп» (м. Олександрія, Кіровоградська обл.), а також комбайни спільного виробництва.

Загальна будова. Будь-який самохідний комбайн складається з таких ос- новних агрегатів: жатної частини 1 (рис. 6.1), молотарки 7 з бункером для зер- на 2, двигуна 4 (дизеля), пристрою для збирання НЗВ (у цьому разі копнува- ча 5), ходової частини 6 та кабіни 3 з органами керування.

Подільники 1 (рис. 6.2), мотовило 27, різальний апарат 26 та шнек 25 розмі- щені на жатці, а плаваючий конвеєр 23 — у похилій камері. Жатка і похила ка- мера утворюють жатну частину комбайна.

Робочими органами молотарки є: приймальний бітер 22, молотильний апа- рат 20, відбійний бітер 18, соломотряс 8 (у сукупності їх ще називають молотиль-

266

Розділ 6

тарці автономного домолочувального пристрою 9 і відсутністю в молотарці приймального бітера.

Комбайни СК-10 «Ротор» і КТР-10 «Дон-Ротор» виконані не за класичною схемою. Робочі органи жатної частини такі самі, як і в комбайна «Дон-1500», а в молотарці замість поперечного молотильного апарата і клавішного соломо-

Комбайни «Mega» (рис. 6.6) фірми «Claas» (Німеччина), виготовлені за кла- сичною схемою, відрізняються від комбайна «Нива» наявністю нового типу молотильного апарата APS (прискорення перед обмолотом).

Молотильний апарат складається із барабана-прискорювача 6, молотиль- ного барабана 4, відбійного бітера 2, решітки 1, підбарабання 3 молотильного барабана та підбарабання 5 барабана прискорювача 6.

268

Машини для збирання зернових êóльтóр

35,5 м/с надає хлібній масі швидкості 20 м/с і спрямовує грубий ворох до відбій- ного бітера. Бітер, обертаючись з частотою 68 % частоти обертання молотильного барабана, зменшує швидкість вороху до 9 м/с і спрямовує його на клавіші соло- мотряса. Завдяки такій конструкції молотильного апарата і його кінематичним елементам створюється тонкий шар хлібної маси, що розміщується в зазорах між барабанами і підбарабанням, і збільшуються відцентрові сили. Внаслідок цього зерно, що вільно розміщується в колосі, сепарується через підбарабання (кут об- хвату 84º) барабана-прискорювача, а остаточно вимолочується і сепарується мо- лотильним барабаном і його підбарабанням (кут обхвату 151º). Молотильний апарат такого типу сепарує близько 90 % зерна, а це зменшує навантаження на соломотряс і підвищує пропускну здатність молотарки.

Комбайн «Mega-204» має потужність двигуна 147 кВт, ширину захвату жат- ки 4,5...5,1 м, діаметр молотильного барабана 450 мм, довжину і частоту обер- тання відповідно 1320 мм і 650...1500 об/хв, п’ять клавіш, площу сепарації 5,8 м2, площу решіт 5,65 м2, місткість бункера 6,2 м3, місткість паливного бака 400 л, масу (без жатки) 9050 кг.

Комбайн «MF-36» «Массей Фергюсон» корпорації АГКО (рис. 6.7) також виготовлений за класичною схемою. Основні особливості цієї серії комбайнів такі:

1.Між різальним апаратом і шнеком жатки встановлений стрічковий кон- веєр 22, який сприяє більш рівномірній подачі хлібної маси до шнека, а одно- часно і до молотильного апарата.

2.МСП має високоінерційний молотильний барабан, проміжний бітер та ротаційний сепаратор, який виконує не тільки функцію обмолоту, а й підви- щує сепарувальну здатність МСП, розвантажуючи таким чином клавішний соломотряс.

3.Повторний обмолот колосків здійснюється автономним домолочуваль- ним пристроєм (на моделях MF 34-40).

4.Стрясна дошка очисника поділена на дві частини (два каскади), що по- ліпшує ефективність роботи повітряного потоку, а в цілому підвищується

269

Розділ 6

зу як у поздовжньому, так і в поперечному напрямках. Система працює в ав- томатичному режимі завдяки комп’ютеру і гідроприводу.

7.Під час роботи на схилах завдяки зміні положення коліс (гідроцилінд- рами) корпус комбайна залишається в горизонтальному положенні, що за- безпечує рівномірність завантаження всіх робочих органів молотарки і похи- лої камери.

8.На комбайні передбачено систему підтримування постійної подачі авто- матичною зміною швидкості руху комбайна, а одночасно і зміною частоти обертання мотовила.

Комбайн «MF-36» має змінні жатки шириною захвату 4,34; 4,95; 5,56 м, мо- лотильний барабан діаметром 600 мм і завдовжки 1400 мм з частотою обертан- ня 390...1120 об/хв та коловою швидкістю 12,3...36,1 м/с, підбарабання з кутом

обхвату 117° та площею сепарації 0,88 м2, п’ятиклавішний п’ятикаскадний со- ломотряс з площею сепарації 5,51 м2 (з ротаційним сепаратором 8,3 м2), два

270

Машини для збирання зернових êóльтóр

класичною схемою. Його істотна відмінність від комбайнів класичної схеми — це наявність соломорозчісувальних роторів замість клавішного соломотряса.

Комбайн має змінні жатки шириною захвату 5,10; 6,00; 6,60; 7,50 і 9,00 м, молотильний барабан діаметром 450 мм і завдовжки 1580 мм та частотою обертання: 1-й ступінь — 650...1500 об/хв, 2-й ступінь — 280...650 об/хв, вісім соломорозчісувальних роторів із ступінчастим приводом 810, 650, 540 і 430 об/хв, решета очисника площею 10 м2, паливний бак місткістю 610 л, по- тужність двигуна 242 кВт, масу без жатки 12 320 кг.

Комбайн «Lexion 480» фірми «Claas» також виготовлений не за класичною схемою. Він істотно відрізняється від комбайна «Mega» наявністю аксіально- роторного соломотряса замість клавішного. Молотильний апарат такий са- мий, як і в комбайна «Mega», але більших розмірів. У цьому комбайні грубий ворох спрямовується відбійним бітером у два ротори, які розміщені парале- льно вздовж молотарки, де відбувається виділення вимолоченого зерна.

Комбайн «Lexion 480» має змінні жатки шириною захвату 6,60; 7,50; 9,00 м, ширину молотарки 1700 мм, барабан-прискорювач діаметром 450 мм, моло-

Комбайн «Allis Chalmers» № 6 (рис. 6.10) (США) має МСП, ротор 17 якого розміщений перпендикулярно до його поздовжньої осі.

Ротор також виконує функції обмолоту і сепарації грубого вороху, але з тангенціальною подачею хлібної маси. Діаметр ротора 635 мм, довжина — 2286 мм, кут обхвату підбарабання 87°, місткість бункера 8,6 м3, потужність двигуна 162 кВт, маса 11 700 кг, пропускна здатність 8,2 кг/с. У жатці ком- байна не передбачений механізм для автоматичного копіювання нерівностей поля в поздовжньому і поперечному напрямках. У молотарці встановлено очисник, який має грохот, вентилятор діаметрального типу з двома каналами та два гумових зубчастих вальці. Повітряний потік, що створюється вентиля-

271

Розділ 6

Рис. 6.10. Технологічна схема ком-

байна «Allis Chalmers» № 6:

1 — різальний апарат; 2 — шнек жатки; 3 — похила камера; 4 — по- хилий конвеєр; 5 — додатковий кон- веєр; 6 — вентилятор очисника; 7 — домолочувальні гумові вальці; 8 — канал подачі повітря на решета очи- сника; 9 — зерновий шнек; 10 — колосовий шнек; 11 — нижнє решето очисника; 12 — колосова надставка; 13 — соломорозкидач; 14 — зерновий бункер; 15 — канал подачі повітря на ворох, що надходить із вальців; 16 — передній розподільний шнек; 17 — ротор; 18 — механізм приводу соломоочисника; 19 — підбарабання; 20 — відбійний бітер; 21 — задній розподільний шнек; 22 — верхнє решето очисника; 23 — вивідний канал

тором, спрямовується в два канали, один з яких — на ворох, що викидається вальцями, другий — на решета очисника. Комбайни з такою системою обмо- лоту і очищення успішно виконують технологічний процес під час збирання хлібів на схилах до 20°.

Комбайн «Аркус-2500» (рис. 6.11) фірми «Кейс» (США) має унікальну ком- понувально-технологічну конструкцію некласичної схеми.

У комбайні немає традиційної похилої камери, а двороторний молотильно- сепарувальний пристрій розміщений безпосередньо за жаткою (шириною за- хвату 7,20; 7,80; 8,40 м). Ротори діаметром 450 мм і завдовжки 2535 мм мають частоту обертання 621..1802 об/хв, а з редуктором — 260...756 об/хв.

272

Технологічний процес роботи. Під час руху зернозбирального комплексу (рис. 6.12) подільники 38 відокремлюють смугу хлібостою, яка дорівнює ши- рині захвату жатки. Мотовило 37, обертаючись, підводить стебла до різально- го апарата 36, який зрізує їх. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек 35, спіральні витки якого переміщують їх із боків до середини. Тут пальцьовий механізм шнека захоплює стебла і спрямовує їх у вікно жатки, з якого стебла відбираються вальцем 1 проставки і ним спрямовуються у зазор між ротором 3 і декою 34 МСП, де у молотильній частині і відбувається обмолот.

У процесі обмолоту дрібний ворох (зерно, полова, дрібні соломисті частин- ки) просипаються через деку 34 і потрапляють на додатковий валець 2, який спрямовує цей ворох на шнек 33.

Решта соломистої маси (грубий ворох) перемішується вздовж осі ротора 3 в сепарувальну частину МСП. Під час руху грубого вороху дрібний ворох проси- пається через сепарувальні решітки 4 і потрапляє на додатковий валець 2 і шнек 33. Солому ротор викидає до подрібнювача 32, де вона подрібнюється, а соломовідводом 30 розкидається з боку комплексу або укладається у валок.

Дрібний ворох, що виділився у молотильній і сепарувальній частинах МСП, переміщується бітером 5 на елеватор 31, який спрямовує його до похи- лого шнека 29 системи транспортування дрібного вороху, а звідти — у прий- мальну камеру 6 ОНП.

Із приймальної камери ОНП дрібний ворох потрапляє на стрясну дошку 28 очисника. Завдяки коливальному руху дошки дрібний ворох розділяється на

273

Розділ 6

Рис. 6.12. Схема технологічного процесу роботи зернозбирального комплексу КЗС-10:

1 — валець проставки жатки; 2 — додатковий валець МСП; 3 — ротор МСП; 4 — сепарувальні решітки МСП; 5 — бітер МСП; 6 — приймальна камера ОНП; 7 — вивантажувальний похилий шнек; 8 — редуктор; 9 — колосовий елеватор; 10 — завантажувальний шнек; 11 — додаткове решето; 12 — зерновий елеватор; 13 — зерновий бункер; 14 — вібраційний пристрій бункера; 15 — вивантажувальний поворотний шнек; 16 — капот; 17 — подовжувач; 18 — верхнє решето; 19 — нижнє решето; 20 — колосовий піддон; 21 — колосовий шнек; 22 — зерновий піддон; 23 — зерновий шнек; 24 — розподільний шнек; 25 — домолочувальний пристрій; 26 — вентилятор очисника; 27 — горизонтальний вивантажувальний шнек; 28 — стрясна дошка очисника; 29 — похилий шнек системи транспортування дрібного вороху; 30 — соломовідвід; 31 — елеватор МСП; 32 — подрібнювач МСП; 33 — шнек МСП; 34 — дека МСП; 35 — шнек жатки; 36 — рі- зальний апарат; 37 — мотовило; 38 — подільник

дві фракції: в нижньому шарі знаходиться зернова суміш, а у верхньому — легкі домішки. Шар зернової суміші проходить через пальцьову решітку стрясної дошки і потрапляє на додаткове решето 11 очисника, легкі домішки повітряним потоком вентилятора 26 спрямовуються у капот ОНП, а з нього — на поле.

З додаткового решета частина зерна просипається на нижнє решето 19, а з решета сходом потрапляє на верхнє решето 18. При цьому зерно знову очи- щається повітряним потоком від легких домішок. З верхнього решета зерно просипається на нижнє решето, а з нього — у зерновий піддон 22. З піддона очищене зерно потрапляє до зернового елеватора 12, який спрямовує зерно до завантажувального шнека 10 бункера 13. Після завантаження бункера зерно вивантажують горизонтальним 27, похилим 7 та поворотним 15 шнеками у транспортний засіб.

Невимолочені колоски просипаються через подовжувач 17 і потрапляють у колосовий піддон 20, а з нього колосовим шнеком 21 та колосовим елеватором 9 спрямовуються у домолочувальний пристрій 25. Тут продукти домолоту розподіляються шнеком 24 по ширині стрясної дошки.

Щодо інших марок самохідних роторних комбайнів зарубіжних фірм, то вони мають такі технічні дані: діаметр ротора 432...800 мм, довжина — 2286...4267 мм, кут обхвату підбарабання 87...134°, місткість бункера 6,3...11,1 м3, потужність двигуна 107...199 кВт, маса 8570...12 200 кг, пропускна здатність

6...8,4 кг/с.

Причіпні комбайни застосовуються менше, проте їх розробку і випуск окремі фірми продовжують. Це пов’язано зі значним підвищенням технічного рівня тракторів, винайденням надійних дистанційних систем керування, контролю і сигналізації з використанням гідравлічних, електричних і елект- рогідравлічних механізмів.

У США і Канаді причіпні комбайни випускають кілька фірм. Так, фірма «John Deere» випускає дві моделі комбайнів: 6601 і 7721, які створені на базі

274

Машини для збирання зернових êóльтóр

модифікацій самохідних комбайнів за класичною схемою. При цьому продук- тивність цих комбайнів на 20...30 % перевищує продуктивність самохідних того самого класу.

6.2.3. Класифікація комбайнів

Вимоги сільського господарства на кожному етапі розвитку суспільства і технічний рівень промисловості при цьому зумовили створення і виробництво зернозбиральних комбайнів, які можна класифікувати за призначенням, спо- собом агрегатування, напрямком руху хлібної маси в процесі дії на неї робо- чих органів, конструкцією ходової частини і типом молотильно-сепарувально- го пристрою, а також за компонувальними схемами та пропускною здатністю.

За призначенням вони бувають: загального призначення (універса-

льні) — для збирання зернових колосових культур, зернобобових і круп’яних, насінників трав тощо; спеціальні — для збирання високоврожайних зернових культур і рису, зернових культур на схилах, на насінних ділянках (селекцій- них), зеленого гороху.

За способом агрегатування комбайни поділяють на: самохідні (з двигуном, який приводить у рух робочі органи і ходову частину); причіпні (робо- чі органи приводяться в дію від ВВП трактора або від двигуна, встановленого на комбайні); навісні (навішуються на самохідне шасі або трактор); катамарани (агрегатують з універсальними тракторами і реалізують поєднання причіпного і навісного комбайнів); блоково-модульні на основі енергозасобу. Вітчизняні заво- ди і зарубіжні фірми випускають переважно самохідні комбайни.

За напрямком руху потоку зрізаних стебел, що подаються у молотильний апарат, комбайни поділяють на прямопотокові і непрямопото- кові. Прямопотокові комбайни працюють за двома схемами: поздовжньо- прямопотоковою (наприклад, ПК-2, рис. 6.13, б, г, е) і поперечно-прямо- потоковою (СКАГ-5, рис. 6.13, в). Непрямопотокові комбайни поділяють на Г-, Т- і П-подібні. Перші з них — це причіпні комбайни типу С-6 (рис. 6.13, а, з), другі — самохідні «Дон», «Славутич», «Лан» та навісні на самохідне шасі (рис. 6.13, д, є), а треті — блоково-модульні на основі енергозасобу (рис. 6.13, ж, и).

За конструкцією ходової частини розрізняють колісні, гусенич- ні і напівгусеничні комбайни. Для підвищення прохідності на деяких ком- байнах установлюють спарені колеса або два ведучих мости (передній і зад- ній керований).

За типом молотильно- сепарувального пристрою розрізня-

ють комбайни з класичною схемою молотарки і роторні.

У комбайнах з класичною схемою молотарки одно- або двобарабанні моло- тильні апарати розміщені впоперек молотарки, а сепаратор грубого вороху — клавішний соломотряс.

Роторні комбайни за механіко-технологічними принципами обмолоту хліб- ної маси і сепарації грубого вороху поділяють на дві основні групи: роздільно- агрегатні МСП та моноблокові.

Комбайни з роздільно-агрегатними МСП виконують, як правило, на основі класичної схеми, в яких замість клавішного соломотряса встановлено роторні соломосепаратори грубого вороху двох типів. Перший з них має перпендикуляр- не розміщення осі обертання ротора (одного або двох) відносно осі обертання мо- лотильного барабана (аксіальні ротори), а другий обладнаний паралельним п’яти- або восьмибітерним соломотрясом (з тангенціальною подачею вороху).

275

Розділ 6

Рис. 6.13. Зернозбиральні комбайни:

а, з — причіпний Г-подібний непрямопотоковий; б — причіпний прямопотоковий; в — причіп- ний поперечно-прямопотоковий; г — самохідний поздовжньо-прямопотоковий; д — самохідний Т-подібний непрямопотоковий; е — самохідний прямопотоковий з пасивним звуженням потоку хлібної маси; є — Т-подібний непрямопотоковий навісний на самохідне шасі; ж — П-подібний непрямопотоковий блоково-модульний на базі енергозасобу; и — блоково-модульний комбайн на базі енергозасобу; 1 — жатка; 2 — МСП; 3 — енергозасіб; 4 — похилий шнек дрібного вороху; 5 — зерновий бункер з вітрорешітним очисником

Моноблокові МСП забезпечують обмолот і сепарацію грубого вороху в од- ному агрегаті — одно- або двороторному МСП з аксіальною подачею хлібної маси або однороторному з тангенціальною подачею.

Самохідні комбайни відрізняються також компонувальними схе- мами розміщення основних агрегатів:

y робоче місце 2 (рис. 6.14, а) комбайнера розміщене збоку, двигун 1 спере- ду, а бункер 3 ззаду двигуна («Дон-1500», «John Deere 7700» та ін.);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, б) розміщене в центрі комбайна, за ним двигун і бункер («Dominator 106», «Braud 801» та ін.);

276

Машини для збирання зернових êóльтóр

Рис. 6.14. Компонувальні схеми самохідних комбайнів:

1 — двигун (дизель); 2 — робоче місце (кабіна); 3 — бункер

y за робочим місцем 2 (рис. 6.14, в) розміщений бункер, а за ним — двигун

(СК-10, Е-516 та ін.);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, г) розміщене з лівого боку, бункер справа, дви- гун — за ним («Нива»);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, д) розміщене в центрі, відсіки бункера по обидва боки від нього, двигун — ззаду («Колос»);

y робоче місце 2 (рис. 6.14, е) займає проміжне положення («Сибиряк», «Енисей-1200»).

Кожну компонувальну схему застосовують тільки з урахуванням конкрет- них умов. До уваги беруть умови праці комбайнера, клас комбайна, тип дви- гуна тощо.

За пропускною здатністю комбайни поділяють на 11 класів. Клас комбай- на залежить від його основних параметрів, величина і співвідношення їх ви- значають пропускну здатність молотарки. Показник класу, або індекс, ком- байна за даними УкрЦВТ визначають за формулою

Необхідні технічні характеристики комбайнів для визначення його класу як приклад наведено в табл. 6.3.

У разі недостатньої кількості параметрів для визначення індексу за наве- деною формулою можна скористатися рекомендаціями ННЦ ІМЕСГ України і за табл. 6.4 орієнтовно визначити клас комбайна.

277

Розділ 6

Таблиця 6.3. Технічні характеристики комбайнів та їх клас

Таблиця 6.4. Параметри комбайна для орієнтовного визначення класу комбайна

6.2.4. Призначення, загальна будова, технологічний процес вітчизняних комбайнів

Комбайн КЗС-9-1 «Славутич» призначений для збирання зернових колосо- вих культур одно- та двофазним способами, а у разі обладнання його спеціа- льними пристроями — для збирання зернобобових і круп’яних культур, куку- рудзи на зерно, соняшнику, сої, сорго, рапсу, насінників трав, лікарських рос- лин та ін. Залежно від технології збирання НЗВ комбайн на замовлення комплектують копнувачем, подрібнювачем або капотом.

278

Загальна будова. Комбайн складається з жатної частини 1 (рис. 6.15), мо- лотарки 5 із зерновим бункером 3, пристрою для збирання НЗВ (у цьому разі капота 6), кабіни 2 з органами керування, двигуна (дизеля) 4 та ходової час- тини (керованих 7 та ведучих 8 коліс), механічного і гідравлічного приводу, електрообладнання та системи автоматичного контролю.

Технологічний процес роботи. Комбайн КЗС-9-1 (рис. 6.16) під час руху по полю завдяки подільникам 28 відокремлює смугу хлібостою, яка дорівнює ширині захвату жатки. Мотовило 1, обертаючись, підводить стебла до різаль- ного апарата 27, який зрізує їх. Зрізані стебла мотовило укладає на шнек 2, спіральні витки якого переміщують їх з боків до середини. Тут пальцьовий механізм шнека захоплює стебла і спрямовує їх по днищу до бітера проставки 4. Пальці та лопаті бітера, обертаючись проти стрілки годинника, спрямову- ють хлібну масу до конвеєра 5 похилої камери, скребки якого по днищу похи- лої камери транспортують її до молотильного апарата.

У молотильному апараті хлібна маса обмолочується завдяки ударам бил барабана 6 і протягуванню її крізь зазор між барабаном і нерухомим підбара- банням 25. При цьому більша частина вимолоченого зерна з домішками (дріб- ний ворох) просипається крізь отвори підбарабання на стрясну дошку 23. Грубий ворох (солома, зерно, збоїни, колоски) викидається барабаном 6 до відбійного бітера 8, який змінює напрямок його руху і спрямовує на передню частину клавіш соломотряса 9.

Клавіші завдяки їх коливальному руху розділяють грубий ворох на дві фракції: солому і дрібний ворох. Солома транспортується соломотрясом до ка- пота 16, який укладає її на поле у валок. Дрібний ворох, просипавшись крізь решітчасту поверхню клавішів, спрямовується їх днищами на стрясну дошку.

Завдяки коливальному руху стрясної дошки дрібний ворох від молотиль- ного апарата і соломотряса надходить на пальцьову решітку, а з неї — на верхнє і нижнє 21 решета очисника. Тут дрібний ворох очищається від легких (полови, збоїн) повітряним потоком вентилятора 22 і великих домішок завдя- ки просипанню зерна крізь отвори в решетах і їх коливальному руху. Очище- не зерно потрапляє до зернового шнека 20, який транспортує його до елевато-

279

Розділ 6

Рис. 6.15. Самохідний комбайн КЗС- 9-1 «Славутич»:

а — вигляд зліва; б — вигляд спере- ду; в — вигляд справа; 1 — жатна частина; 2 — кабіна; 3 — зерновий бункер; 4 — двигун (дизель); 5 — молотарка; 6 — капот; 7 — керовані колеса; 8 — ведучі колеса

ра 12, а з нього — у похилий завантажувальний шнек і в зерновий бункер 11. Великі домішки (але легкі) і полова з решіт транспортується до по- ловонабивача, а звідти — на поле у валок. Недомолочені колоски просипаються крізь отвори подовжувача верхнього решета і потрапляють у коло- совий шнек 18. Сюди надхо- дять також великі домішки з нижнього решета. Колосовий шнек транспортує цю суміш в елеватор колосків, а той — у домолочувальний пристрій 19. Тут вона обмолочується і во- рох шнеком розподіляється по ширині очисника.

Коли бункер заповниться зерном, його вивантажують вивантажувальним пристроєм 10 (горизонтальним та похи- лим шнеками) у транспорт- ний засіб. Якщо комбайн об- ладнано копнувачем, то соло- ма клавішами транспортуєть- ся в підпресувальну камеру, утворену соломонабивачем і

лотоком, а з неї соломонабивачем у камеру копнувача. Сюди потрапляє і по- лова від половонабивача. При наповненні камери НЗВ її викидають на поле у вигляді копиці.

Якщо комбайн обладнано подрібнювачем, то солома надходить із клавіш соломотряса до ротора подрібнювача і після подрібнення викидається у при- чеплений до комбайна візок або на поле. Полова також потрапляє на поле або у візок.

При роздільному комбайнуванні замість жатки встановлюють платформу- підбирач, яку приєднують до похилої камери жатної частини комбайна. У цьому разі пальці конвеєрної стрічки підбирають валок, утворений валкови- ми жатками, і цією самою стрічкою транспортують його до шнека платформи- підбирача, який пальцьовим механізмом спрямовує до бітера проставки, а

280

Машини для збирання зернових êóльтóр

робної промисловості» кількість комбайнів типу КЗC-9-1 має становити бли- зько 60 % у комбайновому парку країни. Серед закордонних фірм, що розроб- ляють аналогічні комбайни, слід назвати «Claas» (Німеччина), «John Deere» (США), «Massey-Ferguson» корпорації «АГКО», «Ростсельмаш» (Росія).

Комбайн «Лан» призначений для збирання таких самих культур, як і ком- байн КЗС-9-1. Відмінність полягає лише в пристрої для збирання НЗВ.

Збирання НЗВ відбувається за двома схемами: солома подрібнюється і розкидається по полю; солома не подрібнюється, а формується у валок. Для цього комбайн комплектують соломоподрібнювачем, який легко переоблад- нують на будь-яку зі схем збирання НЗВ, не монтуючи допоміжних пристроїв.

281

Розділ 6

нею — двигун, що не характерно для комбайна КЗС-9-1. На комбайні «Лан 5М» двигун розміщений за бункером.

Технологічний процес роботи. Процес роботи комбайна «Лан» аналогічний комбайну КЗС-9-1. Істотні відмінності такі: у жатній частині немає бітера

Комбайн КЗСР-9 «Славутич» призначений для збирання таких самих культур, як і комбайн КЗС-9-1.

282

Машини для збирання зернових êóльтóр

Загальна будова. Комбайн КЗСР-9 з аксіальним МСП має таку саму ком- понувальну схему розміщення основних агрегатів, як і комбайн КЗС-9-1.

Технологічний процес роботи. Під час руху по полю комбайн жатною час- тиною зрізує і спрямовує хлібну масу до приймальної камери молотарки. Технологічний процес роботи жатної частини аналогічний комбайну КЗС-9-1.

У приймальній камері 19 (рис. 6.19) молотарки

ротора в зону сепарувавальної частини 8 кожуха ротора. Тут продовжується відокремлення дрібного вороху і спрямування його на очисник. Солома рото- ром виштовхується крізь вікно кожуха ротора до транспортувальних бітерів 9, які транспортують солому у подрібнювач (копнувач або капот). Далі техноло- гічний процес відбувається так само, як і комбайна КЗС-9-1.

6.2.5. Жатні частини і обчісувальні пристрої комбайнів

Жатна частина призначена для відокремлення смуги стебел хлібостою пев- ної ширини, їх зрізування і подачі в приймальну камеру молотарки.

Жатна частина комбайна КЗС-9-1 складається із жатки А (рис. 6.20), про-

ставки Б і похилої камери В.

Рис. 6.20. Жатна частина комбайна КЗС-9-1:

А — жатка; Б — простав- ка; В — похила камера; 1 — шків верхнього вала плаваючого конвеєра; 2 — плаваючий конвеєр; 3 — гвинтовий домкрат; 4 — бітер проставки; 5 — ко- піювальний башмак; 6 — шнек; 7 — пальцьовий механізм шнека; 8 — рі- зальний апарат; 9 — мо- товило; 10 — подільник

283

Розділ 6

Башмаки 5, подільники 10, мо- товило 9, різальний апарат 8 і шнек 6 з пальцьовим механіз- мом 7 змонтовані на корпусі жат- ки, бітер 4 — у корпусі проставки, а плаваючий конвеєр 2 — у кор-

Корпус похилої камери шарнірно приєднаний до корпусу 5 молотарки і спирається за допомогою двох циліндрів 6 на балку 7 моста ведучих коліс.

Механізм зрівноважування жатки (рис. 6.22) забезпечує її ро- боту з копіюванням нерівностей поля і без копіювання. При транспортуванні жатки на великі відстані передбачено вимкнення механізму. Він складається з правої 7 і лівої 9 підвісок, триплечих важелів 5 і 11, перехідних ланок 4 і 12, блоків пружин 1 і 14 та пружинних розтяжок 16 і 17. Праву підвіску шарнір- но приєднано до триплечого важеля 5, який може провертатися відносно шар- ніра 20 корпусу жатки. До триплечого важеля шарнірно приєднано перехідну ланку 4, а до неї блок пружин 1, який шарнірно приєднаний до корпусу жат- ки. Аналогічно прикріплено ліву підвіску 9. Знизу корпус жатки спирається на башмаки 3 і 13, а ці башмаки — на поверхню поля.