64. Кримінологічна характеристика проституції

Слово "проституція" у перекладі з латинської означає "виставлення на продаж". Під проституцією слід розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволення сексуальних потреб інших осіб за матеріальну винагороду.

Традиційна кримінологія мало вивчає проблеми проституції, а робить це тільки з погляду взаємозв'язку зі злочинністю. Адже проституція та злочинність значною мірою зумовлюють одне одного.

Це пояснюється тим, що проституція як спосіб наживи, контролюється організованою злочинністю, існують тісні "економічні" взаємозв'язки між повіями, сутенерами, орендодавцями, утримувачами домів розпусти, торгівцями "живим товаром". Окрім того, повії широко використовують як співучасників злочинів. Адже повії дають "наводку" для крадіжок або розбійних нападів; просять водіїв підвезти до місця, де на них організовано засідку. Злодії у проституток за частку ховають крадене. Повії і самі скоюють чимало злочинів стосовно клієнтів шляхом їх "відключення" алкоголем, підсипанням клофеліну тощо.

Соціальний аспект проституції характеризується різким падінням суспільної моралі, духовної деградації, що вкрай шкідливо впливає на виховання дітей і молоді. Проституція підриває підвалини суспільного життя, руйнує сім'ю та, зрештою, і саму людину. Як наслідок, зростають жіноча злочинність, смертність, невиліковні захворювання, самогубства та, що найнебезпечніше, - послаблюється генофонд нації.

Причини й умови проституції часто тотожні причинам та умовам злочинності: низький рівень матеріального забезпечення, безробіття, зростання бездомності. Рівень проституції, що (як і злочинність) є постійним супутником суспільства, передусім, залежить від його морального стану, який сьогодні навряд чи можна визнати задовільним. Очевидні прорахунки в морально-етичному вихованні молоді, стрімке падіння авторитету сім'ї та школи. Повсюдно панує атмосфера вседозволеності, нав'язування еталонів контркультури, основними "цінностями" якої є насилля, тотальний секс і розбещеність, а головними героями - убивці, повії, гангстери, статеві збоченці.

Усе це призводить до спотворення уявлень про місце жінки в суспільстві, таких понять, як честь і гідність. Свій внесок у таку пропаганду вносять деякі засоби масової інформації, котрі "ненав'язливо" роз'яснюють, що проституція в усіх її проявах є одним із видів соціально припустимої поведінки. Звичайно, стимулює проституцію і різке розшарування суспільства, поява "скоробагатьків", здатних витрачати на повій великі гроші, а також пасивність правоохоронних органів у боротьбі з цим негативним явищем.

65. Кримінологічна характеристика пияцтва й алкоголізму

Найбільш поширеним негативним явищем є пияцтво. Багатовікова практика свідчить, що в суспільстві діє ланцюгова реакція: від соціальної безправності, матеріальної невпевненості до пияцтва й алкоголізму в майбутньому як спроби уникнути суворої дійсності. Кінцевим результатом такої реакції нерідко стає вчинення правопорушень (злочинів) з метою отримання грошей для придбання спиртних напоїв або як наслідок фізіологічної агресії.

Пияцтво - це систематичне, надмірне споживання спиртних напоїв, яке знижує рівень соціальної активності особистості, що негативно позначається на здоров'ї людини, котра споживає алкоголь.

Пияцтво передує алкоголізмові. У середньому кожний шостий п'яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.

Алкоголізм - тяжке захворювання, спричинюване систематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алкоголю, залежністю від нього.

Між пияцтвом і злочинністю існує тісний зв'язок, про що свідчать дані кримінально-правової статистики. Так, протягом 2004 р. у стані алкогольного сп'яніння було вчинено 38 875 (11,5 % від зазначеної кількості розслідуваних злочинів) злочинів загальнокримінальної спрямованості, серед яких тяжких й особливо тяжких було вчинено 21 348 (13,5 %). Кримінологічний уплив алкоголю спостерігається при аналізі всіх видів злочинів. До найбільш поширених злочинів, які вчиняються в стані алкогольного сп'яніння, належать: умисне вбивство (та замах) - 1739 (45,5 %); умисне тяжке тілесне ушкодження - 2184 (42,5 %); зґвалтування - 466 (51,0 %); розбій - 1571 (28,7 %); хуліганство - 4779 (41,7 %); незаконне заволодіння транспортними засобами - 1166 (22,1 %); ДТП зі смертельними наслідками - 234 (14,1 %) 125.

Безумовно, поведінка людини, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, зумовлюється не тільки впливом алкоголю, а й низкою інших факторів, пов'язаних з вихованням і звичною поведінкою. Найчастіше алкоголь не вносить нічого нового до мотивів злочинної поведінки, а проявляє бажання, які виникли раніше.

Практично, в основі всіх видів п'яної мотивації прямо чи побічно є прагнення до спілкування. Алкоголізм єднає цих осіб у групи, де негідні інтереси, аморальні дії, сварки та бійки становлять основу стосунків. Це призводить до деградації особи, асоціальної поведінки, недостатнього самоконтролю, низького рівня саморегуляції. У результаті деморалізації особи відбувається становлення "дозвільної" діяльності, втрачаються позитивні інтереси та потреби.

У стані сп'яніння посилюється жорстокість насильницьких злочинів, безглуздість і злість. Пияцтво є самопідбурювання до злочину. При алкоголізмі настають серйозні особисті зміни в характері, вольовій і емоційній сферах.